Підготовка оборони

63. Підготовка оборони починається з одержанням бойового завдання від старшого командира. Вона вклю­чає: організацію бою (прийняття рішення, постановку бойових завдань підрозділам, рекогносцировку, органі­зацію взаємодії і системи вогню, всебічного забезпечен­ня бою і управління, розробку схеми району оборони батальйону, опорного пункту роти); підготовку баталь­йону (роти) до виконання бойового завдання; заняття оборони, створення бойового порядку та системи вогню; інженерне обладнання району оборони (опорного пунк­ту); організацію і проведення виховної роботи; прак­тичну роботу командира батальйону (роти), його за­ступників і штабу батальйону в підпорядкованих під­розділах та інші заходи.

Тривалість і порядок роботи командира щодо організації оборони залежать від умов переходу до оборони, отриманого завдання, віддалення противника і його дій, характеру місцевості і наявності часу. Підготовка оборо­ни при наявності часу проводиться з виконанням заходів у повному обсязі, а при його нестачі — у скороченому обсязі в короткі терміни.

В усіх випадках постановка завдань не повинна за­тримувати заняття підрозділами оборони й організацію ними системи вогню.

Якщо перехід до оборони здійснюється в умовах відсутності зіткнення з противником, командир баталь­йону (роти) приймає рішення, доводить його до своїх заступників і командирів підрозділів, проводить реког­носцировку, в ході якої уточнює своє рішення, віддає бойовий наказ, організовує взаємодію і систему вогню, всебічне забезпечення бою і управління. Потім він ви­водить батальйон (роту) в зазначений район оборони (опорний пункт) і організовує його інженерне облад­нання.

Одержавши завдання на перехід до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником, командир ба­тальйону (роти) організовує захоплення і закріплення вказаного (вигідного) рубежу. У ході закріплення рубе­жу він приймає рішення, ставить завдання підрозділам, організовує взаємодію та систему вогню, управління, захист від зброї масового ураження і високоточної зброї противника, дає вказівки з основних питань всебічного забезпечення бою, організовує інженерне обладнання району оборони (опорного пункту). Надалі він прово­дить рекогносцировку, в ході якої уточнює завдання підрозділам, порядок взаємодії, а якщо необхідно, й інші питання.

64. У задумі бою командир батальйону (роти) ви­ значає: напрямок зосередження основних зусиль і райо­ни місцевості, від утримання яких залежить стійкість оборони; способи відбиття наступу і. знищення противни­ка, який вклинився в оборону (якого противника, де, в якій послідовності і як розгромити із зазначенням по­рядку вогневого ураження і заходів щодо його обману); бойовий порядок і систему опорних пунктів і вогневих позицій.

65. Під час проведення рекогносцировки командир батальйону (роти) вивчає місцевість, призначає (вка­зує) орієнтири і уточнює: положення, можливі шляхи висування (вихідні ра­йони) і рубежі розгортання противника, імовірні танконебезпечні напрямки;

зображення переднього краю, район оборони (опор­ний пункт), розмежувальні лінії і завдання батальйону (роти);

напрямок зосередження основних зусиль і райони місцевості, від утримання яких залежить стійкість оборони;

зображення траншей і ходів сполучення, ротні (взводні) опорні пункти, позицію бойової охорони, місця влаштування вогневих засад і район розташування бронегрупи, якщо вона створюється;

позиції приданого танкового (механізованого) під­розділу та інших засобів посилення;

смуги вогню рот (взводів) і ділянки зосередженого вогню; основні і запасні (тимчасові) позиції штатної і приданої артилерії; вогневі позиції та смуги вогню (сек­тори обстрілу), ділянки зосередженого і рубежі загоро­джувального вогню підрозділів (вогневих засобів), при­значених для забезпечення флангів і стиків з сусіда­ми і проміжків між ротами (взводами); основні, запасні (тимчасові) стартові (вогневі) позиції зенітного підроз­ділу і шляхи його маневру; напрямки і рубежі розгор­тання для контратак; вогневі рубежі для танкової роти і механізованої роти на бойових машинах піхоти, які знаходяться в другому ешелоні (резерві), а також для бронегрупи;

черговість і терміни інженерного обладнання, місця влаштування мінно-вибухових та інших загороджень і проходи, які залишаються в них, місця фальшивих опорних пунктів, позицій і траншей;

заходи щодо захисту від зброї масового ураження і високоточної зброї противника, забезпечення стиків і флангів, знищення повітряних десантів, диверсійно-розвідувальних та аеромобільних груп, дій підрозділів вночі та в інших умовах обмеженої видимості;

місця командно-спостережного пункту і розташування підрозділів технічного забезпечення та тилу, а також автомобілів механізованих підрозділів.

