Принципи бюджетної системи України

1. Бюджетна система України грунтується на таких принципах:

1) принцип єдності бюджетної системи України — єдність бюджетної системи України забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку і звітності;

2) принцип збалансованості — повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період;

3) принцип самостійності — Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов’язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування коштами відповідних бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов’язання одне одного, а також за бюджетні зобов’язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів, правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на визначення напрямів використання коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні бюджети;

4) принцип повноти — до складу бюджетів підлягають включенню всі надходження до бюджетів та витрати бюджетів, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування;

5) принцип обгрунтованості — бюджет формується на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку держави та розрахунках надходжень до бюджету і витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик та правил;

6) принцип ефективності — при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів;

7) принцип субсидіарності — розподіл видів видатків між державним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами повинен грунтуватися на максимально можливому наближенні надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача;

8) принцип цільового використання бюджетних коштів — бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями;

9) принцип справедливості і неупередженості — бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами;

10) принцип публічності та прозорості — Державний бюджет України та місцеві бюджети затверджуються, а рішення щодо звіту про їх виконання приймаються відповідно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим та відповідними радами;

11) принцип відповідальності учасників бюджетного процесу -

кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.

Бюджетний устрій - це організація і принципи побудови бюджетної системи, її структури, взаємозв’язок між окремими ланками бюджетної системи. Бюджетний устрій України визначається з урахуванням державного устрою і адміністративно-територіального поділу.

Бюджетно-правові норми установлюють види бюджетів, які діють на території держави, місце їх у бюджетній системі, взаємозв’язок між ними і принципи функціо-нування.

Бюджетний устрій залежить від державного устрою. Україна - унітарна держава, в якій, відповідно до статті 7 Конституції, визнається і гарантується місцеве самов-рядування, функціонування якого без власних бюджетів неможливо. В зв’язку з цим бюджетна система України складається з двох рівнів:

1) державний бюджет;

2) республіканський бюджет Автономної Республіки Крим і місцеві бюджети.

У державах з федеративною формою устрою існує трирівнева бюджетна систе-ма: федеральний бюджет; бюджети суб’єктів федерації (наприклад, у Російській Фе-дерації - республіканські бюджети республік у складі РФ, крайові, обласні бюджети областей, міські бюджети міст Москви та Санкт-Петербурга, обласні бюджети авто-номних областей, окружні бюджети автономних областей); місцеві бюджети - районні бюджети районів, міські бюджети, районні бюджети в містах, бюджети се-лищ і сіл.

Після проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року Україна змінила принцип побудови державного бюджету. В часи входження України в Союз РСР державний бюджет України об’єднував в собі республіканський бюджет, бюджети областей та міст Києва та Севастополя, тобто являв собою сукупність усіх бюджетів.

Сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України, є зведеним (консолідованим, як називають зведені бюджети всюди, в тому числі і в Росії) бюджетом України.

Зведений бюджет не затверджується Верховною Радою України, а використову-ється для аналізу і визначення засад державного регулювання економічного і соці-ального розвитку України.

Кожний з видів бюджетів, які існують в Україні, затверджується відповідним органом місцевого самоврядування, але і в системі місцевих бюджетів існують зве-дені (консолідовані) бюджети, які об’єднуються спочатку з бюджетом вищого рівня, а потім - в бюджет області, а бюджети областей входять у зведений (консолідова-ний) бюджет України.

Зведеними (консолідованими) бюджетами в Україні є: Державний бюджет, бюд-жет Автономної Республіки Крим; бюджети областей; бюджети районів; бюджети міст, які мають районний поділ.

Бюджет Автономної Республіки Крим об’єднує республіканський бюджет та бюджети районів і міст республіканського підпорядкування Автономної Республіки Крим. Хоча в бюджеті Автономної Республіки Крим є республіканський і місцеві бюджети, це не робить бюджетну систему України трирівневою, оскільки стаття 134 Конституції України установила, що Автономна Республіка Крим є невід’ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання. У статті 137 Конституції України, де закріплені питання, які нормативне регулює Автономна Республіка Крим, бюд-жетно-фінансових питань немає.

Бюджет області об’єднує обласний бюджет та бюджети районів і міст обласного підпорядкування.

Бюджет району об’єднує районний бюджет, бюджети міст районного підпоряд-кування, селищні та сільські бюджети. Селищні і сільські бюджети створюються за рішенням районних, міських Рад за наявності необхідної фінансової бази, але далі встановлено, що районні, міські Ради визначають доходи відповідних селищних і сільських бюджетів. Стаття 140 Конституції України встановила, що місцеве само-врядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому зако-ном, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування, сільські, се-лищні, міські ради та їх виконавчі органи. Районні і обласні ради є органами місце-вого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст.

Зі статті 140 Конституції випливає, що сільські, селищні і міські ради здійсню-ють місцеве самоврядування, що неможливо без достатньої матеріальної і фінансо-вої бази. Стаття 142 Конституції установлює цю матеріальну і фінансову основу міс-цевого самоврядування, в тому числі і доходи місцевих бюджетів.

Стаття 61 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" чітко встано-вила, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у міс-тах самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети. Це свідчить про те, що сільські, селищні та міські бюджети існують.

