Класифікація стилів

У науковій літературі існує класифікація стилів. Що ж різнить стилі один від одного? Вважають, що це особливі специфічні значення, які набувають у кожному стилі загальновживані слова. Так, наприклад, слово дух, яке має основне і загальноприйняте значення „розумна сила, спонукаюча до дії” („підняти дух армії”), у публіцистичному стилі має інше значення (наприклад, „дух статті”, тобто її ідейну спрямованість). У науково-філософському стилі дух – це те, що протиставляється матерії, у церковно-богослужбовому – надприродне божественне начало, у просторіччі – запах, подих.

Отже, такий поділ стилів сучасної української літературної мови є найбільш поширеним у мовознавчих працях, але не загальноприйнятим. Крім цього зазначається, що характерні ознаки стилів, міжстильові зв’язки складні: окремі стилі близькі між собою, деякими ознаками взаємонакладаються (напр., публіцистичний стиль і стиль художнього мовлення); іноді конкретні тексти відхиляються від типових для даного жанру засобів.

Найдавнішим є розмовний стиль. Розмовний стиль – функціональний різновид літературної мови, яким послуговуються мовці в щоденному неофіційному спілкуванні. Розмовний стиль застосовується в широкому повсякденному неспеціальному спілкуванні, у таких мовних ситуаціях, в яких відсутнє попереднє обдумування висловлювання, спеціальний добір мовних засобів.

Функціонує розмовний стиль в усній формі. Характеризується невимушеністю, особливим емоційним забарвленням, виразністю також багатством інтонацій, які неможливо відтворити на письмі. У ньому наявні також модуляції голосу, емфатичне розтягування звука, розрив слова на склади, різкі зниження чи підвищення тону.

Жанри розмовного стилю виокремлюють: за кількістю мовців і характером їх участі у спілкуванні (розповідь, полілог, діалог); за цільовою спрямованістю, характером ситуації і соціальними ролями учасників спілкування; за мовним матеріалом конотативного (розмовного, емоційно-забарвленого) значення.

Пізніше, з появою письма, почали формуватися художній та діловий стилі.

Мова художньої літератури становить собою найбільш повне виявлення літературної, загальнонародної мови. У жодному іншому стилі не представлені так всеосяжно словниковий склад у всьому багатстві його семантики, з прямими і переносними значеннями слів, граматичний лад, стилістична структура національної мови.

Призначення цього стилю – впливати засобами художнього слова через систему образів на розум, почуття і волю читачів, формувати ідейні переконання, моральні якості та естетичні смаки.

У художньому стилі все подається через призму соціальної орієнтації, світогляду, інтелекту і світовідчуття особистості і все зображуване спрямовується на особистість читача. Тому в ньому, крім об’єктивності і реального світу, існує і суб’єктивність сприйняття його людиною.

Публіцистичний стиль – це різновид літературної мови, який обслуговує сферу суспільних відносин. Найчастіше цей стиль проявляється в газетах і суспільно-політичних журналах, на радіо і телебаченні, в документальному кіно.

Публіцистичний стиль досить різноманітний у жанровому відношенні. Сюди належать: виступи на зборах, передові статті в газетах, журналах, теоретико-політичні статті, міжнародні огляди, кореспонденція, репортажі, фейлетони, памфлети, нариси тощо.

Основним призначенням цього стилю є висвітлення суспільно-політичних процесів, активний вплив на слухача, спонукання до діяльності, пропаганда певних думок, ідей, формування громадської думки.

Дата добавления: 2015-07-08