Шляхи трудового виховання учнів ПТНЗ

В основі трудового виховання учнів ПТНЗ лежить ряд умінь: уміння планувати майбутню трудову діяльність, раціонально використовувати час, тримати в порядку робоче місце, ощадливо й дбайливо звертатися з матеріалами й знаряддями праці. Трудове виховання припускає розумне сполучення праці й відпочинку, перемикання різних видів трудової діяльності, забезпечення високої якості роботи. Важливо допомогти учням у розвитку таких організаторських умінь, необхідних у трудовій діяльності, як цілісний погляд на майбутню діяльність, бачення її найважливіших напрямків, правильне визначення етапів роботи, облік її результату, аналіз трудового процесу й грамотне оформлення ділової документації.

Основний шлях трудового виховання учнів ПТНЗ – правильний вибір методів професійної підготовки майбутніх фахівців. Використання ділових ігор та ігрових ситуацій в процесі професійної підготовки, на наш погляд, найбільш сприяють вихованню трудовому вихованню. Результатом трудового виховання учнів є економне відношення до сировини, до обладнання. Зупинимося на використанні ігрових методів навчан­ня з метою аналізу конкретних виробничих ситуацій, яке сприяє трудовому вихованню учнів. Ситуація – це опис (письмовий чи усний) взаємо­пов’язаних факторів і явищ, які характеризують будь-яку подію, фрагмент виробничого процесу.

Розрізняють чотири основні види ситуацій: ситуація-ілюстрація; ситуація-вправа; ситуація-оцінка; ситуація-проблема [19, с. 42].

Прак­тичний досвід свідчить, що під час трудового виховання спочатку доцільно використо­вувати простіший вид ситуацій, а потім в міру розвитку знань учнів, їхньої пізнавальної активності, знайомства з роботою майстерень ПТНЗ і базового підприємства, з придбанням трудових вмінь і навиків залучати до вирішення та аналізу складних ситуацій.

Важливим завданням майстра виробничого навчання є не тільки правильний вибір варіанта пред’явлення ситуації учням, а також пошук реального і актуального її змісту, який відповідає темі уроку. Ці сюжети беруться з виробничого та економічного життя, з науково-по­пулярних та спеціальних журналів, газет, передового досвіду. В ряді випадків вони розробляються майстрами самостійно. Якщо ситуації невеликі та нескладні, то на од­ному занятті учням можна запропонувати декілька карток-завдань з описом ситуацій.

Поряд з цим учням пропонуються і запитання для аналізу кожної ситуації. Таких запитань може бути 5-6. Крім цього з усним та письмовим пред’явленням ситуа­ції учням можна запропонувати кінофрагменти з документальних, художніх стрічок; магнітофонний запис бе­сіди чи інтерв’ю; набір графіків, таблиць, фотографій, документів, звітів, що відображають стан виробничого процесу.

Заняття (або частина його), яке проводиться у формі аналізу конкретної виробничої ситуації, має ряд етапів. На першому з них майстер вказує на важливість та актуальність теми заняття, роз’яснює переваги та ефектив­ність вивчення її за допомогою методу аналізу конкрет­ної ситуації. Потім група учнів поділяється на кілька команд на чолі з командиром, обирається учнівське журі чи експертна група, яка допомагає майстру оцінювати відповіді, підводити підсумки.

Перед командами або перед усіма групами ставиться завдання: вивчити виробничу ситуацію, обґрунтувати свої рішення та відповіді, публічно захистити свою дум­ку. Встановлюється певний час та режим роботи на кож­не завдання. Далі на другому, основному, етапі роботи кожна команда аналізує виробничу ситуацію, подає свої пропозиції експертній групі, яка аналізує запропоновані варіанти рішень. Майстер спостерігає за роботою команд, спрямовує її, відповідає на запитання учнів, спостерігає за їхньою активністю. Потім командир та члени команди виступають із повідомленням, викладають за­гальну думку команди, відповідають на поставлені запи­тання. Експертна група оцінює відповіді команди, а та­кож якість запитань, які ставляться іншими командами. Після виступу командирів починається загальна диску­сія – обговорення точок зору, рішень, обирається одне чи кілька оптимальних рішень для даної ситуації. На тре­тьому, заключному, етапі роботи підводяться підсумки, аналізується правильність чи помилковість позицій ігрових команд, визначаються переможці.

