НТР – процес одночасного якісного перетворення всіх елементів продуктивних сил на основі перетворення науки як безпосередній і вирішальний чинник суспільного виробництва.

Національна економіка: Підручник. / За ред.. проф., к.е.н. П. В. Круша. – К.: Каравела; Піча Ю. В.., 2008. – 416 с.

Гринів Л. С., Кічурчак М. В. Національна економіка: Навч. посіб. – Львів: «Магнолія 2006», 2008. – 464 с.

Градов А.П. Национальная экономика. 2-е изд. – СПб. Питер, 2007. – 240 с.

Національна економіка: навч. посіб. /За ред. В. М. Тарасевича – К.: ЦУЛ, 2009. – 280 с.

6. С. В. Мочерний, В. Г. Скотний. Основи економічної теорії: Підручник. – Львів: Новий Світ. – 2006. – 600с.

7. Международные стратегии экономического развития: Учеб. пособие / Под ред. Ю. В. Макогона. – К.: Знання, 2007. – 461 с.

8. Активізація інноваційної діяльності: організаційно-правове та соціально-економічне забезпечення: Монографія / О. І. Амоша, В. П. Антонюк, А. І. Землянкін та ін. /НАН України. Ін-т економіки пром-сті. – Донецьк, 2007. -328 с.

9. Анисимова О.Н., Татарникова Ю.В. Инновационная политика объединения предприятий в сфере внедрения информационных технологий. // Проблемы и перспективы развития сотрудничества между странами Юго-Восточной Европы в рамках Черноморского экономического сотрудничества и ГУАМ. – Сборник научных трудов. – Свиштов – Донецк: ДонНУ – СА «Д.А. Ценов». – 2006. – С. 442 – 447.

10. Інституційні основи інноваційного розвитку економіки: навчальний посібник / За заг. ред. В. Є. Новицького. – К.: КНТ, 2008. – 360 с.

Дідківська Л. І., Головко Л. С. Державне регулювання економіки: Навч. посіб. – К.: Знання, 2007. – 214 с.

Петрович Й. М., Кіт А. Ф. та ін. Економіка підприємства: Підручник /За заг. ред. Й. М. Петровича. – Львів: «Магнолія 2006», 2007. – 580 с.

Фатхутдинов Р. А. Инновационный менеджмент. Учебник, 4-е изд. – СПб.: Питер, 2003. – 400 с.

14. Павленко І. А. Інноваційне підприємництво у трансформаційній економіці України: Монографія. – К.: КНЕУ, 2007. – 248 с.

15. Наукова та інноваційна діяльність в Україні. Статистичний збірник 2003, 2004, 2005, 2006, 2007 р. – Київ: ДП «Інформаційно-видавничий центр Держкомстату України.

Науково-технічний потенціал

Сучасний період розвитку України характеризує етап прискореного науково-технічного прогресу. Підйом розвитку за рахунок науково-технічного прогресу (НТП) на чергову хвилю зростання, базується на суттєвих досягненнях в області мікроекономіки, інформатики, біотехнології, генної інженерії, використання нових видів енергії, біоніки, ефекту надпровідників, освоєння космічного простору. В багатьох країнах світу найбільш активним елементом відтворювального процесу є нарощування НТП. У розвинених країнах світу пріоритетним напрямом економічного розвитку виступають наукоємні галузі.

НТП – характеризує поступові, еволюційні зміни в окремих елементах продуктивних сил, які постійно відбуваються в суспільному виробництві під впливом наукових відкриттів і технічних нововведень. Коли ці зміни накопичуються, розвиток продуктивних сил набуває стрибкоподібний характер. Така якісна зміна в стані продуктивних сил і суспільного виробництва і називається НТР.

НТР – процес одночасного якісного перетворення всіх елементів продуктивних сил на основі перетворення науки як безпосередній і вирішальний чинник суспільного виробництва.

Динаміка науково-технічного розвитку безпосередньо пов'язана з макроекономічним середовищем і спрямованістю державної промислової політики. Така концепція дає можливість визначити рівень науково-технічного розвитку за допомогою розкриття зв'язків внутрішньовиробничої системи.

НТП оказує позитивний вплив на рівновагу економічного зростання на будь-якому етапі розвитку.

Для України важливим елементом досягнення високого виробничого розвитку є реалізація моделі «випереджаючого розвитку» національної економіки. Перехід до неї може відбутися за рахунок підготовки та забезпечення технологічного «прориву», гуманізації основних факторів виробництва, масштабної інтелектуалізації людського потенціалу, прискорення НТП через призму формування нових знань, багаторазове посилення застосування новітніх інформаційних та телекомунікаційних технологій.

