Розділ 3. Першочергові заходи по вдосконаленню грошової системи в України

Сучасний стан грошової системи України все ще перебуває під впливом світової економічної кризи, що негативно впливає на стан національної грошової системи. Коротку характеристику дослідження можна спостерігати у Таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Основні недоліки і шляхи вдосконалення грошової системи та валютного ринку

Вади фінансової моделі грошової системи України	Негативні наслідки	Вимоги, які необхідно реалізувати
- неузгодженість і законо-давча нерегламентованість дій Кабінету міністрів і На-ціонального банку у емісій-но - кредитній і валютній сферах;	- скорочується пропо-зиція валюти і зменшується в цілому грошова маса активів;	- забезпечення відповідної ліквідності;
- неадекватність фінансово - монетарних дій Кабміну і грошового регулятора, на-правлених на погашення сплеску цінової інфляції;	- скорочуються валютні резерви, що побічно б’є по курсу гривні;	- дія механізму вимірю-вання (регулювання);
- відсутність регулятивного впливу відсоткових ставок НБУ на попит на додаткові кредитні ресурси банків-ської системи та на рівень відсотків за позичками;	- скорочуються інвес-тиційні ресурси, і створює-ться штучний попит на за-рубіжні кредити;	- впевненість у міжна-родній грошовій сис-темі.

Продовження таблиці 3.1

- ручне, адміністративне регулювання валютного курсу гривні 2007 р.	- зменшується база оподаткування. При державному регулю-ванні вивозу капіталу операції реєструються, а тому сплачуються податки.

До критичних вад діючої фінансової моделі грошової системи, які проявилися у 2007 - 2008 рр. і які впливають на погіршення умов розвитку економіки України у майбутньому відносяться:

1. Неузгодженість і законодавча нерегламентованість дій Кабінету міністрів і Національного банку у емісійно-кредитній і валютній сферах. Розбалансованість урядових і регулятивних фінансових вливань в економіку. Відсутність механізмів відповідальності владних органів за затримки виконання чи невиконання своїх фінансових зобов'язань перед національним господарством. Відсутність середньострокового планування бюджетних, валютних та кредитно-грошових процесів. Закритість процедур прийняття і непередбачуваність рішень органів фінансової влади.

2. Неадекватність фінансово - монетарних дій Кабміну і грошового регулятора, направлених на погашення сплеску цінової інфляції. Однобічність антиінфляційної політики, яка включала окремі кредитно-монетарні та адміністративно-ціноутворювальні заходи. Застосування Нацбанком України неборгових методів збільшення (емісії) грошово-платіжних засобів та резервування іноземної валюти, що сприяє постійному надходженню в обіг товарно незабезпечених грошових знаків та підштовхує постійну цінову інфляцію в країні. Наявність прихованого емісійного фінансування дефіциту державного бюджету з боку НБУ завдяки наданню останнім регулятором позичок комерційним банкам під заставу урядових облігацій (що погіршує ресурсно-кредитне забезпечення національного господарства). Вольовий порядок скарбничого перерозподілу бюджетних коштів і відсутність нормативів залишку останніх на рахунку Уряду України.

3. Відсутність регулятивного впливу відсоткових ставок НБУ на попит на додаткові кредитні ресурси банківської системи та на рівень відсотків за позичками. Запізніле збільшення процентних ставок кредитних установ в умовах стрибкоподібної інфляції. Надмірне зростання банківських відсотків у середині 2008 р. внаслідок штучного зниження ліквідності української кредитної системи.

4. Ручне, адміністративне регулювання валютного курсу гривні 2007 р. Відсутність об'єктивної закономірності змін курсу 2008 р. Невиправдане встановлення і застосування офіційного валютного курсу гривні, яке різко відрізняється від ринкового його значення (2008 р.).

5. Встановлення штучних бар'єрів надходженню іноземної валюти в Україну: зниженням курсу долара, обмеженням (звуженням) сфери його обігу на території України, подавленням валютного кредитування, завищенням нормативів резервування банківських інвалютних активів, застосуванням дозвільного порядку міжнародних операцій українських фінансових установ. Продовження у значній мірі стану закритості української фінансової системи від зовнішнього світу.

Головні недоліки з вище наведених питань фінансового регулювання грошової системи в Україні пов'язані з недосконалістю побудови системи управління фінансами. У ній надто багато політичного суб'єктивізму, директивного регламентування, непрогнозованності і безвідповідальності.

