В класифікації систем

Для початку слід визначитися з тим, що називається системою. У подальшому дослідженні ми звертаємося до визначення системи як «множини взаємопов'язаних об’єктів і ресурсів, організованих процесом системогенезу в єдине ціле». Допускається, що система може протиставлятися середовищу. Насамперед, коли йдеться про нову множину взаємопов'язаних об’єктів і ресурсів, організованих процесом системогенезу в єдине ціле. Наприклад, система освіти в Україні до 2003−2004 років існувала в тому функціонуванні, яке майже не задовольняло суспільство. Коли було прийняте рішення про встановлення нових орієнтирів і пріоритетів щодо навчання дітей і студентської молоді, суспільство відчуло певною мірою власне протистояння, наприклад, незалежному оцінюванню знань і вмінь школярів (у 2008 році вперше в Україні було проведено зовнішнє незалежне оцінювання, або ЗНО, яке за декілька місяців до системної процедури проведення тестування негативно налаштувало учнів старших класів і їхніх батьків). ЗНО – це мікросистема, суспільство – макросистема. Мікросистема не задовольнила спочатку макросистему, що й підтверджує думку про те, що система може протиставлятися середовищу.

Слід вважати, що введення оцінювання знань і вмінь студентів згідно з умовами Болонської угоди також налаштувало студентів і викладачів негативно щодо раціональності. З 2010 року українська вища школа повністю перейшла на Болонську систему навчання, але професорсько-викладацький склад, студенти та їхні батьки лише зітхають у відповідь на питання про те як їм живеться при новій системі. Отже, нова мікросистема погано сприймається макросистемою (суспільством), що знову доводить думку про те, що система може протиставлятися середовищу.

Ми схильні вважати згадане незадоволення учнів, студентів, їхніх батьків і професорсько-викладацький склад вишів інмутаційним процесом. Нагадаємо, що інмутація суспільства як система відбувається в процесі формування негативних установок особистості й суспільства та їхніх аксіологічних систем і моделей (сценаріїв) поведінки через усі можливі соціальні канали.

Інше положення про те, що інмутація як система не поодинока, доводиться наявністю концепції про класифікацію систем.

Системою також вважається «сукупність об'єктів і зв'язків між ними, виділених із середовища на певний час і з певною метою». Зважаючи на таке визначення системи, ми повинні визнати й думку про те, що інмутація, якій присвячено аналіз, також тимчасова, оскільки на певний, об’єктивно необхідний час, вона як система виокремлена із середовища. Вважаємо, що для такого виокремлення причин може бути декілька. Серед них ми назвемо дві. Перша причина: для здійснення детального аналізу (названа причина є штучною, дослідницькою). Але існує друга – природна причина. Сутність такої причини полягає в тому, що інмутація суспільства як система відбувається в процесі формування негативних установок особистості й суспільства та їхніх аксіологічних систем і моделей (сценаріїв) поведінки через усі можливі соціальні канали. Згадана негативізація установок не може бути постійною в суспільстві. Воно час від часу «видужує», «виліковується» від соціальних «хвороб», очищується від необхідності акумулювати негативне. Баланс природних і штучних чинників у суспільстві змінюється, що є основою діалектичного руху. Саме тому інмутацію слід визнавати тимчасовою, нестійкою системою, яку ми називаємо системою «швидкої допомоги». Коли суспільство «захворює» і наповнюється негативізмом, хід історії і закони природи підштовхують до реагування на таку систему дій формуванням протидії, сутність якої полягає у формуванні позитивізації чинників і установок у суспільстві. Прикладом ми вважаємо постійну зміну епох і періодів в історії людства: періоди військових завоювань нових територій Римською імперією межувалися з мирними періодами підвищення рівня й розквіту мистецтва, культури, політичного життя. Цивілізація інків (позитивізація суспільства) була замінена ходом історії на цивілізацію конкістадорів (негативізація суспільства). Негативізм (Перша світова війна 1914−1918 років) Російської імперії змінився позитивізмом (припиненням згаданої війни) завдяки приходу до влади Радянської влади.