66. Під час постановки бойових завдань командир батальйону (роти) в бойовому наказі вказує:

ротам (взводам) першого ешелону — засоби посилення; опорні пункти і напрямки зосередження основних зусиль; завдання щодо відбиття наступу та знищення противника, який вклинився в оборону; кількість траншей та їх зображення; смуги вогню, додаткові сектори обстрілу і ділянки зосередженого вогню; якими силами і засобами забезпечити фланги, стики, проміжки і хто відповідальний за них; хто підтримує;

роті (взводу) другого ешелону —теж саме, що і ротам (взводам) першого ешелону, і для роти додатково напрямки та рубежі розгортання для контратак; для танкової роти і механізованої роти на бойових машинах піхоти, крім того, — вогневі рубежі;

резерву — район зосередження (опорний пункт), завдання, до виконання яких бути готовим; для танкової роти і механізованої роти на бойових машинах піхоти, крім того, — вогневі рубежі;

бронегрупі — склад, район і час зосередження в ньому, вогневі рубежі і завдання, до виконання яких бути готовою;

вогневій засаді — склад, місце, завдання щодо знищення противника, який наступає і порядок дій після виконання завдання;

приданим підрозділам артилерії і мінометній (артилерійській) батареї — порядок підтримки вогнем бойової охорони, завдання щодо вогневого ураження противника під час підходу його до переднього краю оборони і розгортання, переходу в атаку, вклинення в оборону і підтримки контратаки другого ешелону; основні і запасні (тимчасові) вогневі позиції;

гранатометному підрозділу — завдання щодо підтримки рот першого ешелону і відбиття атаки

піхоти противника; основні і запасні позиції; смугу вогню, додатковий сектор обстрілу, ділянки зосередженого і рубежі загороджувального вогню;

протитанковому підрозділу — місце в бойовому порядку і напрямок можливих дій, рубежі розгортання, порядок їхнього заняття і завдання, до виконання яких бути готовим; сигнали відкриття і припинення вогню; порядок дій після виконання завдання;

зенітному підрозділу — завдання, стартові (вогневі) позиції, сектори для розвідки повітряного противника і ведення вогню, час і ступені готовності, порядок ведення вогню;

підрозділу, призначеному в бойову охорону,— позицію, завдання, які вогневі засоби виділяються для підтримки, порядок виклику їхнього вогню і порядок відходу.

У шостому пункті бойового наказу крім часу готовності до виконання завдання вказується також час заняття оборони, готовність системи вогню та інженерних загороджень, черговість і терміни виконання заходів щодо маскування й інженерного обладнання району оборони (опорного пункту).

Командир батальйону (роти), призначеного в протидесантний резерв, у бойовому наказі під час постановки завдань підрозділам указує: засоби посилення, завдання і район зосередження; райони можливої висадки повітряних десантів, порядок ведення розвідки, місця вогневих засад і влаштування протидесантних загороджень у цих районах і на шляхах можливих дій десантів противника; маршрути висування до місць можливої висадки повітряних десантів, рубежі розгортання для бою і порядок розгрому десантів.

67. Взаємодію командир батальйону (роти) організовує за завданнями, імовірними напрямками наступу противника і варіантами дій підрозділів. Організовуючи взаємодію, він узгоджує дії рот (взводів) між собою, з діями бронегрупи, вогневих засад, підрозділів артилерії, інших вогневих засобів і сусідами щодо знищення противника під час висування його до переднього краю оборони, розгортання і переходу в атаку (у вихідному положенні для наступу), під час відбиття атаки танків і піхоти противника перед переднім краєм і під час вклинення їх в район оборони (опорний пункт).

