Читайте также:
|
Серед псевгрибів відділу Oomycota представники роду Saprolegnia паразитують на ікрі та травмованих рибах (карп, судак, осетрові) в умовах низької аерації. На Україні актуальними є хвороби карпа, викликані S. parasitica, S.mixta, S.ferax. Представники цих та інших видів уражають також мух, комарів, мурах, що впали у воду. Серед методів боротьби з сапролегніозами провідними є очистка водойм, аерування, обробка слабкими розчинами перманганату калію або метиленової сині.
Псевдогриби відділу Oomycota порядку Pythiales роду Pythium виду Pythium insidiosum єзбудниками пітіозів. Ці захворювання характеризуються утворенням міцетом внутрішніх органів, кістки та виразки на шкірі, лікування – тетрациклінами або хірургічне.
Найвідомішими паразитами тварин серед грибів відділу Chytridiomycota є гриби роду Coelomomyces – облігатні паразити личинок москітів. Через паразитизм міцелій цих грибів, що пронизує жирову тканину, нутроші, слабко структурований, неправильно галужений, гіфи не маютькласичної клітинної стінки, тому здатні вбирати поживні речовини тварини-хазяїна усією поверхнею. Товстостінними є тільки спорангії із зооспорами, які вивільнюються при розтріскування спорангія. Зооспори або одразу проростають у нове нестатеве покоління, або інцистуються, а потім проростають у гаметангій, з якого виходять 4 гамети, зливаючись попарно. Процес зараження личинок та спеціалізація целомоміцетів вивчені не дуже добре. Водночас, ці гриби вважають ефективними паразитами і перспективними для створення біологічних засобів боротьби з москітами, особливо вид C. punctatus.
Відділ Microsporidia царство Fungi об’єднує численних паразитів комах та ссавців.
Амебоїд - це вегетативна стадія мікроспорідій (шизонт), яка розвивається в ендоплазматичному ретикулумі клітин хазяїна і може мігрувати кровотоком по всьому організму, розмножуючись бінарним поділом (шизогонія) з наступною спорогонією та аутогамією (злиття чоловічого та жіночого ядер). Утворені споронти формують споробласти, які виживають поза організмом.
Спора – інвазійна стадія – двоядерний зародок з мембранними порожнинами і апаратом екструзії – полярна трубка (нитка) з дистальним диском.
Зараження відбувається шляхом попадання спор в кишковик. Спора збільшує об’єм мембранних порожнин, що створює тиск до 50 атм, і викидає полярну нитку, через яку вичавлюється спороплазма с двома ядрами. Полярна нитка пробиває мембрану ентероцита. Ядра зливаються, утворюючи одноядерний зародок (планонт). Планонти перетворюються на шизонти.
Клас Aquasporidia - паразити прісноводних тварин: мшанок та членистоногих
Клас Marinosporidia - паразити морських і прісноводних риб
Клас Terresporidia - паразити наземних і прісноводних протистів, членистоногих, хребетних. Найбільш відомий паразит Nosema apis – збудник нозематозу бджіл.
14 видів 8 родів відділу Microsporidia є паразитами теплокровних. Мікроспорідіїроду Brachiola викликають кератокон’юктивіт, респіраторні та генітальні запалення, генералізовану інфекцію, роду Encephalitozoon - діарею, холецистит, респіраторні запалення, роду Microsporidium - запалення ока, запалення сечостатевого тракту, родів Pleistophora та Trachipleistophora - міалгії, кератити, генералізовану інфекцію.
Зигоміцети, патогенні для тварин, переважно зосереджені у порядку Entomophtorales. Майже усі ентомофторові гриби – паразити комах. Наймасовішим є рід Entomophtora (60 видів), що уражує комах 12 рядів, а також кліщів, павуків, багатоніжок. Широкоспеціалізовані види E. sphaerosperma (уражує капустянку, тлю, щелкунів, яблуневу медяницю, сарану тощо, E.muscae( уражує різні види мух), E.coronata (єдиний вид, що уражує не тільки комах, але й коней мулів і навіть людей).
