Армія непотрібних дітей?

Незважаючи на позитивну тенденцію щодо зменшення з року в рік кількості дітей — претендентів на усиновлення (з понад 32 тис. у 2008-му до 26 тис. у 2012-му), така велика "армія нікому не потрібних дітей" є неабиякою проблемою для суспільства. За інформацією уповноваженого президента України з прав дитини Ю.Павленка, з 98 119 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, лише 13 599 (тобто кожна сьома дитина) мають житло на праві власності. За його словами, щороку близько 12 тис. таких дітей досягають повноліття — і більшість з них не має можливості нормально розпочати доросле життя.Законодавством України та інших країн передбачено різні форми влаштування таких дітей. Це й опіка та піклування, патронат над дітьми, прийомна сім'я, дитячий будинок сімейного типу тощо. Але, безумовно, до найефективніших форм улаштування дітей без батьківського піклування належить усиновлення (удочеріння). Адже лише при всиновленні дитина набуває всіх прав, які в сім'ї має біологічна дитина. Саме в цьому випадку перебування дитини в сім'ї не має тимчасового характеру, дає їй можливість стати "повноцінним" членом суспільства. Коли йдеться про всиновлення, то найбільш привабливою його формою є внутрішньосімейне усиновлення (родичами), далі — усиновлення громадянами України і, нарешті, усиновлення іноземними громадянами.

Міжнародне усиновлення — відносно нове явище. Воно повільно поширювалося після Другої світової війни до 1970-х рр., коли його кількісні показники різко зросли. Міжнародна спільнота визнала, що це явище призводить до серйозних гуманітарних і юридичних проблем, а відсутність національних і міжнародних правових інструментів викрила потребу в багатосторонньому підході до проблеми.У грудні 1987 р. Постійне бюро Гаазької конференції підготувало доповідну записку про доцільність розроблення нової конвенції про міжнародну співпрацю в галузі міждержавного усиновлення. Результатом тривалої роботи стало підписання Конвенції про захист дітей та співробітництво з питань міждержавного усиновлення 1993 р. Конвенція ґрунтується на принципі субсидіарності, закріпленому у Преамбулі та підпункті (b) ст. 4, який є ключем до успішного її розуміння та застосування. Він означає, що необхідно докласти всіх зусиль з метою допомогти зберегти сім'ю або забезпечити дитині можливість бути усиновленою чи отримати піклування всередині країни. Принцип субсидіарності також означає, що процедури міждержавного усиновлення повинні запроваджуватися як невід'ємна складова системи захисту дітей і піклування про них, що відповідає пріоритетам конвенції. Водночас держави повинні також гарантувати, що, намагаючись досягти цієї мети, вони несвідомо не зашкодять дітям через зайве зволікання з остаточним розв'язанням проблеми шляхом міждержавного усиновлення. Держави повинні забезпечити у найстисліший термін влаштування в сім'ю для кожної дитини, позбавленої батьків. Упродовж тривалого часу в Україні помітна була тенденція домінування міжнародного усиновлення над національним. Так, за даними Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту, у 2005 р. іноземці всиновили 2 156 дітей — громадян України, а співвітчизники — 1 419. Слід зазначити, що в останні роки держава значно більше уваги стала приділяти влаштуванню дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, що привело до перевищення в 2008 р. кількості вітчизняних усиновлень (2 066 дітей) над іноземними (1 587 дітей). Упродовж останніх п'яти років ця тенденція набула стабільного характеру. Зокрема, у 2012 р. громадяни України всиновили 2 016 дітей, тоді як іноземці — лише 806. Цікаво, що найбільша кількість усиновлених громадянами України дітей припадає саме на роки фінансово-економічної кризи (2008 р. — 2 066 усиновлених, 2009-й — 2 347). Мабуть, співчуття як невід'ємна риса українського менталітету найкраще проявляється у найскладніші періоди історії держави.Однак, на мою думку, спроба деяких країн та політичних сил закріпити нормативну заборону на всиновлення дітей іноземцями є необґрунтованою і такою, що може спричинити лише негативний соціальний ефект.На даний час у сім'ях громадян України виховується 35 тис. усиновлених дітей, а в сім'ях іноземців — 21 721 дитина з України. Зважаючи на таку статистику, важко переоцінити вплив іноземців на можливість забезпечення родинного затишку українським сиротам.Географія проживання усиновлених дітей — громадян України досить широка. У США, станом на початок 2013 р., їх проживає 8 225, в Італії — 6 212, в Іспанії — 3 121, у Франції — 1 310, в Ізраїлі — 907, у ФРН — 628, у Канаді — 466 (дані стосовно дітей віком до 18 років). На жаль, доля багатьох з них невідома, оскільки Україна до цього часу не є учасником міжнародно-правових механізмів здійснення нагляду за правами усиновлених іноземцями дітей — громадян України. Спроби укласти двосторонні угоди з приймаючими країнами безрезультатні, оскільки останні є членами конвенції і посилаються на необхідність приєднання до неї й України.

Дата добавления: 2015-07-11