Читайте также: |
|
Перетворення енергії в ЕД супроводжується втратами:
DР = Р(1 - h) / h,
де Р – корисна потужність.
Втрати енергії перетворюються в теплоту. Вони нагрівають машину і часто передаються в навколишнє середовище. З часом роботи температура t° досягає певного встановленого значення Qв, яке залежить від температури навколишнього середовища Qнав і величини навантаження.
Найбільше тривале навантаження двигуна визначається допустимою температурою нагріву, яка обмежується властивостями і класом теплостійкості матеріалів. В двигунах використовують ізоляційні матеріали класів А, Е, В, F і Н з допустимою температурою перегріву Qдоп відповідно: 105, 120, 130, 155, 180° С (вважається Qнав до 40° С).
При підвищенні Qнав до 50° С потужність двигуна зменшується на 10-15%, а при падінні до 30° С – потужність підвищується на 8,5%.
Закон зміни температури двигуна в часі має вид:
, (*)
де t вст – встановлена температура двигуна;
t – час;
tпоч – перевищення температури двигуна над температурою навколишнього середовища в момент, коли двигун починає працювати;
Тн – стала часу нагріву, характеризує швидкість нагрівання двигуна.
Якщо двигун починає роботу в “холодному” стані, то tпоч = 0 і
;
|
|
|
|
|
|
t
Криві 1 та 2 відповідають роботі двигуна з “холодного” стану при малому (1) і великому (2) навантаженні, крива 3 – робота двигуна з температури tпоч. Криві нагрівання і охолодження являються експонентами. Встановлена температура досягається за час (3¸5) Тн.
Після відключення двигуна від живлення виділення тепла в ньому припиняється: DР = 0; tвст =0 і вираз (*) приймає вигляд:
.
Час охолодження двигуна до встановленої температури або температури навколишнього середовища дорівнює: tохл = (3¸5) Тохл. Інтенсивність охолодження двигуна залежить від способу вентиляції і його швидкості. При незалежній (зовнішній) вентиляції умови вентиляції працюючого і зупиненого двигуна однакові. Для двигуна з самовентиляцією після зупинки вентилятор не працює, умови тепловіддачі погіршуються і стала охолодження збільшується, крива охолодження буде більш пологою.
ТЕМА 9: СИСТЕМИ ЕЛЕКТРОПРИВОДІВ ОБ’ЄКТІВ НГП
9.1 Електропривод бурових установок
Процес спорудження свердловин складається з наступних операцій:
- спуску бурильних труб з долотом в свердловину;
- руйнування породи у вибої – процес буріння;
- нарощування колони труб по мірі заглиблення свердловини;
- підйому труб для заміни зношеного долота.
В склад комплексу виробничих механізмів бурової установки входять бурова лебідка з приводами для підйому, спуску і подачі інструменту, бурові насоси, ротор, механізми для приготування і очищення бурового розчину, забезпечення установки стисненим повітрям та ін.
Привод механізмів може бути автономним (дизельним, дизель-електричним і газотурбоелектричним) і неавтономним (електричним на змінному або постійному струмі).
Дата добавления: 2015-10-23; просмотров: 130 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
Метод середніх втрат | | | Електропривод бурових насосів |