Облік розрахунків за векселями виданими

На рахунку 62 «Короткострокові векселя видані» ведеться облік розрахунків по заборгованості постачальникам, підрядникам та іншим кредиторам за отриману сировину, матеріали, товари, послуги, роботи та по іншим операціям, на яку підприємством видані векселя. За кредитом рахунку 62 «Короткострокові векселя видані» відображається видача векселів як забезпечення поставок (робот, послуг) постачальників та інших кредиторів в забезпечення інших операцій, за дебетом – погашення заборгованості за виданими векселями, її списання.

Аналітичний облік ведеться по кожному виданому векселю та за термінами їх погашення.

Кореспонденція рахунків за обліком розрахунків векселями

Видано короткостроковий вексель у погашення кредиторської заборгованості за отримані товарно-матеріальні цінності:

Д 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»

К 621 «Короткострокові векселя видані в національній валюті»

Нараховані відсотки за векселем у встановлені терміни на суму без ПДВ:

Д 952 «Відсотки за кредит»

К 684 «Розрахунки за нарахованими відсотками»

- на суму ПДВ:

Д 641 «Розрахунки за податками»

К 684 «Розрахунки за нарахованими відсотками»

Оплачено (погашено) короткостроковий вексель виданий:

Д 621 «Короткострокові векселя видані в національній валюті»

К 311 «Поточні рахунки у національній валюті»

Одночасно оплачені відсотки за векселем:

Д 684 «Розрахунки за нарахованими відсотками»

К 311 «Поточні рахунки у національній валюті».

Загальний термін позовної давності поточних зобов’язань визначено Господарським кодексом України та складає три роки. Наприклад, якщо протягом трьох років зобов’язання перед постачальником не було сплачене, то суму кредиторської заборгованості списують на доходи, одночасно показують виникнення непередбачених зобов’язань:

Д 631 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»

К 717 «Доход від списання кредиторської заборгованості»

І одночасно - Д 042 «непередбачене зобов’язання»

ТЕМА 12

ОБЛІК ПРАЦІ, ЇЇ ОПЛАТИ ТА СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ ПЕРСОНАЛУ

Питання до теми:

12.1 Організація праці, облік особистого складу робітників та використання робочого часу.

12.2 Фонд оплати праці та його склад.

12.3 Облік нарахування та виплати заробітної плати.

12.4 Облік розрахунків по нарахованій заробітній платі та відрахуванням.

12.5 П(С) БО 26 «Виплати робітникам»

Питання організації і оцінки праці регламентують документи:

1. Кодекс законів про працю [14]

2. Закон України «Про оплату праці» [15]

3. Закон України «Про колективні договори і угоди» [16]

4. Податковий Кодекс України. Розділ ІV «Податок на доходи фізичних осіб» [7]

5. З акон України «Про збір та облік єдиного соціального внеску» від 08 липня 2010 р. [17]

6. Закон України «Про державний бюджет на поточний рік»

7. П(С)БО 26 «Виплати робітникам [2]

12.1 Організація праці, облік особового складу та використання робочого часу

Основними показниками з праці та заробітної плати є:

1. Чисельність працівників (облікова, явочна, середньосписочна чисельність штатних працівників облікового складу, середньосписочна чисельність працівників в еквіваленті повної зайнятості).

2. Витрати робочого часу.

3. Кількість виготовленої продукції, об'єм виконаних робіт.

4. Фонд оплати праці в цілому та за складом.

Похідні показники:

1. Забезпеченість робочою силою

2. Продуктивність праці

3. Середня заробітна плата

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожний працівник має право на працю, реалізація якої здійснюється шляхом укладення трудового договору на одному або декількох підприємствах, установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін цивільно-правового характеру.

Відносини між колективом підприємства та його власником (адміністрацією) регулюються колективним договором. Такий договір укладається на основі чинного законодавства та являє собою прийняття сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників і уповноважених ними органів. Колективний договір має укладатися на підприємствах, які використовують найману працю і мають права юридичної особи, незалежно від форми власності і господарювання.

Зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції. У колективному договорі вказуються:

1. зміни в організації праці і виробництва;

2. забезпечення продуктивної зайнятості;

3. нормування і оплата праці, встановлення форм, систем і розмірів заробітної плати, інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій);

4. встановлення гарантій, компенсацій, пільг;

5. участь трудового колективу у формуванні, розподілі і використовуванні прибутку підприємства (якщо це передбачено Статутом);

6. режим роботи, відпочинку, тривалість робочого часу і відпочинку;

7. умови охорони праці;

8. забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організація оздоровлення і відпочинку трудящих;

9. гарантії діяльності профспілкових, інших представницьких організацій трудящих;

10. умови регулювання фонду оплати праці (ФОП) і встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці.

Між людиною та підприємством укладається трудовий договір (особливою формою якого є трудовий контракт) або угод цивільно-правового характеру.

Для трудового договору є характерним: дотримання працівником внутрішнього трудового розпорядку, тобто режиму робочого часу, виконання певної роботи, заповнення трудової книжки. Чинним законодавством забороняється включати в трудові договори або угоди умови, які погіршують стан працівників у порівнянні з чинним законодавством та колективним договором.

Особливою формою трудового договору є контракт. Контрактна форма застосовується тільки для тих категорій працівників, для яких діють нормативні акти Законів України «Про споживацьку кооперацію», «Про освіту» тощо.. Контрактна форма договору застосовується при укладенні трудового договору на встановлений термін або на час виконання певної роботи.

При укладанні цивільно-правових договорів та угод (договорів підряду, доручення, видавничого договору) процес праці не регламентується, а відносини сторін виникають тільки з питань результатів праці (ціна, предмет договору, термін та якість виконання).

У табл. 12.1 надано порівняльну характеристику трудового договору та угод цивільно-правового характеру.

Таблиця 12.1

Порівняльна характеристика трудового договору і договору цивільно-правового характеру

Трудовий договір	Цивільно-правові угоди
Період роботи зараховується в трудовий стаж, записується в трудову книжку	Не зараховується, не записується
Оформляється наказом прийом на роботу, переведення, звільнення	Оформляється укладанням двосторонньої угоди
Укладається з особами, що досягли 16 років, для учнів ПТУ, шкіл у вільне від навчання час – з 14 років	Укладається з особами, що досягли 18 років

Зарахування на роботу за трудовим договором оформляється наказом. На підприємстві ведеться книга наказів про прийом, переведення та звільнення з роботи працюючих за трудовими договорами. Книга повинна бути прошитою, пронумерованою, скріпленою підписом керівника і печаткою.

Наказ про зарахування працівника в штат доводиться до нього під розписку. На підставі цього наказу робиться запис в трудову книжку. На підприємстві ведеться Книга обліку руху трудових книжок і вкладишів в неї, прибутково-видаткова книга по обліку бланків трудових книжок і вкладишів.

Наказом Державного комітету статистики України від 05.12.2008 р. № 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації із статистики праці» затверджено нові типові форми по обліку розрахунків з робітниками по заробітній платі, особовому складу та використанню робочого часу, які діють з 01 січня 2009 р. [18]. У коментарі до даного наказу Держкомстат припускає можливість підприємству самостійно доповнювати усі вищевказані форми іншими показниками. Це надає можливості змінювати ці форми первинної документації з урахуванням специфіки підприємства, доповнюючи та коригуючи їх з позицій практичної доцільності.

Облік особового складу

Для обліку особового складу робітників використовуються наступні первинні документи:

1. № П-1 Наказ (розпорядження) про прийняття на роботу – нової форми.

2. № П-2 Особова картка робітника

3. № П-3 Наказ (розпорядження) про надання відпустки

4. № П-4 Наказ (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту)

Облік робочого часу

Незалежно від режиму роботи на підприємстві повинен бути організований облік робочого часу. Для цього заповнюється Табель обліку використання робочого часу (нова типова форма № П-5). У табель обліку використання робочого часу включають усіх працівників, постійних і тимчасових, що обліковуються в обліковому складі. Табель ведуть за цехами, ділянками, відділами тощо.

Відмітки в табелі обліку використання робочого часу про наявність на робочому місці, причини відсутності на роботі, про тривалість робочого дня, про наднормативну роботу та інші відхилення від нормальних умов мають бути проведені на підставі правильно оформлених документів (листи непрацездатності, довідки про виконання державних або суспільних обов'язків, наказ про відрядження тощо) Умовні позначення: ВД - відрядження, В – вихідний, П – прогул, Б – хвороба.

