Сталінська доктрина соціально-класової структури радянського суспільства.

В середині 30-х років була, зокрема, створена сталінська офіційна доктрина соціальної структури радянського суспільства. У чому її суть? Радянське суспільство, згідно цій доктрині складається з двох класів (робочого класу і колгоспного селянства) і одного шару (прошарку) — інтелігенції. Взаємини між цими групами носять безконфліктний характер, між ними не існує антагоністичних суперечностей. При всій зовнішній привабливості даної концепції, вона (якщо зіставити її з ленінською методологією аналізу) не може виступати як наукова, не говорячи вже про те, що вона абсолютно не відображала того, що реально існувало в суспільстві. В чому ж її недоліки?

1. В рамках даної концепції різко звужені критерії диференціації людей щодо їх приналежності до різних соціальних груп. Фактично прийнятий лише один з них – відношення до власності (та й навіть не в плані реального володіння нею) і доданий критерій характеру праці. Що ж до влади, розміру і способу отримання доходу, то дані критерії взагалі відсутні.

2. Відсутнє уявлення про соціальну структуру як вертикальну; фактично вилучено уявлення про нерівність позицій соціальних груп.

3. Надзвичайно спотворено уявлення про критерії соціальних переміщень й соціальної мобільності: прийнято утопічне уявлення про повну рівність шансів на соціальне просування для всіх, незалежно скажімо, від походження, національності, партійності.

4. Канонізовано утопічне уявлення про міжгрупові взаємини як безконфліктні, гармонійні, засновані на єдності інтересів.

5. Завуальовано, або просто приховано багато рис реальної соціальної структури, наприклад, номенклатурний кадровий механізм підбору керівних працівників і т. і.

Які ж були цілі створення і розповсюдження даної доктрини? Головна з них—замаскувати реальну соціальну структуру суспільства, яка складалася в суспільстві, структуру адміністративно-бюрократичної системи, теоретично обґрунтувати необхідність максимально повної концентрації особистої влади. Сьогодні необхідно уважніше віднестися до понять, що широко уживалися ще кілька років тому в нашій науковій літературі – «зближення», «подолання відмінностей», «вирівнювання», «становлення соціальної однорідності» і т. і.

Адже для чого, наприклад, потрібна в рамках адміністративної системи соціальна однорідність?Відповідь ясна — для того, щоб позбавити реальної влади досить неоднорідні соціальні шари суспільства. А для цього необхідно було ослабити їх економічно, позбавити власності.

Як це робилося, наприклад, на початкових етапах становлення «соціальної однорідності» в 30-і роки? По-перше, прямо знищувалися певні соціальні групи (спочатку ліквідація куркульства, потім знищення середняків, військспеців, партробітників, різного роду геноциди і т. і.). По-друге, ліквідовувалися багато економічних ролей, небезпечних для справи повного одержавлення економіки, а саме підприємців, посередників, торговців і ін. (пригадаємо, що ці групи населення з'явилися після введення непу Леніним). По-третє була введена система номенклатури, жорсткого відбору керівних кадрів і т.п.

На Заході як би еквівалентом марксистсько-ленінської теорії соціальної структури служили різновиди теорії стратифікації Як же ця теорія розглядає соціальну структуру суспільства?

По-перше, учені, що представляють її (Т. Парсонс, Р. Мертон, Девіс і ін.), вважають, що суспільство ділиться на соціальні, групи, страти, нерівні по відношенню один до одного. По-друге, ознаками, що визначають дану нерівність, виступають характер власності, об'єм влади, розмір доходу (деякі учені додають до цього престиж, національність і деякі інші критерії).

З урахуванням цього в західній соціології часто використовується семикласна вертикальна стратифікація: 1) вищий клас професіоналів, адміністраторів; 2) технічні фахівці середнього рівня; 3) комерційний клас; 4) дрібна буржуазія; 5) техніки і робітники, що здійснюють керівні функції; 6) кваліфіковані робітники; 7) некваліфіковані робітники.

Інші концепції, що поповнюють теорію соціальної стратифікації, доповнювали цей набір з доходу, влади, престижу і освіти іншими характеристиками. Наприклад, Р. Дарендорф ввів в нього поняття «авторитет», розділивши, тим самим, суспільство на тих, що управляють і керованих. Американець Б. Барбер додав туди релігійну чистоту, положення родичів, етнічну приналежність. Француз А. Турен вважав за необхідне поставити у якості найважливішого чинника стратифікації доступ до інформації.

Серед інших моделей соціальної стратифікації, прийнятих в західній соціології, вельми поширена вдосконалена модель американського ученого У.Уотсона:

1. Вищий-вищий клас (представники впливових і багатих династій, що володіють значними ресурсами влади, багатства і престижу в масштабах держави).

2. Нижчий-вищий клас (банкіри, політики, власники фірм, що досягли вищих статусів в ході конкурентної боротьби або завдяки особистим якостям).

3. Вищий-середній клас (процвітаючі бізнесмени і вищі менеджери, крупні юристи, лікарі, спортсмени, учені).

4. Нижчий-середній клас (найняті робітники – інженери, середні і дрібні чиновники, викладачі, науковці, керівники підрозділів, висококваліфіковані робітники).

5. Вищий-нижчий клас (наймані робітники).

6. Нижчий-нижчий клас (жебраки, безробітні, бездомні і інші маргінали).

В рамках теорії соціальної стратифікації, яка розробляється не одне десятиліття, відомими ученими були зроблені ряд найважливіших наукових відкриттів, зв'язаних, зокрема, з проблемами соціальних переміщень й соціальної мобільності, засобами досягнення людьми того або іншого суспільного престижу, методами вивчення соціальної структури.

Дата добавления: 2015-07-08