Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Літературна мова

Читайте также:
  1. Історико-літературна композиція
  2. Історико-літературна композиція
  3. Літературна та громадсько-політична діяльність Т.Г.Шевченка.
  4. Українська національна та літературна мова. Тенденції розвитку української літературної мови на сучасному етапі

Будь-яка мова має конкретно-історичну соціальну норму. Мовна норма — сукупність найбільш стійких, традиційних елементів системи мови, історично відібраних і закріплених суспільною мовною практикою; сукупність колективних реалізацій мовної системи, прийнятих суспільством на певному етапі його розвитку й усвідомлених ним як правильні, зразкові. Мовна норма існує в будь-якому колективі, оскільки в кожному колективі є свій мовний еталон, зразок, і люди не є байдужими до того, як вони говорять. Таким еталоном чи «мовним ідеалом» (термін О. М. Пєшков- ського) можуть бути найрізноманітніші категорії: «як у школі», «як по радіо», «як усі», «як наші», «як пан Іван», «як доярка Дуся» тощо. Психологічно мовні норми є обов’язковими для всіх членів колективу, при цьому такі норми можуть не збігатися з літературними.

Мовна норма характеризується трьома властивостями: вибірковістю, стійкістю (усталеністю) і обов’язковістю.

Вибірковість виявляється втому, що кожна мовна норма по-своєму реалізує можливості мови. Так, із двох варіантів напасть і напасть, новий і новий, екскурс і екскурс, експерт і експерт, донька і донька, глядач і глядач, виразник і виразник, будемо і будемо, феномен і феномен, вогкий і вогкий, ходжу і ходжу, зіставити і співставити, вчинок і поступок, порушити питання і підняти питання, заллє і залиє, уболівальник і болільник, захід і міроприємство, післяплата і накладна плата, на виплат і в розстрочку, передплата газет і підписка газет лише перший у кожному наведеному прикладі є нормативним.

Стійкість (синоніми: усталеність, традиційність) — це збереження мовних традицій («так у Шевченка», «так говорять усі»), обмеження хитань і варіантів, посилання на авторитетні джерела вживання.

Обов’язковість полягає втому, що все визнане суспільством вважається правильним і його повинні дотримуватися мовці.

Між нормою літературної мови і нормою нелітературних варіантів мови є відмінності. Літературні норми стійкіші та диференційованіші (тенденція до усунення нефункціональних варіантів, дублетів, їх стилістичне розмежування). Вони кодифіковані (викладені в словниках, підручниках, довідниках з культури мови).

Часто в лінгвістичній літературі під мовною нормою розуміють лише норми літературної мови, що визначаються як стабільність форми мовних одиниць, яка ґрунтується на авторитеті зразкової літератури і закріплена законодавчими актами. Таким чином, мовна норма, особливо літературна, є одночасно і власне лінгвістичною, і соціальною категорією. Соціальність норми виявляється як у відборі і фіксації мовних явищ, так і в оцінюванні мовних фактів як нормативні чи ненормативні.

Мовна норма як соціально-історична категорія входить до загальних норм і звичаїв суспільства.

Усталеність і обов’язковість літературної норми не заперечує диференційованого комплексу мовних засобів, їх варіативності та синонімічних способів вираження. Це забезпечує функціонально-стилістичну диференціацію літературних мов. Між літературною нормою і реальним вживанням мови можуть бути розходження, що залежить від багатьох суспільних і мовних чинників (рівень розвитку літературної мови, соціальна структура суспільства, особливості мовної ситуації тощо). Особливо ці розходження помітні між писемною й усною мовами. Отже, мовна норма в усіх своїх різновидах має суспільний характер. Варіювання мовної нормипояснюється не тільки і не стільки часовим чинником, скільки соціальними умовами. Кожне суспільство (держава) кодифікує літературну норму і захищає її через школу та інші освітні й адміністративні інститути.

 


Дата добавления: 2015-07-16; просмотров: 99 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Мова і мислення. Еволюція видів мислення і засобів збереження інформації | Рівні та одиниці мови. Фунції мовних одиниць | Типи фонологічних опозицій | Супрасегментні засобі організації мовлення:членування та об’єднання мовленнєвих сегментів.Наголос.Інтонація. | Способи вираження граматичного значення | Полісинтетичні мови | Конструктивний і комунікативній синтаксис | Класифікація фразеологічних одиниць | Структурна класифікація | Сократила как могла) |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Методи соціолінгвістичного аналiзу.| Два аспекти вивчення мови

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.007 сек.)