Промислових, сільськогосподарських підприємстві і інших об'єктів

1. Населені пункти (мал. 97 і 98). Докладне вивчення населених пунктів проводиться головним чином по картах масштабів 1:25 ТОВ або 1:50 ТОВ і спеціальним планам більшого масштабу (додаток II-6).

На цих картах і планах найбільше повно й докладно показуються: зовнішні обриси, планування, характер і щільність забудови населених пунктів; точне розташування вулиць, проїздів, перехресть, площ, парків, садів і інших незабудованих ділянок з виділенням головних вулиць (основних проїздів), а також видатних будинків (мал. 99), найважливіших об'єктів і орієнтирів. Разом з тим дається характеристика населених пунктів по їхньому типу (міста, селища сільського типу й інші — див. § 6, п. 3), чисельності населення й політико-адміністративному значенню. На картах певною мірою характеризується також економічне, транспортне, культурне значення населених пунктів шляхом показу в них виробничих підприємств, вокзалів, установ зв'язку, шкіл, лікарень і т.п. Особлива увага звертається на правильне відображення підходів до населених пунктів, природніх рубежів усередині пунктів і на їхніх окраїнах.

Щільно забудовані квартали населених пунктів на картах масштабів 1:25 ТОВ і 1:50000 зображуються з підрозділом їх на квартали з перевагою (більш 50%) вогнестійких будівель (цегельних, кам'яних, залізобетонних) і не вогнестійких (дерев'яних, глинобитних, саманних). Ступінь вогнестійкості показується фоновим фарбуванням кварталів відповідного кольору (мал. 97 і 98). На картах масштабів 1:100000 і 1:200 000 такого підрозділу ні, і всі забудовані квартали зображуються суцільним заливанням чорного кольору. У населених пунктах з розосередженою й безсистемною забудовою вогнестійкість будов на картах не відображається.

На картах масштабів 1:25 000 і 1:50 000 чорні дрібні прямокутники усередині кварталів означають: у містах — видатні будинки й будови промислового значення, а в населених пунктах сільського типу — житлові й окремі нежитлові будівлі. Видатні вогнестійкі будови, розташовані окремо, у селищах сільського типу або на окраїнах міст і селищ міського типу виділяються особливим умовним знаком (мал. 99). Скорочені підписи при них означають рід об'єкта.

Зображення всіх населених пунктів супроводжуються підписами їх офіційних назв. Розмір і накреслення шрифту цих підписів указують тип, політико-адміністративне значення й чисельність населення (мал. 100). Чим крупніше підпис

назви пункту, тем він більше по своєму політико-адміністративнім значенню або по кількості населення.

За назвою селищ сільського й дачного типів підписується число будинків і містяться інші підписи, що вказують на наявність у населеному пункті тих або інших об'єктів.

2. Промислові, сільськогосподарські й соціально-культурні об'єкти (мал. 101). Виробничі підприємства й спорудження на картах масштабів 1:25 000- 1: 100000 показуються всі, за винятком розташованих у населених пунктах. Тут показуються лише найбільш видатні об'єкти, найголовніші орієнтири (спорудження баштового типу, заводські труби й т.п.), особливо розташовані по основних проїздах і на окраїнах.

Залежно від розмірів займаної площі об'єкти зображуються знаками відповідних будов і споруджень у масштабі або ж внемасштабными знаками. Усередині контурів об'єктів, що виражаються в масштабі карти, внемасштабные знаки заводів і фабрик, електростанцій, метеорологічних станцій не ставляться. Заводські й фабричні труби на територіях підприємств, зображуваних у масштабі, показуються спеціальним умовним знаком (мал. 101); цифри при цьому знаку означають висоту труби в метрах.

При позначенні промислових підприємств, шахт, місць видобутку корисних копалин відкритим способом і т.п. містяться підписи, що вказують рід об'єкта або виробництва (продукту видобутку). Такими ж пояснювальними скороченими підписами супроводжуються позначення сільськогосподарських об'єктів, розташованих окремо. Наявність таких об'єктів у населених пунктах сільського типу вказується відповідними скороченими підписами (МТМ і т.п.), що містяться за назвою населеного пункту.

Крім зазначених, на топографічних картах позначаються наступні об'єкти.

Школи, лікарні, санаторії, науково-дослідні інститути, досвідчені господарства, лісництва й тому подібні об'єкти, за винятком розташованих у містах і селищах міського типу.

