Порушення законодавства, що регулює виробництво, ек­спорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування, екс­порт, імпорт обладнання чи сировини для їх виробництва

(ст. 203^і). Безпосередній об'єкт злочину - суспільні відносини у сфері господарської діяльності, пов'язаної з виробництвом, екс­портом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування.

Предметом злочину є диски для лазерних систем зчитування, обладнання або сировина для виробництва таких дисків.

Диск для лазерних систем зчитування - будь-який оптичний диск для лазерних систем зчитування із записом або з можливі­стю запису на ньому інформації, що відображає об'єкти авторсь­кого права чи суміжних прав, або без запису такої інформації. Перелік основних вузлів для спеціалізованого обладнання з ви­робництва цих дисків затверджується Кабінетом Міністрів Ук­раїни. Сировиною для їх виробництва є оптичний полікарбонат.

З об'єктивної сторони злочин виражається в порушенні зако­нодавства, що регулює виробництво, експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування, експорт, імпорт обладнання чи сиро­вини для їх виробництва, якщо ці дії вчинено у великих розмірах.

Відносини у сфері виробництва, експорту, імпорту зазначе­них предметів регулюються законами України «Про авторське

право і суміжні права» в редакції від 11 липня 2001 р.¹, «Про ліцензування окремих видів господарської діяльності» від 1 чер­вня 2000 р., «Про особливості державного регулювання діяль­ності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, екс­портом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування» від 17 січня 2002 р.², «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 р.³, а також міжнародними договорами України.

Порушення законодавства, зокрема, може виражатися в зай­нятті вказаною господарською діяльністю без ліцензії або з по­рушенням ліцензійних умов.

Виробництво дисків - діяльність, пов'язана із застосуванням технологічного процесу з переробки сировини в оптичні носії інформації у формі диску для лазерних систем зчитування, під час якого одночасно з виготовленням диску здійснюється запис на нього інформації, яка є об'єктом авторського права та/або суміжних прав, або без запису.

Експорт - продаж товарів українськими суб'єктами зовніш­ньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, враховуючи реекспорт товарів.

Імпорт - купівля українськими суб'єктами зовнішньоекономіч­ної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів із ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України.

Злочин визнається закінченим, якщо зазначену у ст. 203^і неза­конну господарську діяльність вчинену у великих розмірах, тоб­то якщо вартість предмета злочину у три тисячі разів і більше перевищила неоподатковуваний мінімум доходів громадян (згідно з приміткою до цієї статті).

Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел.

Суб'єкт злочину — особа, яка досягла 16-річного віку.

Покарання за злочин: за ст. 203^і — обмеження волі на строк до п'яти років.

Фіктивне підприємництво (ст. 205). Безпосередній об'єкт зло­чину — суспільні відносини у сфері підприємницької діяльності.

________________________

¹ Відомості Верховної Ради України. — 2001. - № 43. — Ст. 214.

² Там само. - 2002. - № 17. - Ст. 121.

³ Там само. - 1991. - № 29. - Ст. 377,

Об'єктивна сторона злочину виражається в створенні або придбанні суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) для прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Створення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) передбачає вчинення певної сукупності дій: прийняття рішення, розроблення установчих документів тощо (див. ст. 87 Цивільного кодексу України та статті 56—58 Господарського кодексу України), а також підготовку та здійснення державної реєстрації нового суб'єкта підприємництва. Дії винного вигля­дають зовні цілком законно: подаються документи на державну реєстрацію, із дотриманням необхідної процедури приймаєть­ся рішення про реєстрацію (ліцензування). Проте ще до реєст­рації винний знає, що це підприємство не здійснюватиме ста­тутну діяльність взагалі, або ж тільки імітуватиме її, створюва­тиме видимість діяльності.

Під придбанням суб'єкта підприємницької діяльності (юри­дичної особи) слід розуміти отримання будь-яким способом пра­ва власності на вже створеного суб'єкта підприємницької діяль­ності (юридичну особу) як у цілому, так і на певну його частину, що дозволяє здійснювати контроль над ним.

Злочин вважається закінченим із моменту державної реєст­рації суб'єкта підприємництва (юридичної особи) або набуття права власності на нього.

Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел, поєднаний зі спеціальною метою — прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Під незаконною діяльністю слід розуміти такі види діяльності, які особа не має права здійснювати взагалі, або ж, маючи право на це за певних умов чи з дотриманням певного порядку, здійснює з їх порушенням.

