Внутрішня політика Директорії

Ø 26 грудня 1918 р. – проголошення Декларації з програмою Директорії.

Політичний курс:

· Скасування Гетьманщини, відновлення УНР; Директорія виконувала роль тимчасової верховної влади до скликання Конгресу трудового народу України;

· Влада в УНР належить трудящому народу, а нетрудові, експлуататорські класи позбавляються права голосу; у результаті були позбавлені права голосу промисловці, поміщики, комерсанти, частина інтелігенції, духовенства та ін.;

· Встановлення в Україні національного варіанту радянської влади;

· Передача законодавчої влади Трудовому конгресу; проходив у Києві 23 – 28 січня 1919 р.

Трудовий конгрес України – вищий тимчасовий законодавчий орган УНР у період Директорії УНР, скликаний з метою організації влади в Україні та визначення форми державного правління після повалення влади гетьмана П. Скоропадського.

· Створення уряду – Ради Народних Міністрів на чолі з В. Чехівським;

· Передача влади на місцях губернським та повітовим трудовим радам.

· Передача Трудовим конгресом в складних воєнно-політичних умовах усієї повноти влади Директорії, яка згодом під тиском обставин перетворилася на особисту диктатуру С. Петлюри.

· Розквіт отаманщини; С. Петлюра був призначений Головним отаманом; за відсутності боєздатної армії, отаманами призначали будь-кого, хто міг командувати, мав зброю і виказував лояльність до Директорії, а також заявляв про своє прагнення боротися з більшовиками; такі отамани отримали від Петлюри грамоти і кілька мільйонів українських карбованців; над отаманами не було будь-якого контролю.

· У січні 1919 р. – колишні петлюрівські отамани Григор’єв і Зелений заявили про перехід на більшовицькі позиції та партизанську боротьбу проти Директорії; у середині 1919 р. – С. Петлюра розгорнув активну діяльність із реформування армії та боротьби з отаманщиною, що повинно було сприяти зростанню боєздатності армії.

Петлюра Симон Васильович

· Визначний український громадсько-політичний і державний діяч, публіцист; з 1900 р. – член Революційної Української Партії; один із провідних діячів української національно-демократичної революції; з березня 1917 р. був членом Української Центральної Ради, з травня – головою Українського Військового Генерального Комітету, з червня – Генеральним секретарем військових справ; у грудні 1917 р. С. Петлюра, не погоджуючись із соціалістичними поглядами голови уряду В. Винниченка, пішов у відставку.

· У січні-лютому 1918 р. –сформував Гайдамацький Кіш Слобідської України і взяв активну участь у придушенні більшовицького повстання в Києві; в період Гетьманату очолював Київське земство і Всеукраїнський союз земств; був обраний до складу Директорії УНР; з листопада 1918 р. – Головний Отаман Армії УНР; у лютому 1919 р. – вийшов із УСДРП і став головою Директорії УНР; на чолі об’єднаних українських збройних сил 30 серпня 1919 р. здобув Київ.

· Уу грудні 1919 р. виїхав у Варшаву для організації воєнно-політичного союзу із Польщею проти більшовицької Росії; за його ініціативою український і польський уряди підписали у квітні 1920 р. Варшавський договір. У жовтні 1924 р. – поселився в Парижі; 25 травня 1926 р. – убитий більшовицьким агентом.

Становище нової влади (Директорії):

Ø На кордонах України зосереджувалися польські, білогвардійські, більшовицькі війська.

Ø Серед членів Директорії не було єдності поглядів і дій: одна частина її членів виступала за союз з більшовиками (В. Винниченко, В. Чехівський, М. Шаповал); інша частина – за союз з Антантою проти більшовиків (її очолював С. Петлюра).

Ø Точилося особисте суперництво між В. Винниченком і С. Петлюрою.

Ø Часто змінювався уряд Директорії; почергово його очолювали В. Чехівський, С. Остапенко, Б. Мартос, І. Мазепа, В. Прокопович.

Ø Тяжке внутрішнє становище; соціалістичні гасла й розподільча діяльність Директорії були негативно сприйняті заможною частиною українського суспільства.

Ø Жодного із соціально-економічних заходів, про необхідність яких заявляла Директорія, не було втілено в життя.

Соціально-економїчний розвиток:

· Ліквідація приватної власності;

· Аграрна реформа: конфіскація поміщицьких земель, земельні наділи до 15 десятин не конфісковувалися, лишалося непорушним дрібне селянське землеволодіння, термін і порядок розподілу землі не визначалися;

· Відновлення 8-годинного робочого дня; встановлення робітничого контролю на підприємствах; право на укладення колективних договорів, проведення страйків тощо;

· Заходи з надання допомоги безробітним та іншим категоріям нужденних.

Ø Але в умовах громадянської війни та інтервенції соціально-економічні перетворення були відкладені; головним завданням Директорії стала перемога у громадянській війні.

Дата добавления: 2015-10-29