Методика проведення уроків декоративного малювання. Складання узорів та орнаменту.

Майже в кожному класі початкової школи передбачено проведення уроків на теми малювання візерунків у квадраті, колі і т.д. Важливо, щоб перед вивченням цих тем діти усвідомили загальні принципи організації композиційної рівноваги на площині. Для цього, організовуючи виконання практичних вправ по композиції на площині, педагог повинен звернути увагу учнів на створення стійкої зорової рівноваги всіх її компонентів в різноманітних напрямках: вгору і вниз, вправо і вліво. Під час членування площини на частини, учні повинні досягти підпорядкування розчленованих частин загальній композиційній структурі, під час ритмічної організації -другорядні елементи підпорядковувати основними. Визначається також місце і величина композиційного центру. Під час проведення уроків декоративного малювання, де головною метою є навички дітей малювати орнаменти, важливо зацікавити дітей цим видом декоративної творчості. Необхідно розповісти дітям, що орнамент - не тільки своєрідна прикраса, а зашифроване повідомлення наших предків про своє життя. Якщо дитина усвідомить значення орнаменту, то зацікавиться традиціями народних промислів. Таким чином здійснюється естетичне виховання молодших школярів з використанням методу бесіди. Із творами декоративно-прикладного мистецтва ознайомлювати учнів можна і неопосередковано, якщо принести в клас, наприклад, димковську іграшку чи петриківську тарілку, розглянути їх, провести розповідь про даний промисел, його особливості, схарактеризувати орнамент.

Орнаменти малюють не лише в смузі, а й в колі, квадраті. Принип побудови будь-якого орнаменту - простого чи складного, рослинного чи тваринного - однаковий. Малюють смуги, потім розбивають їх на однакові модулі, які заповнюють малюнком. Модуль орнаменту може бути побудований за принципом симетрії чи асиметрії. Найчастіше малюють орнаменти з одного чи з двох модулей. Декоративно-прикладні роботи рекомендується виконувати гуашевими фарбами, тому що ця фарба дає можливість виправити помилки і лягає на папір чи виріб рівним шаром. Перед початком виконання практичних вправ педагог надує дітям про те, що необхідно знати закономірності побудови орнаментальної композиції: - застосування ритмічної організації орнаментальної композиції, повтор або чергування композиції; - застосування пропорційних співвідношень елементів по розмірам, інтервалам застосування принципів художнього узагальнення, виявлення декоративних якостей мотиву; - вирішення ритміко-пластичної побудови композиції; - застосування відповідних задуму виразних засобів. Отже, організовуючи і проводячи уроки по декоративному малюванню, важливо враховувати методичні рекомендації, які стосуються підготовки вчителя до уроку. Важливо мати творчий підхід до виконання роботи щодо декоративно-прикладного мистецтва.

Послідовність роботи над декоративним малюнком:

1) завдання вчителя або задум, на основі чого здійснюється попередній збір матеріалів (листків, дерев, репродукцій, фотографій);

2) попереднє вивчення об'єктів, форма яких повинна стати основою малюнка;

