Вентиляційні установки

Вентиляційні установки поділяють на припливні, витяжні, припливно-витяжні та повітряно-теплові завіси.

Припливні установки призначені для подачі в приміщення свіжого повітря і здійснюють його фільтрування, нагрівання та подачу в систему повітропроводів. Припливна вентиляційна установка (рис. 6.10) складається з корпусу, в якому змонтовані фільтр, калорифер, вентилятор, система автоматики та звукоізоляція. Система автоматичного регулювання дозволяє плавно регулювати теплову потужність калорифера. При застосуванні такої установки додатково використовуються пристрої для забору повітря, клапани, глушники шуму, регулюючі пристрої та розподільники повітря. Вибір здійснюється за продуктивністю та потрібним тиском.

Рис. 6.10 – Припливна вентиляційна установка

Для видалення повітря з приміщень можуть використовуватись: витяжні вентилятори, розташовані безпосередньо в стіні, дахові вентилятори, канальні вентилятори та витяжні вентиляційні установки. До складу установки входить вентилятор двостороннього всмоктування, який з'єднується з електродвигуном ремінною передачею.

Передбачається встановлення пристроїв для забезпечення герметичності та зменшення вібрації.

Припливно-витяжні установки з утилізацією тепла (рис. 6.11) широко використовуються в офісних приміщеннях, кіноконцертних залах тощо. На ринок України такі установки надходять від багатьох фірм і є достатній вибір. До складу такої установки входять вентиляторні агрегати припливного та витяжного повітря, фільтри для очищення повітря, калорифери для нагрівання припливного повітря та пристрій для утилізації тепла витяжного повітря. Залежно від типу утилізатора до 90% тепла може утилізуватись. Установки дуже легко монтуються та прості в експлуатації.

Для утилізації тепла в системах кондиціювання чи вентиляції використовуються такі способи:

· Twivent – з двома теплообмінниками батарейного типу та проміжним теплоносієм;

· Directvent – з пластинчатим рекуперативним теплообмінником;

· Heatvent – із застосуванням теплових труб;

· Rotorvent – з обертовим ротором – регенератором.

· Ефективність утилізації тепла при використанні роторів становить

Рис. 6.11 – Конструкція припливно-витяжної установки

80-90 %, установок з тепловими трубами 55-75 %, з пластинчатими перехресноструменевими рекуператорами – 40-60 % та з теплообмінниками батарейного типу – 40-45 %.

Twivent. В якості проміжного теплоносія використовується водний розчин етиленгліколю, оскільки він замерзає при температурах нижче 0 °С та не викликає корозії. Використання такої схеми дозволяє утилізувати теплоту в установці з віддаленими один від одного потоками припливного та витяжного повітря, хоча за рахунок проміжного теплоносія ефективність утилізації падає.

Directvent. В рекуперативних перехресноструменевих теплообмінниках передача теплоти здійснюється через стінки каналів, які відокремлюють повітряні потоки. Канали утворюються чергуванням плоских та гофрованих алюмінієвих пластин.

Рис. 6.12 – Схема утилізації тепла з проміжним теплоносієм

Рис. 6.13 – Схема утилізації тепла в перехресноструменевому утилізаторі

Рис. 6.14 – Утилізація тепла з використанням теплових труб

Рис. 6.15 – Утилізація тепла в роторному утилізаторі

Heatvent. Це рекуперативні утилізатори на базі теплових труб з об'єднаними тепловими потоками. Теплова труба – це герметична посудина, заправлена фреоном – рідиною, яка легко випаровується. Робоча рідина за рахунок теплого повітря випаровується, піднімається вгору і там конденсується, віддаючи тепло холодному повітрю. Конденсат збігає в нижню частину. Теплові труби використовуються для підвищення ефективності осущення повітря.

Rotorvent. Це найефективніший спосіб утилізації тепла за рахунок значної поверхні площі контакту та руху потоків повітря на протиході.

Ротор набирається з плоских та гофрованих листів алюмінієвої фольги товщиною 70 чи 100 мкм. Товщина ротора – 200 чи 250 мм. Ентальпійні ротори здійснюють перенесення явної та прихованої теплоти і забезпечують більшу ефективність утилізації, ніж ротори явної теплоти, вони в теплий період року охолоджують та осушують повітря, взимку – нагрівають і зволожують.

Рис. 6.16 – Загальний вигляд теплової завіси

Повітряно-теплові завіси (рис. 6.16) призначені для розділення зон з різною температурою з різних боків відкритих перерізів, вікон чи дверей. За рахунок подачі площинного струменя утворюється завіса, яка не дає внутрішньому повітрю виходить назовні, а зовнішнє – не пропускає в приміщення, що сприяє зниженню втрат тепла та ліквідовує протяги. В теплий період року використання завіси забезпечує зниження витрат на кондиціювання, ізолює приміщення від вихлопних газів, пилу та комах. До конструкції завіси входять вентилятор, електропідігрівач і, в окремих випадках, повітряний фільтр. Повітряні завіси встановлюють над вхідними дверима з внутрішнього боку. Швидкість випуску повітря біля зовнішніх дверей не повинна перевищувати 8м/с, але струмінь повинен добивати до підлоги.

Дата добавления: 2015-10-24