Діяльність, щодо якої е заборона, — це діяльність певного виду, що спеціально заборонена законодавцем з урахуванням особливостей цього виду діяльності (див. ст. 203).

Суб'єкт злочину - особа, яка досягла 16-річного віку.

У частині 2 ст. 205 встановлено відповідальність за ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або заподіяли велику мате­ріальну шкоду державі, банкові, кредитним установам, іншим юридичним особам або громадянам. Така шкода визначається

по-різному: якщо вона заподіяна фізичним особам - це двісті й більше, а якщо державі чи юридичним особам - тисяча й більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (згідно з при­міткою до цієї статті).

Покарання за злочин: за ч.1 ст. 205 — штраф від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років; за ч.2 ст. 205 — позбав­лення волі на строк від трьох до п'яти років.

Протидія законній господарській діяльності (ст. 206). Без­посередній об'єкт злочину - свобода законної господарської діяльності. Додатковими об'єктами можуть виступати життя, здоров'я і недоторканність людини, власність.

Об'єктивна сторона злочину виражається в протидії законній господарській діяльності, тобто в протиправній вимозі припи­нити займатися законною господарською діяльністю чи обме­жити ЇЇ, укласти угоду або не виконувати укладену угоду, вико­нання (невиконання) якої може заподіяти матеріальну шкоду або обмежити законні права чи інтереси того, хто займається господарською діяльністю, поєднаній із погрозою насильства над потерпілим або близькими йому особами, пошкодження чи знищення їхнього майна за відсутності ознак вимагання.

Протиправна вимога являє собою викладену в рішучій формі пропозицію про припинення заняття законною господарською діяльністю або про здійснення іншої дії (бездіяльності), зазна­ченої вище. Ця вимога повинна бути поєднана з хоча б однією із зазначених погроз.

Погроза насильством полягає в погрозі негайно або в май­бутньому застосувати насильство до потерпілого або близьких йому осіб. Зокрема, це погроза завдання побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень, позбавлення волі, вчинення інших насильницьких дій.

Погроза пошкодження чи знищення майна стосується майна, що належить потерпілому або близьким йому особам на праві приватної власності, або майна, за збереження якого вони не­суть матеріальну відповідальність.

Під близькими потерпілому особами розуміються як його близькі родичі (батьки, дружина, діти, рідні брати і сестри, дід, баба, онуки), так й інші особи, блага та інтереси яких небайдужі потерпілому (інші родичі, наречена тощо).

Злочин вважається закінченим із моменту пред'явлення за­значеної вимоги, поєднаної з погрозою,

Суб'єктивна сторона злочину - прямий умисел, поєднаний із метою припинення іншою особою зайняття законною госпо­дарською діяльністю або обмеження її, укладання угоди або неви­конання угоди, про яку йдеться в ст. 206. Вчинення зазначених у цій статті дій із корисливою метою, яка характеризує вимаган­ня, кваліфікується за ст. 189.

Суб'єкт злочину — особа, яка досягла 16-річного віку.

У частині 2 ст. 206 встановлено відповідальність за ті самі дії, вчинені: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) із погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушко­джень; 4) поєднані з насильством, що не є небезпечним для жит­тя і здоров'я; 5) поєднані з пошкодженням чи знищенням майна.

Насильством, що не є небезпечним для життя і здоров'я по­терпілого, визнаються: легкі тілесні ушкодження, що не спри­чинили короткочасного розладу здоров'я або незначної втрати працездатності, удари, побої, інші насильницькі дії, за умови, що такі дії не були небезпечними для життя і здоров'я у момент їх вчинення.

У частині 3 ст. 206 передбачено відповідальність за проти­дію законній господарській діяльності, вчинену: 1) організова­ною групою; 2) службовою особою з використанням службово­го становища; 3) поєднану з насильством, що є небезпечним для життя чи здоров'я; 4) яка заподіяла велику шкоду; 5) яка спри­чинила інші тяжкі наслідки.

Насильство, що є небезпечним для життя або здоров'я, — це легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний роз­лад здоров'я або незначну втрату працездатності, середньої тяж­кості чи тяжке тілесне ушкодження, а також інше насильство, що було небезпечним для життя або здоров'я в момент його вчи­нення (застосування зброї, електричного струму тощо).

Матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у п'ят­сот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум до­ходів громадян (згідно з приміткою до ст. 206).