До важливих економічних проблем сучасного вироб­ництва належать питання зростання продуктивності пра­ці, її наукової організації, удосконалення організації ви­рибництва. Як показує досвід, зміст цих питань засво­юється краще в процесі виконання виробничих завдань з економічним змістом. Наведемо одне з таких завдань, яке може бути використане майстром з метою формування в учнів навичок економічного аналізу.

Як відомо, продуктивність праці тісно пов’язана з умовами праці. Наприклад, чисто вимиті вікна сприяють зростанню продук­тивності праці на 5-15%, правильна система вентиляції – на 5-10%, пофарбування приміщення та машин у відповідні кольори – на 2-4 %, зменшення виробничого шуму до норми – на 5-10 %, яс­крава лампочка на робочому місці – на 10%. Припустимо, що на першої ділянки цеху пошиття жіночого одягу, де дотримуються згаданих вище умов праці, річний виробіток становить 4000 шт. жіночого одягу при наявності 150 пра­цюючих, а на другій дільниці, де цих умов не дотримуються, річний виробіток становить 3400 шт. жіночого одягу при наявності 170 працю­ючих. На скільки процентів продуктивність праці на першій ділянці вища, ніж на другій? Порівнюючи продуктивність праці першої ділянки (26,7 шт. жіночого одягу) з другої (20шт. жіночого одягу), учні підраховують, що продуктивність праці на першої ділянці, ніж на другій на 33,5 %.

Це переконує учнів у тому, що наукова організація праці, дотримання естетичних та економічних вимог спри­яє зростанню продуктивності праці, гармонійному роз­витку робітника, робить процес праці більш творчим і радісним.

Як свідчить досвід передових майстрів, важливе зна­чення у процесі трудового виховання має підготовка учнів до роботи в умовах бригадних форм організації та оплати праці. Бригадна форма праці – це така організація навчально-виробничої діяльності, при якій учні (члени бригади) у виконанні виробничого завдання об’єднані єдиним тех­нологічним процесом, коли кожен з них виконує одну або кілька технологічних операцій, що становлять ча­стину загального завдання бригади. Досягнення кінце­вого результату діяльності колективу є якісною і кіль­кісною оцінкою праці кожного члена бригади.

В учнівських бригадах значно підвищується продук­тивність праці, поліпшується використання робочого ча­су, з’являється зацікавленість кожного члена бригади і всієї навчальної групи в роботі без відстаючих, у під­вищенні професійної майстерності. За характером технологічних процесів, ступенем розподілу й кооперування праці учнівські бригади можна розподілити на три групи.

1. Бригади, в яких учні, не пов’язані між собою тех­нологічним процесом, виготовляють однакові вироби фронтально, кожен член бригади виконує одне індиві­дуальне завдання і звітує про свою роботу. Результати його праці впливають тільки на виконання заданої для своєї бригади програми. Хоч така форма належить до нижчого ступеня організації праці в бригаді, характер діяльності учнів усе ж змінюється: зростає темп роботи, підтягуються відстаючі, запроваджується колективна звітність за кількість і якість праці.

2. Бригади, в яких учні виконують різні роботи за індивідуально-бригадним принципом. Перед учнями по­ставлене спільне завдання, тому результати праці одного залежать від результатів другого. Згуртованість брига­ди впливає на продуктивність праці, створюються спри­ятливі умови для організації взаємодопомоги і розвитку творчої активності.

3. Бригади, в яких робота учнів організується за принципом розподілу праці, коли кожний з них зв’язаний з технологічним процесом, виконує одну операцію – ча­стину загального завдання, встановленого для бригади. При цьому жодний з членів бригади не може виконати роботу без участі товаришів. Чіткий розподіл обов’язків, злагодженість, послідовність і ритмічність мобілізують кожного члена бригади, праця стає продуктивнішою, створюються сприятливі умови для виховання колекти­візму [13, c. 267].

