Право на страйк та порядок його реалізації

Негативні процеси, що супроводжують перехід економіки України до ринкових відносин, істотно загострюють ситуацію в царині праці, тому колективні трудові спори та страйки як крайня форма їх вияву стають частиною економічного і соціального життя нашого суспільства.

У незалежній Україні право громадян на страйк закріплене конституційно. Відповідно до ч. 1 ст. 44 Основного Закону «ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів». Порядок здійснення права на страйк визначено Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (кон­фліктів)» з урахуванням необхідності забезпечення національної без­пеки, охорони здоров’я, прав і свобод інших людей.

У ч. 1 ст. 17 цього Закону визначено, що страйк — це тимчасове колективне добровільне припинення роботи працівниками підприєм­ства (структурного підрозділу) з метою вирішення колективного тру­дового спору. Формами добровільного припинення роботи працівни­ками є невихід на роботу та невиконання ними своїх трудових обов’язків. Страйк застосовується як крайній засіб (коли всі інші мож­ливості вичерпано) вирішення колективного трудового спору у зв’язку з відмовою власника або уповноваженого ним органу (представника) задовольнити вимоги найманих працівників або уповноваженого ними органу, профспілки, об’єднання профспілок чи уповноваженого нею (ними) органу. Страйк може бути розпочато, якщо примирні процеду­ри не привели до вирішення колективного спору або власник ухиля­ється від примирних процедур чи не виконує угоду, досягнуту в пере­бігу вирішення колективного трудового спору.

Рішення про оголошення страйку на підприємстві ухвалюється за поданням виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або іншої організації найманих пра­цівників, загальними зборами (конференцією) найманих працівників шляхом голосування. Рішення вважається ухваленим, якщо за нього проголосувала більшість найманих працівників або 2/3 делегатів кон­ференції. У рішенні про оголошення страйку вказуються: а) перелік розбіжностей між сторонами соціально-трудових відносин, які стали причиною для оголошення і проведення страйку; б) дата і час початку страйку, його тривалість і передбачувана кількість учасників; в) назва органу (особи), що очолює страйк; г) пропозиції стосовно мінімуму необхідних робіт (послуг), що виконуватимуться на підприємстві, в установі чи організації в період страйку. Страйк вважається галузевим чи територіальним, якщо на підприємствах, на яких оголошено страйк, кількість працюючих становить більше половини загальної кількості працюючих відповідної галузі чи території.

Згідно з ч. З ст. 44 Конституції України та ч. 5 ст. 19 Закону Украї­ни «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» ніхто не може бути примушений до участі або до неучасті у страйку. Також відповідно до ст. 174 КК України встановлено кримінальну від­повідальність за подібного роду дії.

Страйк на підприємстві очолює орган, що визначається загальними зборами (конференцією) найманих працівників при ухваленні рішення про оголошення страйку. На виробничому рівні орган, що очолює страйк, визначається загальними зборами одночасно з ухваленням рішення про оголошення страйку, про що вказується в протоколі зборів. Галузевий чи територіальний страйк очолює (координує) орган (особа), визначений конференцією, зборами, пленумом чи іншим виборним органом представників найманих працівників, профспілкових чи інших організацій працівників, уповноважених представляти відповідні тру­дові колективи. На галузевому і територіальному рівнях одночасно з ухваленням рекомендацій про оголошення страйку визначається орган (особа), що очолюватиме (координуватиме) страйк. Повноважен­ня органу (особи) як керівника страйку припиняється, якщо сторони підписали угоду про врегулювання колективного трудового спору, а також у разі ухвалення рішення про скасування або припинення страйку. Орган, що очолює страйк, зобов’язаний письмово попередити роботодавця про ухвалення рішення про оголошення страйку не пізніше ніж за сім днів до початку страйку, а у разі ухвалення рішення про страйк на безперервно діючому виробництві — за п’ятнадцять днів. Роботодавець зобов’язаний у найкоротший строк попередити поста­чальників і споживачів, транспортні організації, а також інші зацікав­лені підприємства щодо рішення найманих працівників про оголо­шення страйку. Місце перебування під час страйку працівників, які беруть у ньому участь, визначається органом, що керує страйком, за погодженням із власником. У разі проведення зборів, мітингів, пікетів за межами підприємства орган, який очолює страйк, повинен повідомити про запланований захід місцевий орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування не пізніше ніж за три дні. Орган, що очолює страйк, зобов’язаний під час страйку не тільки дотримуватися вимог чинного законодавства у своїх діях та при ухваленні рішень по скеро­вуванню дій страйкуючих, а й забезпечувати дотримання законодавства з боку учасників страйку.