Інші тяжкі наслідки — це смерть потерпілого або близької йому людини, самогубство, припинення роботи підприємства, масове звільнення з роботи його працівників тощо. Умисне вбив­ство, вчинене при протидії законній господарській діяльності, додатково кваліфікується за ст. 115.

Покарання за злочин: за ч.1 ст. 206 — виправні роботи на строк до двох років або обмеження волі на строк до трьох років; за ч.2 ст. 206 — позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років; за ч.3 ст. 206 — позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.

Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (ст. 209). Статтю включено в Кримінальний кодекс на виконання міжнародних зобов'язань України, передбачених, зокрема, Конвенцією про відмивання, пошук, арешт та конфіс­кацію доходів, одержаних злочинним шляхом, прийнятою 8 листопада 1990 р. державами—членами Ради Європи.

Безпосередній об'єкт злочину — суспільні відносини у сфері заняття господарською діяльністю і боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, отриманих злочинним шляхом.

Предмет злочину - грошові кошти та інше майно, одержані злочинним шляхом, права на такі грошові кошти чи майно.

Грошові кошти — це готівка і безготівкові гроші в націо­нальній або іноземній валюті. До іншого майна належать цінні папери, рухоме і нерухоме майно (будівлі, автотранспорт, си­ровина, матеріали, товари, земельні ділянки тощо).

Грошові кошти та інше майно є предметом легалізації за умо­ви, що вони раніше були одержані (здобуті) шляхом вчинення первинного злочину. Згідно з приміткою до ст. 209 КК таким зло­чином може бути, по-перше, обумовлене КК України діяння (крім статей 207 та 212), за яке обумовлене покарання у вигляді поз­бавлення волі на строк від трьох і більше років; по-друге, суспіль­не небезпечне діяння, яке визнається злочином за кримінальним законом іншої держави, за умови, що за таке саме діяння передба­чена відповідальність за КК України. Обмежень щодо первин­них злочинів, вчинених в іншій державі, за розміром покарання чи за видами злочинів закон не передбачає.

Об'єктивна сторона злочину полягає в легалізації (відми­канні) грошових коштів чи майна, одержаних злочинним шля­хом, або прав на такі грошові кошти чи майно. Вона може вира­жатися в таких діях: 1) набуття, володіння чи використання гро­шових коштів або іншого майна, що були одержані внаслідок вчинення зазначеного в примітці до ст. 209 злочину, а також вчинення фінансової операції чи укладення угоди з такими пред­метами; 2) вчинення дій, спрямованих на приховання чи маску-

вання незаконного походження зазначених вище грошових коштів чи майна або володіння ними, а також прав на такі гро­шові кошти чи майно, джерела їх походження, місцезнаходжен­ня, переміщення.

Набуття грошових коштів чи іншого майна, одержаних зло­чинним шляхом, — це здійснення сплатних чи безоплатних дій (купівля, одержання в дарунок, в обмін, у рахунок боргу, у по­рядку відшкодування збитків тощо), що забезпечують мож­ливість розпоряджатися такими грошима чи майном як своїм власним, тобто володіти ним, відчужувати або особисто вико­ристовувати його.

Володіння - це фактичне володіння предметом цього злочину, який може перебувати в будь-якому визначеному винним місці.

Використання грошових коштів чи майна, одержаних зло­чинним шляхом, може здійснюватись будь-яким способом і в різних видах діяльності, наприклад, внесення коштів у статут­ний фонд підприємства. Як окремі види такого використання у ст. 209 визначено вчинення фінансової операції та укладення угоди.

До фінансових належать операції з переміщення капіталу: зарахування грошових коштів на рахунок, розосередження їх у різних банках, переведення в іншу валюту, придбання на злочинно здобуті гроші цінних паперів, переказ грошових коштів за кордон на рахунки в банках із наступним їх поверненням звідти тощо.

Угоди, за допомогою яких відбувається легалізація, - це будь-які угоди, наприклад, купівля-продаж, застава, оренда, обмін, дарування. В багатьох випадках вчинюються кілька угод і опе­рацій, внаслідок яких губляться сліди походження отриманих коштів, наприклад, купівля нерухомості, потім її продаж, пере­каз грошей на рахунки в закордонних банках тощо.

Злочин вважається закінченим із моменту вчинення будь-якої дії, передбаченої в ст. 209.

Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел, який харак­теризується усвідомленням винним злочинного походження предмета легалізації. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сто­рони злочину є мета легалізації — надання правомірного ви­гляду володінню, користуванню і розпорядженню предметами, зазначеними в ст, 209, або приховання чи маскування їх злочин-

ного походження, володіння ними, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення. Такий висновок випливає зі статті 209 та визначення легалізації, передбаченого у ст. 1 Зако­ну України «Про попередження і протидію легалізації (відми­ванню) доходів, отриманих злочинним шляхом» від 28 листо­пада 2002 р.¹

Суб'єкт злочину — особа, яка досягла 16-річного віку.

У частинах 2 і 3 ст. 209 передбачено відповідальність за ті самі дії, вчинені: повторно (ч.2); за попередньою змовою гру­пою осіб (ч.2); у великому розмірі (ч.2); організованою групою (ч.3); в особливо великому розмірі (ч.3).

При вчиненні дій у великому розмірі сума коштів або іншого майна, що є предметом злочину, більше шести тисяч, а при особ­ливо великому розмірі - більше вісімнадцяти тисяч неоподат­ковуваних мінімумів доходів громадян (згідно з приміткою до ст. 209).

Заздалегідь не обіцяне придбання або отримання, зберіган­ня чи збут майна, завідомо одержаного злочинним шляхом, при відсутності ознак легалізації (відмивання) таких доходів квалі­фікується за ст. 198.

Легалізація коштів, здобутих від незаконного обігу наркотич­них засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, кваліфікується за ст. 396, яка передбачає спеціальну норму.

Покарання за злочин: за ч.1 ст. 209 — позбавлення волі на строк від трьох до шести років із позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двох років із конфіскацією коштів або іншого майна, одержаних зло­чинним шляхом, та з конфіскацією майна; за ч.2 ст. 209 — поз­бавлення волі на строк від семи до дванадцяти років із позбав­ленням права обіймати певні посади або займатися певною діяль­ністю на строк до трьох років із конфіскацією коштів або іншого майна, одержаних злочинним шляхом, та з конфіскацією майна; за ч.3 ст. 209 — позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнад­цяти років із позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років із конфіс­кацією коштів або іншого майна, одержаних злочинним шля­хом, та з конфіскацією майна.

__________________

¹ Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 1. — Ст. 2.

Умисне порушення вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом (ст. 209^і). Безпосередній об'єкт злочину та­кий самий, як у ст. 209.

Предметом цього злочину є: 1) інформація про фінансові операції, що підлягають внутрішньому або обов'язковому фінансовому моніторингу, що подається спеціально уповнова­женому органу виконавчої влади з питань фінансового моніто­рингу; 2) завідомо недостовірна інформація про такі операції.

Об'єктивну сторону злочину характеризують: 1) повторне неподання інформації про фінансові операції, які підлягають внутрішньому або обов'язковому фінансовому моніторингу, спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу; 2) повторне подання цьому органу завідомо недостовірної інформації про такі операції.

Неподання інформації про відповідні фінансові операції ви­ражається в бездіяльності. Обов'язок подання такої інформації передбачено статтею 5 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочин­ним шляхом» від 28 листопада 2002 р. і стосується фінансових операцій, які підлягають обов'язковому фінансовому моніторин­гу, а також інших операцій, щодо яких установлено під час про­ведення внутрішнього фінансового моніторингу, що вони мо­жуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, от­риманих злочинним шляхом.

Фінансова операція підлягає обов'язковому фінансовому моні­торингу, якщо сума, на яку вона проводиться, дорівнює чи переви­щує вісімдесят тисяч гривень або дорівнює чи перевищує суму в іно­земній валюті, еквівалентну вісімдесяти тисячам гривень, і має одну або більше ознак, визначених статтею 11 вищевказаного Закону.

Внутрішнім фінансовим моніторингом є моніторинг, здійсню­ваний суб'єктами первинного фінансового моніторингу (бан­ками, страховими і фінансовими установами, ігорними закла­дами й іншими юридичними особами, які здійснюють фінан­сові операції) щодо фінансових операцій, які мають одну або більше ознак, визначених статтею 12 того ж Закону.

Спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань фінансового моніторингу - центральний орган виконавчої вла­ди із спеціальним статусом.

Порядок подання зазначеної інформації встановлюється відповідно Національним банком України - для банків, і Кабі­нетом Міністрів України - для інших суб'єктів первинного фінансового моніторингу.

Злочин вважається закінченим із моменту повторного непо­дання відповідної інформації або з моменту повторного подан­ня завідомо недостовірної інформації.

Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел, який при поданні вищевказаної інформації характеризується усвідомлен­ням винним ЇЇ недостовірності.