Установи й лінії зв'язку, лінії електропередачі (мал. 102). Установи зв'язку (телеграфні й радіотелеграфні контори й відділення, телефонні станції) показуються тільки на картах малонаселених районів і не всі, а лише розташовані поза населеними пунктами. Наявність установ зв'язки в населених пунктах сільського типу відображається відповідним умовним знаком, що містяться за назвою населеного пункту, поруч із підписом, що вказує число будинків.

Лінії зв'язку й електропередачі усередині населених пунктів і в смугах відчуження залізних і інших доріг на картах не показуються. Слід також мати у виді, що крапки в умовному знаку ліній зв'язку й електропередач не відповідають положенню стовпів (або ферм) на місцевості, за винятком тих, які розташовані в місцях повороту ліній.

Газопроводи, нафтопроводи й водопроводи, прокладені поза населеними пунктами (мал. 102).

3. Границі й огородження (мал. 103). При читанні умовних знаків державної й адміністративних границь необхідно враховувати наступні основні правила.

Якщо на місцевості границя не збігається з яким-небудь контуром (місцевим предметом), то на карті вона вычерчивается на всім своєму протязі. Якщо вона тягнеться уздовж рік, каналів, доріг, просік і т.п., то позначаються лише її окремі ланки в місцях різких поворотів цих контурів; у проміжках же між поворотами границя показується з перервами, з тієї ж сторони контуру, що й на місцевості. У тому випадку, коли лінія границі збігається з лінійним контуром, її умовний знак буває нанесений по черзі по обидва боки цього контуру. На ділянці, де збігаються дві границі й більш, показується лише границя вищої політико-адміністративної одиниці; наприклад, якщо границя області збігається із границею союзної республіки, то наноситься тільки остання.

На картах показуються також різні огородження — кам'яні, цегельні, глинобитні стіни й забори, металеві огорожі й т.п. (мал. 103). Вони можуть служити гарними орієнтирами або вкриттями від вогню супротивника, значно впливати на умови маскування, прохідність місцевості і її т анкодоступность.

4. Геодезичні пункти й окремі місцеві предмети — орієнтири (мал. 104). Геодезичними пунктами називаються крапки на земній поверхні, положення яких (координати й висоти над рівнем моря) точно визначене й міцно закріплене (позначене) на місцевості. Залежно від способів визначення їх положення розрізняють пункти тригонометричні (або пункти тріангуляції), полигонометриче-ские, астрономічні, нівелірні. Усі ці крапки закріплюються на місцевості звичайно у вигляді різного роду дерев'яних вишок — геодезичних сигналів, пірамід, під якими закладаються в землю спеціальні бетонні або кам'яні кладки, називані центрами.

Геодезичні пункти мають дуже важливе значення: вони служать вихідними точками для виробництва зйомок і інших точних вимірювальних робіт на місцевості. Пункти тріангуляції й полігонометрії, зокрема, широко використовуються ракетними й артилерійськими частинами й підрозділами при топогеодезиче-ской підготовці стрілянини як основа для точної прив'язки (визначення координат) своїх стартових майданчиків, вогневих позицій, спостережних пунктів, орієнтирів, реперів і цілей.

Геодезичні пункти наносяться на карти з - максимальною точністю; близько їхніх умовних знаків на карті ставляться оцінки, що вказують висоту місця розташування пункту в метрах над рівнем моря.

З особливою старанністю на картах зображуються також орієнтири, до яких відносять місцеві предмети, що легко орієнтуються на місцевості. Орієнтири підрозділяються на дві групи:

а) видатні місцеві предмети, видимі видали (високі будинки й спорудження баштового типу, труби заводів і фабрик, радіощогли, терикони, пам'ятники, кургани, скелі-останцы, окремі дерева, гаї й т.п.);

б) контурні крапки й предмети, що не піднімаються над поверхнею землі, але, що зберігаються тривалий час і гарний помітні на місцевості (перехрестя й розвилки доріг, різко позначені кути контурів і вигини рік і струмків, перехрестя головних вулиць у населених пунктах і т.п.).

Найбільш видатні на місцевості довгочасні орієнтири, видимі видали, при зйомці наносяться на карту, як і геодезичні пункти, звичайно по координатах, тобто найбільше точно, з помилкою, що не перевищує 0,2 мм у масштабі карти (це відповідає на місцевості 5 м для карти 1:25 000 і 10 м для карти 1:50000). Тому їх найбільше доцільно використовувати як вихідні для більш точної прив'язки по карті вогневих позицій, спостережних пунктів, для зарубки цілей і для інших вимірювальних робіт.

Помилки в нанесенні на карту інших точок контурів і місцевих предметів (доріг, струмків, границь угідь і т.п.) при зйомці можуть досягати 1 мм.

Дата добавления: 2015-07-11