Мистецтво управління за Паркінсоном

Знову звертаємось до С. Н. Паркінсона, який стверджував, що обсяг роботи ніяк (або майже ніяк) не пов'язаний з кількістю вико­навців. На підтвердження цьому Паркінсон висунув два аксіомічних твердження: 1) Чиновник збільшує підлеглих, але не суперників.

Приміром, чиновник/І скаржиться на перевантаження.

Є варіанти рішень:

1 варіант — піти у відставку; (Ні! Хоче працювати.)

2 варіант — взяти помічника В; (Ні! Не хоче конкурента.)

3 варіант — взяти помічників С та D (Так! Поділить роботу між ними.)

2) Підлеглих повинно бути не менше двох, щоб вони стримували один одного.

Таким чином, чиновники працюють один на одного.

Таким чином, те, що робив А, тепер роблять шестеро. Відомо, наприклад, що на підприємствах приріст штатів за рік у се­редньому дорівнює 5,75 % незалежно від збільшення обсягів робіт.

Принципи відбору кадрів

Британський метод:

а) старого типу: родинні зв'язки, родовід;

б) нового типу: де вчились? У що граєте?

Китайський метод:

а) старого типу: письмові випробування (твори про мистецтво управління), знання класиків, легкість слова, красномовство, витримка у випробовуваннях.

б) нового типу: розумовий рівень, психологічна бесіда, спостере­ження (створюють ситуацію).

Методи майбутнього: передбачать пошук засобів зменшення кіль­кості пошукувачів посади.

Паркінсон стверджує, що необхідно так урівноважити ризиком вигоду, щоб не з'явилось більше одного пошукувача. Якщо прийдуть двоє, то це означає, що завищили цифри. Тоді їм належить пройти випробування, а може достатньо запитати у секретарки: «Який з них Вам більше подобається?». Паркінсон говорить, що просто ввели кри­терій — чоловіча привабливість.

Принцип створення комітету

Паркінсон доводить, що оптимальна кількість людей для коміте­ту — 5, бо людей легко зібрати; вони здатні спільно тихо, швидко, вміло працювати; між ними легко розподілити обов'язки. Якщо людей до 20, то вони групуються по 5—6; на різних кінцях столу йдуть різні розмови, незрозуміло, хто за що відповідає; треба створювати раду із 5 чоловік, які саме і працюють.

Службовий шлях

Цікавий підхід Паркінсона до відстеження службового шляху.

1. Пора готовності (G) (G— поч. проф. діяльності).

2. Пора розсудливості (В) = (G+ 3).

3. Пора висування (V) = В + 7.

4. Пора відповідальності О = V+ 5.

5. Пора авторитету А = 0 + 3.

6. Пора досягнень Д = А + 7 — Пора краху К = А + 7.

7. Пора нагород N = Д + 9 — Пора заздрощів Z= К + 9.

8. Пора важливості W= N + 6 — Пора примирення S= Z+ 4.

9. Пора мудрості М = W+ 3. 10. Пора тупика Т = М + 7.

Закон Паркінсона

Складність управлінської структури прямо пропорціональна розмірам організації. Зростання призводить до ускладнення, а ускладнення — це кінець шляху розвитку. Таким чином, організація як і рослини не жи­вуть вічно (рис. 22).

Стадії:

Рис. 22. Стадії життєдіяльності організації

Дата добавления: 2015-10-23