Державний нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю

Державний нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю виступає важливим і ефективним способом захисту трудових прав працюючих. Міжнародними стандартами у сфері праці, зокрема, Конвенцією Міжнародної організації праці про інспекцію праці у про­мисловості й торгівлі 1947 р. № 81, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1985-ІУ, та Конвенцією Міжнародної органі­зації праці про інспекцію праці в сільському господарстві 1969 р. № 129, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1986-1V, пе­редбачено, що кожна країна — член МОП повинна створити і забез­печити функціонування системи інспекції праці на промислових підприємствах та у сільському господарстві. Завданнями інспекції праці є забезпечення застосування правових норм у галузі умов праці та охорони працівників під час їхньої роботи, як, наприклад, норм щодо тривалості робочого дня, заробітної плати, безпеки праці, охорони здоров’я і добробуту, використання праці дітей і підлітків та з інших подібних питань. Тобто інспекція має здійснювати загальний суцільний нагляд у сфері праці.

Відповідно до ст. 260 КЗпП України та ст. 38 Закону України «Про охорону праці» державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють:

1) спеці­ально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці;

2) спеціально уповноважений державний орган з питань радіаційної безпеки;

3) спеціально уповноважений державний орган з питань пожежної безпеки;

4) спеціально уповноважений дер­жавний орган з питань гігієни праці.

Передусім це Державна інспекція України з питань праці, яка вхо­дить до системи органів виконавчої влади і здійснює свою діяльність відповідно до Положення, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 р. № 386/2011. Вона забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування в частині призначення нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та ін­ших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і га­рантій застрахованих осіб.

Держпраці України відповідно до покладених на неї завдань:

1) здійснює державний нагляд та контроль за додержанням підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами, які використо­вують найману працю та працю фізичних осіб, Радою міністрів Авто­номної Республіки Крим, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування (далі — роботодавці) законодавства про працю з питань трудових відносин, робочого часу та часу відпочинку, нормування праці, оплати праці, надання гарантій і компенсацій, пільг для працівників, які поєднують роботу з навчанням, дотримання тру­дової дисципліни, умов праці жінок, молоді, інвалідів, надання пільг і компенсацій за важкі та шкідливі умови праці, забезпечення спеціаль­ним одягом і спеціальним взуттям, засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами, молоком і лікувально-профілактичним харчуванням; проведення обов’язкових медичних оглядів працівників певних категорій; дотримання режимів праці та інших норм законодавства;

2) здійснює державний нагляд та контроль за дотриманням роботодавцями вимог законодавства про пільги і компенсації працівникам, зайнятим на роботах із шкідливими умовами праці (щодо застосуван­ня Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість у яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників у яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці. Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, галузевих переліків важких робіт, робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, зайнятість на яких дає право на підвищену оплату праці, а також надання працівникам підприємств пільг і компенсацій за роботу із шкідливими умовами праці; проведення атестації робочих місць за умовами праці);

3) здійснює державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про зайнятість населення з питань дотримання прав громадян при прийомі на роботу та працівників при звільненні з роботи; викорис­тання праці іноземців та осіб без громадянства; дотримання прав і га­рантій щодо працевлаштування осіб, які потребують соціальною за хисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці;

4) здійснює державний нагляд та контроль за дотриманням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі громадськими організаціями інвалідів, фізичними особами, які використовують найма­ну працю, законодавства про зайнятість та працевлаштування інвалідів у частині: реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів; подання звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів; виконання нор­мативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів;

5) здійснює контроль за додержанням законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування в частині при­значення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб;

6) взаємодіє в межах своїх повноважень з центральним органом виконавчої влади з питань нагляду за охороною праці щодо реалізації державної політики у сфері охорони праці;

7) проводить роз’яснювальну роботу з питань недопущення дискримінації на робочих місцях ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД;

8) взаємодіє з іншими органами влади, об’єднаннями профспілок і об’єднаннями роботодавців, іншими громадськими організаціями з питань запобігання використанню праці дітей;

9) забезпечує інформування населення щодо додержання законо­давства про працю, зайнятість населення, а також законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування з питань призна­чення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соці­альних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб;

10) здійснює роз’яснювальну та консультаційну роботу з роботодавцями з питань, що належать до компетенції Держпраці України;

11) разом з представниками інших органів виконавчої влади бере участь у комісіях із розслідування нещасних випадків на виробни­цтві;

12) здійснює інші повноваження, визначені законами України та покладені на Держпраці України Президентом України.

Свої повноваження Держпраці здійснює як безпосередньо, так і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, об­ластях, містах Києві та Севастополі.

Здійснення нагляду за охороною праці в Україні нині покладено на Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки України, що діє на підставі Положення, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 р. № 408/2011. Держгірпромнагляд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямову­ється і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра надзвичайних ситуацій України.

До основних завдань Держгірпромнагляду належить: реалізація державної політики у сфері промислової безпеки, охорони праці, здій­снення державного гірничого нагляду, охорони надр, промислової безпеки у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, а також внесення пропозицій щодо її формування; здій­снення комплексного управління у відповідних сферах; організація та здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням законів та інших нормативно-правових актів з питань промислової безпеки, охо­рони праці, безпечного ведення робіт юридичними та фізичними осо­бами, які відповідно до законодавства використовують найману працю; безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами промис­лового призначення тощо.

