Соціально-економічні та інституціональні передумови конкурентоспроможності українсько-польського туристичного співробітництва

Як показує досвід багатьох країн, зокрема тих, що розвиваються, важливим та дієвим чинником посилення конкурентоспроможності регіону є міжрегіональне співробітництво, у тому числі з прикордонними регіонами сусідніх держав.

Регіони України і Польщі займають вигідне географічне та геополітичне положення в центрі Європи на перетині важливих транспортних магістралей, володіють багатими природно-кліматичними, культурно-історичними та національно-етнографічними ресурсами, які створюють передумови для розвитку і конкурентоспроможності широкого спектра видів туризму. Більшість регіонів сусідніх країн володіють туристичними ресурсами трьох видів (природно-рекреаційні; об’єкти історичного та культурного минулого; об’єкти, що відображають сучасні здобутки національної економіки), які створюють потенційно високі конкурентні переваги України та Польщі порівняно з іншими країнами Європи. В той же час слаборозвинена фізична і туристична інфраструктура, низький рівень економічної безпеки підприємництва, громадян ускладнюють зміцнення конкурентоспроможності суб’єктів ринку туристичних послуг.

Аналіз кількісних показників участі України та Польщі у взаємних туристичних обмінах демонструє позитивну динаміку. У рейтингу основних країн в’їзного туризму в Україну Польща посідає впродовж кількох років друге місце із щорічним збільшенням обсягів туристичних потоків. (табл. 2.1).

Таблиця 2.1.

Динаміка туристичних обмінів між Україною та Польщею у 2007-2011 [1]

Показники	Роки
			2009"
За даними Державної прикордонної служби та Державної служби туризму та курортів України шзму та ку] х>ртІв України
Кількість туристів, які прибрали в Україну, млн осіб	23,1	25.4	20,7	22.4	26,7
Кількість польсьик туристів, які прибрали в Україну, млн осіб	1. ІЗ	5.24	2.54	5.57	6.54
Частко польських туристів у загальному обсязі в’їзного потоку, %	19	20.6	12	19.6	22
Кількість українських туристів, які виїжджали за кордон, млн осіб	17,3	15.5	15,3	17,9	19,3
Кількість українських туристів, які виїжджали в Польщу, млн осіб	4.38	2.25	3.0	5.25	6.0
Частка українських туристів, які виїжджали в Польщу у загальному обсязі виїзного потоку, % обсязі виїзного потоку, %
Сальдо туристичних обмінів між Україною та Польщею, млн осіб	0.05	2,99	-0,45	3,09	4,45
За даними інституту турнзму Республіки Польща
Кількість туристів, які прибували в Польщу, млн осіб	66.2	60.0	53.9	61.9	63.7
Кількість українських туристів, які прибувати в Польщу, млн осіб	5.44	3,32	3.52	4,37	6.56
Частка українських туристів у загальному обсязі в’їзного потоку. %			7		9
Кітькість польських туристів, які виїжджали за кордон, млн осіб	6.9	7.6	6.3	7.3	8.5
Кількість польських туристів, які виїжджали в Україну, млн осіб	0.25	0.15	0.10	0.19	0.18
Частка польських туристів, які виїжджали в Україну у загальному обсязі виїзного потоку, %			2	4.5	4.1
Сальдо туристичних обмінів між Польщею та Україною, млн осіб	5.19	3.17	2.78	5.17	6.18

Частка польських туристів в Україну у загальному туристичному потоці в середньому становить 19-21 %. Кількість українських туристів, які виїжджають в Польщу, також щороку збільшується, незважаючи на асиметричність візового режиму на користь польських туристів. У рейтингу десяти основних країн виїзного туризму Польща, як і за рейтингом в’їзних туристів, займає друге місце, а частка виїздів українців із туристичною метою в Польщу в середньому становить 25- 27 %.