3) виконання кількох варіантів декоративної переробки різних елементів орнаменту (стилізація, спрощення реалістичних форм); Прийоми стилізації показуємо на зразках народної творчості, у яких природна форма квітів, листків змінюється, переробляється. Тут не передаються об'єм моделі, гра світлотіні, дрібні деталі, а рослинна чи тваринна форма зображується узагальненно, навіть схематично. В українському орнаменті часто використовується малюнок квітки з п'ятьма пелюстками, квіти дзвіночка чи тюльпана, що після переробки постають немов би в розрізі. Використовується і зображення соняшника, середина якого є колом або овалом з насінням у вигляді трикутничків або квадратиків. Навколо - невеликі заокруглені пелюстки. Колір під час переробки природних форм береться насичений, локальний; 4) виконання схеми робочого ескізу декоративного малюнка у зменшеному розмірі; 5) лінійна побудова малюнку на основі робочого ескізу і попередніх начерків та замальовок. Тут розв'язується завдання передачі руху, ритму, відтворення форми елементів; 6) ескіз тонального вирішення: одні елементи будуть світліші, інші-темніші, світлий елемент на темному фоні або навпаки; 7) ескіз кольорового вирішення: колір елементів орнаменту може бути зовсім інший, ніж колір природної форми. Можуть бути виконані у холодній чи теплій гамі, на основі допоміжних кольорів і т. і.; 8) остаточне виконання орнаменту: ретельне промальовування деталей: вирішення їх у кольорі. Для ознайомлення з будовою орнаментів і для запобігання помилкам доцільно застосовувати метод аплікації. Найважливішою закономірністю орнаменту є ритмічне й симетричне чергування елементів (ритм і симетрія). Під час побудови малюнка учнів потрібно навчити користуватись допоміжними лініями (дотичними, вертикальними і горизонтальними осями симетрії). Спочатку виконують орнамент у смужці, як найбільш простий. Намітивши верхню і нижню межі смуги, ділять її на рівні частини і в кожній частині поміщають елементи орнаменту. Орнаменти у смузі мають багато вісей симетрій. Учнів знайомлять з 3-ма основними. До першого виду симетрій орнаментованих смуг належать такі, які мають елемент, що повторюється і вісь пренесення. Уздовж вісі симетрії елементи розміщуються на певній відстані один від одного. У II виді симетрії фігури розміщено з обох боків від осі перенесення і мають однаковий напрям. У ІІІ-елементи розміщені у протилежних напрямах і утворюють дзеркальне відображення. Орнамент, побудований діленням кола на рівні частини, називається розета. Орнамент у трикутнику ділиться на 2-3 частини або на 6 частин, залежно від величини і форми орнаменту. Широкого застосування у побуті набули необмежені (сітчасті) орнаменти, які прикрашають шпалери, тканини, паркет, килими та інш. Для рівномірного заповненя площини спочатку малюють сітку. Сітка ставить кожен елемент на своє місце, надає орнаменту ритмічності. Сітка заповнюєтьсся у горизонтальному і вертикальному напрямах, в шаховому порядку з пропуском одного або більше рядків сітки, по діагоналі, тощо. Таблиці з варіантами розташування орнаментів розвішуються на дошці. Орнаментальне мистецтво можна звести до таких видів: рослиний орнамент; елементи геомеричного орнаменту: рисочки, кружечки, квадратики, трикутники; фігурні орнаменти - в основу покладено ритмічне чергування постатей людей, фігур птахів, тварин чи комах, мішані орнаменти. Слід звернути увагу на поняття "візерунок" і "орнамент". Візерунок передбачає вільну композицію всих елементів. Орнамент - це візерунок, у якому елементи ритмічно повторюються, чергуються.

Складання узорів

В навчанні декоративного малювання і аплікації основне завдання полягає в тому, щеб навчити дітей прикрашати узором аркуш паперу або предмет нескладної форми.

На перший план виступають естетичні властивості предметів: сполучення кольорів, симетрія і ритм в їх будові.

При навчанні дітей складати узори беруть до уваги закономірності композиції, поєднання фарб і форм, які застосовуються в декоративному мистецтві, в орнаменті. Основу орнаменту становлять геометричні та образотворчі форми. Характер їх виконання і розміщення підпорядковують завданню прикрашати речі.

Навчаючи дітей декоративного малювання, ми здійснюємо такі завдання: 1) навчаємо дітей малювати різні лінії, форми і рослинні елементи і по-різному розміщувати їх в узорі;

2) навчаємо дітей включати в узор різні кольори і ритмічно, красиво поєднувати;

3) навчаємо симетрично розміщувати узор на папері у формі круга, квадрата, смужки та ін., узгоджуючи узор з цією формою.

Завдання навчити зображати предмети і складати узори тісно зв'язані між собою і їх треба здійснювати разом. Змістом узорів є не тільки лінії і геометричні форми, а й форми предметного світу — рослини та їх елементи, комахи, птахи і т. д.

Дата добавления: 2015-07-11