Економічна суть податків, їх ознаки, функції та класифікація

Податок – це обов’язковий платіж з фізичних і юридичних осіб, який сплачується до державного чи місцевого бюджету. Ознаками податку є: обов’язковий платіж, регулярність, не мають цільового призначення, навідміну від внесків на соціальне страхування, податки є безеквівалентними, тобто сума сплачених податків не дорівнює сумі отриманих благ, плата за використання природних ресурсів здійснюється за використання лісових, водних та земельних ресурсів, більшість податків не мають об’єкта стягнення, податки закріплюються на законодавчій основі, через податки здійснюється перерозподіл ВВП, податки відбивають відносини між державою в особі податкової системи та платниками податків. Податки виконують такі основні функції: фіскальну; розподільчу;регулюючу.

Фіскальна функція – основна функція, характерна для податкових систем всіх держав. З її допомогою формуються державні грошові фонди і створюються матеріальні умови для функціонування держави. Фіскальна функція податків, за допомогою якої відбувається одержавлення частини національного доходу в грошовій формі створює передумови для втручання держави в економіку. Розподільча функція забезпечує розподіл вартісних пропорцій між платниками податків і державою. Тобто саме за допомогою податків держава встановлює вартісні пропорції такого перерозподілу. Регулююча функція означає, що податки як активний учасник перерозподільчих процесів здійснює серйозний вплив на відтворення, стимулюючи або стримуючи його темпи, посилюючи або послаблюючи накопичення капіталу, розширюючи або зменшуючи платоспроможний попит населення. Регулююча функція спрямована в першу чергу на досягнення через податкові механізми тих чи інших завдань податкової політики держави. Стимулююча підфункція спрямована на підтримку розвитку тих чи інших економічних процесів. Вона реалізуються через систему пільг і звільнень. Дестимулююча підфункція, навпаки, спрямована на встановлення через податковий прес перепон для розвитку яких-небудь економічних процесів (наприклад, через реалізацію державою своєї протекціоністської економічної політики). Відтворювальна підфункція призначена для акумулювання засобів на відновлення використовуваних ресурсів. Цю під функцію виконують відрахування на відтворення мінерально-сировинної бази, плата за воду тощо.

Кожен податок має наступні елементи: суб’єкт, об’єкт або податкова база, джерело, одинця обкладання, податкова ставка, податкові пільги. Суб’єкт податку або платник податку – фізична або юридична особа, на яку законом покладено зобов’язання сплачувати податок. Об’єкт податку – предмет, який підлягає обкладенню податком (доход, майно, вартість товарів тощо). Джерело податку – доход суб’єкта (заробітна плата, прибуток, відсотки тощо), з якого сплачується податок. Одиниця обкладання – одиниця виміру об’єкта (по прибутковому податку – грошова одиниця, по земельному – гектар тощо).

Податкова ставка представляє собою величину податку на одинцю обкладання. Існують два підходи щодо запровадження податкових ставок – універсальний та диференційований. Ун.підхід передбачає запровадження єдиної для всіх платників податків ставки, диф. – декількох. Податкові пільги – повне або часткове звільнення від податків суб’єкта у відповідності з діючим законодавством. Найбільш важливою податковою пільгою є неоподатковуваний мінімум.

Відсоткові податкові ставки: пропорційна, прогресивна, регресивна. Податкові забов’язання – це сума податку, що підлягає сплаті до бюджету, податковий кредит – це сума на яку можна зменшити податкове забов’язання. Податкова квота – це частка податків у доходах платника. Податковий період – це термін, за який визначається сума податку. Строк сплати – дата, до якої податок повинен бути внесений до бюджету. База оподаткування – договірна, контрольна вартість товару, джерело – з чого сплачується податок. Класифікація податків: 1. за суб’єктами (тільки юридичні особи, тільки фізичні особи) 2. за об’єктом (майно, доходи, споживання), 3. за формою оподаткування (прямі, непрямі) 4. за рівнем влади (загальнодержавні, місцеві) 5. за системою оподаткування (звичайні, спрощені) 6. за формою обкладання (обкладні, розкладні) 7. за формою сплати (грошова, речова.)

