Опис прийому. Найголовніше в роботі педагога - це повага до дитини, пробудження в неї інтересу до

Вступ

Найголовніше в роботі педагога - це повага до дитини, пробудження в неї інтересу до навчання. У дошкільному віці хлопчики та дівчатка хочуть іти до школи й по різному мотивують своє бажання навчатись: одні тим, що їх приваблює положення школяра, інші - бажанням більше знати, треті - тим, що їм цікаво займатися з друзями.

То чому ж, навчаючись у школі, учні втрачають зацікавленість до навчання? Чому з`являються небажані оцінки?

Для всіх "невстигаючих" учнів характерна перш за все слабка самоорганізація у процесі навчання. Вони не вміють навчатись; не хочуть або не можуть здійснювати логічну обробку засвоюваної теми. Ці школярі на уроках і вдома працюють несистематично, а якщо і виконують завдання, то роблять це похапцем, не аналізуючи навчального матеріалу, або заучують напам`ять, не усвідомлюючи, що вчать. Такі учні не працюють над систематизацією засвоєння знань, не виявляють зв`язку між новим і старим матеріалом і мають специфічний підхід до роботи: небажання думати, формальне засвоєння матеріалу, прагнення менше затратити часу, пов`язаного з розумовою роботою, пошуки різних обхідних шляхів при оцінюванні вчителями їхніх знань (списати, почути підказку тощо). Унаслідок цього знання таких учнів мають безсистемний, прагматичний характер.

Відомо, що особистість школяра формується у процесі навчання. Отримання низьких оцінок із деяких предметів протягом певного періоду впливає на формування важливих сторін особистості дитини.

Одним із напрямів у роботі з подолання неуспішності учнів є налагодження нормальних взаємовідносин з колективом класу. Шкільні справи та інтереси класу складають невід’ємну частину життя учня. Кожний школяр намагається зайняти своє місце в колективі однолітків. Інколи це проявляється в погоні за хорошою оцінкою, хоч зацікавленості до самого процесу отримання знань немає. Частіше за все такий спосіб самоствердження діти застосовують у тих класах, де хороша успішність забезпечує високий особистий статус. Але не в усіх класних колективах створений культ хорошого учня.

Характерною особливістю підліткового віку являється посилення впливу на учня, думка про нього однолітків, їх оцінка. У зв’язку з цим діти намагаються уникнути критики своїх однокласників, переживаючи, що можуть утратити популярність, бути непоміченими.

Досвідчений учитель, наприклад, знаючи інтереси таких дітей, їх начитаність й обізнаність в окремих питаннях, дає їм можливість показати свою ерудицію перед класом. Уміле використання такого прийому веде до того, що школяр змінює своє ставлення до предмета, учителя, а успіх, продемонстрований перед класом, являється стимулом до проявлення перед ними своїх досягнень.

Пропонуємо підбірку застосування різних методів і прийомів на різних етапах уроку, що дає змогу учням налаштуватися на урок та продемонструвати свої знання.

І. Використання різних типів навчання та педагогічних технологій на уроках.

Пасивний та активний типи навчання. Педагогічні технології

Серед важливих факторів, які обумовлюють якість, ефективність та результативність навчання учнів в освітніх закладах є пошук та впровадження інноваційних педагогічних технологій в цілісності їх компонентів та взаємозв'язків.

У глосарії термінів ЮНЕСКО педагогічна технологія трактується як конструювання та оцінювання освітніх процесів шляхом врахування людських, часових та інших ресурсів для досягнення ефективності освіти. Педагогічна технологія дає відповідь на запитання як, яким чином (прийомами, методами, засобами) можна досягти поставленої педагогічної мети, встановлюючи порядок використання різних моделей навчання.

Педагогічна технологія – це комплекс, який складається із:

запланованих результатів;

засобів оцінки для корекції та вибору оптимальних методів, прийомів навчання, оптимальних для даної ситуації;

набору моделей навчання, розробленим вчителем на цій основі.