У низці згаданих межувань позитивізації і негативізації суспільства слід визнати нестійкість маркування і функціональності діади «позитивізація-негативізація». Оцінку системи речей, енергії чи інформації слід давати з урахуванням конкретного історичного періоду й настроїв, які панують і превалюють у свідомості суспільства конкретного періоду його розвитку. Наприклад, система Радянської влади могла оцінюватися як позитивізація, тому що захоплення більшовиками влади потягнуло за собою припинення кровопролитної війни. Але, з другого боку, більшовики, які силком захопили владу, зруйнували капіталістичну систему, соціально-економічний уклад, який передбачав приватну власність. Тогочасній буржуазії Радянська влада не принесла позитивізації, тільки негативізацію. Значить позитивізація для однієї частини суспільства (у нашому прикладі – більшовиків) об’єктивно тягне за собою негативізацію іншої його частини (противників більшовиків). Отже, з’являється необхідність уточнити висловлене раніше положення про чергування періодів негативізації і позитивізації. З цією метою ми пропонуємо описане явище таким, що пояснюється дією двох законів.

Закон перший: інмутація (негативізація) суспільства є непостійно діючою системою, вона передбачає хвилеподібний і несталий ритм чергування з мутацією (позитивізацією) суспільства.

Закон другий: активність й інтенсивність фіксації інмутації суспільства прямо пропорційна характеру масової свідомості суспільства в конкретний історичний період його розвитку.

За визначенням електронної відкритої енциклопедії «Вікіпедія», слід розгалужувати системи за рангами: підсистеми й надсистеми.

Підсистемою вважається система, що є «частиною іншої системи і здатна виконувати порівняно незалежні функції, така, що має підцілі, які спрямовані на досягнення загальної мети системи». Надсистемою називають більшу систему, частиною якої є дана система.

Прийнято класифікувати системи за характером|вдачі| зв'язків параметрів системи з|із| навколишнім середовищем. Розрізняють закриті й відкриті системи.

Закритими системами вважають такі, у яких немає будь-якого обміну енергією, речовиною та інформацією з навколишнім середовищем. Закриті системи мають безлад, який постійно збільшується. Серед закритих систем вирізняють: замкнуті й ізольовані системи.

Замкнутими системами слід вважати такі, у яких фіксується обмін тільки|лише| енергією, але|та| не речовиною; ізольовані системи виключають будь-який обмін.

Відкриті системи характеризуються тим, що вільно обмінюються енергією, речовиною й інформацією з навколишнім середовищем. Властивістю відкритих систем вважається наявність самоорганізації.

Системи також класифікуються за ознакою наявності-відсутності рівнів. Розрізнюють однорівневі й дворівневі системи. Наприклад, існує |зразок| дворівнева| класифікація систем за походженням| (такі системи є природними за походженням). Також слід не сплутувати природні, штучні системи та змішані.

Природними системами вважаємо такі, які здійснюють циркуляцію енергією, речовиною або інформацією самостійно, без допомоги людини. На відміну від природних, штучні системи не існують без допомоги людини.

До низки природних систем традиційно зараховують такі: неорганічні, біологічні, екологічні. Серед штучних систем називають низку таких: матеріальні, абстрактні (ідеальні) та абстрактно-матеріальні. До низки змішаних систем слід зарахувати соціо-технологічні, організаційно-технічні|технічні| й соціально-економічні.

Де в наведеному переліку системи рангів систем місце інмутації як системи артефактів? Відповідь очевидна: місце інмутації як системи артефактів – серед змішаних систем, оскільки в кожному ранзі систем (соціо-технологічному, організаційно-технічному|технічні| і соціально-економічному) складником є соціум (суспільство), провідним елементом якого є інмутація. Саме в соціумі виникає й розвивається, функціонує й переживає трансформації інмутація як система артефактів. Саме інмутація здатна породжувати артефакти, оскільки суспільство – “виробник” артефактів.

Отже, місце інмутації в класифікації систем нами визначається серед природних, штучних і змішаних систем в останньому ранзі, а саме – змішаних системах.

Дата добавления: 2015-12-07