Держгірпромнагляд відповідно до покладених на нього завдань: готує пропозиції щодо формування державної політики та визначення механізму її реалізації у сфері промислової безпеки, охорони праці; здійснює в установленому порядку державний нагляд за додержанням законодавства з охорони праці в частині промислової безпеки, безпеч­ного ведення робіт юридичними та фізичними особами, які викорис­товують найману працю; проводить розслідування та веде облік аварій і нещасних випадків, які підлягають спеціальному розслідуванню, аналізує їх причини, готує пропозиції щодо запобігання таким аваріям і випадкам; здійснює в установленому порядку державний гірничий нагляд; узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до компетенції Держгірпромнагляду, розробляє пропозиції щодо його вдосконалення, організовує у межах своїх повноважень ви­конання актів законодавства; опрацьовує і затверджує правила, норми, інші нормативно-правові акти з промислової безпеки, охорони праці; здійснює державний нагляд за діяльністю Фонду соціального страху­вання від нещасних випадків на виробництві та професійних захворю­вань в частині здійснення профілактичних заходів; веде державний реєстр нормативно-правових актів з питань охорони праці; виконує інші функції, передбачені законодавством.

Держгірпромнагляд має право: одержувати інформацію, докумен­ти і матеріали від державних органів та органів місцевого самовряду­вання, підприємств, установ, організацій усіх форм власності та їх посадових осіб; безперешкодно здійснювати заходи державного на­гляду суб’єктів господарювання, а також об’єктів виробництва фізич­них осіб у присутності роботодавця або його представника з питань додержання законодавства, що належать до її компетенції; одержувати від роботодавців і посадових осіб письмові чи усні пояснення, виснов­ки експертних обстежень, аудитів, матеріали та інформацію з відпо­відних питань, звіти про рівень і стан профілактичної роботи, причини порушень законодавства та здійснення заходів щодо їх усунення; ви­давати в установленому порядку роботодавцям, керівникам та іншим посадовим особам юридичних та фізичних осіб, які використовують найману працю, обов’язкові для виконання приписи (розпорядження) про усунення порушень і недоліків у сфері промислової безпеки, охо­рони праці, та безпечної експлуатації об’єктів підвищеної небезпеки; зупиняти, припиняти, обмежувати експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць, будівель, споруд, приміщень та інших виробничих об’єктів, виготовлення та експлуатацію машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів ви­робництва, виконання певних робіт, у тому числі пов’язаних з корис­туванням надрами, застосуванням нових небезпечних речовин, реалі­зацію продукції шляхом видачі розпорядчого документа про заборону зазначеного у випадках, передбачених законодавством, а також анулю­вати видані дозволи і ліцензії до усунення порушень, які створюють загрозу життю працівників; притягати до адміністративної відпові­дальності посадових осіб і працівників за порушення законодавства; надсилати роботодавцям подання про невідповідність окремих поса­дових осіб займаній посаді, передавати матеріали органам прокурату­ри для притягнення цих осіб до відповідальності.

Держгірпромнагляд здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи. Служ­ба в межах своїх повноважень та відповідно до актів законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання.

Відповідно до Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» державне регулювання безпеки використання ядерної енергії полягає у забезпеченні безпеки людини, навколишньо­го природного середовища, ядерних установок та джерел іонізуючого випромінювання. З-поміж іншого це регулювання передбачає здійснен­ня нагляду за дотриманням нормативних вимог та умов наданих до­зволів організаціями, підприємствами та особами, які використовують ядерні установки та джерела іонізуючого випромінювання, включаючи примусові заходи (нагляд).

На Державну інспекцію ядерного регулювання України, Положен­ня про яку затверджено Указом Президента України від 6 квітня 2011 р. № 403/2011, покладено функції з визначення критеріїв, вимог і умов щодо безпеки під час використання ядерної енергії, видачі дозволів та ліцензій на проведення діяльності у цій сфері, здійснення державного нагляду за додержанням законодавства, норм, правил і стандартів з ядерної і радіаційної безпеки та виконання інших функцій національ­ного регулюючого органу з ядерної та радіаційної безпеки, визначених Конвенцією про ядерну безпеку та Об’єднаною конвенцією про без­пеку поводження з відпрацьованим паливом та безпеку поводження з радіоактивними відходами.

Згідно п. З Положення про Державну інспекцію ядерного регулю­вання України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 р., основними завданнями Інспекції є:

1) формування та реаліза­ція державної політики у сфері безпеки використання ядерної енергії;

2) здійснення в межах своїх повноважень державного регулювання безпеки використання ядерної енергії;

3) 3) здійснення повноважень компетентного органу з фізичного захисту ядерного матеріалу та ядер­них установок відповідно до Конвенції про фізичний захист ядерного матеріалу та ядерних установок; з питань безпечного перевезення радіоактивних матеріалів відповідно до правил ядерної та радіаційної безпеки при перевезенні радіоактивних матеріалів; з питань аварійно­го оповіщення та інформування згідно з Конвенцією про оперативне оповіщення про ядерні аварії.

