Класифікація гіпертонічних кризів.

ПЛАН

1. Характеристика гіпертонічного кризу.

2. Класифікація гіпертонічних кризів.

3. Основні принципи лікування гіпертонічних кризів.

4. Програма екстреної допомоги при гіпертонічних кризах різних видів.

Список літератури.

Характеристика гіпертонічного кризу.

Гіпертонічний криз - це гострий, зазвичай значний підйом артеріального тиску, що супроводжується характерною клінічною симптоматикою, вторинною по відношенню до гіпертензії. Однією з найбільш частих причин кризів є гіпертонічна хвороба, однак і інші захворювання, що протікають із вторинною гіпертензією (гострий та хронічний гломерулонефрит, реноваскулярна гіпертензія,пізній токсикоз вагітних, ниркова недостатність, феохромоцитома, отруєння свинцем, порфірія, пухлини мозку, гострі порушення мозкового кровообігу і ін), також ускладнюються гіпертонічним кризом.

Класифікація гіпертонічних кризів.

В даний час не існує однієї загальновизнаної класифікації гіпертонічних кризів. Їх можна класифікувати за декількома принципами:

I За варіанту підвищення АД:

1. систолічний,

2. діастолічний,

3. систоло-діастолічний варіант.

II За типом порушень гемодинаміки (А. П. Голіков):

1. гіперкінетичний тип - розвивається переважно у хворих на гіпертонічну хворобу I, II стадії і за клінічним перебігом найчастіше відповідає гіпертонічного кризу I виду за класифікацією Н.А. Ратнер (1958) (див. нижче).

2. Гіпокінетичній тип - розвивається в основному у хворих на гіпертонічну хворобу II, III стадії і за клінічними проявами відповідає частіше гіпертонічного кризу II виду.

3. еукінетіческій типи гіпертонічних кризів.

III За патофізіологічні механізми розвитку:

Н.А. Ратнер (1958) виділяє два види гіпертонічних кризів, які можна визначити як симпатико-адреналовий і церебральний. Автори виходили з даних, отриманих у людей при введенні їмадреналіну і норадреналіну. У першому випадку відбувається підвищення артеріального тиску і головним чином систолічного, почастішання ЧСС, збільшення вмісту цукру в крові, збліднення шкіри, тремтіння, у другому випадку - підвищення артеріального тиску, в основному діастолічного, уповільнення ЧСС, відсутність змін основного обміну і гіперглікемії.

1) Кризи I виду розвиваються гостро, без провісників, протікають легко і тривають недовго (від кількох хвилин до 2-3 год). Вони характеризуються різкою головним болем, іноді запамороченням і зниженням гостроти зору, нудотою, рідше - блювотою. Хворі збуджені, часто плачуть, скаржаться на відчуття серцебиття, пульсацію і тремтіння у всьому тілі, колючий біль в області серця, почуття несвідомого страху, туги. У таких хворих спостерігається блиск очей, шкіра покривається потім, на обличчі, шиї і грудях з'являються червоні плями, часто буває поллакіурія, до кінця кризу нерідко відзначаються часті позиви до сечовипускання з поліурією або рясний рідкий стілець. У сечі після кризу іноді з'являються сліди білка і поодинокі еритроцити.

Для таких кризів характерне значне підвищення артеріального тиску, переважно систолічного, в середньому на 70 мм рт. ст., що супроводжується помітним збільшенням пульсового і венозного тиску, почастішанням частоти серцебиття. Як відзначають автори, всі ці зміни не пов'язані з погіршенням діяльності серця і не є ознаками серцевої недостатності. Можливість збільшення венозного тиску при даному виді кризів пов'язується з підвищенням артеріального, а також венозного тонусу. При цьому настає підвищення вмісту вільного адреналіну в крові при порівняно невисокому загальному вмісті адреналгіческіх речовин (вміст норадреналіну не підвищується, а іноді навіть знижується), нерідко спостерігається гіперглікемія.

2) кризи II виду - для них характерно менш гострий початок і більш тривалий і важкий течії - від декількох годин до 4-5 днів і більше. У період цих кризів часто виникають тяжкість в голові, різкий головний біль, сонливість, загальна оглушення, аж до сплутаності свідомості. Іноді спостерігаються симптоми, що вказують на порушення діяльності центральної нервової системи: парестезії, розлади чутливості, минущі рухові ураження, афазії, запаморочення, нудота і блювота. За цих кризах підвищується систолічний та особливо діастолічний артеріальний тиск, у той час як пульсовий тиск залишається без змін, іноді пульс стає частішим, нерідко виникає брадикардія, вміст цукру в крові в межах норми; венозний тиск в більшості випадків не змінюється, швидкість кровотоку залишається колишньої або уповільненою.