У процесі теоретичного і виробничого навчання необхідно дати учням повне уявлення про переваги бригад­ної форми організації праці, права і обов’язки членів ви­робничої бригади, колективну відповідальність за вико­нання виробничого завдання та якість виконаних робіт, про систему оплати праці в бригаді тощо. Навчально-виховний процес із застосуванням бригадних форм організації і стимулювання праці в профтехучилищі впро­ваджується за етапами: підготовчий, основний, контроль­но-заключний.

Ефективність бригадної форми організації праці знач­ною мірою залежить від вибору системи планування і визначення основних принципів розподілу виробничих завдань між членами бригади, організації контролю за їх виконанням.

Бригадний виробничий план розробляється на основі перспективного плану на рік, квартал, місяць. Після одержання планового завдання бригадири обговорюють його, а потім уточнюють на Раді бригадирів.

Основними техніко-економічними показниками робо­ти бригади є:

а) обсяг випуску товарної продукції;

б) ви­конання плану за асортиментом;

в) виробка на одного уч­ня;

г) якість продукції (здача продукції з першого подан­ня).

Виробничий план бригади на рік складається з основ­них техніко-економічних показників на основі виробничо­го плану навчальних майстерень. Змінне завдання видає­ться бригадирам, і вони здійснюють контроль за його виконанням. Основним критерієм оцінки діяльності бригади є кінцевий результат її роботи.

Обсяг товарної продукції бригади розраховують на ос­нові планового завдання за номенклатурою випуску про­дукції, визначених для училищ норм часу і розцінок. Пе­рехід від індивідуальної до бригадної форми організації й стимулювання праці передбачає всебічний облік індиві­дуального виробітку учня. Узагальнюючим кількісним по­казником виступає коефіцієнт трудової участі (КТУ). Він використовується для оцінки особистого трудового внеску робітників, що працюють у виробничих бригадах.

Первинний облік навчально-трудової участі може зни­жуватися і підвищуватися залежно від конкретного внес­ку кожного учня у досягнення запланованих техніко-економічних показників бригади, успіхів у навчанні. Врахо­вується сумлінне і активне ставлення до праці і навчання, громадського життя групи, училища, застосування пере­дових методів праці, економія матеріалів, електроенергії, виконання робіт підвищеної складності, береться до ува­ги невиконання виробничого завдання, порушення трудо­вої і технологічної дисципліни, випадки допущення браку, порушення техніки безпеки, запізнення, пропуски занять без поважних причин, невиконання розпоряджень брига­дира та інші порушення, що негативно впливають на ре­зультати колективної праці.

В основу розподілу заробітної плати покладено принципи не кількісного, а насамперед якісного виконан­ня роботи, сумлінного ставлення до навчання і праці.

Майстер разом з класним керівником розробляють і погоджують з учнівським профкомом і радою бригадирів критерії оцінки праці. Можливі відхилення від базового коефіцієнта трудової участі з урахуванням індивідуальних особливостей кожного учня групи.

Таким чином, основними показниками для оцінки кін­цевого результату навчання членів виробничої бригади є:

– рівень успішності учнів з урахуванням теоретичного і виробничого навчання; якість виконання навчально-ви­робничих завдань;

– виконання норм виробітку;

– дотримання правил безпеки праці;

– дотримання норм навчальної, громадської дисципліни;

– забезпечення порядку на робочих місцях;

– надання товариської допомоги членам бригади;

– участь у громадському житті колективу.

Відповідальність за якість роботи, строки виконання та інше несе бригада в цілому. По КТУ розподіляється весь заробіток бригади, який визначається шляхом збіль­шення базового покажчика, прийнятого за умовну оди­ницю, за досягнення в роботі і зменшення його за кожне порушення. Загальний фактичний коефіцієнт трудової участі для учнів встановлюється від 0,5 до 1,5, а для бригадирів – з урахуванням додаткових показників.

Оволодіння професією триває протягом усього періо­ду навчання: до передвипускної виробничої практики. Під час праці в бригадах здійснюється трудове виховання учнів. У них формуються навички роботи на єдиний підряд; розподіл заробітної плати здійснюється за коефіцієнтом трудової участі кожного; створюються умови для оволодіння учнями суміжними професіями; формуються навички керівництва первинни­ми трудовими колективами, організації і здійснення громадського контролю (учнівські ВТК, учнівський інспектор з техніки безпеки), набуваються навички ретельного хазяїна.

Дата добавления: 2015-07-15