Коли квітка медоносить

Не на кожну квітку

Навіть Джміль сідає,

Не на кожну жінку

Хлопці косять зір,

Всі забратись хочуть,

Як в курник – куниця,

Хто до меду, звісно,

Хто до... теплих гір.

А тому, як квіти

В полі медоносять,

То джмелі літають,

І медочок носять.

То ж ото й звертаюсь

Я до чарівничок:

– Дайте мені меду

Ось з оцих суничок.

23.7.2009 р.

УКРАЇНЦЯМ

Тому ми радощів не знаєм,

Що надто всім ми довіряєм.

Що кожен з нас сам по собі,

Як сірі гуси на стерні.

Тому нас всіх і роздягають,

Що в кожного в нас хата скраю,

Бо всім беремось догоджать,

Навіть і тим, що гноблять нас.

Тож, щоб не спали й не дрімали,

То вже б давно панами стали,

Бо тих, у кого хата скраю –

Всіх тих скубуть і роздягають.

7.12.1999 р.

ЯК НЕМАЄ ЧЕСТІ

Як в синів немає честі,

Не поможуть тещі й тесті.

11.6.1999 р.

СТРАЖ ПОРЯДКУ

Ходить сержант по базару

І збирає данину:

– З вас, бабуню, часничину,

З вас цибулю або хну.

Це, мов, тому, що у "Волзі",

Що штани в лампасах,

А ви, жіночко, сюди, мов,

Кидайте ковбаси.

А з вас,– глянув на білявку,–

Лимон з апельсином.

І дають, бо він при службі

Ще й з конячим дрином.

І кидають, і кидають,

Бо всі хочуть жити,

Отак живіт і трамбують

В законі бандиту.

Так і ходить по базару

Пика та плеската,

Ніби в пана генерала

Ставка малувата.

І як злодій із‑під лоба

На всіх позирає:

З того курку, з того гуску –

Порядок тримає.

Уявляю, що б робила

Вража та Антанта,

Щоб на тому на базарі

Не було сержанта.

Бідні люди! Мати Божа,

І кого винити?

Як уже й в Верховній Раді

Скрізь такі ж бандити.

6.8.1978 р.

ОТАК І ЖИВЕМО

Де комуністи – там скандали,

Чого в нас тільки не було,

Спочатку в місто всі втікали,

А зараз з міста – у село.

24.2.1999 р.

З МИНУЛОГО І МАЙБУТНЬОГО

Чую голос з Минулого

І Майбутнього одночасно.

А я десь знахожусь посередині.

Хто я? Минуле чи Майбутнє?

Прислухаюсь. Іду на голос.

А наді мною хмари сині.

Хтось кличе. Куди? Не знаю.

Напевно, у Всесвіт гукають.

В тому невідомому світі повно мудрості –

Одні діаманти. І я туди йду.

Хто я? І як я, такий дурень, попав на Землю?

І тут же на все небо б’ють куранти.

І ще одна мить, і я поруч.

Став і думаю. Заспокоюють.

– Хто ви? В котре запитую.

Всі мовчать.

Минуле з Майбутнім зустрічається,

Але нічим не відрізняється.

Навколо пустота. Всі грішать

І ніхто не кається.

8.7.1999 р.

ЩОБ БУТЬ ВІЧНИМ

Той буде в світі вічно жить –

Хто зможе гарний слід лишить.

Як маєш файні ти пісні –

Знать, будеш вічним у житті.

В того душа безсмертна стане,

Хто перевершить спів Бояна.

Отож, як хочеш вічно жить,

Спіши людям добро творить.

20.12.2001 р.

МУДРИЙ ЖЕНЯ

Я дуже мудрого знав Женю,

Все що не дай – тягне в кишеню.

11.6.1999 р.

СТАРІСТЬ

Руки стали, як вібратор,

Що відлякує кротів,

Голос вже, як провокатор,

Видає вже біль років.

Так як день – стає сумніше,

Ніччю десь зникає сон,

А душа все молодіє,

Як у небі Оріон.

Що воно за диво сталось?

Все не так, як у людей,

На яку б не глянув – хочу

Ще погратися в хокей.

І хоч став, як Квазімодо,

Про якого я читав,

Та як я на тебе глянув –

Й Есміральду теж згадав.

О, якби мені ту штучку,

Що я мав у двадцять п’ять,

Я б ще міг, мої кохані,

Царювать і царювать.

11.2.1999 р.

АПЛОДИСМЕНТИ І ПРЕЗИДЕНТИ

Він про людей, як шеф мій, дбає:

З одною спить – всім обіцяє,

І всі йому аплодисменти.

Такі у нас і Президенти.

11.6.19999 р.

НАПАРНИК І ДИВО

Напарник мій живе без крику,

Ви хоч йому розквасьте пику,

Варт взяти пляшку й бутерброда,

Як пташеня відкриє рота.

17.5.1999 р

Дата добавления: 2015-10-31