Успішний розвиток валютних відносин можливий за умови існування особливого ринку, на якому можна вільно продати та купити валюту. Без такої можливості економічні контрагенти просто не змогли б реалізувати свої валютні відносини - не мали б іноземної валюти для здійснення своїх зовнішніх зобов'язань, не могли б перетворити одержану інвалютну виручку в національні гроші для виконання своїх внутрішніх зобов'язань. Такий ринок заведено називати валютним.

Сучасний валютний ринок - система стійких економічних і організаційних відносин між учасниками міжнародних розрахунків з приводу не тільки валютних операцій, а й зовнішньої торгівлі, надання послуг, здійснення інвестицій та інших видів діяльності, які вимагають обміну і використання різних іноземних валют.

Головними суб'єктами валютного ринку виступають великі транснаціональні банки, які мають розгалужену мережу філіалів і широко використовують сучасні заходи зв'язку, комп'ютерну техніку.

Функціональне призначення валютного ринку – це урівноваження попиту і пропозиції такого специфічного товару, як іноземна валюта. Тільки через взаємодію попиту та пропозиції на ринку визначаються валютні курси. Пропозиція і попит на іноземну валюту зосереджується переважно в комерційних банках, які мають найбільш розгалужену мережу кореспондентських відносин з банками інших країн.

До ключових вимог, які необхідно реалізувати терміново для успішного функціонування валютного ринку в Україні відносяться:

- забезпечення відповідної ліквідності. Ця умова припускає існування офіційних резервів у урядів країн, які приймають участь у міжнародній торгівлі. Також потребує стимулів для того, щоб комерційні банки, які діють в якості дилерів, що торгують іноземною валютою, мали достатні її резерви для забезпечення потреб приватного сектору;

- дія механізму вирівнювання (регулювання). Ця мета потребує, щоб: окремі країни проводили економічну та фінансову політику, яка б сприяла підтриманню збалансованої міжнародної системи платежів; фінансові механізми забезпечували регулювання платіжного балансу; уряди сприяли збереженню рівноваги на ринках іноземної валюти;

- впевненість у міжнародній грошовій системі. Якщо фірми та інвестори приватного сектору будуть впевнені у тому, що уряди проводять політику, яка веде до збалансованої міжнародної системи платежів, вони будуть мати довіру до системи. Міжнародні організації, такі як МВФ, намагаються сприяти проведенню такої політики урядами. У доповнення до цього уряди здійснюють спільні зусилля для того, щоб викликати довіру до системи.

В процесі проведення в Україні економічних реформ становлення нової системи державного регулювання економіки, фінансової і банківської сфер і внутрішнього валютного ринку зокрема помітно відставало від темпів, якими здійснювалася їх лібералізація. Слідством цього стало те, що капітал з країни вивозиться не стільки порушуючи закон, скільки в обхід діючих і нормативно-правових норм, тобто в легальних і легалізованих формах, які здавалися допустимими із-за пропусків в законодавстві.

Проблема відпливу капіталу з країни є також слабкою стороною національної валютної системи, бо зачіпає усі її елементи. Дана проблема зараз багато в чому визначає подальший розвиток нашої економіки.

«Відплив» капіталу має ряд негативних наслідків для економіки України і валютного ринку зокрема:

- скорочується пропозиція валюти і зменшується в цілому грошова маса активів.

- скорочуються валютні резерви, що побічно б'є по курсу гривні.

- скорочуються інвестиційні ресурси, і створюється штучний попит на зарубіжні кредити.

- зменшується база оподаткування. При державному регулюванні вивозу капіталу операції реєструються, а тому сплачуються податки.

Застосовувані державою методи та обсяги валютних обмежень безпосередньо пов'язані з конвертованістю валюти. Для України це має надзвичайно велике значення з точки зору ефективності включення національної економіки у світову, можливості використання переваг міжнародного поділу праці, міграції капіталів.

Оскільки Україна нині у своєму русі орієнтується на формування цивілізованої ринкової економіки, забезпечення конвертованості гривні стає неминучим.

Ключовими вимогами, які необхідні для успішного функціонування валютного ринку в Україні є:

1. Забезпечення відповідної ліквідності. Ця умова припускає існування офіційних резервів в урядів країн, які приймають участь у міжнародній торгівлі. Також потребує стимулів для того, щоб комерційні банки, які діють в якості дилерів, що торгують іноземною валютою, мали достатні її резерви для забезпечення потреб приватного сектору.