Суб'єкт злочину — особа, на яку законом покладено обов'я­зок подання вищезазначеної інформації, а також особа, відпові­дальна за достовірність такої інформації.

У частині 2 ст. 209^і передбачено самостійний склад злочину.

Об'єктивна сторона злочину виражається в незаконному розголошенні у будь-якому вигляді інформації, яка надається спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу.

Під розголошенням інформації слід розуміти протиправний її розголос будь-яким способом: повідомлення в бесіді, показ до­кументів тощо. Злочин вважається закінченим із моменту, коли ці відомості були повідомлені хоча б одній сторонній особі.

Суб'єктивна сторона злочину - умисел.

Суб'єкт злочину — особа, якій зазначена вище інформація стала відома у зв'язку з її професійною або службовою діяльні­стю. Це, зокрема, керівники і працівники суб'єктів первинного фінансового моніторингу, спеціально уповноваженого органу з питань фінансового моніторингу й інших органів виконавчої влади, правоохоронних органів та ін.

Покарання за злочин: за ч.1 ст. 209^і — штраф від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до двох років, або позбавлення волі на той самий строк, із позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років; за ч.2 ст. 209^і - штраф від двох до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на той самий строк, із позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльн­істю на строк до трьох років.

Порушення порядку здійснення операцій з металобрух­том (ст. 213). Об'єктом цього злочину є суспільні відносини у сфері господарської діяльності з металобрухтом. Ці відносини регулюються Законом України «Про металобрухт» від 5 трав­ня 1999 р.¹ та іншими нормативно-правовими актами.

Предмет злочину - брухт кольорових і чорних металів (ме­талобрухт). Тобто непридатні для прямого використання ви­роби або частина виробів, які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального зносу та містять у собі чорні або кольорові метали чи їх сплави, а також вироби з металу, що мають непоправний брак, залишки чорних і кольорових металів та їх сплавів.

Об'єктивну сторону цього злочину характеризують альтер­нативні дії: 1) здійснення операцій із металобрухтом без дер­жавної реєстрації; 2) здійснення операцій із металобрухтом без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством; 3) надання приміщень та споруд для розташу­вання незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрух­ту; 4) організація незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту.

Операції з металобрухтом - це заготівля, переробка, мета­лургійна переробка брухту чорних і кольорових металів. Ви­значення цих операцій містяться у вищеназваному законі.

Здійснення операцій без державної реєстрації означає зай­няття особою будь-яким із цих видів господарської діяльності без реєстрації як суб'єкта господарювання.

Здійснення операцій із металобрухтом без спеціального доз­волу (ліцензії) слід розуміти як здійснення будь-якої з названих операцій без законного отримання ліцензії і за умови, що отри­мання ліцензії на здійснення таких операцій є обов'язковим згідно із законодавством.

Ліцензії на здійснення операцій із металобрухтом видають­ся лише спеціалізованим підприємствам (на заготівлю та пере­робку) та спеціалізованим металургійним переробним підприєм­ствам (на заготівлю, переробку та металургійну переробку). Порядок отримання ліцензії передбачено Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 чер-

____________________

¹ Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 25. — Ст. 212.

вня 2000 р.¹ та наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерства про­мислової політики від 25 лютого 2003 р. «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з за­готівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту ко­льорових і чорних металів»².

Не підлягає ліцензуванню діяльність фізичних осіб, пов'я­зана із збиранням і реалізацією побутового металобрухту, пе­релік видів якого затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15 вересня 1999 р. № 1696³.

Під незаконними пунктами прийому, схову та збуту мета­лобрухту слід розуміти пункти, на здійснення операцій в яких особа не має права, оскільки вона не отримала ліцензії або пункт не вказано у ліцензії.

Надання приміщень та споруд для розташування незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту означає надан­ня іншій особі будь-яких приміщень та споруд повністю або ча­стково для використання як бази для незаконного прийому, схо­ву чи збуту металобрухту.

Організація незаконних пунктів прийому, схову та збуту ме­талобрухту - це сукупність дій з їх створення (підшукування приміщень, транспортних та фінансових засобів, співучасників; розробка плану функціонування пункту, конспіративних за­ходів; об'єднання або узгодження дій співучасників тощо).

Злочин вважається закінченим із моменту здійснення будь-якої з дій, передбачених ст. 213. Організація незаконних пунктів є закінченою з моменту, коли такий пункт було створено.

Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел.

Суб'єкт злочину — особа, яка досягла 16-річного віку.