Бюджет міста, яке має районний поділ, об’єднує міський бюджет та бюджети ра-йонів, що входять до його складу. У випадках, коли міській, районній в місті раді ад-міністративне підпорядковані інші міста, селища чи сільські населені пункти, бюд-жети цих адміністративно-територіальних утворень об’єднуються відповідно у бюд-жеті міста або бюджеті району в місті, радам яких ці населені пункти підпорядкова-ні.

Бюджетний устрій в Україні ґрунтується на принципах єдності, визначених Бюджетним кодексом України (стаття 7):

1) принцип єдності бюджетної системи України - єдність бюджетної системи України забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єди-ним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдніс-тю порядку виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку і звітності;

2) принцип збалансованості - повноваження на здійснення витрат бюджету по-винні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період;

3) принцип самостійності - Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов’язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів міс-цевого самоврядування. Органи влади Автономної Республіки Крим та органи міс-цевого самоврядування коштами відповідних бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов’язання одне одного, а також за бюджетні зобов’язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів, правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на визначення напрямів ви-користання коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні бюджети;



4) принцип повноти - до складу бюджетів підлягають включенню всі надход-ження до бюджетів та витрати бюджетів, що здійснюються відповідно до норматив-но-правових актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування;

5) принцип обґрунтованості - бюджет формується на реалістичних макропоказ-никах економічного і соціального розвитку держави та розрахунках надходжень до бюджету і витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик та правил;

6) принцип ефективності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів;

7) принцип субсидіарності - розподіл видів видатків між державним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами повинен ґрунтуватися на максимально можливому наближенні надання суспільних послуг до їх безпосе-реднього споживача;

8) принцип цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти вико-ристовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями;

9 ) принцип справедливості і неупередженості - бюджетна система України бу-дується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами;

10) принцип публічності та прозорості - Державний бюджет України та місцеві бюджети затверджуються, а рішення щодо звіту про їх виконання приймаються від-повідно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим та відповідними радами;

11) принцип відповідальності учасників бюджетного процесу - кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.

Зведений бюджет

1. Зведений бюджет є сукупністю показників бюджетів, що використовуються для аналізу та прогнозування економічного і соціального розвитку держави.

2. Зведений бюджет України включає показники Державного бюджету України, зведеного бюджету Автономної Республіки Крим та зведених бюджетів областей, міст Києва та Севастополя.

3. Зведений бюджет Автономної Республіки Крим включає показники бюджету Автономної Республіки Крим, зведених бюджетів її районів та бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим значення.

4. Зведений бюджет області включає показники обласного бюджету, зведених бюджетів районів і бюджетів міст обласного значення цієї області.

5. Зведений бюджет району включає показники районного бюджету, бюджетів міст районного значення, селищних та сільських бюджетів цього району.

6. Зведений бюджет міста з районним поділом включає показники міського бюджету та бюджетів районів, що входять до його складу. Якщо місту або району у місті адміністративно підпорядковані інші міста, селища чи села, зведений бюджет міста або району у місті включає показники бюджетів цих міст, селищ та сіл.

7. Показники бюджетів об’єднань територіальних громад, що створюються згідно із законом, включаються до відповідних зведених бюджетів.

Для здійснення розрахунків, прогнозу та аналізу економічного й соціального розвитку держави, територіальних громад важливим є поняття зведеного бюджету. Ст. 5 Кодексу визначає, що зведений бюджет України об’єднує показники державного й місцевих бюджетів.

У цілому зведені бюджети існують на рівні держави, Автономної Республіки Крим, області, району, міста з районним поділом. Відповідний зведений бюджет визначається як сукупність показників бюджетів, що формуються на певній території дії зведеного бюджету. Так, зведений бюджет України включає показники Державного бюджету України, зведеного бюджету Автономної Республіки Крим та зведених бюджетів областей, міст Києва й Севастополя (ч. 2 ст. 5 Бюджетного кодексу).

Зведений бюджет Автономної Республіки Крим включає показники бюджету Автономної Республіки Крим, зведених бюджетів її районів та бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим значення (ч. 3 ст. 5 Бюджетного кодексу). Зведений бюджет області включає показники обласного бюджету, зведених бюджетів районів та бюджетів міст обласного значення цієї області (ч. 4 ст. 5 Бюджетного кодексу). Зведений бюджет міста з районним поділом включає показники міського бюджету та бюджетів районів, що входять до його складу (ч. 5 ст. 5 Бюджетного кодексу). Причому, якщо місту або району в місті адміністративно підпорядковані інші міста, селища чи села, зведений бюджет міста або району в місті включає показники бюджетів цих міст, селищ і сіл.

У Бюджетному кодексі України в редакції 2010 р. до відповідних зведених бюджетів включаються також показники бюджетів об’єднань територіальних громад, що створюються згідно із законом.

Складання зведених бюджетів покладено на відповідні органи виконавчої влади. Зведені бюджети не мають правової форми, тобто вони не розробляються й не затверджуються у формі закону, водночас їх значення досить вагоме, адже вони дають цілісну картину щодо грошових коштів, зосереджених у бюджетах. Суто статистичний характер показників зведених бюджетів дає змогу використовувати їх для проведення розрахунків щодо формування грошових ресурсів для забезпечення виконання функцій і завдань органами державної влади й місцевого самоврядування; визначення обсягу видатків, що підлягають фінансуванню з державного й місцевих бюджетів, аналізу та оцінки ефективності бюджетних витрат; визначення грошових потоків для встановлення обґрунтованості надання трансфертів.

