Урядові реформи в Пруссії 1848-1849рр.

В столиці Пруссії Берліні революційні події почалися 6 березня. 18 березня був опублікований указ Фрідріха-Вільгельма IV про скликання об'єднаного для усіх восьми прусських провінцій ландтагу. Цей же документ проголошував необхідність прийняття нової конституції Німецького союзу, яка б передбачала створення загальнонімецьких збройних сил, ліквідацію внутрішніх митниць тощо. Інший указ проголошував відміну цензури. 29 березня у Пруссії був сформований новий уряд, прем'єром якого став лідер рейнських лібералів Кампгаузен. 1 та 8 травня 1848р. відбулися двоступеневі вибори до прусських Установчих зборів. Навесні 1848 р. були проведені вибори до загальнонімець-
кого парламенту. Більшість отримали представники ліберальної буржуазії. Відразу після поразки пролетаріату в Парижі, в Пруссії впав ліберальний кабінет Кампгаузена і був сформований контрреволюційний уряд генерала Пфуля. А 17 вересня у Берлін були введені гвардійські полки. 3 листопада в Берліні утворилося нове міністерство графа Бранденбурга. Усі ліві газети були закриті, національна гвардія роззброєна, демократичні організації розпущені.

9 листопада 1848р відб державний переворот в Пруссії. Було видано королівський указ про перенесення засідань Установчих зборів із Берліна в м.Бранденбург, щоб позбавити депутатів підтримки населення столиці. 5 грудня указ про розпуск Національних зборів, на 2-ий день пруська конституція. Вона зберегла ще заг виборче право, громад свободи, підтверджувала станові привілеї дворянства. Монарх отр право скасування будьякої ухвали 2-щх законодавчих палат. 30 травня 1849р згідно з новим виборчим законом, усі громадяни, що досягли 30 р залежно від величини податків, які сплачували поділ на 3 стани:1)найбільші платники; 2)середні платники; 3)дрібні. 2 березня були знижені 1850 р були знижені без викупу дрібні повинності селян, а всі побори селян повинні були викупити. 28 березня 1849р прийняли конституцію: ств спадкова імперська влада;ств рейхстаг з 2 палатами(нижня обиралась на 3 р заг голосуванням); рівність усіх перед законом; знижувала усі привілеї і титули. Конституція гарантувала свободу слова, зібрань та союзів представництво в палатах. Стаття 8 проголошувала недоторканість приватної власності. Разом з тим королівська влада проголошувалася «Божою милістю». Король отримував у повноваження право абсолютного вето, безконтрольного управління армією, оголошення війни. Зберігалося попереднє карне законодавство та податкова система, вводилися певні обмеження виборчого права

Врезульаті революції 1848 р Пруссія зробила лише к-ка кроків до перетворення на буржуазну монархію.

35.Північнонім.союз і утв. Нім.імп. Важл. кроком до обэдн. Нім. «зверху» стала австро-пруська війна. В 1866 в битві при Садовій було розгромлено австр. армію. Після цього Австрію викл. з Нім. союзу. Перемога над своїм основ. супротивником дозволила Пруссії ств. об'єднання частини нім. держав під власним керівництвом. Т.ч. у серпні 1866 нім.держави об’єдн. у Пв.нім. союз. Він стан.собою військ.-політ.блок нім.держ. Пв.нім.с. був федеративним обєдн.22 незалежн.держ. пв.Нім., без Австрії та три вільні міста(Гамбург, Бремен,Любек).Через рік обраний на підставі заг.виборчого права рейхстаг затвер. конституцію союзу.

На чолі Пв.нім.с. стояв президент, що ним ставав прус. король. У його руках була зосеред. вся повнота влади -затвердж.і відхил.законів, розпуск і склик.палат, призн.посадових осіб, оголош.війни та миру та ін.- яку він доручав союзному канцлеру, що відпов. тільки перед президентом. Ств. також дві палати: рейхстаг, який обир. Насел., і союзна рада з представників окремих держав.Кожна держ.мала к-сть голосів, що відповід.її значенню(з 43 Прусії належ.17). Головував у раді союзний канцлер – голова прусс.Ради міністрів, цю посаду дл 1890 обіймав Бісмарк. Законодавчу гілку влади уособл.рейстаг, що обирався на основі загального виборчого права. Так під гегемонією Пруссії було об'єднано частину Німеччини. Важл.значення мало встан.у Пв.нім.союзі єдиної екон.с-ми: свободи пересув., єдиної с-ми мір і ваг, єдиного карного законод.Це відкрило простір екон.ініціативі нім.підприємців.Однак,за межами утв.Союзу залиш. пд.нім. держави, їх приєнд.

