Основні поняття електронної комерції. Платіжні інструменти в Інтернеті

Електронній комерції дано багато визначень. Онлайновий технічний словник Webopedia визначає е-комерцію (загально прийняте скорочення терміну "електронна комерція"), як "ведення інтерактивного бізнесу". Визначення е-комерції змінюється в залежності від сфери прикладання і зі швидкістю, що і сучасні технології. В даному підручнику електронна комерція визначається, як використання електронних комп'ютерних технологій в наступних цілях:

^поставки на ринок нових товарів, послуг або рішень (ідей);

^підтримки і розширення спектру бізнес операцій (включаючи продаж товарів, послуг через WEB).

При цьому можуть бути забезпечені:

· он-лайнове надання інформації про товари та послуги;

· он-лайнове оформлення замовлення і видача рахунка;

· он-лайнова оплата й обробка трансакцій.

Не дивлячись на те, як підприємства завжди використовують різні види електронної технології, е-комерція, як правило, ідентифікується з використанням Інтернету, в якості засобу забезпечення бізнесу (покупки, продажу товарів і послуг). Оскільки Інтернет і WEB (глобальна мережа) відіграють таку важливу роль в становленні і розвитку е-комерції є посилання до того, що е-комерцію можна називати Інтернет - комер­цією (І - комерція).

Зовнішня ознака участі будь-якого підприємства в е-комерції -наявність Web-сайту. Web-сайт може бути простим, який складається з декількох статичних сторінок, в яких наводиться перелік (лінійка) товарів і контактна інформація, або складним, з повним оперативним, заснованим на базі даних, каталогом товарів з можливістю оперативного замовлення і оплати за допомогою кредитних карт.

Е-комерція в даний час рахується самим простим джерелом доходу. Якщо помістити якийсь товар (або товари) підприємства на ринку Мережі, він (вони) стануть доступними мільйонам покупців. Підпри­ємства конкурують за ресурси мережного ринку засобами реклами своїх Web-сайтів. Але робити це не так просто, оскільки багато підприємств стають учасниками Мережі і конкуренція на мережному ринку дуже складна і не обмежується лише створенням і використанням Web-сайту. В цьому змісті е-комерція це один з каналів збуту продукції, де е-комерція представляє собою ядро нової моделі бізнесу, ціль якого - швидке представлення товарів, ідей (рішень) і послуг на величезний ринок (яким є весь світ), відносно недорогим способом за допомогою Інтернет-технологій. Е-комерція не є самоціллю. Скоріше це шлях до успішної конкуренції і виживання бізнесу в XXI столітті. На цьому шляху Інтернет-технології зіграли і продовжують відігравати найважливішу роль.

Слід розрізняти поняття «електронна комерція» та «електронний бізнес».

Так, електронний бізнес (e-business) — будь-яка ділова активність, що використовує можливості глобальних інформаційних мереж для перетворення внутрішніх і зовнішніх зв’язків компанії з метою створення прибутку.

Таким чином, «електронна комерція» відповідає процесам здійснення продажів, а «електронний бізнес» — бізнесу взагалі.

Виділяють 4 основні групи суб’єктів електронної комерції:

1. Споживачі (С-consumer) — фізичні особи.

2. Бізнесові організації (В-business).

3. Державні органи (G-government, деколи A-administ­ration).

4. Фінансові установи, що забезпечують розрахунки між іншими суб’єктами електронної комерції.

Відповідно до того, як здійснюється взаємодія суб’єктів, виділяють різні напрями електронної комерції (рис. 1.1):

Рис. 1.1. Напрями електронної комерції

В2С (business-to-consumer) — передбачає надання компаніями товарів та послуг кінцевим споживачам, яскравий приклад реалізації цього напряму — електронні магазини в мережі Інтернет;

В2В (business-to-business) — продаж товарів та послуг через Інтернет між компаніями — прикладом є різноманітні товарні біржі, торгові майданчики в Інтернет.

С2С (consumer-to-consumer) — можливість здійснення угод через Інтернет між фізичними особами — прикладом є електронні аукціони типу www.ebay.com.

С2В (consumer-to-business) — надання послуг фізичними особами бізнесовим структурам.

G2C (government-to-consumer) — надання урядовими установами послуг кінцевим споживачам через Інтернет. Особливістю даного напряму електронної комерції є те, що оплату послуг урядових установ ми здійснюємо наперед (сплачуючи податки). Даний напрям електронної комерції на сьогоднішній день найменш розвинутий, однак має досить високий потенціал, особливо в соціальній та податковій сфері. Серед послуг, що можуть надаватися державою громадянам через Інтернет, можна назвати: заповнення податкових декларацій та збір податків; реєстрація транс­порту; оплата квитанцій за комунальні послуги та штрафів; надання інформації з питань законодавства і права (правові бази даних) та ін.

C2G (consumer-to-government) — напрям, що передбачає надання громадянами послуг державі. Як приклади можна навести: електронні голосування; опитування громадської думки та ін.

G2G (government-to-government) — автоматизація відносин і документообігу між державними відомствами та між відомствами різних держав.

В2G (business-to-government) — надання комерційними компаніями товарів та послуг державним установам. Даний напрямок проявляється останнім часом у використанні урядами розвинутих країн Інтернет для проведення закупівель — від публікації оголошень до опублікування результатів угод. Реалізація даного напряму може здійснюватися за допомогою B2G-торговельних майданчиків, на яких проводяться тендери чи аукціони.

G2В (government-to-business) — цей напрямок передбачає надання послуг державними органами бізнес-організаціям і включає: автоматизацію розрахунків за податками, сертифікацію, надання інформації з питань законодавства і права та ін.

Дата добавления: 2015-07-11