У період криза хворі часто скаржаться на біль у ділянці серця та за грудиною, виражену задишку або ядуха, аж до приступів серцевої астми і появи ознак лівошлуночкової недостатності. На ЕКГ у таких хворих спостерігається зниження інтервалів ST в I, II відведеннях, розширення комплексу QRS, часто в ряді відведень відзначаються сглаженість, двофазне і навіть негативний зубець Т.

У сечі у 50% хворих з'являється або збільшується кількість білка, еритроцитів і гіалінових циліндрів.

IV За вираженості периферичного опору судин:

1. ангіоспастичний кризи - для їх усунення доцільно використовувати вінкатон, но-шпу, кофеїн, еуфілін, папаверин;

2. церебро-гіпотонічні кризи (на фоні артеріальної гіпертензії) - для їх усунення застосовується анальгін, кофеїн, вінкатон, еуфілін, но-шпа. Застосування папаверину в цьому випадку протипоказано.

V За основними клінічними синдромам:

1. з переважанням нервово-вегетативного синдрому

(«Нервово-вегетативна форма») - при цьому хворі частіше порушені, неспокійні, перелякані, руки в них тремтять, вони відчувають сухість у роті, особа гиперемировано, шкіра зволожена (гіпергідроз), трохи підвищена температура тіла, частішає сечовипускання з виділенням великої кількості світлої сечі. Характерні також тахікардія, відносно більший підйом систолічного тиску зі збільшенням пульсового тиску.;

2. з проявами водно-сольового синдрому («водно-сольова форма») - при цьому варіанті кризу хворі швидше скуті, пригнічені, іноді сонливі, дезорієнтація у часі і обстановці; обличчя в них бліде і одутле, повіки набряклі, шкіра рук напружена, пальці потовщені («не знімається кільце»). Якщо вдається розпитати хворого (зазвичай це жінки), то з'ясовується, що гіпертензивного кризу передували зменшення діурезу, набряк обличчя і рук, м'язова слабкість, відчуття тяжкості в області серця, перебої серцевої діяльності (екстрасистоли). Кризи з затримкою води відрізняються рівномірним підвищенням систолічного і діастолічного тиску або відносно великим приростом діастолічного тиску зі зменшенням пульсового тиску.;

Описані два варіанти гіпретензівних кризів можуть супроводжуватися порушеннями чутливості: оніміння шкіри обличчя та рук, відчуття повзання мурашок, похолодання, печіння, стягання, зниження больової і тактильної чутливості в області обличчя, язика, губ. Рухові вогнищеві порушення зазвичай обмежуються легкою слабкістю в дистальних відділах верхньої кінцівки (за гемітіпу); в більш важких випадках (це частіше буває при «водно-сольових» кризах - Heintz R., 1975) відзначаються минущі геміпарези з переважанням слабкості в руці, афазія, амавроз, двоїння в очах [Канарейкін К.Ф., 1975].

3. з гіпертензивною енцефалопатією («судомна

форма») - при цьому спостерігається втрата у хворих свідомості, тонічні і клонічні судоми, цей варіант зустрічається значно рідше, ніж попередні варіанти. Це сумна привілей найважчих різновидів ГБ, зокрема її злоякісної форми. В основі кризу лежить відсутність нормального ауторегуляторного звуження мозкових артеріол у відповідь на різке підвищення системного артеріального тиску. Приєднується набряк мозку триває від декількох годин до 2-3 діб (гостра гіпертонічна енцефалопатія). Після закінчення нападу хворі якийсь час залишаються в несвідомомустані або ж бувають дезорієнтовані; є амнезія, нерідко виявляються залишкові порушення зору або минущий амавроз. Однак не завжди гостра гіпертонічна енцефалопатія закінчується благополучно. Після потепління, поліпшення можуть поновитися судоми, АТ знову наростає, припадок ускладнюється внутрішньомозковим або субарахноїдальним крововиливом з парезами або іншими необоротними ушкодженнями мозку, з переходом хворих у коматозний стан з летальним результатом.

VI За локалізацією патологічного вогнища, що розвинувся в період кризи:

1. кардіальний,

2. церебральний,

3. офтальмологічний,

4. ренальний,

5. судинний.

VII За ступенем незворотності симптомів, що виникли під час кризу (А. П. Голіков, 1976):

1) неускладнений тип,

2) ускладнений тип гіпертонічних кризів.

Дата добавления: 2015-10-30