Під час організації взаємодії командир батальйону (роти) зобов'язаний:

уточнити вогневі завдання артилерійським, гранатометному і протитанковому підрозділам;

визначити рубежі відкриття вогню з танків, бойових машин піхоти, протитанкових керованих ракетних комплексів, гранатометів та інших протитанкових засобів по противнику, а також ділянки зосередженого вогню рот (взводів) на найбільш важливих напрямках і порядок його ведення;

узгодити дії підрозділів, які обороняють передову позицію (позицію бойової охорони), з діями рот першого ешелону, підрозділів приданої і підтримуючої артилерії щодо утримання передової позиції (позиції бойової охорони) і порядок відходу підрозділів, які обороняють її;

узгодити дії рот першого і другого ешелонів з діями бронегрупи, артилерійських, гранатометного і протитанкового підрозділів, приданого інженерно-саперного підрозділу, а також підрозділів (вогневих засобів), які діють у вогневих засадах, і кочуючих вогневих засобів щодо відбиття атак танків і піхоти противника, відсікання піхоти від танків, знищення противника перед переднім краєм, на флангах, в проміжках і на стиках з сусідами, під час вклинення його в оборону і щодо боротьби з повітряними десантами противника;

вказати порядок відкриття і ведення вогню по літаках і вертольотах противника зенітним і механізованими (танковими) підрозділами, способи і сигнали розпізнавання своїх літаків і вертольотів, а також позначення свого положення; узгодити порядок дій авіанавідників і постів (пунктів) позначення;

визначити, кому, які і де мати чергові вогневі васоби, а також порядок знищення розвідки противника;

повідомити сигнали оповіщення, управління і взаємодії.

Командир батальйону (роти) під час організації взаємодії особливу увагу приділяє: заходам щодо обману противника, маневру силами і засобами з метою своєчасного посилення оборони на загрозливих напрямках, порядку позначення шляхів маневру, проходів в загородженнях і переходів через перешкоди; визначенню способів дій підрозділів у випадку застосування противником зброї масового ураження та заходам щодо маскування.

68. Командир батальйону (роти) другого ешелону крім проведення заходів щодо організації оборони уточнює порядок взаємодії з батальйонами (ротами) першого ешелону, визначає порядок дій щодо закриття проломів, які утворилися в результаті вогневих (ядерного) ударів противника, і підготовляє контратаки у вказаних йому напрямках. Командир танкового батальйону (роти) і командир механізованого батальйону (роти) на бойових машинах піхоти підготовляють вогневі рубежі і встановлюють порядок їх заняття в ході бою, а також визначають заходи щодо захисту підрозділів від високоточної зброї противника під час висування на ці рубежі.

69. Систему вогню командир батальйону (роти) організовує на основі прийнятого рішення в ході рекогносцировки, а також під час постановки завдань підрозділам і організації взаємодії. При цьому на найбільш можливих напрямках наступу противника командир батальйону особисто вказує на місцевості вогневі позиції танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), протитанкових керованих ракетних комплексів, гранатометів та їх сектори обстрілу, а також дає вказівки щодо організації вогню із стрілецької зброї.

Безпосередньо перед переднім краєм підготовляється зона суцільного багатошарового вогню: кожна точка місцевості в смузі до 400 м попереду переднього краю повинна знаходитися під дійсним вогнем. Така зона створюється і на найважливіших ділянках перед третьою траншеєю.

Мертві простори, які не прострілюються вогнем гармат прямою наводкою та зі стрілецької зброї, повинні уражатися вогнем артилерії і мінометів із закритих вогневих позицій.

70. Підготовка батальйону (роти) до виконання бойового завдання включає: доукомплектування особовим складом, створення встановлених запасів ракет, боєприпасів, пального та інших матеріальних засобів; безпосередню підготовку командирів і особового складу до виконання бойового завдання, а озброєння і техніки до бойового застосування; проведення виховної роботи з особовим складом і тактичних навчань (занять) з підрозділами відповідно до характеру майбутнього бою.

71. Заняття оборони в умовах відсутності безпосереднього зіткнення з противником здійснюється потай, в короткі терміни. При цьому підрозділи займають указані їм опорні пункти, підготовляють систему вогню і здійснюють інженерне обладнання району оборони (опорних пунктів).

Під час переходу до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником особливу увагу приділяють створенню відповідно до рішення командира батальйону (роти) в найкоротші терміни бойового порядку, системи вогню та інженерних загороджень, в першу чергу на імовірному напрямку наступу головних сил противника, а також маскуванню і фортифікаційному обладнанню району (опорного пункту), який займають.

У всіх випадках під час переходу до оборони батальйон (рота) повинен бути постійно готовим до відбиття раптового нападу противника, ударів його літаків, вертольотів, розвідувально-ударних комплексів, знищення повітряних десантів, аеромобільних і диверсійно-розвідувальних груп.