Всередині субстрату гриб утворює слабко галужені гіфи, які розпадаються на елементи, що розносяться з кров’ю в усі тканини. Ріст гриба продовжується доти, доки усе тіло не заповниться міцелієм. У саранчі це відбувається протягом 5-8 днів, комарів, тлі, мошки – 2-3 дні. Смерть наступає від порушення циркуляції крові, а також від токсинів і ферментів грибів. На поверхні комахи спостерігається оксамитовий наліт шару конідієносців, на яких утворюються тонкостінні, іноді забарвлені конідії. На зворотній стороні комах, що загинули, утворюються ризоїди міцелію, які прикріплюють комаху до субстрату. Це явище відоме як „осіння хвороба” мух, вони прикріплені до скла, рам вікон, стін.
Була встановлена спеціалізація деяких ентомофторових грибів щодо комарів. Гриби діяли тільки на Culex pipiens, а комарі інших видів не уражувались. Більш вразливими до ентомофторозу виявились самки комарів, а не самці. Встановлені факти сприяли створенню ентомоцидних препаратів.
Відомі також спроби створити препарати для боротьби з нематодами на основі облігатних паразитів іншого порядку зигоміцетів - Zoopagales. Zoopage, Stylopage, Cystopage мають тонкий несептований міцелій з гаусторіями та інтеркалярними гемами. При контакті з твариною-хазяїном (личинками комах, нематодами, амебами) гіфа виділяє „клей”, а гаусторії пронизують усе тіло.
Серед зигоміцетів зустрічаються, хоча й рідко, паразитичні гриби порядку Mucorales. Вони є збудниками мукоромікозів легень („несправжній туберкульоз”), мозку, інших органів людей та тварин. У худоби вони можуть сприяти абортам. Серед людей небезпека мукоромікозів (найчастіше у тропічних країнах) існує для діабетиків, хворих на лейкоз, лімфоми, тромбози, ураження судин.
Гриби роду Cordyceps відділу Ascomycota підвідділу Pezizomycotina класу Sordariomycetes порядку Hypocreales родини Clavicipitaceae паразитуючи на комахах, утворюють ендосклероції, з яких виростають строми і вивищуються над тілом комахи. Різнозабарвлені строми складаються з перітеціїв, що містять аски.
Новими (з 1988 року) за систематичним положенням у царстві грибів (раніше відносили до Protozoa), але відомими ще з 20-х років минулого століття є представники аскоміцетів класу Pneumocystidomycetes. Їх систематичне положеня наступне. Відділ Ascomycota підвідділ Taphrinomycotina клас Pneumocystidomycetes порядок Pneumocystidomycetales родина Pneumocystidomycetaceae види Pneumocystis carinii, P. gerbil, P. jirovecii, P. murina, P. оryctolagi.
В альвеолярній тканині розповсюджуються трофозоїти розміром 1—5 мкм та цисти (10 мкм), в яких визрівають аски, що містять від 2 до 8 спорозоїтів розміром 1—2 мкм. Після вивільнення спорозоїти або продовжують цикл розвитку в альвеолах, перетворююючись в трофозоїти, або виходять в зовнішнє середовище з крапельками слизу при кашлі і заражують нового хазяїна.
Ці гриби не культивується на штучних середовищах, а тількі в культурі тканини. Утворюють округлі дріжджоподібні клітини до 10 мкм у диаметрі з тонкою оболонкою у молодих клітин і потовщенною у зрілих. В гістологічних препаратах диференційованого фарбування визначаються лише багатоядерні цисти.
Pneumocystis carinii викликає пневмонію з тяжким ураженням легень, а також дисеміновані ураження нирок, печінки, селезінки, лімфовузлів, мозку, сітківки ока, перикарду, капсули тимусу, панкреатичної залози. Пневмоцистоз супроводжує імунодефіцитні стани, зокрема СНІД (65% ВІЛ-хворих).
Ефективні засоби лікування обмежені - ко-тримоксазол, пентамідин, дапсон, атовакуон, примахин, кліндаміцин.
Серед паразитів теплокровних першими з виявлених патогенних грибів стали у 18 столітті дерматофіти - збудники фавуса (парші) - ураження волосся бороди та вусів. Спочатку вони були відомі за анаморфами (нестатевими стадіями) – Microsporum, Trichophyton, Epidermophyton. Телеоморфи цих грибів отримали родові назви Arthroderma, Nanizzia, Ctenomyces. Систематичне положення цих грибів наступне: відділ Ascomycota підвідділ Pezizomycotina клас Eurotiomycetes порядок Onygenales родина Arthrodermataceae.