Склад доходів Державного бюджету України

1. До доходів Державного бюджету України включаються доходи бюджету, за винятком тих, що згідно із статтями 64, 66, 69 та 71 цього Кодексу закріплені за місцевими бюджетами.

2. До доходів загального фонду Державного бюджету України належать:

1. податок на прибуток підприємств (крім податку, визначеного пунктом 2 частини першої статті 69 та пунктом 1 частини першої статті 71 цього Кодексу);

2. 50 відсотків збору за спеціальне використання лісових ресурсів державного значення;

3. 50 відсотків збору за спеціальне водокористування (крім збору за спеціальне водокористування місцевого значення);

4. 50 відсотків платежів за користування надрами загальнодержавного значення;

5. збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету (крім частини збору, що зараховується до спеціального фонду згідно із законом про Державний бюджет України);

6. податок на додану вартість (крім податку, що зараховується до спеціального фонду згідно із законом про Державний бюджет України);

7. акцизний збір із вироблених в Україні товарів (крім збору, визначеного у частині першій статті 66 цього Кодексу, та збору, що зараховується до спеціального фонду згідно із законом про Державний бюджет України);

8. акцизний збір із ввезених на територію України товарів (крім збору, що зараховується до спеціального фонду згідно із законом про Державний бюджет України);

9. плата за ліцензії на певні види господарської діяльності (крім плати за ліцензії, визначеної у частині першій статті 64 та у частинах першій і другій статті 66 цього Кодексу);

10. ввізне мито (крім мита, що зараховується до спеціального фонду згідно із законом про Державний бюджет України);

11. вивізне мито;

12. кошти, отримані за вчинення консульських дій на території України, а також кошти, отримані за вчинення консульських дій за межами України (крім частини коштів, що зараховуються до спеціального фонду згідно із законом про Державний бюджет України);

13. частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об'єднань, що вилучається до державного бюджету (у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України), та дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність;

14. кошти, що перераховуються Національним банком України відповідно до Закону України "Про Національний банк України";

15. відрахування коштів, отриманих від проведення державних грошових лотерей;

16. плата за розміщення тимчасово вільних коштів державного бюджету (крім коштів, отриманих вищими та професійно-технічними навчальними закладами від розміщення на депозитах тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних послуг, якщо таким закладам законом надано відповідне право);

17. кошти, отримані закордонними дипломатичними установами України як плата за розміщення належних їм бюджетних коштів на поточних рахунках іноземних банків;

18. рентна плата за нафту, природний газ, газовий конденсат, що видобуваються в Україні;

19. рентна плата за транзитне транспортування природного газу (якщо інше не встановлено законом про Державний бюджет України);

20. рентна плата за транспортування нафти та нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами;

21. рентна плата за транзитне транспортування аміаку;

22. кошти від санкцій (штрафи, пеня тощо), що застосовуються відповідно до закону (крім штрафів, визначених пунктами 11, 12 і 13 частини першої статті 69 цього Кодексу, та штрафів, що зараховуються до спеціального фонду згідно із законом про Державний бюджет України);

23. виконавчий збір, стягнутий органами державної виконавчої служби (крім частини збору, що зараховується до спеціального фонду згідно із законом про Державний бюджет України);

24. надходження від орендної плати за користування цілісним майновим комплексом та іншим державним майном (крім частини орендної плати за користування майном, що належить бюджетним установам, які утримуються за рахунок державного бюджету, що зараховується до спеціального фонду згідно із законом про Державний бюджет України);

25. державне мито в частині, що відповідно до закону зараховується до державного бюджету;

26. єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України;

27. плата за митне оформлення товарів і транспортних засобів поза місцем розташування митних органів або поза робочим часом, установленим для митних органів;

28. концесійні платежі щодо об'єктів державної власності (крім платежів, що зараховуються до спеціального фонду згідно із законом про Державний бюджет України);

29. кошти від реалізації майна, конфіскованого за рішенням суду; скарбів, які є пам'ятками історії та культури; майна, одержаного державою в порядку спадкування чи дарування;

30. відрахування від суми коштів, витрачених на рекламу тютюнових виробів та/або алкогольних напоїв у межах України;

31. збір за видачу спеціальних дозволів на користування надрами та кошти від продажу таких дозволів;

32. плата за виділення номерного ресурсу;

33. плата за державну реєстрацію джерел іонізуючого випромінювання (реєстраційний збір);

34. збір за користування радіочастотним ресурсом України;

35. надходження до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях (крім частини надходжень, що зараховуються до спеціального фонду згідно із законом про Державний бюджет України);

36. кошти, отримані від надання учасниками процедури закупівель забезпечення їх пропозиції конкурсних торгів, які не підлягають поверненню цим учасникам, у випадках, передбачених Законом України "Про здійснення державних закупівель", в частині здійснення закупівель за рахунок коштів державного бюджету;

37. кошти, отримані від учасника - переможця процедури закупівлі під час укладання договору про закупівлю як забезпечення виконання цього договору, які не підлягають поверненню учаснику переможцю, в частині здійснення закупівель за рахунок коштів державного бюджету;

38. портовий (адміністративний) збір (крім частини збору, що зараховується до спеціального фонду згідно із законом про Державний бюджет України);

39. плата за надання державних гарантій та користування кредитами (позиками), залученими державою;

40. плата за користування кредитом з державного бюджету (крім плати, що зараховується до спеціального фонду згідно із законом про Державний бюджет України);

