Революційні повст. в Іт. 1848-49 рр.

Криза в італ. державах, переросла в 1848 р. у бурхливі револ. потрясіння. Виступи селян і міської бідноти поєдналися з рухом ліберально-демократичних сил за громадянські права і скликання парламентських установ. У революції брали участь усі верстви сус-тва - ліберальне дворянство, підприємці, студенти, селяни, робітники і ремісники,до боротьби за нац. звільнення країни приєдналися й монархи італ. держав.

Революція поч.. 12.01.1848 в Палермо з народного повстання на Сицилії та пошир. на пд. част. Іт.. Неаполітанський король Фердінанд II був змушений «дарувати» країні Конституцію, відповідно до якої засн. двопалатний парламент і визнавалася обмежена автономія Сицилії.Зміни в Неаполітанському королівстві сколихнули ліб. і демократ. сили Пн. та Цент. Італії. Усюди проходили демонстрації, лунали заклики до боротьби за незалежність, вимоги конституцій і громад. свобод - в лютому—березні 1848 р. конституції було «даровано» П'ємонту, Тоскані та Папській обл..Звістка про револ. у Відні викликала могутні антиавстр. виступи у Венеціанській області й Ломбардії. У Венеції було проголошено респуб. і ств. Тимчасовий уряд. 18.03.1848 повст. проти австр.спалахнуло в Мілан. 5 днів важких боїв проти 15тис армії-перемогою повстанців. Імперат. війська було вигнано з Парми й Модени. На хвилі патріот. піднесення король П'ємонту Карл Альберт оголосив Австрії війну 24.03.1848 під гаслом об'єднати Пн.Іт. під своєю владою. До нього приєдн. військові сили Папської обл., Тоскани, Неаполітанського к-ва. Помітну роль у війні відіграли численні загони добровольців, у тому числі «червоносорочечники» Дж.Гарібальді, який повернувся з Пн.Америки.

Однак першу війну за незалежність Іт.- невдача.Скориставшись нерішучістю італ. коаліції, австр. завдали П'ємонту серйозної поразки, змусивши Карла Альберта підписати перемир'я. Поразка у війні з Австр.- нове піднесення револ. руху. В Римі напоч. 1849 р. спалахнуло народне повст. Папа Пій IX утік з міста і знайшов притулок у Неаполітанському к-ві. Під впливом демократів у Римі відбулися вибори до Установчих зборів. На першому ж їх засіданні депутати прийняли закон про позбавлення папи рим. світської влади і проголосували за утворення Рим. респуб. Почали проводитися демократичні реформи: націоналізовано майно католицьких монастирів, відокремлено школу від церкви, запроваджено прогресивний прибутковий податок тощо. У березні 1849 р. п'ємонтські війська поновили воєнні дії проти Австрії, але вдруге зазнали поразки. Результати війни стали трагедією для багатьох областей Італії. Австрійські власті знову окупували Тоскану та інші дрібні італійські держави. У травні К-во Обох Сицилій (Неаполітанське) було підпорядковане владі ісп. Бурбонів, а в липні 1849 р. об'єднаними збройними силами Австрії, Франції, Іспанії та Неаполя було розгромлено Рим. респуб. Найдовше трималися республіканці у Венеції. Лише в 22серпня 1849 р. жителі міста, що залишилися живими, склали зброю. Австр. імперія повернула собі Ломбардію, Венеціанську область, відновила свій вплив у Тоскані та на пн. Папської обл. Революція в Італії зазнала поразки, але події 1848-1849 рр. істотно розхитали феодальні підвалини й абсолютистські режими, стали поштовхом до наступного розвитку національно-визвольного й об'єднавчого руху.

Дата добавления: 2015-07-17