Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Еміґрація після Першої Світової Війни

Читайте также:
  1. Еміґрація до 1914 року
  2. Еміґрація після Другої Світової Війни
  3. Живопис першої половини XIX ст
  4. Інші методи виявлення ВНП часів війни
  5. Інші органи, що виходили поза українськими землями під час першої світової війни
  6. Ланцюг подвійних ходів повзуна Рух від трьохшвидкісного електродвигуна Э2 (720; 1420; 2800 хв–1) через подвійний блок 75 – 68 передається на кривошипний диск D.

Перша Світова Війна викликала чергову фазу української еміґрації. На Рідних Землях українська преса зазнала жорстоких утисків, переслідувань і гніту: її видання конфіскувалися, друкарні замикали, а редакторів і працівників пера часто ув'язнювали. Безцензурно и безстрашно українська преса могла існувати, нормально діяти та свобідно розвиватися тільки поза межами України. Воєнні лихоліття и катастрофи Першої Світової Війни, що впали на всі частини нашої батьківщини, викликали масову еміграцію українців, які зосередилися більшими колоніями в західньоевропейських країнах і на американському суходолі.

Уже після Берестейського Миру 9-го лютого 1919 р. поважне число українських воєннополонених, інтернованих і виселених біженців із прифронтових полос залишилося в Німеччині, Австрії и Чехо-Словаччині, щоб перебувати на чужині и жити на свободі з чесної праці... Відтак після переходу Збруча армією УНР 21-го листопада 1920 р. почалася т. зв. празька еміґрація, яка була активна там з 1920 до 1944 рр. натурально з перебоями. Прага и Подєбради стали найдинамічнішими центрами українського культурного и політичного життя між двома світовими війнами. Політичні діячі: уенерівці, націоналісти, гетьманці и соціялісти в Чехії утримували між собою тісний контакт і спільно виступали в боротьбі проти тоталітарних режимів і в обороні постулятів національного визволення и державної самостійности України. У Чехо-Словаччині розквітла українська високошкільна освіта и звідти полялися потоки українського друкованого слова по всій українській діяспорі, як також звідти вийшли кадри української високошкільної інтеліґенції.

Український Вільний Університет постав 17-го січня 1921 р. у Відні, перенесений до Праги в жовтні 1921 р. з двома факультетами: філософічним і правничим (тепер факультет права и суспільно-економічних наук). УВУ почав продовжувати свою діяльність у Мюнхені в 1946-1947 рр. У 1947-48 академічному році було 493 іматрикульованих студентів із 80 викладачами. У 1956 р. припинено авдиторне начання, у 1965 р. частково знову відновлено авдиторне навчання. За ректорства В. Янева УВУ придбав власний будинок (1974) і баварський парлямент повністю схвалив і підтвердив університетські права та привілеї УВУ (1973 і 1978 рр.). Ректори: О. Колеса, С. Дністрянський, I. Горбачевський, Т. Щербина, Д. Антонович, А. Яковлів, О. Мицюк, I. Борковський, о. А. Волошин, В. Щерба-ківський, I. Мірчук, Ю. Панейко, М. Васильїв, О. Кульчицький, В. Орелецький, Ю. Бойко, В. Янів, Б. Цюцюра.

Українська Господарська Академія, Український Технічно-Господарський Інститут. УГА заснована 1922 р. в Подєбрадах із трьома факультетами: аґрономічно-лісовим, інженерним і економічно-кооперативним, із численним підвідділами. При УГА діяла бібліотека(30000 томів фахової літератури), ЗЗ кабінети, 14 лябораторій, ряд розсадників, метеорологічних станцій тощо. УГА, а опісля УТГІ, містилася в замку чеського короля Юрія Подєбрада (1420-1471), послідовника Івана Гуса, вождя гуситів-утраквістів у боротьбі за незалежність Чехії від чужої гегемона. УГА мала 786 іматрикульованих студентів із 118 викладачами, була зліквідована чеською владою 1935 р. Ректори: I. Шовгенів, Б. Іваницький, С. Тимошенко.



Український Технічно-Господарський Інститут – це спадкоємець і продовжувач навчальної и дослідної діяльности УГА, постав 1932 р. и перебрав на себе завдання УГА, спочатку шляхом заочного навчання, а опісля, по війні, відновив знову авдиторне навчання в Реґенсбурзі и Мюнхен! з 5-ма факультетами: аґрономічно-лісовим, економічно-кооперативним з Високою Школою Політичних Наук, інженерним (хемічно-технічним), ветиринарно-медичним і фармацевтичним, на яких студіювало в 1945-52 рр. 1290 студентів із 180 викладачами. Після 1952 р. УТГІ припинив авдиторне навчання, а посилив заочне навчання, науково-дослідчу и видавничу діяльність. Ректори: Б. Іваницький, Б. Мартос, А. Бич, Л. Фролов, С. Комарецький, В. Доманицький, П. Савицький, Р. Єн-дик, М. Коржан, I. Ковальський, I. Майстренко, А. Фіґоль.

