Платіжний баланс та макроекономічна рівновага

Методичні рекомендації до вивчення теми

Баланси міжнародних розрахунків в системі МЕВ

Розширення спектру форм міжнародних економічних відносин, переміщення товарів, послуг, капіталів, технологій, робочої сили, валютних ресурсів між країнами находить свій економічний вимір в балансах міжнародних розрахунків.

Баланси міжнародних розрахунків – це співвідношення грошових вимог і зобов'язань, внесків і платежів однієї країни стосовно інших країн. В залежності від мети використання складаються розрахункові, прогнозні, торгові баланси, баланси міжнародної заборгованості та платіжні баланси (рис. 11.1).

Рисунок 11.1 – Типи міжнародний балансів

Розрахунковий баланс — співвідношення між грошовими вимо­гами та грошовими зобов'язаннями країни, що виникають внаслідок її торговельних, та інших (крім кредитних) відносин із країнами світу за певний період, або на певну дату. Розрахунковий баланс включає торговельний баланс, вивіз та ввезення золота, баланс послуг, витрати туристів і доходи від іноземного туризму, доходи від закордонних інвестицій і пов'язані з ними витратами. Розрахунковий баланс за певний період демонструє динаміку вимог та зобов'язань країни відносно інших. Дійсний стан валютно-фінансових відносин країни в цілому демонструє розрахунковий баланс на певну дату.

Прогнозний баланс відбиває очікуваний на певний період часу стан валютних розрахунків держави.

Торговельний баланс — частина платіжного балансу країни, що підсумовує співвідношення між експортом та імпортом.

Баланс міжнародної заборгованості відбиває співвідношення між кредитними активами та зобов'язаннями держави. Він близький до розрахункового балансу, але відрізняється від нього набором статей і має свої особливості в окремих країнах. Наприклад, у США використовується так називаний «баланс міжнародних інвестицій».

Усі операції, зв'язані з міжнародними розрахунками відображаються в платіжному балансі країни.

Платіжний баланс (ПБ) — статистичний звіт, у якому в систематизованому виді наводяться сумарні дані про зовнішньоекономіч­ні операції даної країни з іншими країнами світу за певний період часу. ПБ систематизує й дозволяє аналізувати стан і результати еко­номічних взаємин країни з іншими країнами світу. ПБ відбиває потоки реальних і фінансових ресурсів. Останні показують розрахунки за постачання перших, а так само є самостій­ним напрямком руху економічних ресурсів.

Перші спроби систематизованого співставлення міжнародних балансів були зроблені під егідою Ліги Націй у 30-х pp. XX ст. МВФ розробив Стандарту схему платіжного балансу. У 1993 р. вийшло її п'яте видання.

За методологією МВФ фонду платіжний баланс – це статистичний систематизований запис усіх економічних угод чи зобов’язань між резидентами певної країни і нерезидентами (резидентами всіх інших країн світу), які здійснюються протягом звітного періоду (року, кварталу, місяця).

Відповідно до прийнятого в міжнародній практиці принципу ділової бухгалтерії всяке збільшення активів або зменшення зобов'язань (пасивів) відображається в дебеті, а зменшення активів або збільшення пасивів – у кредиті балансу. Дебетова сторона платіжного балансу відповідає поняттю «платежі», «витрати» і віднесені на неї цифри або супроводжуються знаком «мінус» (-). Кредитова сторона відповідає поняттю «внесення», «прибутку» і віднесені на неї цифри або супроводжуються знаком «плюс» (+), або приводяться взагалі без будь-якого знака. При цьому платежі і внески в рамках платіжного балансу охоплюють не тільки фактичне переміщення коштів у зв'язку з проведеними зовнішньоекономічними операціями, але також зміни взаємних вимог і зобов'язань між країнами, що у ряді випадків заміняють грошові платежі, а іноді лише їх символізують.

Ключове значення для формування ПБ має адекватне розуміння термінів економічна територія країни, резиденти — нерезиденти, ринкова ціна, розрахункова одиниця (рис. 11.2).

Рисунок 11.2 – Критерії та принципа розрахунку ПБ

Економічна територія країни — географічна територія, що підлягає юрисдикції даної країни, в межах якої можуть вільно рухатися робоча сила, товари та капітал. Резидент — юридична або фізична особа, що зареєстрована та постійно мешкає в даній країні або перебуває в країні більше року та має в ній центр свого економічного інтересу.