41. кошти від реалізації дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, отримані державною установою, уповноваженою на здійснення операцій з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням;

42. 80 відсотків коштів, отриманих підприємствами, установами та організаціями, що утримуються за рахунок державного бюджету, за здані у вигляді брухту і відходів золото, платину, метали платинової групи, дорогоцінне каміння, і 50 відсотків коштів, отриманих цими підприємствами, установами та організаціями за здане у вигляді брухту і відходів срібло;

43. 10 відсотків коштів від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення або прав на них, що перебувають у державній власності до розмежування земель державної та комунальної власності (крім земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об'єкти, що підлягають приватизації); 100 відсотків коштів від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення або прав на них, що перебувають у державній власності після розмежування земель державної та комунальної власності (якщо інше не встановлено законом про Державний бюджет України);

44. кошти, отримані від секретаріату ООН, ОБСЄ або іншої регіональної організації за участь українського контингенту Збройних Сил України в миротворчих операціях;

45. кошти, що передаються до державного бюджету з місцевих бюджетів;

46. інші доходи, які у встановленому порядку зараховуються до загального фонду державного бюджету.

3. Якщо законом встановлено новий вид доходу державного бюджету, його зарахування до загального фонду визначається законом про Державний бюджет України на період до внесення відповідних змін до цього Кодексу.

4. Склад доходів спеціального фонду Державного бюджету України визначається законом про Державний бюджет України.

5. Закон про Державний бюджет України у виняткових випадках може відносити на відповідний бюджетний період окремі види доходів загального фонду Державного бюджету України (або їх частину), які визначені частиною другою цієї статті, до спеціального фонду Державного бюджету України.

Сукупність безповоротних надходжень, справляння яких передбачається законодавством України, що використовуються для фінансування виконання функцій держави, – це доходи державного бюджету України. До доходів державного бюджету включаються доходи бюджету, – за винятком доходів, закріплених за місцевими бюджетами. Доходи місцевих бюджетів регулюються ст. 64 “Склад доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів”, ст. 66 “Склад доходів бюджету Автономної Республіки Крим, обласних та районних бюджетів, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів”, ст. 68 “Склад доходів та видатків бюджетів районів у містах”, ст. 69 “Доходи місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів”.

У ст. 29 передбачені доходи, які протягом останніх років визначалися законами про бюджети на відповідні роки доходами державного бюджету. Джерелами надходжень до Державного бюджету є податкові, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти.

До податкових надходжень належать:

а) податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості, зокрема:

– податок на прибуток підприємств (крім податку на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності), засновником яких є Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні, міські, селищні та сільські ради, що зараховується відповідно до бюджету Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, селищних та сільських бюджетів;

б) збори за спеціальне використання природних ресурсів, зокрема:

– 50% збору за спеціальне використання лісових ресурсів державного значення. До лісових ресурсів державного значення належить деревина від рубок головного користування і живиця відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №1012 від 6 липня 1998 р. “Про затвердження Порядку справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду” зі змінами і доповненнями;

– 50% збору за спеціальне водокористування (крім збору за спеціальне водокористування місцевого значення). Перелік водних ресурсів місцевого значення визначають Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України та Державний комітет України по водному господарству і затверджують відповідним наказом щодо переліку річок і водойм, віднесених до водних об’єктів місцевого значення;

– 50% платежів за користування надрами загальнодержавного значення. Віднесення корисних копалин до корисних копалин загальнодержавного значення здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр (Кодекс України «Про надра» №132/94-ВР від 27.07.1994 р. зі змінами і доповненнями);

– збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету (крім частини збору, що зараховується до спеціального фонду, визначеного Законом про Державний бюджет України);

в) внутрішні податки на товари та послуги, зокрема:

– податок на додану вартість, крім податку, що зараховується до спеціального фонду згідно із Законом про Державний бюджет України;

– акцизний збір із вироблених в Україні товарів крім збору із вироблених в Україні товарів, що сплачується платниками, які зареєстровані в Автономній Республіці Крим, і зараховується до доходів бюджету Автономної Республіки Крим та збору, що зараховується до спеціального фонду згідно із Законом про Державний бюджет України;

– акцизний збір із ввезених на територію України товарів, крім збору, що зараховується до спеціального фонду згідно із Законом про Державний бюджет України;

– плата за ліцензії на певні види господарської діяльності, крім плати за ліцензії на певні види господарської діяльності та сертифікати, що видаються виконавчими органами відповідних місцевих рад, плати за ліцензії на певні види господарської діяльності та сертифікати, що видаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними й районними державними адміністраціями;

г) податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції, зокрема:

– ввізне мито, крім мита, що зараховується до спеціального фонду згідно із Законом про Державний бюджет України;

– вивізне мито, яким оподатковуються товари та інші предмети під час їх вивезення за межі митної території держави відповідно до ст. 9 Закону України “Про Єдиний митний тариф” №2097-ХІІ від 05.02.1992 р. зі змінами;

– кошти, отримані за вчинення консульських дій на території України, а також кошти, отримані за вчинення консульських дій за межами України, крім частини коштів, що зараховуються до спеціального фонду згідно із Законом про Державний бюджет України.

