Запірні, регулюючі пристрої та розподільники повітря

Запірні та регулюючі пристрої поділяються за способом регулювання повітряного потоку – на пристрої з поворотними стулками, діафрагми та шибери, за призначенням – прохідні, змішувальні та розділювальні, за характером дії – запірні і регулювальні, за конструкцією стулок – утеплені і неутеплені.

Повітряні клапани – пристрої для регулювання витрати повітря, які використовують в припливних вентиляційних установках для припинення доступу зовнішнього повітря після вимкнення вентилятора, для перекриття витяжних шахт при відключенні механічного припливу. В кондиціонерах клапани вмонтовуються в спеціальну камеру, яка утворює приймальне відділення. Для запобігання замерзанню лопаток клапанів передбачають його електрообігрів. Розміри клапанів повинні відповідати розмірам каналів, в яких вони встановлені. Під час аеродинамічного розрахунку необхідно враховувати аеродинамічний опір клапанів.

Рис. 6.21 – Загальний вигляд та схема одного з клапанів

На відгалуженнях повітропроводів Для регулювання витрат встановлюється діафрагма, що регулюється, – диск з отвором перемінного перерізу, який працює за принципом діафрагми фотоапарата. Цей пристрій має найбільшу вартість з усіх регулюючих, тому використовується не так часто.

Рис. 6.22 – Вентиляційні решітки

Зворотні клапани використовуються для пропуску повітря в одному напрямку і випускаються в двох варіантах – типу «метелика» та типу «інерційної решітки». Клапан «метелик» має дві підпружинених пелюстки і встановлюється в будь якому положенні. Пелюстковий клапан «інерційна решітка» з легкими пластиковими жалюзями встановлюється лише на горизонтальних ділянках. Під дією потоку повітря пелюстки піднімаються.

Пристрій, через який припливне повітря потрапляє в приміщення, називають розподільником. Вище наводились різновиди струменів, якими припливне повітря подається в приміщення. Компактні струмені утворюються при випуску повітря з патрубків, круглих та прямокутних отворів з решітками та без них тощо. Щільові отвори дають змогу отримати площинні струмені. Дифузори та плафони дозволяють отримати віялові струмені. За конструктивним виконанням розподільники повітря – це решітки, плафони, сопла, перфоровані панелі та повітропроводи, панелі з форсунками, різні насадки тощо.

Решітки бувають припливними та витяжними, регульовані та ні, круглої та прямокутної форми, металеві та пластмасові. Конструкції решіток створюють компактні, плоскі, неповні віялові та інші струмені (рис. 6.23). В конструкції решіток можуть бути регулятор витрати, регулятор характеристики струменю та регулятор напрямку. Деякі конструкції решіток універсальні і можуть використовуватись як у припливних, так і у витяжних системах. Решітки встановлюються в стінах, на стелі, в підлозі. Бувають також перетічні решітки, які перепускають повітря з одного приміщення в інше.

Рис. 6.23 – Схеми пристроїв для розподілу повітря

Щільові розподільники створюють далекобійніші площинні струмені, можуть бути регульованими і ні, металеві та пластикові, призначені для будь якої установки.

Плафони встановлюються на стелі і створюють віялові чи конічні струмені. Вони бувають дисковими та багатодифузорними. Дискові мають плоский диск, між яким та корпусом утворюється щілина. Багатодифузорні плафони складаються з кількох конусів і можуть створювати струмені, які розмиваються на невеликій віддалі від плафона. Плафони можуть здійснювати закрутку потоку.

Насадки з форсунками складаються з розподільчої панелі та камери постійного тиску. На панелі розташовані форсунки, через які повітря подається в приміщення окремими закрученими струменями.

Соплові розподільники призначені для подачі повітря з високими швидкостями до 30-40 м/с.

Перфоровані розподільники – панелі чи трубопроводи з перфорацією в стінках призначені для подачі повітря в робочу зону не струменем, а потоком повітря, і використовуються в системах вентиляції витісненням.

Дата добавления: 2015-10-24