Табель обліку використання робочого часу складається в одному екземплярі призначеним працівником, підписується керівником підрозділу і передається в бухгалтерію. Бухгалтер перевіряє правильність підрахунків робочого часу по кожному працівнику і структурному підрозділу.

Облік використання робочого часу можна вести двома способами:

1. методом суцільної реєстрації

2. по відхиленнях - робиться відмітка про невиходи на роботу, спізнення, наднормовий робочий час тощо. По закінченні місяцю підраховують календарний фонд робочого часу, час невиходів та інше. Із загального календарного часу віднімають всі втрати і одержують фактично відпрацьований час.

Норми тривалості робочого часу для різних категорій працівників встановлені ст. 50 та 51 Кодексу законів про працю Ст. 67 – про перенесення святкового дня. Кількість святкових і неробочих днів на рік - 12. Напередодні цих днів робочий день скорочується на одну годину.

Норма робочого часу – 40 годин на тиждень. Введено скорочену норма для певних категорій працівників:

1. віком від 16 до 18 років – 36 годин;

2. віком 15 – 16 років та для учнів віком 14-15 років, що працюють під час канікул, - 24 години;

3. для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці – не більше 36 годин на тиждень.

Оплата при скороченому тижні проводиться як за повний робочий час.

За узгодженням сторін між працівником і власником з урахуванням інтересів і можливостей підприємства прийом на роботу може проводитися на неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Це оговорюється у трудовому договорі та оформляється наказом по підприємству, але при цьому у трудову книжку відповідного запису не робиться; це не спричиняє за собою обмеження тривалості щорічної відпустки, обчислення трудового стажу.

Для окремих категорій працівників встановлюється ненормований робочий день, при якому у разі виробничої необхідності допускається виконання роботи понад нормальну тривалість робочого дня, як правило, без додаткової оплати або компенсації відгулом, але компенсується додатковими днями відпустки. Ненормований робочий день встановлений для керівництва, адміністративно-управлінського, технічного персоналу. Ненормований робочий день не розповсюджується на робочі професії.

Тривалість робочого дня та дні відпочинку передбачаються графіком виходу на роботу.

12.2 Фонд оплати праці та його склад

Відповідно до діючого законодавства оплата праці може здійснюватися за час, відпрацьований та невідпрацьований на підприємстві.

У першому випадку оплата праці включає оплату по тарифних ставках і посадових окладах, відрядних розцінках, різного роду доплати і надбавки, поточне преміювання праці. У другому – це пільга основної і додаткової відпусток, учбових відпусток, пільгових годин підлітків, перерв у роботі годуючих матерів, виконання державних і суспільних обов'язків, вихідна допомога тощо.

Відповідно до Закону України «Про оплату праці» витрати на оплату праці складаються з:

1. фонду основної заробітної плати;

2. фонду додаткової заробітної плати;

3. інших заохочувальних і компенсаційних виплат [15].

До фонду основної заробітної плати входить заробітна плата, нарахована за виконану роботу у відповідності до встановлених норм праці (норми часу, виробки, обслуговування, посадові обов’язки) за тарифними ставками (окладами), відрядними розцінками робочих, посадовими окладами службовців, а також сума авторських гонорарів робітникам мистецтва, редакцій газет і журналів, телеграфних агентств, радіо, телебачення тощо.

Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад встановлених норм, за трудові успіхи, винахідництво та особливі умови праці. До фонду додаткової заробітної плати входять доплати, надбавки, гарантовані і компенсаційні виплати, передбачені законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій, а також оплата відпусток, компенсація за невикористану відпуску.

Інші заохочувальні і компенсаційні виплати – це виплати у формі винагороди за підсумками роботи за рік, премії по спеціальних системах і положеннях, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, не передбачені актами чинного законодавства або ті що проводяться понад встановлених вказаними актами норми, наприклад, матеріальна допомога (систематичного характеру), вартість путівок на лікування та відпочинок тощо.