Заваж. Франція. Конфлікт між Пруссією і Фр. знайшов своє заверш. у фр.-прусській війні 1870. Перемога була на боці Пруссії, яка отр. контрибуцію з Фр. і приєдн.ряд пд.нім. тер. 18.01. 1871 в Версалі Вільгельм І був прогол. Нім. імп. Так виник. нова (друга) Нім.імп. 16.04.1871 установчий рейхстаг прийняв Конституцію Нім. Союзна тер. Скл. з 22 монархій і 3вільних міст. Конституція передавала всю повноту суверенних прав Нім.імп. в цілому. «Імперія корист. правом законодавства в межах союзної тер. на підставі змісту даної конституції і притому так, — було сказано в статті 2,— що імперські закони вваж.вищими від законів кожної держави». Імп.законодавству підлягали такі важливі справи, як зовн.відн., військо і військ.флот імперії, митне і торгове законодавство, законодавство про податки, які йдуть на потребу імперії, визначення системи мір і ваг і т.д.

Окремі держави, що вход. до складу імперії, збер. свої конституції, ландтаги, уряди, але їх автономія була дуже обмеженою. Імп.з-вство здійсн.рейхстагом і союзною радою (бундесратом). Рейхстаг обир.споч. на 3, а потім на 5 р. Збирався щорічно. Ніякого контролю над міністерствами рейхстаг не мав. Союзна рада скл. з представ. союзних держав, признач. їх урядами. Всього було 58 депутатів. Кожна держава отрим. певну кількість голосів — від одного до шести. Але Пруссії було надано 17 голосів. Поряд з рейхстагом союзна рада брала участь у законодавстві, утв. постійні комітети. Вона могла засідати самостійно, рейхстаг такої можливості не мав, Бундесрат мав право перед. імпер. своє рішення щодо розпуску рейхстагу. Главою імперії був Нім. імпер. (кайзер) — король Пруссії. «Головування в союзі належ. королю Пруссії(ст.11)який має титул Нім. імпер.». Йому належ. право скликати і закрив. рейхстаг і союзну раду. Він призначав і звільняв чиновників.

Особл.місце займав єдиний імп.міністр з величезними повноваж. — імп.канцлер. Він призн.імп. і відпов. лише перед ним. Головував у бундесраті, керував постійними комітетами, підпис. закони після імп. За поданням к. імп. Призн. і звільняв статс-секретарів закорд. справ, внутр.справ, адміралтейства, скарбниці і колоній. Основ. закон досить чітко відбивав гегемонію Пруссії в Союзі. Про це свідчили такі факти: головування в Союзі належало королю Пруссії, тобто імператору, в бундесраті Пруссія мала 17голосів, а зміни в Конституції вваж. недійсними, якщо 14голосів будуть подані проти, головував в союзній раді канцлер, який призн. королем Пруссії, армія була підпорядкована імп. – прус. королю, в армії було введено «в повному обсязі прус. військ. закон-ство», імператор мав право оголосити на воєнному стані кожну частину імперії, було в нього і право екзекуції - покарання члена Союзу, який не хотів визн. рішення імп. В цілому ж сис-ма вищих органів влади і управління Нім. імп. являла собою єдиний, в значній мірі централіз. держ. механізм з особл. привілейованим становищем в ньому ряду прус.держ. органів. Об’єдн. Нім. навколо Прусії з її особл. сильними традиціями правлячої монархії і здійсн. військ. шляхом доволі швидко привело до росту знач. в урядовій політиці єдиної імперії військ.мілітаризму, до прагнення підвищити держ.знач. Нім. за рахунок ін. сусідніх країн.

Дата добавления: 2015-07-17