Неподаткові надходження наступні:

а) доходи від власності та підприємницької діяльності, зокрема:

– частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об’єднань, що вилучається до державного бюджету (у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України), та дивіденди (доход), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність;

– кошти, що перераховуються Національним банком України відповідно до Закону України “Про Національний банк України” №679-XIV від 20.05.1999 р.;

– відрахування коштів, отриманих від проведення державних грошових лотерей;

– плата за розміщення тимчасово вільних коштів державного бюджету, крім коштів, отриманих вищими та професійно-технічними навчальними закладами від розміщення на депозитах тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних послуг, якщо таким закладам законом надано відповідне право;

– рентна плата за нафту, природний газ, газовий конденсат, що видобуваються в Україні; за транзитне транспортування природного газу; за транспортування нафти та нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами; за транзитне транспортування аміаку;

– інші надходження;

б) адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу, зокрема:

– виконавчий збір, стягнутий органами державної виконавчої служби, крім частини збору, що зараховується до спеціального фонду згідно із Законом про Державний бюджет України;

– надходження від орендної плати за користування цілісним майновим комплексом та іншим державним майном, крім частини орендної плати за користування майном, що належить бюджетним установам, які утримуються за рахунок коштів державного бюджету, що зараховується до спеціального фонду згідно із Законом про Державний бюджет України;

– державне мито в частині, що відповідно до закону зараховується до державного бюджету. Відповідно до ст. 6 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” №7-93 від 21.01.1993 р., до державного бюджету зараховується державне мито, що справляється з позовних заяв, які подаються до господарського суду, з апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови господарських судів, заяв про їх перегляд за нововиявленими обставинами, а також за придбання вексельних бланків, за дії, пов’язані з видачею охоронних документів (патентів і свідоцтв) на об’єкти інтелектуальної власності, і за дії, пов’язані з підтримкою чинності патентів на сорти рослин, за подання до Кабінету Міністрів України проекту створення промислово-фінансової групи; за дії, що пов’язані із загальногромадянськими закордонними паспортами; державне мито з позовних заяв і заяв кредиторів у справах про банкрутство, що надходять з інших держав та розглядаються відповідними органами України;

– єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України;

– плата за митне оформлення товарів і транспортних засобів поза місцем розташування митних органів або поза робочим часом, установленим для митних органів;

в) надходження від штрафів та фінансових санкцій, зокрема:

– кошти від санкцій (штрафи, пеня тощо), що застосовуються відповідно до закону, крім штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування; адміністративних штрафів, що накладаються місцевими органами виконавчої влади та виконавчими органами місцевих рад або утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями; штрафних санкцій унаслідок невиконання укладених розпорядником бюджетних коштів договорів із суб’єктами господарювання на придбання товарів, робіт і послуг за рахунок коштів місцевих бюджетів та штрафів, що зараховуються до спеціального фонду згідно із Законом про Державний бюджет України;

г) інші неподаткові надходження, зокрема:

– кошти від реалізації майна, конфіскованого за рішенням суду;

– відрахування від суми коштів, витрачених на рекламу тютюнових виробів та/або алкогольних напоїв у межах України;

– плата за виділення номерного ресурсу;

– плата за державну реєстрацію джерел іонізуючого випромінювання (реєстраційний збір);

– збір за користування радіочастотним ресурсом;

– надходження до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях, крім частини надходжень, що зараховуються до спеціального фонду згідно із Законом про Державний бюджет України;

– кошти, отримані від надання учасниками процедури закупівель забезпечення їх пропозиції конкурсних торгів, які не підлягають поверненню цим учасникам, у випадках, передбачених Законом України “Про здійснення державних закупівель” у частині здійснення закупівель за рахунок коштів державного бюджету;

– кошти, отримані від переможця процедури закупівлі під час укладання договору про закупівлю як забезпечення виконання цього договору, які не підлягають поверненню переможцю, в частині здійснення закупівель за рахунок коштів державного бюджету;

– портовий (адміністративний) збір, крім частини збору, що зараховується до спеціального фонду згідно із Законом про Державний бюджет України.

–плата за надання державних гарантій та користування кредитами (позиками), залученими державою;

–плата за користування кредитом з державного бюджету, крім плати, що зараховується до спеціального фонду згідно із Законом про Державний бюджет України;

–концесійні платежі.

Доходами від операцій з капіталом є:

а) надходження від продажу основного капіталу, зокрема:

– надходження коштів від реалізації скарбів, які є пам’ятками історії та культури; майна, одержаного державою в порядку спадкування чи дарування;

– кошти від реалізації дорогоцінних металів та коштовного каміння, отриманих державною установою, уповноваженою на здійснення операцій з дорогоцінними металами і коштовним камінням;

– 80% коштів, отриманих підприємствами, установами та організаціями, що утримуються за рахунок державного бюджету, за здані у вигляді брухту і відходів золото, платину, метали платинової групи, коштовне каміння, і 50% коштів, отриманих цими підприємствами, установами та організаціями за здане у вигляді брухту і відходів срібло;

б) надходження від продажу землі і нематеріальних активів, зокрема:

– 10% коштів від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення або прав на них, що перебувають у державній власності до розмежування земель державної та комунальної власності (крім земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об’єкти, що підлягають приватизації); 100% коштів від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення або прав на них, що перебувають у державній власності після розмежування земель державної та комунальної власності (якщо інше не встановлено Законом про Державний бюджет України).

Офіційні трансферти наступні:

а) від органів державного управління, зокрема, кошти, що передаються до державного бюджету з місцевих бюджетів;

б) від урядів зарубіжних країн та міжнародних організацій, зокрема, кошти, отримані від секретаріату ООН, ОБСЄ або іншої регіональної організації за участь контингенту Збройних Сил України в миротворчих операціях.