Згідно П(С)БО 26 «Виплати робітникам» усі ці виплати, що здійснюються протягом поточного періоду, є поточними зобов’язаннями, тому мають бути погашеними протягом року [2].

Не входять до складу фонду оплати праці:

1. суми вихідної допомоги, передбаченої чинним законодавством;

2. одноразові допомоги та суми добових, виплачувані при переводі та спрямуванню робітника на роботу в іншу місцевість, витрати на відрядження;

3. допомога по тимчасовій непрацездатності, по вагітності і пологам, одноразова допомога при народженні дитини, по догляду за дитиною до встановленого законодавством терміну, допомога на дітей;

4. суми виплат щорічної і щомісячної компенсації сім'ям на дітей, потерпілих унаслідок чорнобильської катастрофи або що стали інвалідами, одноразові компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю осіб, що стали інвалідами, сім'ям по втраті годувальника;

5. щорічна допомога на оздоровлення дітей; вартість подарунків дітям до свята; вартість харчування дітей, що знаходяться в яслах, дитячих садах, оздоровчих таборах;

6. вартість виданого спецодягу, спецвзуття, засобів індивідуального захисту, мила, молока, лікувально-профілактичного харчування, а також відшкодування витрат працівникам за придбання ними спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту при невидачі їх адміністрацією;

7. суми, що виплатили підприємства за час відпустки перед початком роботи випускникам ПТУ і молодим фахівцям, що закінчили середні спеціальні і вищі учбові заклади;

8. оплата проїзду до місця знаходження заочного учбового закладу і назад;

9. компенсація працівникам за використання для потреб виробництва власного інструменту і особистого транспорту;

10. суми матеріальної допомоги, що надається підприємством на поховання.

11. доходи працівників (дивіденди, відсотки).

Форми і системи оплати праці

Держава здійснює регулювання оплати праці шляхом встановлення мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій у сфері оплати праці. Розмір оплати праці може бути нижчим за мінімальну заробітну платню тільки у разі невиконання робітником норм виробки, виготовлення продукції з браком, унаслідок простою тощо.

Застосовується тарифна система оплати праці, елементами якої є:

- ЄТС (єдина тарифна система);

- ЄТКД (єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник);

- тарифні ставки та оклади.

Тарифна система використовується для розподілу робіт і працівників залежно від складності робіт і кваліфікації працівників, по розрядах тарифної сітки.

При тарифній системі діють наступні форми оплати праці:

1. Відрядна – оплата за якість і кількість виробленої продукції по встановлених розцінках. Може бути індивідуальною і бригадною (розподіл заробітку з урахуванням коефіцієнту трудового вкладу – КТВ0. Відрядна плата праці має свої системи: пряму, відрядно-преміальну, відрядно-прогресивну, непряму, акордну.

2. Почасова – оплата за фактично відпрацьований час з урахуванням кваліфікації працівника без прямої залежності від обсягу виконаної роботи. Може бути простою та почасово-преміальною.

Форми і системи оплати праці зумовлюють різні способи нарахування заробітку робітнику та встановлюються підприємством самостійно у колективному договорі. При цьому обов’язково мають дотримуватися норми та гарантії, які передбачені діючим законодавством, генеральними та галузевими (регіональними) угодами.

Нині можна застосовувати безтарифну систему оплати праці, яка заснована на договорі між робітником та роботодавцем. Її різновидом є комісійна оплата праці, при якій обсяг роботи оцінюється комісією фахівців, яка створюється роботодавцем, у залежності від витраченого робітником часу (у днях, годинах). При цьому враховується вартість людино-години (людино-дня), яка склалася на ринку праці.

Система преміювання виконує функції забезпечення зацікавленості робітників у результатах праці, виконання планових процедур, чіткої роботи у заданому режимі. Умови та порядок преміювання, показники преміювання з урахуванням задач, які ставляться перед кожною категорією робітників, розміри премій (зазвичай у процентному співвідношенні до тарифної ставки, посадового окладу або відрядного заробітку) встановлюються підприємством самостійно у Положенні про преміювання, яке є додатком до колективного договору.

Популярним інструментом управління персоналом підприємства є компенсаційний пакет, який є оптимальним сполученням відомих форм та систем оплати праці і адекватним до ринкових відносинам.

