Повернення додому

Що ж до відсутності механізмів повернення дітей — громадян України з-за кордону в разі порушення їхніх прав, то ця ситуація є об'єктивною реальністю. Останнім часом переважна більшість країн не визнає подвійного громадянства, й особи, які його мають, у відносинах із цими країнами розглядаються лише як громадяни конкретної країни. У країнах, де проживає найбільша кількість усиновлених з України дітей, діють закони, відповідно до яких усиновлені автоматично набувають громадянства усиновлювачів (США, Італія, Ізраїль). Аналогічна норма міститься і в українському законодавстві (ст. 11 Закону України "Про громадянство України"). Підсумовуючи, можна констатувати, що після в'їзду усиновленої української дитини на територію іншої держави співробітникам закордонних дипломатичних установ України доведеться спілкуватися не з громадянином України (згідно зі ст. 283 Сімейного кодексу України), а, наприклад, з натуралізованим громадянином США. У такому випадку наслідком позбавлення батьківських прав його усиновителів у США стане не повернення дитини в Україну, а передача її в іншу американську сім'ю.Безумовно, дискусії на тему, чи є смерть однієї усиновленої дитини або будь-яке насильство над нею ціною щастя тисячі усиновлених, є аморальними. Разом з тим, на мою думку, єдиним обґрунтуванням запровадження мораторію на міжнародне усиновлення може бути забезпечення стовідсоткового влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування, в українські сім'ї. На жаль, навіть усиновлення дітей співвітчизниками та пильний нагляд соціальних служб не гарантують їм щасливого майбутнього, про що свідчить трагедія на Луганщині, пов'язана з убивством двох малолітніх усиновлених дівчаток матір'ю-героїнею. Водночас від насильства у сім'ї, залишення без батьківського піклування, приниження, позбавлення життя тощо не захищені й біологічні діти, про що свідчить щоденна хроніка у ЗМІ та статистика органів внутрішніх справ України. Ще одним негативним для дітей наслідком, пов'язаним з усиновленням, є скасування всиновлення. Діти, які вже були зраджені своїми біологічними батьками або пережили їх трагічну втрату, потрапляють у нову сім'ю, сподіваючись, що це назавжди. Проте через деякий час змушені повернутися до інтернату і вдруге розчаруватися у можливості бути щасливою дитиною люблячих батьків. За даними Міністерства соціальної політики України, з 32 скасованих у 2008 р. рішень лише 4 стосуються дітей, усиновлених іноземцями; у 2009-му — 3 з 27; у 2010-му — 3 з 39; у 2011-му — 4 з 48; у 2012-му — 7 з 34. Отже, як бачимо, статистика свідчить, не на користь вітчизняних усиновлювачів. Отже, вважаю, що приєднання України до Конвенції про захист дітей та співробітництво з питань міждержавного усиновлення і внесення змін до чинного вітчизняного законодавства сприятиме налагодженню співпраці з країнами, громадяни яких усиновлюють українських сиріт, а також упровадженню механізму реального захисту прав кожної всиновленої дитини. І нехай гасло "Кожній дитині — власну родину" стане реальністю.

Дата добавления: 2015-07-11