Конкурентоспроможності підприємницького сектору регіону

На першому етапі необхідно визначити основні характеристики конкурентного підприємницького середовища. Цей етап передбачає використання загальнонаукових методів аналізу, синтезу і порівняння, які допоможуть окреслити основні характеристики конкурентного середовища функціонування підприємств регіону: нормативно-правової бази, яка регламентує діяльність та її відповідність міжнародним стандартам; умови попиту на продукцію; розвитку підтримуючих і суміжних видів економічної діяльності; конкурентних позицій підприємств на ринку; рівня розвитку підприємницької інфраструктури.

Наступним етапом є визначення усереднених критеріїв і показників конкурентоспроможності підприємств. У наукових працях [10] до таких показників відносять ефективність виробничої діяльності, платоспроможність та фінансову стійкість підприємств і конкурентоспроможність продукції, рівень прибутковості виробничої діяльності.

Зауважимо, що при розрахунку інтегрального показника конкурентоспроможності виникають труднощі, пов'язані з тим, що кожен із показників має різний рівень важливості для розрахунку узагальнюючого коефіцієнта.

Тому необхідно експертним способом визначити коефіцієнти вагомості кожного критерію та показника. Важливість параметрів конкурентоспроможності об'єкта в балах визначають за формулою:

, (1.1.)

де К ‑ коефіцієнт вагомості m-го критерію оцінки конкурентоспроможності і-ї групи показників;

Сума вагомості всіх параметрів певної групи дорівнює 1.

Загальний вигляд формули розрахунку інтегрального коефіцієнта конкурентоспроможності буде таким:

(1.2.)

де K_ke ‑ інтегральний коефіцієнт конкурентоспроможності;

K_i ‑ бальна оцінка i-ї групи показників оцінки конкурентоспроможності;

K_vi ‑ коефіцієнт вагомості i-їгрупи показників оцінки;

‑ групи показників оцінки конкурентоспроможності.

Якщо значення інтегрального коефіцієнта K_ke < 10, то середній рівень конкурентоспроможності підприємств є низьким; якщо 10 < K_ke < 20 ‑ достатнім, тобто підприємства мають конкурентний потенціал для подальшої діяльності: якщо K_ke > 20, то конкурентна позиція підприємства стабільна.

Наступним етапом оцінки конкурентоспроможності сукупності підприємств є безпосереднє визначення значень критеріїв для кожного з них окремо та переведення їх у бали. За результатами бальної оцінки розраховують показник комплексної оцінки за формулою:

(1.3.)

де K_gei. - коефіцієнт групової оцінки j-ї групи показників конкурентоспроможності;

К_im —бальна оцінка j-го критерію оцінки конкурентоспроможності i-ї групи показників;

K_vim, - коефіцієнт вагомості j-го критерію оцінки конкурентоспроможності і-ї групи показників;

Зауважимо, що при використанні запропонованого методу оцінки необхідно охопити найбільш важливі аспекти оцінки господарської діяльності підприємств, виключаючи дублювання окремих показників, що дозволить швидко отримати достовірну інформацію про конкурентоспроможність суб'єктів підприємництва регіону, як важливої характеристики його просторово-структурної конкурентоспроможності.

Теоретико-методичні основи тлумачення поняття конкурентоспроможності регіону, узагальнені в економічній літературі, здебільшого зводяться до рівня якості життя населення та економічного зростання регіону.

Просторово-структурна конкурентоспроможність регіону є дещо повнішою характеристикою його соціально-економічного розвитку та ролі в державі; процес її забезпечення є етапним, а динамічно-структурна модель оптимізації характеристик розглядається як сукупність складників (завдань), перелічених у порядку посилення рівня вагомості:

- розвиток інституційного базису конкурентоспроможності регіону;

- забезпечення конкурентоспроможності стратегічно важливих підприємств;

- демонополізація економіки; посилення ділової активності: розвиток державно-приватного партнерства;

- стимулювання іннова­ційно-інвестиційної активності суб'єктів підприємництва;

- ініціювання структурних реформ в економіці; забезпечення просторово-структурних зрушень на регіональному та місцевому рівнях;

- підтримка і розвиток структурних складників та покращення узагальнюючого показника рівня конкурентоспроможності регіону.

Методичні підходи до оцінки конкурентоспроможності регіону передбачають декомпонування цього процесу на окремі рівні: особи (трудового капіталу), продукції, підприємства, галузі, сектору економіки, субрегіонів, безпосередньо регіону. Проте інституційно-системна модель просторово-структурної конкурентоспроможності регіону, що виступає методологічною основою її оцінки, є функцією таких структурних складників (та напрямів зміни визначальних параметрів в їх межах), як:

- міра гарантування конкурентоспроможності різних об'єктів і рівнів (товарів, підприємств, галузей промисловості та видів економічної діяльності, субрегіонів);

- оцінка раціональності структури економіки (частка видів економічної діяльності із значними обсягами доданої вартості; частка інноваційно активних підприємств; частка підприємств, що не здійснюють господарської діяльності; частка тіньового сектора;

- рівень просторового розвитку регіону (відношення окремих показників в обласному центрі та на іншій території регіону: обсяг ВРП у розрахунку на одного мешканця; кількість зайнятих на одному підприємстві; дохід та інвестиції на одну особу; частка зайнятих);

- ефективність інституційних перетворень та розвиток підприємництва (кількість діючих підприємств на 1 тис. осіб; відношення кількості новостворених підприємств до тих, що припинили діяльність; частка прибуткових підприємств; коефіцієнт системного ризику підприємницької діяльності; кількість злочинних чи дискримінаційних (у т.ч. рейдерських) дій щодо суб'єктів підприємницької діяльності; рівень монополізації (концентрації) економіки; середній період для створення нового підприємства; середній строк отримання ліцензій та дозволів, реєстрації власності);

- міра досягнення домінантних складових елементів конкурентоспроможності регіону (рівень якості життя населення, економічного зростання).

У сучасних умовах вирішення проблеми посилення просторово-структурної конкурентоспроможності регіону неможливе без радикальних структурних зрушень в економіці, які би передбачали організаційно-економічне забезпечення конкурентоспроможності господарських систем із обов'язковим урахуванням удосконалення інституційного середовища. Детермінантами забезпечення конкурентоспроможності регіону (з визначеними їх функціями і завданнями) насамперед є суб'єкти управління цим процесом - регіональні та місцеві органи влади, суб'єкти господарської та підприємницької діяльності, інституції громадянського суспільства, включно з іншими регіонами країни.

Дата добавления: 2015-07-08