2. Дія механізму вирівнювання (регулювання). Ця мета потребує, щоб: окремі країни проводили економічну та фінансову політику, яка б сприяла підтриманню збалансованої міжнародної системи платежів; фінансові механізми забезпечували регулювання платіжного балансу; уряди сприяли збереженню рівноваги на ринках іноземної валюти.

3. Впевненість у міжнародній грошовій системі. Якщо фірми та інвестори приватного сектору будуть впевнені у тому, що уряди проводять політику, яка веде до збалансованої міжнародної системи платежів, вони будуть мати довіру до системи. Міжнародні організації, такі як МВФ, намагаються сприяти проведенню такої політики урядами. У доповнення до цього уряди здійснюють спільні зусилля для того, щоб викликати довіру до системи.

Аналізуючи стан розвитку та функціонування валютного ринку в Україні, можна сказати, що існуючий адміністративний валютний режим курсоутворення потребує зміни на ринковий валютний режим, який забезпечить вільний рух капіталів і робочої сили.

ВИСНОВКИ

Грошова система — це форма організації грошового обороту в країні, установлена загальнодержав­ними законами. Ці закони визначають основні принципи, правила, нормативи та інші вимоги, що регламентують відносини між суб'єктами грошового обороту. Враховуючи надзвичайно важливу роль грошових від­носин в економічному житті суспільства, в усіх країнах, незалежно від їх устрою, формування грошових систем здійснюють центральні органи влади. Місцеві органи влади, навіть у країнах з федеративним устро­єм, по суті усунені не тільки від формування грошових систем, а й від контролю за функціонуванням їх окре­мих елементів.

Кожна держава формує свою власну грошову систему, намагаючись надати їй повну незалежність та здатність протистояти зовнішнім впливам, коли вони загро­жують інтересам національної економіки. Наявність такої суверенної грошової системи є однією з ключових ознак політичної та економічної самостійності держави.

Основними елементами грошової системи є: форми грошей, масштаб цін, емісійна система, грошова одиниця, валютний курс, регламентація готівкового та безготівкового грошового обігу, органи, що регулюють грошовий оборот та ін.

Формування власної грошової системи України розпочалося в 1917-1918 роках. Одним з головних завдань УНР було впровадження власних грошей через формування національної грошової системи. Проте, перебуваючи у федеративному зв'язку з Росією, УНР не отримувала з Москви жодної грошової підтримки. Ці та інші факти змусили прискорити процес запровадження власної валюти.

Перші українські паперові гроші були випущені 24 грудня 1917 року (за старим стилем) як кредитові білети вартістю 100 крб. (1 крб. містив 17,427 частки чистого золота, як і російські рублі).

З 1918 по 1939 роки Україна перебувала під владою Польщі, Чехословаччини та Румунії. Саме в цей період країни чинили великий вплив на грошову систему розшматованої України.

Після проголошення України 24 серпня 1991 року незалежною суверенною державою перед нею постало життєво важливе завдання — створення національної грошової системи. Вирішення її ускладнювалось розривом економічних зв'язків, яке супроводжувалось прогресуючим спадом виробництва, зростанням інфляційних процесів і початком глибокої фінансової кризи.

Вже на п'ятому році незалежності Україна отримала один із найсуттєвіших атрибутів державності — повноцінну грошову одиницю — гривню, яка була введена в обіг 2 вересня 1996 року згідно з Указом Президента України «Про грошову реформу в Україні».

Найскладнішою проблемою було утримати стабільність на грошовому, споживчому і валютному ринках.

Сучасний валютний ринок - система стійких економічних і організаційних відносин між учасниками міжнародних розрахунків з приводу не тільки валютних операцій, а й зовнішньої торгівлі, надання послуг, здійснення інвестицій та інших видів діяльності, які вимагають обміну і використання різних іноземних валют.

Дослідження тенденцій валютного курсу дозволяє констатувати, що:

- дефлятор кінцевих споживчих витрат в Україні у 2013 році та 2014-2023 роках становитиме відповідно 11% та 8%;

- враховуючи зниження ролі долара як світової резервної валюти та необхідність вирівнювання торгового балансу США, у 2013-2023 роках РЕОК долара щодо валют інших основних торгових партнерів України девальвує на 22%;

- обсяг надходжень за іншими статтями платіжного балансу, ніж експорт та імпорт товарів, у 2013-2023 роках становитиме 6% ВВП.