З теоретичної точки зору компенсаційний пакет – це економічно обґрунтований набір матеріальних благ, які надаються підприємством своїм працівникам у якості компенсації за витрачений час, енергію та сили. Розробка компенсаційного пакету на кожному підприємстві є індивідуальною, базується на наступних принципах:

- індивідуального підходу до персонал, який враховує залежність внеску працівника та його посади при розподілі благ компанії;

- принципу системності, який означає, що компенсаційний пакет – це елемент кадрової політики, пов’язаний із стратегією, залежить від зміни корпоративної культури компанії;

- принцип економічної доцільності;

- принцип залучення працівників до розробки компенсаційного пакету.

Компенсаційний пакет складається з двох елементів:

- грошової винагороди;

- соціальних пільг (оплата послуг мобільного зв’язку, безкоштовні обіди, медичне страхування, тощо).

12.3 Облік нарахування та виплати заробітної плати

Розглянемо нарахування заробітної плати різним категоріям робітників у структурі фонду оплати праці.

Основна заробітна плата - встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) та відрядних розцінок для робочих та посадових окладів для спеціалістів.

Для нарахування основної заробітної плати працівникам з погодинною оплатою праці необхідні відомості про посадові оклади (на основі штатного розпису); про присвоєні розряди (на основі наказів по підприємству), а також дані табельного обліку відпрацьованого ними часу за відповідний період (місяць тощо). Дані про відпрацьований час накопичується у Табелі обліку використаного робочого часу (П-5).

Для нарахування заробітної плати робітникам - відрядникам потрібні не лише дані про невідпрацьований час, але і про виконану роботу. Документування виробітку робітників є необхідною умовою одержання достовірної інформації про кількість і якість виконаних робіт. Нарахування основної заробітної плати робітникам, яким встановлена відрядна оплата праці, здійснюється на основі підсумкових даних про їх виробіток і розцінок за виконаний обсяг робіт. Облік праці і основної заробітної плати цих працівників здійснюють на основі різних спеціальних документів, що застосовують при індивідуальному, серійному і масовому виробництвах. Основним первинним документом в індивідуальних виробництвах з обліку праці, виробітку і основної заробітної плати робітника-відрядника є наряд. У серійних виробництвах застосовується більш досконала документація з обліку праці, виробітку і оплаті праці – маршрутний лист, об’єднаний із змінним рапортом. У масовому виробництві робота, виконувана кожним робітником, як правило, однорідна. Частіше робітника закріплюють за певною операцією. Тому у масових виробництвах застосовується, переважно, змінний рапорт (без маршрутного листа) або картки з розрахунку заробітної плати, до яких щоденно вноситься виробіток робітників. Інколи ведеться журнал робіт типу табельної відомості.

Основну заробітну плату спеціалістам (за посадовими окладами) нараховують так: при повному робочому місяці проставляється присвоєний оклад згідно з наказом по підприємству й відповідно до посади, а при неповному робочому місяці – оклад ділиться на кількість робочих днів (або годин) у цьому робочому місяці й отриману денну (годинну) заробітну плату множать на кількість відпрацьованих, робочих днів (годин), згідно з табелем.

Додаткова заробітна плата включає доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, які передбачені діючим законодавством; премії, які пов’язані із виконанням виробничих завдань та функцій.

Різного роду доплати оплачуються по листках на доплату (лист обліку простоїв, лист на роботи по виправленню браку).

Премії нараховуються згідно із Положенням про преміювання та затверджуються наказами по підприємству.

У склад додаткової заробітної плати входить оплата чергової відпуски. Сума відпуски розраховується бухгалтерією відповідно до Закону України «Про відпуски».

Інші заохочувальні та компенсаційні витрати – витрати, які виплачуються у формі винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами та положеннями, компенсаційні та матеріальні виплати, які не передбачені діючим законодавством, але прийняті у колективному договорі. Такі виплати нараховуються бухгалтерією за розрахунком відповідно до наказів по підприємству.

Зведеним документом, який відображає розрахунки з робітниками та службовцям, є розрахунково-платіжні відомості, які складають щомісяця по кожному цеху, допоміжній службі або відділу з групуванням прізвищ робітників і службовців у розрізі категорій працюючих, або за табельними номерами. Відомість складається з чотирьох частин. У першій частині вказується прізвище, ім’я, по батькові працівника і його посада, у другій – суми видів нарахованої зарплати за її видами, в третій – утримання за їх видами, а в четвертій – суми, які належать до виплати.