Рішення про організацію зборів, мітингів, походів і демонстрацій під час страйку на виробничому рівні ухвалюється органом, що очолює страйк. У рішенні визначаються мета, форма, місце проведення заходів або маршрути руху, час їх початку і закінчення, організатори. Ці пи­тання докладно врегульовано Положенням про порядок проведення страйку як крайнього засобу вирішення колективного трудового спору (конфлікту) та примирних процедур під час страйку, затвердженим наказом НСПП від 18 листопада 2008 р. № 131, а також Положенням про порядок реалізації рішень примирних органів (примирної комісії, примирної комісії за участю незалежного посередника, трудового ар­бітражу), рішень Національної служби посередництва і примирення з вирішення колективного трудового спору (конфлікту), угод про ви­рішення колективного трудового спору (конфлікту) під час страйку та здійснення контролю за їх реалізацією, затвердженим наказом НСПП від 20 жовтня 2003 р. № 481, із змінами, внесеними наказом НСПП від 19 липня 2004 р. за 103. Наймані працівники самостійно ухвалюють рішення щодо своєї участі у зборах, мітингах, походах і демонстра­ціях. Ніхто не може бути примушений до участі або неучасті в зборах, мітингах, походах і демонстраціях. У разі проведення зборів, мітин­гів, походів і демонстрацій на підприємствах, в установах і організа­ціях орган, який очолює страйк, надсилає заяву власникам. У разі проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій за межами під­приємств заява про проведення зборів, мітингів, вуличних походів або демонстрацій надсилається відповідним органам місцевого само­врядування або місцевим органам виконавчої влади. Заява подається у письмовій формі не пізніше ніж за три дні до намічуваної дати їх проведення.

Під час страйку сторони колективного трудового спору зобов’язані продовжувати пошук шляхів його вирішення, використовуючи для цього всі наявні можливості. Колективний трудовий спір під час страй­ку здійснюється шляхом:

а) проведення переговорів між органом, що очолює страйк, та роботодавцем, у тому числі із залученням до участі в переговорах незалежного посередника та експертів і фахівців НСПП;

б) утворення органом, що очолює страйк, та роботодавцем узгоджувальної комісії, у тому числі із залученням до участі в роботі узгоджу­вальної комісії незалежного посередника та експертів і фахівців НСПП.

Основним завданням узгоджувальної комісії є вироблення угоди про вирішення колективного трудового спору (конфлікту), що може задо­вольнити найманих працівників — учасників страйку та власника. На підставі рішення узгоджувальної комісії або результатів переговорів органу, який очолює страйк, та власника вони укладають угоду про ви­рішення колективного спору. Пропозицію укласти угоду про вирішення спору може зробити орган, який очолює страйк, чи власник або уповно­важений ним орган (представник). Відповідь сторони, якій адресовано пропозицію укласти угоду про вирішення спору, про її прийняття повин­на бути повною і безумовною. Угода про вирішення колективного спору є укладеною, якщо орган, який очолює страйк, і власник досягли згоди з усіх істотних умов угоди. Істотними умовами угоди є умови про: а) предмет угоди; б) умови, визначені законом як істотні, а також усі умови, щодо яких за заявою органу, який очолює страйк, чи власника має бути досягнуто згоди. Угода про вирішення спору є укладеною з моменту її підписання органом, який очолює страйк, і власником. Контроль за виконанням умов угоди про вирішення колективного тру­дового конфлікту здійснюється його сторонами та НСПП.