Загрузка...

Український Високий Педагогічний Інститут ім. М. Драгоманова в Празі, заснований 1923 р. з 3 відділами: літературно-історичним, математично-природничим і музично-педагогічним. Викладало 78 викладачів. Інститут закінчило 170 осіб, а з них 31 особа одержала ступінь доктора. Інститут зліквідовано 1933 р. Ректори: Л. Білецький, В. Сімович і В. Гармашів.

Українська Студія Пластичного Мистецтва в Празі організована 1923 р. за типом державних високошкільних мистецьких академій у Чехо-Словаччині. Студії тривали 4 роки. Проіснувала до 1945 р. Директор – Д. Антонович.

Українська Реальна Гімназія постала в Празі 1925 р. Перенесена до Ржевніц 1927 р., а в 1937 році – до Модржан б. Праги. У шкільному році 1937-38 було 185 учнів із 33 викладачами Проіснувала до 1945 року. Директори: Я. Ярема, А. Артимович, I. Кобизький, М. Хлюр, Г. Омельченко, А. Штефан.

Музей Визвольної Боротьби України в Празі був заснований 1925 р. для збереження надбань української еміґрації, мав до 1 мільйона експонатів, між ними близько 1 200 періодичних видань, видавав свій бюлетень „Вісті". Закритий чехословацькою владою 1948 р. Директор – Д. Антонович.

Поміж Першою та Другою Світовими Війнами в Німеччині діяли дві українські оганізації: Українське Національне Об'єднання з централею в Берліні и Українська Громада там же.

Українське Національне Об'єднання було засноване 1933 р., нараховувало в 1942 р. 42000 членів. Пресовим органом УНО був тижневик ,, Український Вісник", націоналістичного напрямку, виходив в Берліні з 1936-1945 рр. Спершу ,,УВ" появлявся неперіодично, з 1938 р. місячно, опісля як двотижневик, тричі на місяць, а вкінці тижневик. Редактори: Ю. Артюшенко, В. Янів, Ю. Панченко-Юревич, А. Білинський, В. Маруняк.

Українська Громада була заснована 1919 р. в Берліні з україн-ських еміґрантів по Першій Світовій Війні; це було громадсько-культурне товариство з наближенням до гетьманської ідеології. Нараховувало понад 6000 членів. Існувало до 1935 р. Пресовим органом „Української Громади" було ,,Нове Слово", що почало виходити 1920 р., а далі змінено назву на „ Українське Слово", що появлялося в 1921-23 рр. „Українську Громаду" очолювали Б. Лепкий і 3. Кузеля. Генерал Павло Скоропадський відновив діяльність „Української Громади" у 1940 р. и вона проіснувала до 1945 р. з пресовим органом „ Українська Дійстність", геманського напрямку. „Українська дійсність" видавалася в Берліні від 1940-1945 рр. тричі на місяць за редакцією М. Пасіки.

Поважне число український еміґрантів поміж двома світовими війнами жили також в Австрії та створили головно у Відні цілу мережу власних осередків і видань. Головніші з них – Союз Визволення України" у Відні, заснований 1914 р. и формально був зліквідований 1-го травня 1918 р. СВУ видавав із серпня 1914 р. двотижневик „Вісник", з 1915 р. тижневик за фактичною редакцією В. Дорошенка, М. Возняка и А. Жука. У 1918 р. назву тижневика перейменовано на „Вісник Політики, Літератури и Життя". Цей пресовий орган обстоював ідею державної самостійности України та інформував читацьку авдиторію про події, якими пульсувало тоді українське життя.

У Відні 5-го травня 1915 р. була відновлена діяльність міжпартійної організації Головної Української Ради, яку зліквідували були росіяни, під назвою Загальна Українська Рада. Крім цього, засновано у Відні 1915 р. Українську Культурну Раду для плекання українського культурного життя в діяспорі, зокрема шкільництва.

Підсумовуючи результати праці української еміґрації після Першої Світової Війни, ми бачимо, що її головна заслуга в тому що вона підготовила кадри української високошкільної інтеліґенції, а тим самим дала провід попередній заробітчанській еміґрації.

 


Дата добавления: 2015-07-08; просмотров: 152 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Часописи українського жіноцтва | Українська кооперетивна преса | Релігійно-наукові та релігійно-церковні органи | Українська преса на Волині та Холмщині | Українська преса на Буковині | Підкарпатська Русь – Карпатська Україна | Пресові аґентури, бюра и кореспондентські пункти | Пресові організації | Журналістична етика | Кодекс журналістичної етики, у хвалений у травні 1950 року Об'єднаними Націями |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Еміґрація до 1914 року| Еміґрація після Другої Світової Війни

mybiblioteka.su - 2015-2020 год. (0.009 сек.)