Нестатеве розмноження

Вегетативне розмноження

Вегетативне розмноження псевдогрибів (міксамеб, міксофлагелят) відбувається шляхом поділу одноклітинних особин або фрагментацією плазмодіїв.

Вегетативне розмноження власне грибів поширене в природніх умовах і відбувається за рахунок фрагментів гіф.

Одноклітинні фрагменти одержали назву артроспор (оідій), вони мають потовщені оболонки.

Фрагменти також можуть складатися з 3-4 клітин, що відповідає гіфі довжиною 20-30 мкм.

Зигоміцети, гіфи яких не мають перетинок, розмножуються фрагментами міцелію завдовжки 90-140 мкм.

Дріжджові гриби розмножуються брунькуванням.

Характер росту колоній з фрагментів міцелію відрізняється зменшенням або повною відсутністю лаг-фази. Зменшується також тривалість експоненційної фази, питома швидкість росту гіф, галуження міцелію.

Крім гіфальних фрагментів вегетативне розмноження може здійснюватись гіфальними утвореннями – хламідоспорами, склероціями, міцеліальними тяжами та ризоморфами.

Вегетативними спорами вважають ецидіоспори та уредініоспори базидіоміцетів підвідділів Pucciniomycotina та Ustilaginomycotina.

Ецидіоспори - сферичні або еліптичні клітини з тонкими світло забарвленими оболонками, гладенькими обо злегка шипуватими, з яких утворюється дикаріотичний міцелій. Вони є зимовими спорами, первинними уредініоспорами.

Уредініоспори - сферичні або еліптичні клітини з товстими шипуватими темно забарвленими оболонками, які утворюється на дикаріотичному міцелії. Вони є літніми спорами і проростають вегетативними гіфами.

Нестатеве розмноження

Нестатеве розмноження деяких грибоподібних відділу Myxomycota здійснюється диплоїдними спорами, що утворюються плазмодієм, або сам плазмодій розпадається на спори як у псевдогрибів Plasmodiophoromycota.

Нестатеве розмноження грибоподібних відділу Acrasiomycota здійснюється шляхом утворення у плодоподібних тілах гаплоїдних спор, що проростають, утворюючи амеби.

У псевдогрибів Oomycota – мешканців водного середовища (Saprolegnia, Achlya)

– зооспорангій відокремлюється септою від решти диплоїдного міцелію, а у наземних представників (Peronospora, Phytophthora, Plasmopara) утворюється спорангіофор, псевдоконідієносець із зооспорангіями, в яких утворюються зооспори.

Зооспори (планоспори) – ендогенні органи нестатевого розмноження нижчих грибів, форма спор різноманітна – округла, грушовидна, лимоновидна, ниркоподібна, можливий диморфізм (дипланетизм).

Ці спори мають 2 джгутики, за допомогою яких рухаються, вивільнячись із зооспорангіїв, для розповсюдження у вологому середовищі. Часто зооспори перетворюються на цисти.

Цисти – товстостінні клітини, форми спокою, що проростають міцелієм або в них формуються гаплоїдні зооспори, з які утворюється гаметофіт.

Нестатеве розмноження власне грибів, зокрема нижчих плазмодіальних грибів відділу Chytridiomycota, здійснюється гаплоїдними зооспорангіями, в яких утворюються зооспори з 1 джутиком.

Нестатеве розмноження вищих грибів Zygomycota, Glomeromycota, Ascomycota, Basidiomycota здійснюється також в гаплоїдному стані.

Апланоспори – органи нестатевого розмноження вищих грибів та деяких нижчих, які не мають джгутиків.

Апланоспорами є спорангіоспори та конідіоспори (конідії).

Спорангіоспори – ендогенні одноклітинні різного розміру, форми, типу поверхні спори нестатевого розмноження переважно грибів відділів Zygomycota та Glomeromycota, що утворюються в спорангіях різного типу на спеціалізованих гіфах повітряного міцелію - спорангієносцях.

За формою і кількісним вмістом спор спорангії розрізняють за типами – стилоспорангій, мероспорангій, спорангіола.

У вищих грибів (аскоміцетів, базідіоміцетів) органами нестатевого розмноження є екзогенні спори – конідії.

Стадія конідіального споороношення є анаморфою. Анаморфи різних грибів розрізняються структурою конідій і конідієносців.

Конідієносці – прості або розгалужені гіфи повітряного або субстратного міцелію, на верхівці яких утворюються конідіогенні клітини – фіаліди (стеригми). З фіалід утворюються конідії за певним типом конідіогенеза.

Фіаліди розташовані на клітинах – метулях.

Метулі - це профіаліди, які можуть мати ярусне розташування (стеригми II, III порядків).

Серед конідій відомі амероконідії (одноклітинні), дідімоконідії (двоклітинні), фрагмоконідії (дві або більше поперекових септ), діктіоконідії (муральні конідії) (численні поздовжні та поперекові септи).

Конідієносці можуть бути зібрані в групи, скупчення – конідіоми: синеми (коремії), ложа, спородохії, піонти, пікніди).

Синеми (коремії) – видовжені групи конідієносців, що зрослися.

Ложа – горизонтальні сплетіння гіф, на яких утворюються спори. Спеціалізованими ложами є уредоложа – скупчення уредініоспор.

Спородохії – опуклі скупчення конідієносців на сплетених гіфах. Конідії у спородохіях часто вкриті слизом і утворюють піонти.

Піонти – суцільні шари спородохіїв на поверхні міцелію.

Пікніди – утворення міцелію із заглибленням, сферично-пляшковидні, вистелені шаром конідієносців. Спеціалізованими пікнідами є ецидії – ложа з ланцюжків ецидіоспор, що оточені оболонкою з шару таких спор або одноклітинними циліндричними гіфами – парафізами.

Конідії, у яких стадія диференціації передує відокремленню від конідієносця, називають бластоконідіями на відміну від алевроконідій, які відокремлюються ще до дозрівання.

У відповідності із запропонованою відомим мікологом Кендріком класифікацією розрізняють 8 типів утворення конідій (конідіогенезу), серед яких доцільно зупинитися на двох: бластично-акропетальному та бластично-базипетальному (фіалідному).

При бластично-акропетальному способі перша конідія утворюється на фіаліді. На верхівці першої конідії утворюється друга, з другої – третя і т.д.

Тобто найбільш молода конідія розташована на верхівці ланцюжка, а найбільш стара – та, що утворилася першою і розташована в основі ланцюга (види pодів Alternaria, Cladosporium).

При бластично-базипітальному способі перша конідія, яка утворюється на фіаліді, виштовхується на верхівку ланцюга наступною конідією, що утворюється на фіаліді.

Таким чином утворюються ланцюжки конідій, серед яких наймолодша конідія – нижня і найбільш стара – верхня (види родів Aspergillus, Penicillium, Fusarium та ін.).

Дата добавления: 2015-10-29