Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Культурнснсторична своєрідність регіонів україни.

Читайте также:
  1. Види рекреаційних районів. Оцінювання рекреаційного потенціалу регіонів.
  2. Досягнення І проблеми культури незалежної україни.
  3. Енеоліт України. Формування трипільської культури.
  4. Ефективність використання ресурсного потенціалу туристичної сфери регіонів України та Польщі
  5. Народний секретаріат - це перший робітничо-селянський уряд радянської України, створений у грудні 1917 р. постановою Центрального Виконавчого Комітету Рад України.
  6. Національний стандарт україни. Склад реквізитів документів

Традиції і побут українського народу, які мають багато загальнона­ціональних рис, і сьогодні зберігають ряд територіальних особливос­тей. Вони зумовлені:

- характером історичного розвитку окремих регіонів України;

- природно-географічними умовами;

- взаємозв'язками з іншими народами.

 

З історико-етнографічної точки зору на території України можна виділити такі культурно-історичні зони: 1. Середнє Придніпров'я (Наддаіпрйнщина). 2. Поділля. 3. Слобожанщина і Полтавщина. 4. Полісся. 5. Прикарпаття (Галичина). 6. Волинь. 7. Закарпаття. 8. Буковина. 9. Пів­день. Остання зона заселена декількома міграційними хвилями, і оста­точно її населення сформувалося у ХVШ-ХІХ ст. Це наймолодший з точки зору етнографії район України. Південь можна в свою чергу розділити на ряд регіонів: Причорномор'я, Таврію, Донщину (Подоння, Донеччину). Потрібно зазначити, що наведений розподіл багато в чому умовний. Більш точне районування можливе при всебічному вивченні історико-етнографічних явищ. Крім того, ці райони не зали­шаються незмінними, як і критерії, що їх визначають.

В Україні досьогодні зберігаються етнографічні групи, які мають свої особливості в культурі і мові. Найбільш значні з них українські горці (гуцули, лемки, бойки) в Прикарпатті і поліщуки, штуки, литви­ни в Поліссі. Раніше серед українців було більше таких груп. Але з роз­витком капіталізму, а потім і в радянський час поступово пішли у мину­ле багато архаїчних, консервативних звичаїв і обрядів, набули розвитку нові елементи в побуті і духовному житті селянства, яке складало біль­шість українців. Значного поширення набули елементи міського одягу, нові типи житла, знаряддя праці. Тобто соціально-економічні умови стали вирішальними чинниками, які визначили формування сучасно­го обличчя української нації, вплинули на чисельність і географічне розміщення інших етнічних груп, на характер етнічних процесів в Укра­їні загалом.

Найважливішою ознакою кожного народу є мова. Більшість українців розмовляють українською мовою, яка сформувалася на основі те­риторіальних елементів давньоруської мови (хоча є й інші думки). Як вважає більшість дослідників, приблизно з другої половини XII сторіч­чя починають виявлятися окремі відмінні риси української, російської і білоруської мов. Загалом процес формування розмовної української мови продовжувався до XVII ст. На ранньому етапі розвитку українсь­кої народності в її мові зберігалися традиції літературної мови Київської Русі. По суті існувало дві мови: розмовна мова, яка формувалася на основі місцевих територіальних діалектів, і літературна мова, загальна для східних слов'ян і близька до сучасноїмови південних слов'ян. -

З XVIII ст. в українській літературній мові все більше розповсю­джуються елементи, які базуються на живій народній мові. При цьому українська мова зберігала внутрішнє розділення на діалекти (середньо-придніпровський, поліський, подільський, закарпатський тощо). Осно­вою сучасної української літературної мови на рубежі XVIII-XIX ст. став середньопридніпровський (полтавсько-київський) діалект. У зв'яз­ку з тим, що західноукраїнські землі перебували у складі Австро-Угор­щини, літературна мова в цих областях мала ряд істотних особливостей, але була зрозуміла і жителям Східної України.



Такі основні особливості розвитку українського етносу - дуже скла­дного процесу, багато з проблем якого все ще залишаються суперечливими

 


Дата добавления: 2015-07-08; просмотров: 228 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Национальные культурные организации и движения в условиях реакционной правительственной политики. | VII. КУЛЬТУРА УКРАИНЫ В XX ВЕКЕ | Культура Украины в начале XX столетия. | Основные тенденции культурного развития в 20-30-е гг. | Развитие украинской культуры в 40-80-е гг. | Культура современной Украины: достижения, проблемы, перспективы. | ТЕМА 5. ФЕНОМЕН УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ. | ГЕОГРАФІЧНІ ЧИННИКИ ЯК ПІДСТАВА ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ | ОСНОВНІ ЕТАПИ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРОҐЕНЕЗИ | ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Деякі проблеми та особливості етногенезу українського народу.| Джерела вивчення культури Київської русі.

mybiblioteka.su - 2015-2020 год. (0.008 сек.)