Ринкові ціни — ціни, за якими укладаються реальні контракти між незалежними покупцями та продавцями.

Розрахункова одиниця — показник вимірювання грошових еквівалентів вартості, що застосовується у даній країні під час внутрішніх розрахунків та в бухгалтерському обліку.

Згідно із останнім п'ятим Порадником зі складання платіжного балансу, який був випущений МВФ у 1993p., усі статті стандартного платіжного балансу поділяються на 2 групи залежно від економічної природи угод:

1) рахунок поточних операцій (current account balance) – баланс поточних операцій – який відображає міжнародний рух реальних матеріальних міжнародних цінностей, і включає торговий баланс (платежі і внески по зовнішньоторговельних операціях) та баланс послуг (міжнародні перевезення, фрахт, страхування) і некомерційних платежів (розрахунки по патентах, технічній допомозі, прибутки і платежі по інвестиціях);

2) рахунок операцій з капіталом і фінансових операцій (capital account balance), який показує джерела фінансування руху реальних матеріальних цінностей.

Рахунок поточних операцій, рахунок капітальних трансфертів та зазначені у додатку рахунки груп руху капіталу разом становлять баланс офіційних розрахунків, до якого включається також стаття «Чисті помилки та пропуски» (referrers and omissions) — це стаття ПБ, яка показує помилки, зроблені у записах окремих платежів та пропуски платежів в інших статтях ПБ; вона необхідна для вирівнювання дебету та кредиту, для зведення до нуля різниці між активами та пасивами. В аналітичних цілях усі статті ПБ поділяться на ті, що записуються:

1) «над рискою» («above the line»), які показують рух матеріальних цінностей і рух капіталу, за винятком зміни міжнародних резервів;

2) «під рискою» («below the line»), які показують зміни запасів міжнародних резервів уряду та ЦБ.

Активне сальдо балансу (активний баланс) – стан платіжного балансу, коли надходження іноземної валюти перевищує її виток у процесі здійснення міжнародних розрахунків країни. Активний баланс створює передумови до підвищення курсу національної валюти.

Пасивне сальдо балансу (пасивний баланс)— стан платіжного балансу країни, коли відтік іноземної валюти в ході міжнародних операцій країни перевищує її надходження. Пасивний баланс ство­рює передумови до зниження курсу національної валюти.

Основні відмінності між розрахунковими і платіжними балансами визначаються переважно розвитком міжнародних кредитних відносин та полягають в наступному: 1) У розрахунковий баланс включаються усі вимоги і зобов'язання країни до закордону, у тому числі непогашені. У платіжний баланс входять лише фактично здійснювані внески і платежі. 2) У розрахунковому балансі відображають всі отримані і надані кредити, у тому числі непогашені, що не включаються в платіжний баланс. 3) Кінцеве сальдо – активне або пасивне – платіжного і розрахункового балансу не збігаються і звичайно протилежні. 4) У платіжний баланс включається тільки оплачені експорт і імпорт, а розрахунковий баланс охоплює і неоплачену частину товарообігу, здійснюваного в кредит.

Джерелами інформації про ПБ є:

1) митна статистика — угоди про товари, зареєстровані митними органами;

2) статистика грошового сектору — дані про іноземні активи та пасиви банківської системи (центрального та комерцій­них банків);

3) статистика зовнішнього боргу — дані про запаси, потоки та виплати за державним та приватним зовнішнім боргом резидентів нерезидентам. Ці дані надають міністерство фінансів або ЦБ, а для перевірки цих даних використовують статистику інших країн-кредиторів або статистику Світового банку, ОЕСР, БМР тощо;

4) статистичні огляди — дані про міжнародну торгівлю послуга­ми, трудові доходи, перекази мігрантів, які збирають шляхом опи­тування відповідних структур (турбюро, готелів, міграційних бюро); дані про прямі та портфельні інвестиції, інвестиційні доходи та обслуговування боргу приватним сектором, які отримують шля­хом вибіркового опитування підприємств;

5) статистика операцій з іноземною валютою — для тих країн, де за законом експортери повинні обмінювати виручену від екс­порту іноземну валюту на національну — в ЦБ або в уповноваже­них на це банках.

Дата добавления: 2015-10-24