У випадку, коли буде встановлено новий вид доходу державного бюджету, то його зарахування до загального фонду визначатиметься Законом про Державний бюджет України на період до внесення відповідних змін до Бюджетного кодексу.

Склад доходів спеціального фонду Державного бюджету визначається Законом про Державний бюджет України.

Законом України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” №2154-VI від 27.04.2010 р. (ст. 6) передбачено 50 джерел формування спеціального фонду.

Закон про Державний бюджет України у виняткових випадках може відносити на відповідний бюджетний період окремі види доходів загального фонду Державного бюджету України (або їх частину), які визначені ч. 2 цієї статті, до спеціального фонду Державного бюджету України.

Стаття 30. Склад видатків та кредитування Державного бюджету України

1. Видатки та кредитування Державного бюджету України включають бюджетні призначення, встановлені законом про Державний бюджет України на конкретні цілі, пов'язані з реалізацією програм та заходів згідно із статтею 87 цього Кодексу.

2. Джерелами формування загального фонду Державного бюджету України у частині кредитування є:

1). надходження внаслідок стягнення простроченої заборгованості перед державою за кредитами (позиками), залученими державою або під державні гарантії, кредитами з державного бюджету, якщо інше не встановлено законом про Державний бюджет України;

2). повернення кредитів, наданих з державного бюджету, що не мають цільового призначення;

3). повернення кредитів до державного бюджету, наданих для реалізації інвестиційних програм (проектів) за рахунок кредитів (позик), залучених державою від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій.

3. Джерела формування спеціального фонду Державного бюджету України у частині кредитування визначаються законом про Державний бюджет України.

Видатки бюджету – кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом. До видатків бюджету не належать: погашення боргу; надання кредитів з бюджету; розміщення бюджетних коштів на депозитах; придбання цінних паперів; повернення надміру сплачених до бюджету сум податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету, проведення їх бюджетного відшкодування.

За загальноприйнятим твердженням, видатки – це прямі цільові витрати держави, що забезпечують її постійне існування і відображають економічні відносини, що пов’язані з розподілом і перерозподілом частини національного доходу, яка концентрується у бюджеті.

Кредитування бюджету – операції з надання коштів з бюджету на умовах повернення, платності та строковості, внаслідок чого виникають зобов'язання перед бюджетом (надання кредитів з бюджету), та операції з повернення таких коштів до бюджету (повернення кредитів до бюджету). Для цілей цього Кодексу до кредитів з бюджету також належать бюджетні позички та фінансова допомога з бюджету на поворотній основі.

При прогнозуванні, плануванні чи екстраполяції макроекономічних показників (у тому числі й при розробці Державного бюджету на наступний рік) проводиться оцінка попередньо досягнутого результату, а також аналіз динаміки цього результату.

Як бачимо з табл. 2.1, темпи росту бюджетних видатків 2009 р. становили 100,4% порівняно до обсягу видатків 2008 р.

Обсяг кредитування Державного бюджету України у 2009 р. теж зріс несуттєво – на 103,7%.

Для наочності на рис. 2.2 показано графік зміни обсягів видатків і кредитування Державного бюджету України протягом 2007–2009 років.

Рис. 2.2. Графік зміни обсягів видатків і кредитування Державного бюджету України протягом 2007 – 2009 років, млрд. грн.

На рис. 2.3 показано структуру видатків Державного бюджету України у 2009 році.

Рис. 2.3. Структура видатків Державного бюджету України у 2009 році.

На рис. 2.4 відображено динаміку темпів росту видатків і кредитування Державного бюджету України протягом 2007–2009 років.

Рис. 2.4. Порівняння темпів росту видатків і кредитування Державного бюджету України у 2007 – 2009 роках, %.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» затверджено видатки державного бюджету на 2010 р. у сумі 305 млрд. 632 млн. гривень.

Заплановано також надання кредитів з державного бюджету у сумі 6860672,4 тис. гривень, у тому числі надання кредитів із загального фонду Державного бюджету – у сумі 809847,5 тис. гривень та надання кредитів зі спеціального фонду Державного бюджету у сумі 6050824,9 тис. гривень.

Частина 2 ст. 30 конкретизує джерела формування загального фонду Державного бюджету України щодо кредитування з державного бюджету.

Зокрема, конкретизуються джерела формування загального фонду Державного бюджету у частині кредитування за рахунок надходження внаслідок стягнення простроченої заборгованості перед державою за кредитами (позиками), залученими державою або під державні гарантії, кредитами з державного бюджету, якщо інше не встановлено Законом про Державний бюджет України

При цьому передбачається можливість провадження інвестиційної діяльності, пов'язаної з відтворенням основних засобів виробництва, капіталізацією активів держави, державною підтримкою інноваційних та інвестиційних проектів.

Метою є розробка та здійснення комплексу заходів щодо фінансування інвестиційних проектів, у тому числі за рахунок бюджетних коштів, коштів, залучених під державні гарантії, коштів суб'єктів господарювання, іноземних інвестицій і кредитів та інших запозичень від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій.

Кредити, надані з державного бюджету, що не мають цільового призначення, підлягають поверненню.