Документальне оформлення заробітної плати

Заробітна плата робітникам і службовцям виплачується двічі на місяць у вигляді авансу за першу половину місяця і остаточного розрахунку за другу половину місяця. Мінімальний розмір авансу не повинен бути нижчим за тарифну ставку (окладу) працівника за час, що пропрацював. Підставою для визначення відпрацьованого часу, за який видається аванс, є табель обліку відпрацьованого часу за першу половину місяця. Аванс видається на підставі платіжних відомостей, а остаточний розрахунок за місяць оформляється розрахунково-платіжною або розрахунковою відомістю:

№ П-6 Розрахунково-платіжна відомість робітників

№ П-7 Розрахунково-платіжна відомість (зведена).

У розрахунково-платіжних відомостях усі види нарахувань розподілені по складовим фонду оплати праці, які визначаються згідно Інструкції із статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держстатистики від 13.01.2004 р. № 5.

На кожного працівника відкривають на рік особисті рахунки (картки), в яких указуються: відомості про працівника, оклад або ставка, всі нарахування і утримання із заробітної платні. Підприємства усіх форм власності і фізичні особи - СПД, які виплачують доходи фізичним особам, надають в ГНИ щокварталу довідки формою № 8ДФ «Про суми доходів і утриманих з них податків і інших обов'язкових платежів фізичних осіб, що виплатили, юридичними особами всіх форм власності і фізичними особами – СПД». Довідки надаються незалежно від того, одержували громадяни дохід за звітний період чи ні.

Розрахункові, розрахунково-платіжні відомості, лицьові рахунки є регістрами аналітичного обліку.

На рахунку 66 «Розрахунки по виплатам робітникам» ведеться узагальнена інформація про розрахунки із персоналом, яка відноситься як до облікового, так і до необлікового складу підприємства, по оплаті праці, а також розрахунки за не отримані персоналом у встановлений термін суми по оплаті праці.

Рахунок 66 «Розрахунки по виплатам робітникам» має такі субрахунки:

661 «Розрахунки по заробітній платі»

662 «Розрахунки з депонентами»

663 «Розрахунки по іншим виплатам»

По кредиту рахунку 66 «Розрахунки по виплатам робітникам» відображаються нарахована робітникам підприємства основна та додаткова заробітна платня, премії, допомога по тимчасовій непрацездатності, інші нарахування; за дебетом - виплата заробітної платні, премій, допомоги та інше, а також суми утриманих податків, платежів по виконавчим документам, вартість отриманих матеріалів, продукції і товарів за рахунок заробітної платні та інші утримування.

Нараховані, але не отримані персоналом у встановлений термін суми по оплаті праці, відображаються за кредитом субрахунку 661 «Розрахунки по заробітній платі», а не отримані у встановлений термін – за кредитом рахунку 662 «Розрахунки з депонентами».

На субрахунку 663 «Розрахунки за іншими виплатами» ведеться облік розрахунків за виплатами, що не відносяться до фонду оплати праці, зокрема допомога по частковому безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності.

Аналітичний облік розрахунків з персоналом ведеться по кожному робітнику, видам виплат та утримань.

Нарахування робітникам підприємства оплати праці:

Д рахунків 15 «Капітальні інвестиції», 23 «Виробництво», 24 «Брак у виробництві», 39 «Витрати майбутніх періодів» (витрати майбутніх періодів, що понесені фізичною особою), 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 94 «Інші витрати операційної діяльності», 99 «Надзвичайні витрати»

К 661 «Розрахунки по заробітній платі»

Утримання з заробітної плати суми браку, податків, зборів, інших утримань:

Д 661 «Розрахунки по заробітній платні»

К 24 «Брак у виробництві», 64 «Розрахунки за податками та платежами», 65 «Розрахунки по страхуванню», 685 «Розрахунки з іншими кредиторами».

