Визнання, класифікація та оцінка основних засобів

РОЗДІЛ 1

ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

Економічний зміст основних засобів

Основні засоби підприємства повинні забезпечити належні матеріальні умови для здійснення господарської діяльності підприємства, зберігання необхідного обсягу виробничих запасів, проведення транспортних, розвантажувально-навантажувальних, фасувальних та інших підготовчих операцій, пов’язаних з отриманням та реалізацією продукції, наданням послуг, праці та відпочинку робітникам підприємства, підвищенням продуктивності їхньої праці та ефективності господарювання всього підприємства. Рішенню цих завдань сприяє цілеспрямована робота з формування обсягу та складу основних засобів, створення режиму та умов їх експлуатації, підтримки у робочому стані та вибору політики амортизації.

З економічної точки зору під терміном «основні засоби» розуміють матеріальні засоби, що використовуються у діяльності підприємства впродовж періоду, який перевищує 365 календарних днів від дати їх вводу до експлуатації і вартість яких поступово зменшується у зв’язку із їх фізичним або моральним зносом [30].

Характерними особливостями основних засобів є:

- виростання в натуральному вигляді впродовж тривалого часу (не менше року);

- схильність до зносу, який виявляється у поступовій втраті можливої подальшої експлуатації у зв’язку зі старінням, закінченням резерву потужності (матеріальний знос) або втратою доцільності подальшої експлуатації у зв’язку з виникненням основних засобів, що мають якісніші характеристики (моральний знос);

- специфічний характер кругообігу та відшкодування вартості – через механізм поступової амортизації з віднесенням амортизаційних відрахувань на поточні витрати підприємства, і відповідно, вартість товарів (робіт, послуг).

Основні засоби підприємства відіграють значну роль в фінансово-господарській діяльності, забезпечують ефективність безперебійної роботи будь-якого підприємства. Проте питання залучення основних засобів носить як позитивний, так і негативний характер, адже потребує значних фінансових вкладень – обмеженість обсягів залучення, тобто залежить від фінансових можливостей та ефективної діяльності за попередній період; висока вартість залучення у порівнянні з іншими альтернативними; стримує зростання рентабельності власних коштів [42]. Враховуючи вище сказане приходимо до висновку, що задля ефективного використання основних засобів, для досягнення основної мети діяльності будь-якого підприємства необхідно більш зважено підійти до процесу управління щодо раціональності та повноти їх використання у фінансово-господарській діяльності.

Згідно з п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку (далі – П(С)БО) 7 «Основні засоби» основні засоби підприємства – це матеріальні активи які підприємство утримує з метою використання їх у виробничому процесі або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних та соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за один рік). Об’єкт основних засобів являє собою закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з’єднаних предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, внаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс – певну роботу тільки у складі комплексу, а не самостійно.

Якщо один об’єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об’єкт основних засобів [34].

Основні засоби за своїм складом та функціональним призначенням неоднорідні. В залежності від характеру участі основних засобів у операційній діяльності підприємства вони поділяються на основні засоби, які застосовуються в операційній діяльності та основні засоби, які не застосовуються в операційній діяльності.

Основні засоби, які застосовуються в операційній діяльності, зношуються поступово та переносять свою вартість частками, за мірою зносу. До основних засобів, які застосовуються в операційній діяльності відносяться: будівлі, споруди, силове обладнання, робочі машини, обладнання, вимірювальні та регулюючі прилади, лабораторне обладнання, обчислювальна техніка, інші машини та обладнання, транспортні засоби, інструмент, інвентар, господарчий інвентар, інші основні засоби.

Основні засоби, які не застосовуються в операційній діяльності безпосередньо не беруть участі в процесі виробництва. В процесі їх експлуатації вони зношуються поступово та втрачають свою вартість за мірою зносу. До основних засобів, які не застосовуються в операційній діяльності відносяться: споруди житлово-комунального призначення, культурно-побутового призначення, транспортні засоби, обладнання, інструменти та інші основні засоби для обслуговування житлових, комунальних та культурно-побутових потреб населення.

Як було вже відмічено раніше основні засоби відображаються в бухгалтерському обліку за первинною вартістю, яка складається із витрат на їх зведення чи придбання, включаючи витрати по їх доставці та встановленню.

Врахована на балансі вартість основних засобів визначається терміном ²балансова вартість². Балансова вартість може змінюватися тільки у випадках добудування, дообладнання, реконструкції, часткової ліквідації об’єктів чи в інших випадках, встановлених органами законодавчої та виконавчої влади держави.