Відповідно до Закону про Державний бюджет на 2010 рік затверджено Повернення кредитів до Державного бюджету України у сумі 5679781,3 тис. гривень, у тому числі повернення кредитів до загального фонду Державного бюджету – у сумі 1367627,5 тис. гривень та повернення кредитів до спеціального фонду – у сумі 4312153,8 тис. гривень.

Частина 3 ст. 30 передбачає, що джерела формування спеціального фонду бюджету у частині кредитування визначаються відповідними законами про Державний бюджет України.

Відповідно до Закону «Про Державний бюджет України на 2010 рік», ст. 32 встановлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету у частині кредитування є:

1. Повернення кредитів, наданих з Державного бюджету України індивідуальним сільським забудовникам.

Під час складання проектів державного та місцевих бюджетів фонди визначають потребу у коштах для пільгового кредитування індивідуального житлового будівництва на селі.

Пропозиції фондів щодо обсягу коштів, необхідних для цього виду кредитування у державному бюджеті, в установленому порядку подаються Мінагрополітики, а стосовно місцевих бюджетів – Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним та Севастопольській міській державним адміністраціям.

Узагальнені дані щодо обсягу коштів, необхідних для пільгового кредитування індивідуального житлового будівництва на селі у державному бюджеті, з пропозиціями про їх розподіл між Автономною Республікою Крим, областями і м. Севастополем та з відповідними розрахунками Мінагрополітики подає Мінфіну та Мінекономіки.

Мінфін, Мінекономіки під час складання проекту державного бюджету на основі розрахунків, поданих Мінагрополітики, передбачають обсяги кредитування індивідуального житлового будівництва на селі (програма "Власний дім") з виділенням їх у бюджетній класифікації окремим рядком.

2. Повернення кредитів, наданих з державного бюджету молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) та придбання житла, і пеня. Кредитування будівництва (реконструкції) і придбання житла для молодих сімей та одиноких молодих громадян є прямим, адресним (цільовим) і здійснюється у межах наявних кредитних ресурсів.

Під час формування показників державного бюджету на відповідний рік на підставі узагальненої інформації проводяться розрахунки необхідного обсягу коштів для надання кредитів та їх обслуговування за рахунок державного бюджету. Зазначені розрахунки в установленому порядку головний розпорядник коштів державного бюджету подає Мінфіну для врахування їх під час складання проекту державного бюджету.

3. Повернення бюджетних позичок, наданих на закупівлю сільськогосподарської продукції за державним замовленням (контрактом) 1994-1997 рр. Застосовані механізми надання та погашення товарних позичок стали причиною значних втрат державного бюджету через штучну реструктуризацію заборгованості, яка, у багатьох випадках, проводилася з порушенням закону.

4. Повернення коштів у частині відшкодування вартості сільськогосподарської техніки, переданої суб'єктам господарювання на умовах фінансового лізингу. Забезпечення сільськогосподарських товаровиробників та переробних підприємств необхідною технікою за рахунок коштів державного бюджету здійснюється на умовах фінансового лізингу на підставі відповідних договорів, укладених між «Украгролізингом», лізингодавцйями та лізингоодержувачами та за погодженням із Мінагрополітики.

5. Кошти, що надійдуть у рахунок погашення заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії і наданими для закупівлі сільськогосподарської техніки іноземного виробництва, переданої сільськогосподарським товаровиробникам та іншим суб'єктам господарювання.

6. Повернення кредитів, наданих з державного бюджету фермерським господарствам.

7. Повернення коштів, наданих Мінагрополітики на формування державного інтервенційного фонду Аграрним фондом, а також для закупівлі матеріально-технічних ресурсів для потреб сільськогосподарських товаровиробників.

8. Повернення безвідсоткових бюджетних позик, наданих у 2004 р. підприємствам державної форми власності паливно-енергетичного комплексу та у 2005 р. підприємствам й організаціям вугільної промисловості на погашення заборгованості із заробітної плати працівникам;

9. Повернення кредиту, наданого на реконструкцію гідроелектростанцій.

10. Повернення коштів, наданих за рахунок коштів державного бюджету підприємствам машинобудування для здійснення заходів, пов'язаних зі збільшенням обсягів виробництва та розвитком ринку техніки для агропромислового комплексу.

11. Повернення кредитів, наданих у 2007 р. з державного бюджету на реалізацію інноваційних та інвестиційних проектів у галузях економіки, насамперед з упровадження передових енергозберігаючих технологій і технологій з виробництва альтернативних джерел палива.

12. Повернення коштів, наданих для кредитування окремих категорій громадян, які відповідно до чинного законодавства мають право на отримання таких кредитів на будівництво (придбання) житла, та науково-педагогічних і педагогічних працівників, і пеня.

13. Повернення коштів, наданих зі Стабілізаційного фонду на поворотній основі.

14. Повернення субкредитів, наданих енергогенеруючим компаніям на впровадження Проекту розвитку ринку електроенергії.

Бюджетний період

1. Бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

2. Відповідно до Конституції України бюджетний період для Державного бюджету України за особливих обставин може бути іншим, ніж передбачено частиною першою цієї статті.

Особливими обставинами, за яких Державний бюджет України може бути затверджено на інший, ніж передбачено частиною першою цієї статті, бюджетний період, є:

1) введення воєнного стану;

2) оголошення надзвичайного стану в Україні.

3. У разі затвердження Державного бюджету України на інший, ніж передбачено частиною першою цієї статті, бюджетний період місцеві бюджети повинні бути затверджені на такий самий період.

