Реальна соціальна структура сучасного суспільства: проблеми методології і методики аналізу.

Проблемна ситуація: Отже, завдяки теорії, що панувала впродовж багатьох десятиліть в колишньому Союзі – офіційній сталінській доктрині соціальної структури радянського суспільства, ми в даний час практично не знаємо того суспільства, в якому живемо.

Р.В. Ривкина запропонувала конкретний список питань, на які повинні відповісти учені, що вивчають реальний зміст соціальної структури суспільства:

1. З яких класів, шарів, груп складається дане суспільство;

2. Які основні критерії диференціації населення характерні для цього суспільства;

3. Які соціальні дистанції відокремлюють в даному суспільстві одні соціальні групи від інших;

4. У якому ієрархічному порядку розташовані групи, з яких створюється суспільство;

5. Який характер носять взаємини між цими групами, узгоджений або конфліктний;

6. Які зміст і характер соціальних переміщень й соціальної мобільності в даному суспільстві;

7. Як відтворюється дана структура, які групи тримають в своїх руках процес її відтворення;

8. Яка функція всієї цієї структури в суспільстві, і на які цілі вона орієнтується, чиї саме ці цілі;

9. Яка динаміка змін в цій структурі (напрям змін, кількість і якість змін (зокрема в самих групах);

10. Які механізми, керівники динамікою соціальної структури; чи міняється вона під впливом природноісторичних процесів, або під впливом акцій держави.

[См.: Ривкина Р.В. Соціальна структура суспільства як регулятор розвитку економіки. / У кн.: Економічна соціологія і перебудова. – М.: Прогрес, 1989. – 232 з. (Цитата зі сторінок 70- 71, стаття на с. 69-89)].

Очевидно, що не відповівши на ці і інші такі ж важливі питання, ми приречені жити «усліпу». Це особливо ясно видно сьогодні, коли нерідко робляться безуспішні спроби виділити ті групи, які підтримують реформи, і ті, які опираються їм; «радикалів» і «консерваторів» і т.п.

Тому одне з найважливіших завдань, яке стоїть сьогодні перед соціологією, - розробка методології і методики наукового аналізу структури сучасного суспільства, проведення широкого спектру наукових досліджень, пов'язаних із створенням його «соціального портрета».

Про те, наскільки не просте дане завдання, свідчать вже перші спроби його вирішення. Так, ряд учених в даний час висуває гіпотези про ті чи інші соціальні групи, які існують в суспільстві. Приведемо одну з подібних класифікацій, запропоновану Р. В. Ривкиной (Постижение.— М.: Прогрес, 1989 с. 33). Вона вважає, що у нас є наступні соціальні групи:

1. політична еліта різної природи (партійна, радянська, дипломатична, військова, юридична, господарська, культурна);

2. середні шари правлячого апарату (завідувачі відділами, керівники інших відповідних сфер апарату управління);

3. низові працівники апарату управління;

4. провідні господарські керівники об'єднань, підприємств, фірм і т.п.;

5. господарські керівники середнього рангу;

6. низові начальники (аж до майстрів і бригадирів);

7. фахівці, службовці різних рівнів і профілів;

8. робітники різної кваліфікації і соціального статусу; члени колгоспів

9. кооператори

10. особи, що живуть за рахунок сімейних ферм і особистих підсобних господарств

11. особи, що живуть за рахунок інших видів індивідуально-трудової діяльності кустарі і т. п.;

12. пенсіонери і інваліди;

13. особи, що живуть за рахунок сезонної зайнятості в будівництві (шабашники), на транспорті і т. п.;

14. особи, що знаходяться в «подачі», орієнтовані на виїзд з країни;

15. декласовані елементи, особи, що знаходяться в місцях висновку і ін.

Очевидно, що дана класифікація, по-перше, зовсім не повна (вона і не претендує на повноту і завершеність), оскільки в неї не включені деякі інші соціальні групи нашого суспільства, наприклад, представники приватного капіталу, студенти тощо. По-друге, вона, ймовірно має потребу і в уточненні самих ознак, з якими здійснюється соціальна стратифікація.

Прийнятнішою для українського суспільства, що трансформується, представляється модель соціальної структури, запропонована Н.М. Римашевською:

1. Загальноукраїнські елітні групи, що сполучають володіння власністю в розмірах, порівняних з найбільшими західними капіталами, і засобами владного впливу на загальнонаціональному рівні.

2. Регіональні і корпоративні еліти, що володіють значним за українськими масштабами станом і впливом на рівні регіонів і цілих секторів економіки.

3. Український «верхній середній клас», який володіє власністю і доходами, що забезпечують західні стандарти споживання, домаганнями на підвищення свого соціального статусу і що орієнтується на практику, що склалася, і етичні норми господарських взаємин.

4. Український «динамічний середній клас», що володіє доходами, що забезпечують задоволення середньоукраїнських і вищих стандартів споживання, високу потенційну адаптованість, характеризується значними соціальними домаганнями і мотиваціями, соціальною активністю і орієнтацією на легальні способи її прояву.

5. «Аутсайдери», що характеризуються низькою адаптацією і соціальною активністю, невисокими доходами і орієнтацією на легальні способи їх отримання.

6. «Маргінали», що характеризуються низькою адаптацією й, здебільшого, асоціальними установками в своїй соціально-економічній діяльності.

7. «Криміналітет», що володіє високою соціальною активністю і адаптацією, але що при цьому діє всупереч легальним нормам господарської діяльності.

Соціології ще належить виконати велику складну роботу з наукового аналізу реальної соціальної структури сучасного пострадянського суспільства. Значення цієї роботи визначається тим, що соціальна структура — найважливіший соціальний регулятор еволюції суспільства. Вона, кінець кінцем, визначає шляхи розвитку і ефективність економіки, оскільки різні соціальні групи займають в ній абсолютно певне положення і прагнуть до реалізації своїх інтересів. Вона — соціальна структура — вирішальним чином впливає на політичні відносини в суспільстві, бо останні — це відносини між різними групами з приводу використання утримання, захоплення, державної влади. Нарешті, вже зовсім очевидно, саме специфіка соціальної структури суспільства визначає суть і основні напрями соціальної політики в ньому.

Дата добавления: 2015-07-08