Усі основні засоби, крім землі піддані фізичному та моральному зносу, тобто під впливом фізичних сил, технічних та економічних факторів вони поступово втрачають свої якості та приходять до непотребу. Поступове перенесення вартості діючих основних засобів на готовий продукт та накопичення грошового фонду для заміни зношених об’єктів називається амортизацією [31].

Відповідно до Податкового кодексу амортизація – це поступове віднесення витрат на придбання, виготовлення або поліпшення основних засобів, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених статтею 144 цього Кодексу.

В П(С)БО 7 “Основні засоби” амортизацію визначено як систематичний розподіл вартості об’єкту основних засобів, що підлягає амортизації, протягом строку його корисного використання.

Витрати, що підлягають і не підлягають амортизації в податковому обліку наведені на рис. 1.1.

амортизації підлягають витрати на:	придбання основних засобів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення
самостійне виготовлення основних засобів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних засобів
проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів
капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі
Не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу витрат на:	придбання і відгодівлю продуктивної худоби
вирощування багаторічних плодоносних насаджень
придбання основних засобів з метою їх подальшого продажу іншим особам чи їх використання як комплектуючих (складових частин) інших основних засобів, призначених для подальшого продажу іншим особам
утримання основних засобів, що знаходяться на консервації

Рис. 1.1. Витрати, що підлягають і не підлягають амортизації в податковому обліку

Шляхом збільшення норм амортизаційних відрахувань можна посилити внутрішній інвестиційний потенціал та покращити фінансове становище підприємств. А внаслідок їх зменшення будуть збільшенні надходження до державного бюджету. Таким чином, нарахування амортизації в податкових цілях регулює відносини підприємств з бюджетом у відповідності з державною політикою економічного розвитку.

Підприємства самостійно обирають один із шести методів нарахування амортизації, визначаючи строки корисного використання об'єктів основних засобів і порядок формування їх вартості, яка передбачена податковим законодавством. Амортизація є вторинним явищем після зносу основних засобів і систематичним розподілом вартості необоротних матеріальних активів, що амортизуються, протягом строку їх корисного використання.

Визнання, класифікація та оцінка основних засобів

Основні засоби за своїм функціональним призначенням неоднорідні, тому для їх обліку використовують різні ознаки класифікації (рис. 1.2).

Основні засоби, які обслуговують операційну діяльність, характеризують групу довгострокових активів підприємства, які безпосередньо використовуються в його діяльності. До основних засобів, які обслуговують інвестиційну діяльність, належить група довгострокових активів підприємства, яка сформована в процесі здійснення ним реального та фінансового інвестування.

Основні засоби, які задовольняють соціальні потреби персоналу, являють собою групу об'єктів соціально-побутового призначення, які сформовані для обслуговування робітників підприємства і знаходяться в його володінні (спортивні споруди, оздоровчі комплекси, дошкільні дитячі установи).

Власні основні засоби характеризують групу довгострокових активів підприємства, які йому належать на правах власності і володіння.

До орендованих основних засобів належить група активів, які використовуються підприємством у відповідності з договором оренди. Більша частина основних засобів належить до промислової галузі. Вона безпосередньо пов'язана з операційною діяльністю.

Відповідно до п. 145.1 Податкового кодексу України з метою нарахування амортизації основні засоби поділяються на групи:

- група 1 - земельні ділянки

- група 2 - капітальні витрати на поліпшення земель, не пов'язані з будівництвом

- група 3 - будівлі, споруди, передавальні пристрої- група 4 - машини та обладнання- група 5 - транспортні засоби- група 6 - інструменти, прилади, інвентар (меблі)- група 7 - тварини- група 8 - багаторічні насадження- група 9 - інші основні засоби- група 10 - бібліотечні фонди- група 11 - малоцінні необоротні матеріальні активи- група 12 – тимчасові (нетитульні) споруди- група 13 - природні ресурси- група 14 - інвентарна тара- група 15 - предмети прокату- група 16 – довгострокові біологічні активи

При обліку основних засобів відповідно до п. 5 П(С)БО 7 «Основні засоби» вони об'єднуються в групи об'єктів, однакових за технічними характеристиками, призначенням і способом використання (рис. 1.3).

Рис. 1.3. Групування основних засобів згідно П(С)БО 7 «Основні засоби»

Придбані (створені) основні засоби зараховують на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об’єкт основних засобів.

Склад витрат, з яких складається первісна вартість об’єкта основних засобів наведена в табл. 1.1.

Таблиця 1.1

Дата добавления: 2015-10-28