У 1927 році Наницці виявив на кератиновому субстраті клейстотеції Microsporum gipseum. Це сприяло розвитку методу приманок (волосся, пір’я). У 50-х роках минулого століття виявили клейстотеції і у інших дерматофітів. Клейстотеції цих грибів кульовидні, з численими гіфами-придатками – прямими, спіральними або з гачками. В плодових тілах розташовані 8-спорові сумки.
Дерматофіти поділяють на антропофільні (Microsporum gipseum, Trichophyton mentagrophytes, Trichophyton, rubrum) та зоофільні (Microsporum lanosum, Trichophyton gypseum, Trichophyton verrucosum).
Гриби роду Trichophyton утворюють через 1-3 тижні на середовищі Сабуро зернисті або борошнисті колонії з мікроконідіями. Гриби роду Microsporum утворюють жовті колонії з хламідоспорами та булавовидними діктіоконідіями.
Дерматофітія (епідермофітія, лишай стригучий, Tinea capitis) - поверхневе, запальне, хронічне, таке, що викликає зуд, захворювання. Ушкодження шкіри не лімітоване.
Діагностують дерматомікози шляхом мікроскопії лусочок шкіри, волосся. Гриби роду Microsporum утворюють мозаїчні пласти спор навколо волосу, а Trichophyton – паралельні ряди спор навколо волосу (ектотрикс) та всередині волосу (ендотрикс).
Лікування дерматомікозів тривале і найбільш ефективне антибіотиком грізеофульвіном.
Аскоміцети підвідділу Pezizomycotina класу Eurotiomycetes порядку Onygenales родини Ajellomycetaceae роду Ajellomyces більше відомі за назвами анаморф Histoplasma та Blastomyces. Вони об’єднують збудників системних (глибоких) мікозів.
Гістоплазмоз (ретикулоендотеліальний цитомікоз, хвороба Дарлінга) - один з провідних типів глибокого системного мікозу з респіраторним зараженням. Розповсюджений в усьому світі, проте в Європі фіксують спорадичні захворювання. Ендемічними регіонами хвороби вважають Північну Америку та південно-американські країни. Зустрічається також в Африці та Південній Азії.
Histoplasma capsulatum на середовищі Сабуро утворює ватоподібні колонії від жовтого до бурого кольору. Септований міцелій утворює грушовидні мікроконідії та з часом кульовидні з пальчастими виростами макроконідії. В уражених тканинах гриб існує у дріжджовій формі. Зараження відбувається конідіями, які попадають у легені, проростають, брунькуються і розносяться по тканинах і органах. Результатом є гранулематозні ураження легень та селезінки, пневмонія. Гістоплазмоз часто супроводжує імунодефіцитні стани, зокрема СНІД.
Північно-американський бластомікоз, хвороба Гілчриста - глибокий системний мікоз, який раніше зустрічався тільки на сході Північної Америки, зрідка у Південній Америці. Останнім часом зустрічається в Африці та на Близькому Сході.
Північно-американський бластомікоз - гранулематозні ушкодження шкіри та внутрішніх органів. Передусім ушкоджуються легені, далі через гематогенну дисемінацію – шкіра та урогенитальний тракт (простата). Південо-американський бластомікоз виявляється в ураженні слизових рота, носа, шкіри обличчя.
Blastomyces dermatitidis на середовищі Сабуро утворює восковидні колонії з фрагментованих гіф та дріжджоподібних клітин, що брункуються. Тонкі конідієносці утворюють овальні конідії. Конідіями і відбувається зараження. Поширення збудника відбувається гематогенним шляхом. Для діагностики системних мікозів застосовують мікроскопію матеріалу з огнищ ураження, мікологічний висів, серологічне тестування. Лікування проводять полієновими антибіотиками, переважно амфотерицином В.
Криптококоз (європейський бластомікоз, торулоз) - один з найпоширеніших системних мікозів, часто опортуністина інфекція.
Зараження респіраторне з наступною дисемінацією усіх органів, особливо ЦНС (менінгіти, менінгоенцефаліти). Нейротропна дія гриба є діагностичною клінічною ознакою.
Колонізація слизових не супроводжується запаленням, проте з часом спостерігається грануломатозна реакція. Інфікування криптококами може відбуватися як респіраторно, так і через травми шкіри та слизових, через їжу. Криптококозу сприяють гематологічні захворювання, кортикостероїдна терапія, лікування цитостатиками тощо. Криптококоз є також одним з найбільш тяжких ускладнень СНІДу (10-20 % хворих).