Як зазначає С. Гончаренко, " Технологія навчання – це в загальному розумінні системний метод створення, застосування й визначення всього процесу навчання і засвоєння знань з урахуванням людських і технічних ресурсів та їх взаємодії, який ставить своїм завданням оптимізацію освіти".

Л.М.Масол, узагальнюючи різні підходи до тлумачення поняття" технологія" та її деференціацій, обґрунтовує їх сутність, зосереджуючись на наступних особливостях:

педагогічна технологія зумовлює інтегративний спосіб організації навчально-виховного процесу, який сприяє оптимальному досягненню дидактично-виховних цілей, передбачає системне управління запланованим послідовним розв’язанням педагогічних проблем;

зміст технології реалізується у процесі взаємодії вчителя та учнів, використання технічних ресурсів (засобів, прийомів організації освітньої діяльності), що максимально впливають на розкриття та активізацію їх інтелектуальних ресурсів;

у педагогічній технології втілюється постійний зворотній зв’язок, взаємодія, яка забезпечує нерозривність дій педагога та учнів;

педагогічна технологія базується на найсучасніших науково-методичних досягненнях теорії й практики навчально-виховного процесу і тому є гарантом потенційних відтворюваних педагогічних результатів.

У практиці вчителя поняття "технологія" та "методика" часто плутаються. Тому потрібно пам'ятати, що технологія навчання відображає шлях освоєння конкретного навчального матеріалу в межах педагогічної технології, яка має відповідати технологічності (системності, цілісності), керованості (діагностика, планування), ефективності (відповідно до результатів).

Технологія проектується, виходячи з конкретних умов та орієнтується на заданий, а не на передбачуваний результат, не допускає варіативності, пошуку, проб, а навпаки, постійний зворотній зв'язок, внесення виправлення та змін в подальшу діяльність.

Структура технології включає концептуальну основу, змістовну частину навчання та процесуальну частину – технологічний процес (організація навчального процесу, методи і форми навчальної діяльності), діагностика навчального процесу

Основні критерії технологічності:

концептуальність (опора на певну наукову концепцію, що містить філософське, дидактичне та соціально-педагогічне досягнення цілей;

системність (логіка процесу, взаємозв’язок, цілісність);

керованість (планування);

ефективність (оптимізація, продуктивність);

відтворювальність.

Методика виникає в результаті узагальнення досвіду або впровадження нових засобів навчання.

В пасивній моделі навчання учень виступає об’єктом навчання й відтворює матеріал. До використовуваних методів належать: слухання, читання, пояснення, демонстрація. Учні не спілкуються між собою й не виконують творчих завдань.

Активне навчання базується на спілкуванні, діалогу, партнерстві між вчителем та учнями, виконанні творчих завдань, створенні проблемних ситуацій та їх самостійним розв’язуванням.

ІІ. Інноваційні прийоми роботи на різних етапах уроку.

1. Етап уроку «Знайомство – вітання», налаштування на гарний настрій на уроці.

1.1. Назва прийому «Я найкращий».

Опис прийому Написати на аркуші своє ім’я.

За 1 хвилину згадати про себе і записати позитивні риси, які починаються з тієї ж літери, що і ваше ім’я.

По черзі всім дається слово і кожен говорить про себе наприклад:

- Я Тетяна, я тактовна, толерантна, талановита, творча…

Зараз ми почули про кожного із вас які ви активні, талановиті, розумні,…

Я вірю, що ви дійсно такі і бажаю, щоб ви показали всі ці якості на нашому уроці.

1.2. Назва прийому «Вітальна».

Опис прийому

Треба разом привітатись:

- Добрий день! (граючі відповідають)

Дружно, голосно сказати:

- Добрий день!

Вліво, вправо поверніться,

- Добрий день!

Туди-сюди посміхніться:

- Добрий день!

Етап уроку «Знайомство», налаштування на гарний настрій

1.3. Назва прийому «Всі ми разом мов сім`я»

Дата добавления: 2015-07-11