Оскільки Україна нині у своєму русі орієнтується на формування цивілізованої ринкової економіки, забезпечення конвертованості гривні стає неминучим. Ключовими вимогами, які необхідні для успішного функціонування валютного ринку в Україні є:

- забезпечення відповідної ліквідності;

- дія механізму вимірювання (регулювання);

- впевненість у міжнародній грошовій системі.

Підводячи підсумок дослідженню, слід зазначити наступне: лібералізація ринку, зокрема валютного, повинна проводитися в умовах досягнутої макроекономічної стабільності, міцного валютно - фінансового положення країни, здорової і ефективно функціонуючої грошової системи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 р.

2. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р.

3. Закон України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» від 5 квітня 2001 р.

4. Указ Президента України «Про грошову реформу в Україні» // Вісник НБУ. — 1996. — № 5.

5. Закон України “Про вступ України до МВФ, МБРР, Міжнародну фінансову корпорацію, Міжнародні асоціації розвитку та багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій” від 03.06.92р.

6. Абрамова М.А. Фінанси, грошовий кругообіг і кредит: Навч. посібник. — М.: Ин-т міжн. Права і економіки, 1996. – 136с.

7. Афанасьєв А.О. Гроші та кредит: Конспект лекцій/ А.О. Афанасьєв, Т.Б. Кузенко, Р.А. Фісічкін - Харків. Вид. ХНЕУ, 2006. - 180 с.

8. Берег О.. Довгий шлях до соборності // Наша Столиця. – 2006, - 89 с.

9. Гальчинський А. Стабільність гривні та проблема її забезпечення // Економіка України, 2004. - №2. – 4-1 с.

10. Гроші та кредит: Підручник / За ред. М.І Савлука. – 3-є вид., перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2004. – 598с.

11. Доллан Е. Дж., Кембелл К. Л. Г Гроші, банківська справа і грошово – кредитна політика., 1991. – 175с.

12. Інноваційна стратегія українських реформ / А.Гальчинський, В. Геєць, А.Кінах, В.Семиноженко. – К.: Знання України, 2002. – 337с.

13. Кейнс Дж. М. Трактат про грошову реформу. Загальна теорія зайнятості, процента та грошей. — К., 1999. – 87 с.

14. Лановик Б. Д., Матисякевич 3. М., Матейко Р. М. Економічна історія України і світу: Підручник/ За ред. Б. Д. Лановика. — К.: Вікар, 1999. — 737 с.

15. Макконелл К.Л., Брюс С.Л. Принципи, проблеми і політика. – М.: Республіка, 1992. – 247с.

16. Основи економічної теорії: Підручник / За ред. С.В.Мочерного. – Тернопіль: Тарнекс, 1993. – 688с.

17. Паливода К. Грошова система України і закон Грешема // Дзеркало тижня, № 15 (644) 21 — 27 квітня 2007, - 143 с.

18. Савлук М. І. Нова національна валюта гривня працює на економіку України // Фінанси України. — 1997. — № 2, - 53 с.

19. Сироткін В.Б. Фінанси і кредит: ринки капіталів, грошово – кредитна система: Навч.посібник –М: міжнар. права і экономіки, 2000. - 151с.

20. Сколотяний Юрій. Гривня-2007: Старі проблеми й нові виклики. Дзеркало Тижня, № 1 (630) 13 — 19 січня 2007, - 51 с.

21. Сучасний фінансово-кредитний словник: / Під ред. М.Г. Лапусти, В.С. Ні кольского. - М.: Інфра - М, 1999. - 525 с.

22. Солодкий В., Мяновський Б. Мріяти не шкідливо // Ділова Україна, 2003. - №3. –7-8 с.

23. Цалик Станіслав. Гривню вводили двічі, а карбованці — тричі // Газета по - українськи, 2007, №499, - 84 с.

24. Черноіваненко Віталій. Історія паперових грошей України 1917-1920 років // Дзеркало Тижня, № 37 (361) 22 — 28 вересня 2001, - 96 с.

25. Швайка М. Неефективність грошово-кредитних та податкових механізмів – гальмо економічного поступу України // Економічний Часопис-XXI, 2004. - №2. – 24-27 с.

26. Швайка М. Проблеми захисту національних економічних інтересів України в умовах глобалізації // Економічний Часопис-XXI, 2002.-№6. – 10-13 с.

27. www.nbuv.gov.ua – офіційний веб-сайт НБУ.

28. www.ukrstat.gov.ua – офіційний сайт Державної служби статистики України.

ДОДАТКИ

Додаток А

Рис 2.1 Динаміка впливу перспективних держав на РЕОК, грн

Дата добавления: 2015-10-28