Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Поняття про етикет спілкування

Читайте также:
  1. Види усного спілкування
  2. Види, типи і форми професійного спілкування
  3. Господарські товариства: поняття та види
  4. Діловий етикет
  5. Етикет професійного спілкування
  6. Етикет телефонної розмови
  7. Загальні поняття про лексикографію

Один із найголовніших постулатів ділових людей: гарні манери – прибуткові. Слово наполовину належить тому, хто говорить, наполовину – тому, хто слухає.

Етикет є умовною мовою, за допомогою якої можна оцінити людину, судити про рівень її культури, моралі, інтелекту вже по тому, як вона входить, вітається, яким тоном говорить, які перші слова вимовляє.

Види етикету: придворний, дипломатичний, військовий, громадський, діловий.

Мова існує в усній та писемній формах спілкування. Усна форма мови – це мова, що звучить і розрахована на усне сприйняття. Писемна форма мови – мова, зафіксована на письмі відповідними графічними засобами і розрахована на зорове сприйняття. В обох формах – свої засоби.

В усному мовленні широко використовують позамовні засоби спілкування – жести, міміку, інтонацію тощо, які надають мові переконливості, однак зловживати цими засобами не варто. Усне ділове мовлення (звіт, доповідь, переговори) належать до складнішої форми усного мовлення порівняно з розмовним стилем. Це мовлення має багато лексичних і граматичних особливостей писемно-літературної мови. У писемному мовленні лексика добирається з більшою увагою. Писемна форма – обов'язкова ознака офіційно-ділового та наукового стилів, наприклад, протоколи, акти, меморандуми, монографії тощо існують тільки у писемній формі.

Усяке мовлення – усне чи писемне – передбачає співрозмовника, а це значить, що „мовлення для себе" переходить у „мовлення для співрозмовника, слухача". Між ними мусить бути взаєморозуміння, інакше жодної мети не буде досягнуто. А це вимагає, щоб обидва комуніканти були коректними у відборі мовних засобів. З цього починається етика спілкування.

Основні правила спілкування:

1. Будьте завжди ввічливими, привітними й доброзичливими, з повагою ставтеся до співрозмовника.

2. Умійте слухати інших і ніколи не перебивайте.

3. Не бійтеся розпочинати розмову з незнайомими людьми, але не будьте нав'язливими.

4. Говоріть (пишіть) про те, що може зацікавити слухачів (читачів), враховуйте їх вік, характер, інтереси.

5. Не завдавайте людям шкоди словом. Не ображайте, не говоріть неприємного іншим, не виявляйте своєї неповаги, не вживайте грубих слів.

6. Намагайтеся ввічливо попросити і ввічливо відмовити, не образивши людину своєю відмовою.

7. Використовуйте в спілкуванні звертання і ввічливі слова: будь ласка, вибачте, не ображайтесь, чи не змогли б ви, на жаль тощо, стежте за культурою мовлення.

8. Намагайтеся, щоб спілкування з вами було для людей корисним і приємним, вмійте допомагати людям словом і ділом.

 


Дата добавления: 2015-07-08; просмотров: 264 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Функції мови | Мова і національна картина світу | Поняття офіційної і державної мови | Мовна політика в Україні | Мовне законодавство України | ПОНЯТТЯ ПРЕСТИЖУ МОВИ | Характеристика лексичного складу | Фразеологія як розділ науки про мову | Класифікація фразеологізмів | Стилістичні можливості фразеологізмів |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Типи словників| Мовний етикет майбутнього фахівця

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.007 сек.)