У рейтингу основних країн в’їзного туризму в Польщу Україна займає стійку третю позицію, а частка українських туристів у середньому становить 6-9 %. Водночас, у рейтингу основних країн виїзного туризму польських громадян Україна як туристичний центр не займає перші місця. Частка туристів, які відвідують Україну з туристичною метою, становить лише 2‑4 %. Динаміка в’їзних та виїзних потоків у прикордонних воєводствах Польщі (Подкарпатському та Любельському) відображає значну частку туристів саме з України (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Кількість українських туристів

Вплив світової фінансово-економічної кризи та візовий режим після розширення ЄС істотно позначилися на відвідуванні українськими туристами прикордонних воєводств Польщі у 2008 р. [2]. Починаючи з 2009 року кількість туристі знову починає зростати. Так, Любельське воєводство у 2009 р. відвідало 650 тис. осіб, у 2010 р., – 797 тис.осіб, а у 2011 р. – 860 тис. осіб, незважаючи на візовий режим. Подкарпатське воєводство у 2009 р. відвідало 640 тис. туристів, у 2010 р. – 797 тис. осіб, а у 2011 р. – 950 тис. осіб Основну частку загальної чисельності туристів у Львівську [2], Волинську та Закарпатську області також становлять польські громадяни.

Інтенсивні туристичні потоки між Україною та Польщею, у тому числі в межах транскордонного регіону, свідчать про можливості реалізації спільних туристичних проектів, привабливих не лише для українських чи польських туристів, але й туристів з інших країн. Потенціал українсько-польського співробітництва прикордонних регіонів у сфері туризму та рекреації зумовлений географічною близькістю регіонів, спільністю історії, родинними зв’язками, незначними культурними та економічними відмінностями тощо. Проте прикордонні адміністративно-територіальні одиниці, які утворюють українсько-польський транскордонний регіон, зокрема Львівська, Волинська, Закарпатська області та Любельське, Подкарпатське воєводства, відрізняються за низкою показників соціально-економічного розвитку, туристично-рекреаційного потенціалу та інфраструктури.

Одним із пріоритетних напрямів посилення конкурентоспроможності міжрегіональної співпраці у сфері туризму є організація роботи туристичних інформаційних центрів (ТІЦ). Особливістю ТІЦ є надання переважно безоплатних послуг (інформації про наявність місць у готелях, найпопулярніші екскурсії, заклади харчування, розклад руху транспорту і т.д.). Саме такі мережеві організації є «обличчям» регіонального чи місцевого туристичного центру. Для українсько-польського транскордонного регіону ТІЦ є важливим елементом інфраструктури, оскільки значна кількість туристів є неорганізованими і потребує інформаційних послуг.

У прикордонних регіонах нашої країни спостерігаються негативні явища у формуванні всеукраїнської мережі туристичних інформаційних центрів: у Закарпатській області ТІЦ функціонують у містах Берегове, Рахів, Ужгород, Мукачево, Міжгір’я, Косів; у Волинській області – в Луцьку; у Львівській області – в Жовкві, Львові) [32].

У польському прикордонні мережа ТІЦ теж розвинена нерівномірно, зокрема у Любельському воєводстві вони функціонують у чотирьох містах (Бяла Подляска, Хелм, Люблін, Замость), а у Подкарпатському воєводстві функціонують 36 ТІЦ у містах, близьких до кордону (Кросно, Стальова Воля, Санок, Пшеворск), чи центрах воєводства і повітів (Жешув, Пшемишль, Ярослав), історико-культурних центрах (Ланьцут, Лежайськ). Загалом прикордонні регіони Польщі характеризуються значною концентрацією розміщення туристичних інформаційних центрів у місцях зосередження найінтенсивніших туристичних потоків [38].

Важливим аспектом обслуговування зростаючих туристичних потоків є трудоресурсний потенціал транскордонного регіону. Розвинена мережа закладів підготовки фахівців для туристичної сфери, інтелектуальний потенціал і якість людського капіталу у сфері туризму, охорони здоров’я та рекреації, правоохоронна система є невід’ємними елементами транскордонного туристичного ринку.

У прикордонних областях України (Волинська, Закарпатська, Львівська) підготовку спеціалістів для туристичної сфери за спеціальностями «Туризм», «Готельне господарство» та «Організація обслуговування в готелях і туристських комплексах» здійснюють 16 навчальних закладів. Для сучасних умов розвиток підготовки кадрового забезпечення конкурентоспроможності українсько-польського співробітництва у сфері туризму є недостатньо вагомим. Доцільно відзначити, що і у межах наведених спеціальностей готують недостатньо кваліфікованих спеціалістів, внаслідок відсутності навчальних центрів та баз практики і стажування, особливо в провідних туристичних центрах і країнах.

