Чартиський рух.

Після прийняття закону про реформування виборчої. системи відбувся розкол в опозиційному русі (промисловців та робітників) після прийняття закону 1834 р. Ідея національних петицій і масових процесій, як засіб тиску на парламент, виникла саме на грунті закону про бідних. Початок Macoвoro руху за проведення нової реформи парламенту поклanи дві організації, що з'явилися у 1836 р. майже oдночасно: Лондонська асоціація робітннків і Великий лпівнічний союз. У складі Лондонської асоціації робітників переважали ремісники. Іі очолював столяр Вільям Ловeтр. Великим північним союзом, в якому переважали фабричні!і. робітникн, керуаали Фергюс О'Конор та ін., Лондонська асоціація робітників виступила з ініціативою подати до парламенту петицію з підписами незадоволених. в якій будуть викладені основні вимоги: реформування суспільства. Петиція, опублікована 8 травня 1838 р., одразу ж набула великої популярності. Вона отримала назву "Народна хартія" Широка популярність Хартії серед населення пояснюється, що різні соціальні верстви і rрупи вбачали у ній свій зміст.

Чартизький рух носив не стільки політичний, як соціальний характер. Його піднесення й падіння пояснюється. в першу чергу, економічним розвитком країни. Покращення соціального становища населення сприяло спаду активності руху, при новому погіршенні економічної коньюктурм верстви населения знову прилучалися до нього. Збір підписів під петицією прискорив Перший чартиський конвент, який зібрався у Лондоні 4 лютого 1838 р. До його,складу на масових мітингах було обрано 53 делегати - найактивніших предстauників чартиського руху; Конвент відмежувався від фрітрейдерстna, перейшов до обговорення тактики чартиського руху. Уряд здійснив переміщення військ у промислові райони та заборонив мітинги. 29 квітня 1839 р. при, спробі розігнати мітинг в Уельсі дійшло до збройних сутичок з поліцією та військами.

З осені 1841 р., коли внаслідок економічного спаду в окремих галузях промисловості. погіршилося матеріальне становище робітників. Розпочалась активізація чартиського руху. Другий чартиський конвент, що зібрався у Лондоні у квітні 1842 р. ухвалив скласти нову петицію і розпочати збір підписів на ії підтримку.

У другій петиційній кампанії. яка на перший погляд почалася простим повторенням першої, проявилися нові риси. Для керівників чартизму вонв була тепер засобом мобілізації широкої громадської думки. Мітинги, що проводилися: у зв'язкуку із збором підписів. дозволяли роз'яснювати народу необхідність боротьби за покращення соціального становища. Шість пунктів у другій петиції Доповнювалися вимогою ірландського кароду про розрив насильницької унії 1800 р. з Англією. Відмова парламенту схвалити петицію викликала загальне незадоволення народу, проте організованнх акцій протесту спершу не відбулося. Серед робітників розпочалася агітація за проведення загального страйку. Особливого поширення вона набула серед фабричних робітників Ланкаширу, текстильна промисловість зазнала спаду виробництва. 4 серпня 1842 р. робітники Стелібріджа оголосилн страйк на захист Хартії. Через кілька днів страйк перек.инувся на інші міста Ланкаширу і на сусідні графства. До середини серпня страйки охопили Шотшшдію і Уельс та окремі підприємства столиці зaгрожували паралізувати економіку країни. Відмова парламенту схвалити петицію вИ1СЛИХала загальНе незадоволення народу, проте організованнх акцій протесту спершу не відбулося. Серед робітників розпочалася агітація за проведення загального страйку.

На початку квітня 1848 р. в Лондоні зібрався Третій чартиський конвент. який прийняв рішення провести в столиці 10 квітня демонстрацію у відповідь 7 квітня провів У парламенті закон "Про охорону корони і уряду", Він надавав додаткові повноваження поліцейським органам і судам щодо організаторів мітингів. та демонстрацій. Уряд заборонив демонстрації і стягнув до столиці війська. Одночасно були створені спеціальні загони констсбліn для охорони урЯ'дових установ. Спеціальна ьійськова рада уряду розробила план дій на випадок повстання.

Всупереч погрозам і заборонам, зранку 10 квітня великі маси народу почали збиратися у центрі столиці. Уряд відступив і дозволив провести мітинг, проте заявив, шо не допустнп. демонстрантів до парламенту.

Діяльність керівників чартизму підцавалась критиці і різним. звинуваченням. 1 травня 1848 р. відкрилися Національні збори чартистів; які складалися із делегатів конвенту. вибраннх на загальних зборах. у депyrатів не вистачило мужності оголосити себе законодовчим органом - справжнім парламентом країни. 13 травня вони роз'їхалися. У зверненні до народу депутати.чартисти закликали до боротьби за Хартію, проте не намітили чіткої програми.

Після 1848 р. чартиськиА рух вступив у смугу розколу і занепаду. Сама ідея Хартії втратила популярність. Прихильники О'БраАєна і О'Коннора перетворилися у ворогуючі секти.

Дата добавления: 2015-07-17