Пуск синхронного двигуна

При вмиканні синхронного двигуна механічна інерція ротора велика і обертаючий момент на валу практично дорівнює нулеві. Тому для пуску треба спочатку розкрутити вал двигуна до швидкості, близької до синхронної. Такий складний пуск значною мірою обмежує використання синхронного двигуна.

Відомі наступні способи пуску синхронних двигунів:

– пуск без навантаження за допомогою додаткового розгінного двигуна. Синхронний двигун розганяється до „підсинхронної” частоти, коли ковзання не перебільшує 5%, потім виникає синхронний обертаючий момент. Дія цього момента переводить двигун у режим синхронної роботи;

– частотний пуск від джерела електроенергії з плавно регульованою частотою. При такому пуску двигун живиться від окремого синхронного генератора, частота струму якого плавно підвищується від нуля. При цьому синхронний двигун починає синхронне обертання вже при достатньо малій частоті, потім частоту поступово підвищують. Обмотки збудження генератора і двигуна в цьому випадку необхідно живити від окремих джерел постійного струму, щоб отримати найбільш благоприємні для пуску співвідношення струмів збудження генератора й двигуна. Недоліком методу є повільний розгін двигуна, а також висока вартість обладнання;

– асинхронний пуск під навантаженням. Цей спосіб є основним способом пуску, який виконується вмиканням статорної обмотки в мережу живлення при номінальній або пониженій напрузі. Для розгону СД до підсинхронної частоти служить окрема пускова обмотка, аналогічна обмотці ротора АД з КЗ ротором, утворена стержнями, які закладені в полюси ротора. Обмотку збудження на період пуску замикають на великий розрядний опір, який вибирають із таким розрахунком, щоб напруга на ОЗ не перевищувала безпечного для ізоляції значення 1-2 кВ. Коли двигун досягає „підсинхронної” частоти, обмотка збудження відмикається від опору та вмикається на джерело постійного струму. СД втягується в синхронізм і продовжує працювати в синхронному режимі. Якщо ОЗ на час пуску залишити розімкненою, то велика ЕРС, що індукується у ній, призведе до пробивання ізоляції. Потужні СД пускають при зниженій напрузі на статорній обмотці.

Часто застосовують більш просту схему з наглухо підключеним збуджувачем З і без розрядного опору. Тут якір збуджувача сам виконує роль розрядного опору, і в його ланцюгу протікає змінний струм, який, однак, не чинить йому шкоди. При частоті обертання ротора, яка дорівнює 60-70 % синхронної частоти, збуджувач збуджується і збуджує СД, який втягується в синхронізм.

Тут ОЗЗ – обмотка збудження збуджувача, ОЗСД – обмотка збудження синхронного двигуна.  

Дата добавления: 2015-10-23