Систематичне положення збудника криптококозу наступне - відділ Basidiomycota підвідділ Agaricomycotina клас Tremellomycetes порядок Tremellales рід Filobasidiella ( анаморфа - Cryptococcus neoformans ).
На середовищі Сабуро утворює кремові, жовтуваті, з часом – темно-коричневі бискучі слизові колонії, що складаються зі справжнього міцелію та псевдоміцелію. Міцелій фрагментується на дріжджоподібні клітини. Круглі чи овальні клітини розміром 2,5 - 15 мкм, які утворюють по одній брунці, мають великі капсули.
Лікування амфотерицином в комбінації з фторцитозином, в подальшому флуконазолом.
Маласезіоз (різнокольоровий лишай, дерматомікоз рінокольоровий, пітіріоз) - поверхнева, не запальна інфекція з лущенням шкіри та гіпер- та гіпопігментацією. Росповсюджена в різних регіонах. Діагностують маласезіоз мікроскопією проб, в яких виявляють дріжджові клітини, що брунькуються.
Систематичне положення збудника маласезіозу таке: відділ Basidiomycota підвідділ Ustilaginomycotina клас Exobasidiomycetes порядок Malasseziales вид Malassezia furfur (стара назва Pityrosporum ovale).
Маласезіоз у тварин зумовлений збудником Malassezia pachydermatis (Malassezia canis).
Лікування місцеве миконазолом, кетоконазолом.
Анаморфні гриби – збудники захворювань теплокровних – близькі як до дерматофітів, так і до збудників системних мікозів.
Кокцидіомікоз - один з найнебезпечніших системних глибоких мікозів легень та суглобів з обмеженим ареалом. Зустрічається в Каліфорнії та Південій Америці.
Сапрофітні форми диморфного збудника Coccidioides immitis утворюють міцелій з артроконідіями. Паразитичні форми розвиваються з артроконідій в огнищі запалення в зрілі та незрілі сферули. Зрілі сферули (спорангії) містять ендоспори розміром 2-5 мкм. Ендоспори розповсюджуються по організму, зосереджуючись в тканинах, де формують нові сферули.
Паракокцидіомікоз - автохтонна мікотична інфекція центральної та південної Америки. Має ознаки, характерні для бластомікозу та кокцидіозу. Особливістю патогенезу є те, що первинна інфекція може виявитись через 10 років. Особливістю є також тропізм збудника до шкіри обличчя.
Збудник – диморфний гриб Paracoccidioides brasiliensis. Міцеліальна його фаза подібна до Blastomyces dermatitidis. Дріжджова фаза подібна до Coccidioides immitis.
Хромобластомікоз -хронічна інфекція шкіри, що зустрічається в тропічних та субтропічних регіонах, і характеризується бородавкоподібними ушкодженнями. Збудниками є Phialophora verrucosa, Cladosporium carrionii (сучасна назва Cladophialophora ajelloi), Rhinocladiella aquaspersa таBotryomyces caespitosus.
Феогіфомікоз подібний до хромобластомікозу, але викликається тільки темнозабарвленими грибами - Fonsecaea pedrosoi, F. compacta, Exserohilum rostratum, Curvularia lunata, Bipolaris spicifera.
Споротрихоз – системний, глибокий, широко розповсюджений мікоз, що викликається диморфним грибом Sporothrix schenckii. Виявляється переважно на шкірі, але можлива лімфогенна дисемінація у внутрішні органи. Діагностується за дріжджовими клітинамигриба в тканинах, типом конідій та гіфальними утвореннями – астероїдними сферулами.
Чорна п’єдра, волосяний лишай - мікоз, поширений у тропічних країнах. Діагностують, виявляючи на ушкодженому волоссі вузли, а при висіві на середовище Сабуро – м’які кремові, з часом – зелено-чорні колонії, міцелій яких утворює значну кількість хламідоспор. Збудником є Piedraіа hortae.
Біла п’єдра також ушкоджує волосся. Збудники Trichosporum beigelii та Trichosporon moniliforme на середовище Сабуро утворюють м’які кремові, з часом – сірі зморшкуваті колонії.
Дата добавления: 2015-10-29; просмотров: 419 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Інфектом у мітоспорових грибів є конідії | | | Actynomyces |