Науково-технічний потенціал відіграє важливу роль у розвитку новітніх розробок, виробництва конкурентноздатної продукції, запровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу.

Науково-технічний потенціал – це сукупність наукових, технічних ресурсів і засобів.

Його складовими виступають:

Ø матеріально-технічна база науки (наукові організації, науково-дослідні лабораторії, експериментальні заводи, електронно-обчислювальні центри, обладнання тощо);

Ø наукові кадри (дослідники, експериментатори, конструктори, винахідники, науково-технічний персонал та ін.);

Ø фонд винаходів і відкриттів (банк наукових знань, винаходів, зразків, наукової інформації, патентів, наукових проектів, авторських свідоцтв тощо);

Ø організаційно-управлінська структура наукової сфери (система управління, фінансування, планування науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт – НДПКР, організаційно-управлінські структури, методи управління НДПКР).

Науково-технічний рівень національної економіки визначається на основі наукового та інноваційного потенціалу всієї країни.

Науковий потенціал – це сукупність ресурсів і можливостей сфери науки будь-якої системи (колективу, галузі, тощо), яка дає змогу на наявних форм організації та управління ефективно вирішувати господарські завдання.

Важливою складовою наукового потенціалу, від якої значною мірою залежить успішність виконання науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР), є матеріально-технічна база організацій, які виконують наукові та науково-технічні роботи — основні фонди, що знаходяться в їх розпорядженні. Вартість основних фондів організацій, які виконують наукові та науково-технічні роботи, перевищує 6,6 млрд грн., близько 36,5% їх припадає на м. Київ.

Спостерігаються надзвичайно низькі темпи оновлення парку. Більшість машин і устаткування, які знаходяться в користуванні організацій, що виконують НДДКР України, перебувають в експлуатації 11-20 років (51,6% всієї кількості) або й понад 20 років (26,2%).

В Україні в розрахунку на одну організацію, які виконують наукові та науково-технічні роботи, припадає в середньому 29 розробок при значних міжрегіональних відмінностях. Вищі за пересічне значення мали показники організацій семи регіонів, у тому числі Черкаської області з максимальною величиною 135 розробок. В числі відсталих були Кіровоградська, Херсонська, Хмельницька та Житомирська області, за кожною з яких нараховувалось тільки 6-8 розробок.

Розробки, спрямовані на створення нових видів техніки і технологій, займали найбільші частки в структурі досягнень центральних і східних регіонів, сягаючи максимуму в Кіровоградській (67,86%) та Київській областей (43,50%). Загалом 16 регіонів мали показники вищі за середній рівень по країні.

В останні роки в Україні простежується стійка тенденція до скорочення асигнувань на науку — нині відповідно до законодавства України питома вага асигнувань на НДДКР має бути 2,7% ВВП. У 2002—2003 рр. частка витрат на науку в Зведеному бюджеті України скоротилася до 0,36-0,22%, що за абсолютними показниками поступається не тільки розвинутим країнам, а й країнам, що розвиваються. Середній вік працівників у сфері НДР у 2001-2002 рр. перевищив, за оцінками, 49 років, докторів наук — 61 рік, а кандидатів наук наблизився до 53 років (рис. 4.7. і 4.8.)

Рис. 1. Розподіл фахівців вищої кваліфікації за віком (доктори наук).

Рис.2. Розподіл фахівців вищої кваліфікації за віком (кандидати наук).

Чим більше уваги приділяється державою створенню науково-технічного потенціалу, тим більше коштів на НДДКР витрачають великі компанії. На сьогодні фінансування науки в Україні майже в повному обсязі здійснюється з державного бюджету, комерційні структури фактично не асигнують свої кошти, що позбавляє країну важливого джерела заощадження і нарощування науково-технічного потенціалу.

У цілому економічна криза в Україні призвела до зниження науково-технологічного потенціалу: через застарілі технології у виробництві; низький рівень впровадження НДДКР для підвищення якості продукції; надзвичайно низьку частку бюджетного фінансування НДДКР, науки, освіти, охорони здоров'я; значне відставання темпів НДДКР від країн — світових економічних лідерів; загрозу перетворення країни на «технологічний смітник», «відпливу мозків» за кордон; забруднення навколишнього середовища, руйнування екосистеми.

Поза сумнівом, інноваційна модель розвитку є найбільш ефективною в сучасному світі. За інноваційного розвитку реальної економіки використання нових знань, реалізація конкретних переваг, які полягають в НТП, та людського капіталу країни, забезпечують зростання обсягу виробництва, підвищення якості продукту, зміцнення її конкурентоспроможності.

Дата добавления: 2015-10-23