Готельно-відпочинкові та лікувально-рекреаційні комплекси в Україні практично не співпрацюють з навчальними закладами з питань надання місць для практики та працевлаштування випускників. Якісно інші процеси підготовки людського капіталу для обслуговування туристів відбуваються в Польщі: випускники та студенти мають можливість пройти практику та стажування в реальних умовах готельних комплексів (у тому числі в готелях міжнародних корпорацій та мереж). У прикордонних воєводствах (Подкарпатське, Любельське) підготовку здійснюють також 16 навчальних закладів за переліком спеціальностей, який має істотні відмінності від запропонованих спеціальностей українських навчальних закладів («Агротуризм», «Екотуризм», «Готельне господарство і громадське харчування», «Туристичне обслуговування», «Оздоровчий туризм і рекреація», «Транскордонний туризм», «Управління туризмом в регіоні», «Економіка туризму», «Туризм та рекреація», «Культурознавство», «Культурознавство Карпатського краю», «Культура туристичного регіону», «Туристичне господарство та готельна справа», «Культурна спадщина», «Організація вільного часу», «Міжнародний туризм», «Активний туризм», «Обслуговування туристичного руху і рекреація», «Релігійний туризм», «Педагогіка туризму з агробізнесу», «Готельна справа»).

Зважаючи на наведене, важливим напрямом поглиблення міжрегіонального співробітництва в туристичній сфері є налагодження контактів між українськими та польськими навчальними закладами, готельними комплексами, професійними туристичними організаціями та асоціаціями щодо спільної підготовки спеціалістів та магістрів за розширеним переліком спеціальностей для суттєвого покращання професійних навичок та вмінь у випускників, вдосконалення володіння іноземними мовами і, в майбутньому, працевлаштування за обраним фахом.

Після першої «хвилі» розширення ЄС українсько-польське транскордонне співробітництво у туристичній сфері реалізується як на рівні єврорегіонів, так і втілення спільних транскордонних проектів за кошти фондів технічної допомоги ЄС, до участі в яких залучені навчальні заклади та науково-дослідні установи, органи місцевого самоврядування та громадські організації. Зокрема, можна відзначити успішний досвід реалізації спільних транскордонних проектів у межах Програми добросусідства «Польща-Білорусь-Україна» INTERREG IIIA/Tacis CBC 2004-2006 рр., бюджет якої складається з коштів Європейського фонду регіонального розвитку (ЄФРР) та Tacis CBC. У межах Програми подано 784 проектні заявки і, виходячи з цього, було схвалено 172 проекти (з них 17 проектів за участю партнерів із України та Білорусі), а впроваджено 158 проектів. Успішно реалізуються 13 проектів за підтримки Tacis CBC і шість спільних проектів ЄФРР/Tacis CBC, з них 11 українсько-польських проектів (додаток В) [54].

Недостатня ефективність реалізації транскордонних проектів, використання коштів у межах програм технічної допомоги для вирішення соціально-економічних та екологічних проблем прикордонних регіонів України пов’язані з низьким рівнем кваліфікації кадрів органів місцевого самоврядування та малого бізнесу, недостатньою кількістю навчально-освітніх проектів для мешканців українського прикордоння [36].

Результати вивчення громадської думки щодо проблемних питань українсько-польського транскордонного співробітництва у Львівській, Волинській, Закарпатській областях України та Подкарпатському, Любельському воєводствах Польщі дозволяють стверджувати про недостатній рівень кваліфікації як для реалізації проектів, так і для ефективного транскордонного співробітництва (рис. 2.2).

Рис. 2.2. Рівень підготовленості працівників для управління

проектами транскордонного співробітництва, %

Як виявилося, представники суб’єктів ТКС Подкарпатського воєводства, Закарпатської та Волинської областей вважають своїх співробітників достатньо підготовленими для практичної реалізації проектів, тоді як респонденти Львівської області та Любельського воєводства критично оцінюють кадровий потенціал.

Незважаючи на високу оцінку частиною респондентів рівня підготовленості персоналу, всі вони однозначно висловилися за необхідність створення регіонального консультативного органу, який здійснював би навчання суб’єктів транскордонного співробітництва проектному менеджменту (рис. 2.3) [44].

Респонденти м. Львова та Львівської області відзначили стабільно негативний вплив на розвиток ТКС через низький рівень компетентності службовців регіональних і місцевих органів влади, не здатних ефективно вирішувати проблеми (30 % відповідей), та недостатній освітній (кваліфікаційний) рівень учасників ТКС з української сторони.

Рис. 2.3. Оцінка доцільності створення регіональної навчально-

Дата добавления: 2015-07-08