72. Інженерне обладнання району оборони (опорного пункту) починається негайно після визначення позицій підрозділам і вогневим засобам та організації системи вогню. У деяких випадках воно може починатися ще до заняття оборони, в повному обсязі проводиться, як правило, після заняття підрозділами опорних пунктів і продовжується безперервно в ході всього оборонного бою. Воно здійснюється одночасно на всю глибину оборони в послідовності, яка забезпечує постійну готовність підрозділів до відбиття наступу противника і захисту від усіх засобів ураження, і проводиться потай, з повним напруженням сил і максимальним використанням збірних фортифікаційних споруджень, конструкцій і місцевих будівельних матеріалів.

В умовах відсутності безпосереднього зіткнення з противником інженерне обладнання району оборони (опорного пункту) здійснюється з широким використанням засобів механізації.

У першу чергу влаштовуються інженерні загородження перед позицією бойової охорони і переднім краєм оборони; розчищаються смуги обзору і обстрілу; відриваються окопи на механізовані відділення, окопи для танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів) та інших вогневих засобів; споруджуються будівлі для командно-спостережних і медичного пунктів; улаштовуються перекриті щілини на кожне відділення, екіпаж або обслугу; створюються ділянки суцільних траншей у взводних і ротних опорних пунктах; маскується озброєння і техніка від розвідки та для захисту від високоточної зброї противника; влаштовуються загородження в проміжках між підрозділами, на флангах та в глибині оборони; обладнуються вогневі рубежі для танкового батальйону (роти) і механізованого батальйону (роти) на бойових машинах піхоти, які знаходяться у другому ешелоні (резерві), підготовляються шляхи висування до цих рубежів та рубежів розгортання до контратак; обладнуються пункти водозабезпечення (водозабірні пункти).

У другу чергу дообладнуються ротні та взводні опорні пункти; відриваються окопи для танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів) та інших вогневих засобів на запасних (тимчасових) вогневих позиціях, вогневих рубежах і в районах зосередження бронегруп; створюється і вдосконалюється в бойовому і господарчому відношеннях система траншей та ходів сполучення в батальйонному районі оборони; дообладнуються командно-спостережні і медичний пункти; влаштовуються бліндажі на кожне відділення (екіпаж, обслугу), сховища на кожну роту (батарею) і сховище на командно-спостережному пункті батальйону (роти), укриття для озброєння, техніки, ракет, боєприпасів та інших матеріальних засобів; обладнуються основні фальшиві об'єкти в батальйонному районі оборони (ротному опорному пункті); додатково обладнуються загородження перед переднім краєм, в проміжках між опорними пунктами і на флангах, а також підготовляються шляхи маневру.

Надалі розвивається система траншей і ходів сполучення в районі оборони (опорному пункті); нарощується система інженерних загороджень; додатково розвивається сітка шляхів маневру підрозділів, підвозу і евакуації; обладнуються фальшиві опорні пункти, траншеї, вогневі позиції та інші об'єкти.

Під час переходу до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником інженерні загородження встановлюються в першу чергу перед переднім краєм на найважливіших напрямках. Під час обладнання позицій підрозділи спочатку відривають окремі окопи, які потім з'єднуються в окоп на відділення і траншею на взвод.

Інженерне обладнання району оборони (опорних пунктів, позицій) здійснюється всіма підрозділами, в. тому числі підрозділами бойового, технічного забезпечення і тилу. Придані підрозділи інженерних військ виконують найбільш складні завдання.

73. Командир батальйону (роти) розробляє схему району оборони батальйону (опорного пункту роти).