Бюджетний період в Україні становить один календарний рік, який триває з 1 січня по 31 грудня одного року. Фактично бюджетний період за змістом збігається з однією зі стадій бюджетного процесу -- виконанням бюджету (ст. 19 Кодексу) та диференціюється стосовно Державного бюджету України (ст. 47--51 Кодексу) й місцевих бюджетів (ст. 78 Кодексу). У зв’язку з цим необхідно розмежовувати бюджетний цикл і бюджетний період. Бюджетний цикл включає весь період (від початку складання бюджету до затвердження звіту про його виконання) та може тривати понад два роки. Тобто бюджетний цикл охоплює дію на всіх стадіях бюджетного процесу. При цьому треба враховувати й можливість розширення бюджетного циклу за рахунок пільгових бюджетних строків, коли триває дія капітальних асигнувань минулого бюджетного року, у разі якщо ці асигнування не були використані в поточному бюджетному періоді.

Бюджетний період відповідає стадії виконання бюджету та охоплює період, на який затверджується бюджет, а за особливими обставинами -- на інший період. Це положення будується на конституційній нормі (ст. 96 Конституції України), згідно з якою Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період із 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин -- на інший період. До таких особливих обставин належать такі, як уведення воєнного стану та оголошення надзвичайного стану в Україні або окремих її місцевостях. Подібні події пов’язані з реалізацією повноважень Верховної Ради та Президента України. Згідно зі ст. 85 Конституції України до повноважень Верховної Ради України належить оголошення за поданням Президента України стану війни та укладення миру, схвалення рішення Президента України про використання Збройних сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України; затвердження протягом двох днів із моменту звернення Президента України указів про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію, про оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації. Відповідні повноваження закріплено й за Президентом України (ст. 106), який вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та приймає рішення про використання Збройних сил України в разі збройної агресії проти України; приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях у разі загрози нападу, державній незалежності України; приймає за потреби рішення про введення в Україні або окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує за потреби окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації -- з наступним затвердженням цих рішень Верховною Радою України.

Коментованою статтею передбачається інший бюджетний період для місцевих бюджетів у разі зміни бюджетного періоду для Державного бюджету. При цьому необхідно враховувати певну кореспонденцію, зв’язок показників Державного бюджету України й місцевих бюджетів, які залежать від Державного бюджету та не можуть бути прийняті без затвердження Державного бюджету.

Бюджетний дефіцит — це перевищення видатків бюджету над його доходами. Це показник негативних явиш в економіці, що зумовлюють інфляцію грошової одиниці. Причинами виникнення дефіциту є спад виробництва, зниження ефективності функціонування окремих галузей, несвоєчасне проведення структурних змін э економіці або її технічного переоснащення; великі воєнні витрати; інші об'єктивні та суб'єктивні фактори, що впливають на економічну й соціальну політику держави.
Бюджетний дефіцит потребує вжиття енергійних заходів держави щодо його ліквідації. Насамперед це скорочення витрат бюджету, однак це шлях досить складний. Реальнішими та доцільнішими є зміни в податковій і кредитній політиці, які призвели б до пожвавлення економічного життя, передусім до зростання виробництва та його ефективності. В іншому разі дефіцит бюджету стає додатковим найнесправедливішим податком із населення. Бюджетний дефіцит — явище майже постійне в економіці кожної держави, тому важливого значення набувають його розміри та методи ліквідації. Бездефіцитний бюджет — об'єктивна вимога економічного розвитку держави.
Однак нині в більшості країн світу дефіцит бюджету становить від 15% до 2% валового внутрішнього продукту при середньосвітовій його величині 4,5%. Існує тенденція до стабілізації бюджетного дефіциту у середньосвітовому вимірі 4—5%. Слід зазначити, що розмір бюджетного дефіциту, який перевищує 5% валового внутрішнього продукту, призводить до різкого зниження інвестиційної активності, що переростає в подальшому в різні форми кризових явищ.
Розрізняють поняття стійкий дефіцит бюджету, який існує в довгостроковому періоді, та тимчасовий дефіцит, що викликається касовими розривами у виконанні бюджету або непередбачуваними обставинами. У науковій літературі існують твердження, що сам собою дефіцит може мати позитивний вплив на пожвавлення економічного життя. З цим можна погодитися лише частково, тому що не сам дефіцит може сприяти економічній активності, а джерела його фінансування. У тих країнах, де добре розвинений ринок державних цінних паперів, розмір бюджетного дефіциту має менш відчутний вплив на становище економіки в даному періоді, але його наявність обов'язково впливатиме на господарське життя в майбутньому. Можна погодитися також із тим, що коли розмір бюджетного дефіциту не перевищує обсягів державних капітальних вкладень, то його вплив на економіку менш негативний.
Щодо дефіциту державного бюджету України, то його розміри упродовж 1992—1998 років свідчать про його зменшення.
Так, якщо в 1992 році дефіцит бюджету становив 17,3% від валового внутрішнього продукту, то в 1998 році — 1,9%.
Основними причинами виникнення дефіциту державного бюджету в Україні є зниження обсягів виробництва й скорочення доходів бюджету, низька податкова дисципліна, наявність значного тіньового сектора в економіці, надмірні державні витрати за окремими статтями бюджету. Ліквідація або значне зменшення зазначених негативних явищ є основними напрямками скорочення дефіциту державного бюджету в Україні.

Дата добавления: 2015-07-14