Пояснити вислів Г.Сковороди “Світ ловив мене та не спіймав”.

Світ з усіма його принадами не мав влади над Сковородою. Під словом світ мається на увазі матеріальний світ, від якого Григорій завжди відмовлявся, вважаючи, що матеріальний світ обмежує життя духовне.

Cковорода ніколи не погоджувався на високі посади. Віннавіть відмовив Катерині II, заявивши: «Мені моя сопілка і вівця дорожчі царського вінця».

Головне в житті, за Сковородою — залишатися самим собою, бути вільним і незалежним.

Саме тому він справедливо заповідав написати на своїй могилі: «Світ ловив мене, та не спіймав».

Отже, у даному вислові виражено зневагу до багатства, титулів та інших земних «благ», якими спокушали поета.

72. Пояснити вислів Л.Українки: «Хто визволиться сам, той буде вільний, // Хто визволить кого, в неволю візьме.»

Народ скинувши ярмо від іноземних поневолювачів,потрапив у іншу залежність – своїх експлуататорів.

Правителі здебільшого дбають про власні інтереси, натомість добробут підданих їх не вельми цікавить. Лише зусилля громадян та організованого суспільства, здатних контролювати владу, гарантують прогрес у розвитку держави. Леся Українка з цього приводу писала:

Хто визволиться сам, той буде вільний,Хто визволить кого — в неволю візьме.Людина, що прагне свободи, розраховує на власні сили, раб чекає доброго хазяїна. В історії бували винятки з правила.«Леся Українка пророче дає нам відповіді на багато актуальних питань сьогодення. До прикладу, вона пояснює, чому могло таке статися, що в середині минулого століття в лавах УПА за волю України полягло 50 мешканців тутешнього села Скулин, а в повоєнний час від рук енкаведистів їх загинуло 52. Бо після Другої світової війни українці не отримали визволення, а на зміну німецькому окупанту прийшов російський. У своєму творі «Осіння казка» Леся Українка каже: «Хто визволиться сам – той буде вільний, хто визволить кого – в неволю візьме»… Леся Українка пророкувала: не може російський окупант дати нам визволення. І нащадки тих, кого совєцька пропаганда багато років намагалася показати «визволителями», знову намагаються нас «визволити», розв’язавши неоголошену війну на сході України»Колізії волі в ракурсі понять античної і християнської світоглядних систем не вичерпують трактування екзистенційної проблеми свободи в драматургії Лесі Українки. У фантастичній драмі “Осіння казка” ця проблема осмислюється на іншому художньому рівні, в просторі її символістських інтерпретацій. У розв’язанні проблеми свободи у драмі вихідною тезою стали мудрі слова “чарівника-віщуна”: „Хто визволиться сам, той буде вільний, / Хто визволить кого, в неволю візьме”. У цих словах утілено основний постулат філософії екзистенціалізму. Концепт волі як конституюючої ознаки духовного буття людини є важливим елементом екзистенційного дискурсу художніх текстів Лесі Українки, зокрема драми “Осіння казка”. Устами Лицаря авторка говорить не стільки про свободу, скільки про ситуацію її вибору (тут “виринає” інший екзистенціальний постулат – вибір автентичного / неавтентичного існування). Два шляхи, накреслені в драмі, утворюють модель активного та пасивного способів визволення. Людина сильна і спроможна до боротьби тоді, коли має міцну волю до життя, сповнена віри в себе. У буттєвій ситуації Лицаря письменниця зображує шлях втрати волі до життя, свободи, власної самості. Персонаж не доріс до справжнього індивідуально-особистісного вибору. Мабуть, у цьому і є трагедія душі людини, яка, маючи всі шанси зберегти себе як духовно вільну особистість, не знаходить у собі сили опиратися неволі. Деструктивний вплив неволі на душу Лицаря якнайповніше виявляється в той момент, коли він відмовляється від подальшої боротьби. В образі Лицаря виявляються риси характеру екзистенціального героя. У творчості письменників-екзистенціалістів прикметним типом людського характеру є тип людини зневіреної, яка перебуває у відчаї і не бачить рятунку, виходу з важкої ситуації. Головним моментом у творі є не стільки досягнення свободи, скільки зображення процесу активізації внутрішніх сил людини на її здобуття. В екзистенційному вимірі твору важливу роль відіграє образ бидла, який можна розглядати і в плані одвічної боротьби добротворчих, світлих і темних сил в душі. У такому ракурсі він символізує темні начала людського єства, які провокують людину на вибір “неавтентичного існування

73. Пояснити діалог з п’єси Л. Українки «Руфін і Прісцилла»:
«- Хіба чеснота більшає прилюдно? // Хіба вона у схованці дрібніє?//
Жіноча – ні, а чоловіча – певно.»

Кай каже Руфіну, чоловіку Прісцилли, що той, маючи багато чесно марнує їх сидячи вдома і що він має присягнути на службу державі, щоб його чесноти мали правильне застосування і що нормальному чоловіку непристойно сидіти вдома.

На щоПрісцила обурено відповідає: «Хібачеснотабільшає прилюдно?
Хіба вона у схованцідрібніє?» На що Кай відповідає: «Жіноча – ні, а чоловіча – певно.»

З одного боку, Прісцилла захищає свого чоловіка, його погляди адже тоді вона майже не бачитиме його вдома. А з іншого, Кай сам про те не знаючи, зачепив цим висловом таємні зустрічі християн які відвідувала Прісцилла. Змушені переховуватись, християни проте вважали свої зустрічі важливою місією сповненою чеснот, яківід того що вони у схованці не втрачають свою вартрісність тобто не дрібніють. До того ж християнство трактує скромність як головну чесноту, тобто якщо хтось має якісь гарні помисли чи робить хороші вчинки вони не зменшують свогозначення і навпакипомножуютьсявід того, що про них ніхто не знає.

Дата добавления: 2015-07-15