На схемі району оборони батальйону, як правило, вказуються: орієнтири; положення противника; позиції бойової охорони; ротні і взводні опорні пункти, їх смуги вогню і ділянки зосередженого вогню, рубежі відкриття вогню по противнику з танків, бойових машин піхоти, протитанкових керованих ракетних комплексів, гранатометів та інших вогневих засобів; положення сусідів і розмежувальні лінії з ними; вогневі позиції і сектори обстрілу засобів, які забезпечують фланги батальйону і проміжки між ротними опорними пунктами; райони зосередження і вогневі рубежі бронегруп; позиції і шляхи маневру кочуючих вогневих засобів; вогневі позиції артилерійських і зенітного, гранатометного підрозділів та інших вогневих засобів, які знаходяться в безпосередньому підпорядкуванні командира батальйону, та їхні вогневі завдання; місця влаштування вогневих засад; напрямок контратак і рубежі розгортання роти другого ешелону (резерву), для танкової роти і механізованої роти на бойових машинах піхоти, крім того, — вогневі рубежі; основні фортифікаційні спорудження та інженерні загородження; проходи в загородженнях для бронегруп, підрозділів (вогневих засобів), які діють у вогневих засадах, і кочуючих вогневих засобів; місця розташування підрозділів технічного забезпечення, тилу і автомобілів механізованих підрозділів, командно-спостережних пунктів батальйону і рот. У межах району оборони батальйону, перед його фронтом і на флангах можуть указуватися рубежі розгортання (мінування) протитанкового резерву (рухомого загону загороджень) бригади, полку і вогневі завдання штатної і приданої артилерії.

При завчасній підготовці оборони на схемі, крім того, вказуються вогневі позиції і сектори обстрілу танків, бойових машин піхоти, протитанкових, зенітних та інших вогневих засобів.

На схемі опорного пункту роти вказуються: орієнтири, їх номери, найменування і відстань до них; положення противника; смуга вогню роти; опорні пункти взводів, їхні смуги вогню і додаткові сектори обстрілу; основні і запасні вогневі позиції бойових машин піхоти (бронетранспортерів), танків, протитанкових, вогнеметних і зенітних засобів; вогневі позиції, сектори обстрілу вогневих засобів, які забезпечують фланги роти і проміжки між взводними опорними пунктами, а на схемі опорного пункту механізованої роти — і приданих танків; ділянки зосередженого вогню роти і кожного взводу; рубежі відкриття вогню з танків, бойових машин піхоти; протитанкових керованих ракетних комплексів та інших вогневих засобів; район зосередження і вогневі рубежі бронегрупи; позиції і шляхи маневру кочуючих вогневих засобів; місця влаштування вогневих засад; інженерні загородження і фортифікаційні спорудження; проходи в загородженнях для кочуючих вогневих засобів і діючих у вогневих засадах; місця розгортання пунктів технічного спостереження, бойового постачання і медичного поста роти; місця командно-спостережних пунктів роти і взводів, розташування автомобілів механізованої роти. На схемі опорного пункту танкової роти, крім того, вказуються позиції приданого механізованого підрозділу і система вогню його засобів. Схема району оборони (опорного пункту) є планом ведення оборонного бою. Її копія подається командиру бригади, полку (батальйону).

74. З метою забезпечення постійної бойової готовності підрозділів до відбиття наступу противника і ведення безперервних бойових дій щодо його знищення в умовах тривалої оборони командир батальйону (роти) вказує: порядок ведення розвідки, особливо спостереженням і підслуховуванням; організацію чергування в підрозділах і особливо на спостережних пунктах; порядок відкриття вогню для знищення виявлених окремих груп противника і його вогневих засобів; заходи щодо маскування, захисту від зброї масового ураження і високоточної зброї і порядок інженерного обладнання з урахуванням чергування і відпочинку особового складу; порядок пропуску розвідувальних органів за передній край і назад, а також прийому, перебіжчиків; дій щодо допуску в підрозділи осіб, які прибули від старшого командира (начальника) і від сусідів; шляхи і порядок руху в районі оборони (опорному пункті); час і порядок переходу від денного режиму бойової діяльності до нічного і від нічного до денного; кількість ракет і боєприпасів при кожному виді зброї та їх запас у підрозділах; час і порядок харчування; порядок проведення санітарно-гігієнічних заходів; час і порядок проведення занять з особовим складом.

75. Практична робота командира батальйону (роти) в підпорядкованих підрозділах крім звичайних питань включає перевірку: своєчасності і правильності заняття ними районів оборони, опорних пунктів і позицій; готовності системи вогню і зброї для ведення вогню, особливо вночі та в інших умовах обмеженої видимості; знання особовим складом своїх завдань і порядку підтримання взаємодії в ході бою; стану і ступеня готовності інженерних загороджень і фортифікаційного обладнання опорних пунктів і позицій підрозділів; готовності другого ешелону (резерву, бронегрупи) до маневру на вогневі рубежі і вказані напрямки; виконання заходів щодо всебічного забезпечення бою і управління; заняття позицій бойовою охороною і готовність її до виконання бойового завдання.

Дата добавления: 2015-10-30