Слід зазначити, що за порушення встановлених термінів виплати заробітної плати, невиплату її у повному обсязі, невиплату авансу, а також інші порушення вимог законодавства про працю на посадових осіб підприємств, організацій та установ незалежно від форми власності, також на громадян-СПД накладають адміністративний штраф у розмірі від 30 до 100 НМДГ, тобто від 510 до 1700 грн. (ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення). При виплаті робітникам заборгованості по заробітній платі, яка створена з вини підприємства, бухгалтер має нарахувати компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату. Нарахування компенсації не стосується депонованої заробітної плати.

12.4 Облік розрахунків по нарахованій заробітній платі та відрахуванням

Утримання із заробітної плати

Об'єктом оподаткування є сукупний дохід громадян, отриманий з різних джерел. Всі види утримань з отриманих доходів підрозділяють на:

- першочергові обов'язкові, відповідно до чинного законодавства: податок з доходів фізичних осіб по ставці 15% (НДФЛ); єдиний соціальний внесок; утримання по виконавчим листам за рішенням судових органів;

- утримання з відома працівника за його письмовою заявою: профспілкові внески, погашення сум дрібних недостач, вартість харчування на підприємствах харчування, відрахування по індивідуальному соціальному страхуванню, невитрачені підзвітні суми та інше.

Нарахування на фонд оплати праці

До 2011 р. на фонд нарахованої заробітної плати проводилися наступні відрахування на соціальні заходи:

1. Обов'язкове державне пенсійне страхування (у Пенсійний фонд України) - 33,2% сум фактичних витрат па оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно Закону України «Про оплату праці», виплати і винагороди фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають оподаткуванню з боку ПДФО, а також суми перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, здійснюваної за рахунок коштів працедавця, і допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю для інших працівників такого підприємства;

2. Загальнообов'язкове державне соціальне страхування по тимчасовій непрацездатності – 1,4%;

3. Загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття – 1,6%;

4. Загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, ставка визначалася від класу професійного ризику підприємства.

Для сплати внесків до Пенсійного Фонду України, Фонду соціального страхування по тимчасовій втраті працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань підприємства-страхівники в усіх чотирьох фондах ставали на облік, заповнювали звітність по кожному фонду та звітували в кожен фонд окремо.

З 01 січня 2011 р. діє З акон України «Про збір та облік єдиного соціального внеску» від 08 липня 2010 р., за яким вищезазначені відрахування на соціальні заходи замінені єдиним соціальним внеском [17].

Єдиний соціальний внесок – це єдиний платіж до Пенсійного фонду, який містить у собі декілька внесків на соціальне та пенсійне страхування. На даний час усі відрахування на соціальні заходи зводяться в один, єдиний соціальний внесок, який сплачується одною сумою. Взамін звітування в 4 різні інстанції підприємство звітує лише до Пенсійного фонду – адже саме Пенсійний фонд виконує функції адміністрування цього внеску.

Вираховується єдиний соціальний внесок за тим же механізмом, за яким сплачувалися раніше внески до Пенсійного фонду. До 2011 р. внески складалися з:

· відрахувань із зарплати самого найманого працівника;

· нарахувань на фонд оплати праці, які проводить і оплачує роботодавець.

Із зарплати працівника відраховується приблизно 3,6 % – 2% із зарплати поступає до Пенсійного фонду, 1,6% – до інших соціальних фондів.

Для роботодавця розмір цього соціального внеску коливається у залежності від діяльності, і визначається так званими класами ризику, яких нараховується 67. Перший, найменший клас ризику, має відрахування в сумі 36,76%, останній, найбільший – 49,7%. Якщо підприємство проводить діяльність за декількома напрямками, то клас професійного ризику визначається за основним видом економічної діяльності. Згідно з цим класом визначається відсоток нарахувань на фонд оплати праці, який матиме сплатити роботодавець.

Єдиний соціальний внесок сплачується на рахунок Пенсійного фонду України. Подальше розщеплення суми єдиного соціального внеску проводиться Держказначейством, складові соціального внеску зараховуються потім на рахунки відповідних соціальних фондів. Отже, є диним органом, який проводить збір та контроль сплати єдиного соціального внеску, є Пенсійний фонд України, у якому ведеться державний реєстр страхувальників та застрахованих осіб.

Дата добавления: 2015-07-12