П, які надходять до держ бюджету, називаються державними. Вони встановлюються законами держави або декретами уряду. Місцеві органи влади мають повні права щодо обкладання місцевими П–ми та зборами, які теж встановлюються законами держ. За способом стягнення П поділяються на розкладні (спочатку встановлюється в повній сумі відповідно до потреб держави в доходах, потім цю суму розкладають на окремі частини за тер-ми одиницями, а на нижному рівні-між платниками) та складні (передбачають встановлення спочатку ставок, а відтак і розміру П для кожного платника окремо).

53. Види фінансового планування на підприємстві

Фінансове планування – діяльність зі складання планів формування, розподілу і використання фінансових ресурсів на рівні окремих суб'єктів господарювання.

Об'єктом фінансового планування є фінансові ресурси, а результатом - різні види фінансових планів і прогнозів.

Основу перспективного фінансового планування становить прогнозування, яке є втіленням стратегії підприємства на ринку. Фінансове прогнозування полягає у вивченні можливого фінансового стану підприємства на перспективу. На відміну від планування, прог-нозування передбачає розробку альтернативних фінансових показників та параметрів, використання яких відповідно до тенденцій зміни ситуації на ринку дає змогу визначити один із варіантів розвитку фінансового стану підприємства.

Результатом перспективного фінансового планування є розробка трьох основних документів:

прогноз звіту про прибутки та збитки;

прогноз руху грошових коштів (баланс грошових потоків);

прогноз балансу активів та пасивів підприємства.

Фінансове планування -- це процес визначення обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямками їх цільового використання згідно з виробничими та маркетинговими показниками підприємства у плановому періоді. Метою фінансового планування є забезпечення господарської діяльності необхідними джерелами фінансування.

Фінансове планування втілює встановлені цілі у форму конкретних фінансових показників і забезпечує фінансовими ресурсами закладені в виробничому плані економічні пропорції розвитку.

Значення фінансового планування полягає в тому, що воно дає можливість визначити життєздатність проекту підприємства за умов конкуренції і є інструментом одержання фінансової підтримки від зовнішніх інвесторів.

Отже, основними завданнями фінансового планування на підприємстві є:

забезпечення виробничої та інвестиційної діяльності необхідними фінансовими ресурсами;

установлення раціональних фінансових відносин із суб'єктами господарювання, банками, страховими компаніями;

визначення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінка раціонального його використання;

виявлення та мобілізація резервів збільшення прибутку за рахунок раціонального використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів;

здійснення контролю за утворенням та використанням платіжних засобів.

Перспективне (стратегічне) фінансове планування:

Форми розроблювальних фінансових планів: прогноз звіту про прибутки й збитки; прогноз руху грошових коштів; прогноз бухгалтерського балансу.

Період планування: 1 - 3 року

Поточне фінансове планування

Форми розроблювальних фінансових планів: план доходів і видатків по операційній діяльності; план доходів і видатків по інвестиційній діяльності; план вступу й витрати коштів; балансовий план.

Період планування: 1 рік

Оперативне фінансове планування

Форми розроблювальних фінансових планів: платіжний календар, касовий план.

Період планування: Декада, квартал, місяць

Фінансове планування можна класифікувати за різними ознаками. 1. За терміном: а) довгострокове або стратегічне планування (понад рік); б) поточне або середньострокове планування (до року); в) оперативне, або короткострокове планування (до місяця). 2. За напрямком грошових потоків: а) планування вхідних грошових потоків (доходів); б) планування вихідних грошових потоків (видатків); в) планування прибутку. 3. За ресурсами, які плануються: а) фінансове планування основного капіталу; б) фінансове планування оборотного капіталу; в) фінансове планування людського капіталу. 4. За видами діяльності: а) фінансовий план реалізації продукції; б) фінансовий план виробничої діяльності; в) фінансовий план формування ресурсів на під- приємстві; г) фінансовий план санації; д) фінансовий план інвестиційної діяльності тощо. 5. За видами господарств1: а) фінансове планування сім’ї; б) фінансове планування підприємства; в) фінансове планування країни. Всі види фінансових планів тісно пов’язані між собою і складають систему фінансового планування.

Дата добавления: 2015-10-31