У частині 2 ст. 213 встановлено відповідальність за дії, пе­редбачені ч.1 цієї статті, якщо вони вчинені особою, раніше су­димою за цей злочин.

Покарання за злочин: за ч.1 ст. 213 — штраф від ста до п'яти­сот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або гро­мадські роботи від ста до двохсот годин; за ч.2 ст. 213 — штраф

_________________

¹ Відомості Верховної Ради України. — 2000. - № 36. — Ст. 299.

² Офіційний вісник України. - 2003. - № 13. - Ст. 593.
³ Там само. - 1999. - № 37. - Ст. 1868.

від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів гро­мадян або обмеження волі на строк до трьох років.

Порушення правил здачі дорогоцінних металів і дорого­цінного каміння (ст. 214). Безпосередній об'єкт злочину — суспільні відносини у сфері господарської діяльності, пов'яза­ної із видобутком та обігом дорогоцінних металів та дорогоцін­ного каміння. Ці відносини регулюються Законом України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використан­ня дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» від 18 листопада 1997 р.¹, а також іншими нормативно-правовими актами.

Предметом злочину можуть бути дорогоцінні метали, доро­гоцінне каміння, ювелірні чи побутові вироби з них або лом та­ких виробів.

Дорогоцінні метали — це золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, про­мислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо).

Дорогоцінне каміння — це природні та штучні (синтетичні) мінерали в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах): алмаз, рубін, сапфір, смарагд, олександрит тощо (пов­ний перелік дано у ст. 1 Закону).

Об'єктивну сторону цього злочину характеризують дві фор­ми ухилення особи від виконання певного обов'язку: 1) ухилен­ня від передбачених законом обов'язкової здачі на афінаж або обов'язкового продажу видобутих із надр, отриманих із вторин­ної сировини, піднятих чи знайдених дорогоцінних металів чи дорогоцінного каміння, якщо це діяння вчинено у великому розмірі; 2) ухилення від обов'язкової здачі на афінаж або для обов'язкового продажу скуплених дорогоцінних металів, доро­гоцінного каміння, ювелірних чи побутових виробів із них або лому таких виробів.

Під ухиленням слід розуміти невчинення особою у встанов­лений строк вказаних дій, яке виражає її небажання виконува­ти свій обов'язок.

Афінаж дорогоцінних металів — це металургійний процес одержання дорогоцінних металів високої чистоти шляхом

__________________

¹ Відомості Верховної Ради України. — 1998. — № 9. — Ст. 34.

відділення від них забруднюючих домішок. Тому предметом ухилення від обов'язкової здачі на афінаж є тільки дорогоцінні метали.

Дорогоцінні метали чи дорогоцінне каміння, видобуті із надр або отримані із вторинної сировини — результат їх вилучення певним способом. Останнє не характерне для піднятих чи знай­дених предметів, наприклад самородків.

Згідно з приміткою до ст. 214 порушення правил здачі доро­гоцінних металів і дорогоцінного каміння визнається здійсне­ним у великому розмірі, якщо вартість вказаних у цій статті пред­метів, не зданих або не проданих, перевищує п'ятсот неоподат­ковуваних мінімумів доходів громадян.

Диспозиція цієї статті є бланкетною, тобто вимагає зверну­тися до інших нормативних актів для встановлення обов'язку особи здійснити зазначені у ст. 214 дії. Зокрема, ст. 12 зазначе­ного вище Закону передбачає, що збирання, облік і здавання відходів та брухту дорогоцінних металів і дорогоцінного камін­ня, які утворюються в процесі виробництва, провадяться суб'єк­тами підприємницької діяльності незалежно від форм власності у порядку, визначеному законодавством України. Продукти пер­винної обробки відходів та брухту дорогоцінних металів і доро­гоцінного каміння здаються на переробні підприємства для афінажу дорогоцінних металів і рекуперації дорогоцінного ка­міння у порядку, визначеному законодавством України.

Злочин вважається закінченим із моменту ухилення особи від здійснення будь-якої із вказаних у ст. 214 дій.

Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел.

Суб'єкт злочину — особа, яка досягла 16-річного віку і на яку законом покладено обов'язок зі здійснення дій, передбачених у ст. 214. Зокрема, суб'єктом визнаються громадянин-підприємець і службова особа суб'єкта господарської діяльності.

Покарання за злочин: за ст. 214 — штраф від трьохсот до ти­сячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обме­ження волі на строк до двох років.

Дата добавления: 2015-11-26