Державний пожежний нагляд за станом пожежної безпеки в насе­лених пунктах і на об’єктах незалежно від форм власності виконуєть­ся відповідно до чинного законодавства органами Міністерства над­звичайних ситуацій в порядку, встановлюваному Кабінетом Міністрів України. Згідно з Указом Президента України № 402/2011 від 6 квітня 2011 р. основними завданнями МНС України є формування та реалі­зація державної політики у визначених Президентом України сферах цивільного захисту, запобігання, реагування та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, природного та військового ха­рактеру в мирний час та особливий період (далі — надзвичайні ситу­ації), рятувальної справи та гасіння пожеж, державного нагляду у сфері техногенної, пожежної, промислової безпеки та гірничого на­гляду, поводження з радіоактивними відходами, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, профілактики травматизму невиробничо­го характеру, а також гідрометеорологічної діяльності.

Державний санітарно-епідеміологічний нагляд — це діяльність органів, установ і закладів Державної санітарно-епідеміологічної служби по контролю за дотриманням юридичними й фізичними осо­бами санітарного законодавства з метою попередження, виявлення, зменшення або усунення шкідливого впливу небезпечних чинників на здоров’я людей і по застосуванню заходів правового характеру щодо порушників. Основними завданнями державного санітарно-епідеміоло­гічного нагляду є: а) контроль за виконанням санітарного законодав­ства, санітарних та протиепідемічних (профілактичних) заходів, а та­кож приписів, постанов і вимог, викладених у висновках, що видають­ся головним державним санітарним лікарем; б) санітарно-карантинний контроль у пунктах пропуску через державний кордон; в) контроль за санітарною та епідемічною ситуацією на території України; г) прове­дення санітарних та епідеміологічних розслідувань, спрямованих на встановлення причин та умов виникнення і розповсюдження інфекцій­них хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захво­рювань (отруєнь) та радіаційних уражень людей; ґ) розроблення про­позицій щодо проведення санітарних та протиепідемічних (профілак­тичних) заходів; д) здійснення державного санітарно-епідеміологічного нормування; е) проведення державної санітарно-епідеміологічної екс­пертизи; є) державна реєстрація небезпечних для здоров’я і життя людини факторів середовища життєдіяльності; ж) статистичне спостереження у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благо­получчя населення, державний облік інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь) та раді­аційних уражень людей у зв’язку зі шкідливим впливом факторів се­редовища життєдіяльності; з) вжиття заходів для припинення порушень санітарного законодавства та притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні таких правопорушень.

Згідно зі ст. 121 Конституції України до завдань прокуратури на­лежить здійснення нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службо­вими особами. Прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами дер­жавного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськи­ми організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокуро­рами відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 р. предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є:

1) відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Консти­туції України та чинним законам;

2) додержання законів про недотор­канність особи, соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, захист їх честі і гідності, якщо законом не перед­бачений інший порядок захисту цих прав;

3) додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навко­лишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності. Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідом­леннями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів — також з власної ініціативи про­курора. Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така ді­яльність не суперечить чинному законодавству.

Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурор­ського реагування, а за наявності приводів — також з власної ініціати­ви прокурора. Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така ді­яльність не суперечить чинному законодавству.

При здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосу­ванням законів прокурор має право: безперешкодно за посвідченням, що підтверджує займану посаду, входити у приміщення органів дер­жавної влади та органів місцевого самоврядування, об’єднань грома­дян, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власнос­ті, підпорядкованості чи приналежності, до військових частин, установ без особливих перепусток, де такі запроваджено; мати доступ до до­кументів і матеріалів, необхідних для проведення перевірки, в тому числі за письмовою вимогою, і таких, що містять комерційну таємни­цю або конфіденційну інформацію; вимагати для перевірки рішення, розпорядження, інструкції, накази та інші акти і документи, одержувати інформацію про стан законності і заходи щодо її забезпечення; вимагати від керівників та колегіальних органів проведення перевірок, ревізій діяльності підпорядкованих і підконтрольних підприємств, установ, організацій та інших структур незалежно від форм власності, а також виділення спеціалістів для проведення перевірок, відомчих і позавідомчих експертиз; викликати посадових осіб і громадян, вима­гати від них усних або письмових пояснень щодо порушень закону.

При виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право: опротестовувати акти Прем’єр-міністра України, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Авто­номної Республіки Крим, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих Рад, підприємств, установ, організацій, громадських об’єднань, а також рішення і дії по­садових осіб; вносити подання або протест на рішення місцевих Рад залежно від характеру порушень; порушувати у встановленому законом порядку кримінальну справу, дисциплінарне провадження або прова­дження про адміністративне правопорушення, передавати матеріали на розгляд громадських організацій; давати приписи про усунення очевидних порушень закону; вносити подання до державних органів, громадських організацій і посадовим особам про усунення порушень закону та умов, що їм сприяли; звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Дата добавления: 2015-07-14