Страйк у встановленому чинним законодавством порядку може бути визнано незаконним. Заява роботодавця про визнання страйку незаконним розглядається в судовому порядку. Справа щодо цієї заяви повинна бути розглянута, включаючи строки підготовки справи до судового розгляду, не пізніше ніж у семиденний строк. Незаконними визнаються страйки, які:

а) оголошені з вимогами про зміну конституційного ладу, держав­них кордонів та адміністративно-територіального устрою України, а також з вимогами, що порушують права людини;

б) оголошені без додержання найманими працівниками, профспіл­кою, об’єднанням профспілок чи уповноваженими ними органами положень статей 2, 4, 6, частин 1 і 5 ст. 12, частин 1, 3, і 6 ст. 19 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (кон­фліктів)» (поняття колективного трудового спору (конфлікту); форму­вання вимог найманих працівників, профспілок; момент виникнення колективного трудового спору (конфлікту) тощо);

в) розпочаті з порушенням найманими працівниками, профспілкою, об’єднанням профспілок чи уповноваженими ними органами вимог ст. 20, частин 2 та 3 ст. 24, положень статей 2, 4, 6, частин 1 і 5 ст. 12, частин 1, 3, і 6 ст. 19 Закону України «Про порядок вирішення колек­тивних трудових спорів (конфліктів)» (керівництво страйком; випадки, у яких забороняється проведення страйку; поняття колективного тру­дового спору (конфлікту); формування вимог найманих працівників, профспілок; момент виникнення колективного трудового спору (кон­флікту) тощо);

г) оголошені та/або проводяться під час здійснення примирних процедур.

Рішення суду про визнання страйку незаконним зобов’язує учас­ників страйку ухвалити рішення про припинення або скасування ого­лошеного страйку, а працівників — розпочати роботу не пізніше на­ступної доби після дня вручення копії рішення суду органу, що очолює страйк.

Забороняється проведення страйку за умов, якщо припинення працівниками роботи створює загрозу життю і здоров’ю людей, до­вкіллю або перешкоджає запобіганню стихійному лиху, аваріям, ката­строфам, епідеміям та епізоотіям чи ліквідації їх наслідків. Заборону проведення страйку окремим категоріям працівників, під час виконан­ня певних робіт, у певних місцях та за настання певних ситуацій перед­бачено законами України «Про державну службу», «Про службу в ор­ганах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», «Про міліцію», «Про Збройні Сили України», «Про альтернативну (невій­ськову) службу» та ін.

Участь у страйку працівників, за винятком страйків, визнаних су­дом незаконними, не є порушенням трудової дисципліни і не може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності. Від­повідно організація страйку, визнаного судом незаконним, або участь у ньому є порушенням трудової дисципліни. Час страйку працівникам, які беруть у ньому участь, не оплачується. Час участі працівника у страйку, визнаному судом незаконним, не зараховується до загально­го і безперервного стажу.

Особливості проведення примирних процедур з вирішення колек­тивних трудових спорів (конфліктів) на підприємствах, в установах і організаціях, галузях, на яких відповідно до ст. 24 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» проведення страйків забороняється, визначаються Положенням про порядок проведення примирних процедур з вирішення колективних трудових спорів (конфліктів), затвердженим наказом НСПП. У таких випадках, а також тоді, коли рекомендації Служби посередництва щодо вирішення колективного трудового спору сторонами не враховано, НСПП, відповідно до ст. 25 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», звертається до апеляційних судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севасто­поля із заявою про вирішення колективного трудового спору. Копія заяви Служби посередництва надсилається сторонам спору.

Контрольні питання

1. Що таке трудові спори та які їх види?

2. Які органи розглядають індивідуальні трудові спори?

3. У якому порядку створюються комісії з трудових спорів?

4. Як розглядається трудовий спір у комісії з трудових спорів?

5. Якими є порядок і строк оскарження рішення комісії з трудових спорів?

6. Хто є сторонами колективних трудових спорів (конфліктів)?

7. Як формуються вимоги найманих працівників?

8. З якого моменту виникає колективний трудовий спір (конфлікт)?

9. Як утворюється примирна комісія та які її повноваження?

10. Як створюється трудовий арбітраж та які його повноваження?

11. Які завдання та повноваження покладено на Національну службу посередництва і примирення?

12. Що таке страйк та який порядок його проведення?

Дата добавления: 2015-07-14