Доходи від реалізації продукції, робіт та послуг підприємств місцевого господарства.

Відповідно до стандартів бухгалтерського обліку, введених в Україні з 2000 р., грошові потоки, які надходять до підприємств місцевого господарства, формують такі види доходів:

ü Доходи від основної (операційної) діяльності – виручка від реалізації продукції, товарів, робіт

ü Доходи від іншої операційної діяльності: реалізації оборотних активів, іноземної валюти, здачі майна в оренду, операційних курсових різниць, одержання пені, штрафів, одержання субсидій тощо

ü Доходи від фінансових операцій: спільної діяльності, інвестицій, одержання дивідендів, відсотків за облігаціями

ü Доходи від іншої діяльності: реалізації основних засобів, нематеріальних активів, безоплатно отриманих оборотних активів, уцінки необоротних активів і фін операцій

ü Доходи від надзвичайних подій – відшкодування збитків від надзвичайних подій.

Виручка від реалізації продукції підприємств місцевого господарства розраховується методом прямого підрахунку тобто шляхом множення ціни на кількість реалізованої продукції. В = К * Ц.

В доходах від іншої операційної діяльності відображаються суми одержаних штрафів, пені, неустойок та інших санкцій за порушення господарських договорів. Планування цих доходів здійснюється на рівні попереднього року з урахуванням збільшення або зменшення обсягів виробництва та реалізації продукції.

Доходи від фінансових операцій – це важливий напрям фінансової діяльності підприємств, бо дозволяє раціонально використовувати вільні фінансові ресурси. Треба наголосити, що на під-вах місцевого господарства доходи від фінансових операцій ще не набули поширення. Це пов’язано з тим, що дана група підприємств не має значних вільних фінансових ресурсів, які можна було б інвестувати в під-ва інших галузей народного господарства і отримати додатковий прибуток.

В цілому структура доходів підприємств, які функціонують на рівні місцевого господарства, свідчить, що найбільшу питому вагу має дохід від реалізації продукції. Усі інші доходи становлять незначну частку загальних доходів підприємств, та й отримують їх не систематично.

77. Затрати на виробництво підприємств місцевого господарства та планування собівартості товарів, робіт та послуг.

Функціонування підприємств місцевого господарства вимагає певних витрат, пов’язаних з вкладанням коштів у розширення основних фондів і обігових коштів, а також витрат на виробництво та реалізацію продукції та послуг. Найбільшу питому вагу в витратах місцевих підприємств мають витрати на виробництво та реалізацію продукції та надання послуг. Ці витрати після завершення кожного кругообороту мають повністю повертатися в обіг підприємств. До складу витрат підприємств місцевого господарства відносять такі елементи витрат: на сировину і основні матеріали, напівфабрикати, допоміжні матеріали, паливо, теплову та електричну енергію, заробітну плату, відрахування до фондів соціального страхування, амортизаційні відрахування тощо.

Сукупність поточних витрат підприємств місцевого господарства на виробництво і реалізацію продукції та надання послуг є її собівартістю. Відображаючи рівень витрат на виробництво, собівартість комплексно характеризує ступінь використання усіх ресурсів підприємства, а, значить, і рівень техніки, технології та організації виробництва. Чим краще працює підприємство, інтенсивніше використовує виробничі ресурси, успішніше удосконалює техніку, технологію і організацію виробництва, тим нижча собівартість продукції. Тому собівартість е одним з важливих показників ефективності виробництва. Собівартість продукції має тісний зв'язок з її ціною. Це проявляється в тому, що собівартість слугує базою ціни товару і її нижньою межею для виробника.

На вітчизняних підприємствах прийнято розрізняти виробничу, галузеву, комерційну, цехову і технологічну собівартість виробу, а також готової продукції та інші її види. Всі вони відрізняються один від одного не тільки складом витрат, але і методами планування як окремих витрат, так і загальної собівартості.

Метод визначення собівартості одиниці продукції за статтями витрат називається калькуляцією. Під внутрішньофірмового планування застосовуються три методи калькуляції або розрахунку собівартості:

1) нормативний - на основі діючих в даний період часу прогресивних нормативів і норм витрат економічних ресурсів на одиницю продукції та інших ринкових показників;

2) плановий - на підставі розроблених на певний період (рік, квартал, місяць) планових показників прямих витрат і комплексних кошторисів витрат;

3) звітний - на основі фактичних (бухгалтерських) витрат на виробництво продукції у звітний період.

Дата добавления: 2015-07-11