Поняття престижу мови

Як переконує світовий досвід, в основі духовного єднання людей у певну спільноту лежала й тепер лежить насамперед мова. Як державотворча мова виконує такі функції: а) інтегруючу – мова об’єднує людей, створює в них почуття групової єдності, групової ідентичності і, отже, сприяє перетворенню населення в суспільство; б) організуючу – мова виступає засобом планування, мобілізації зусиль, адекватної передачі волі від одних структур суспільства до інших; в) регулюючу – мова забезпечує здатність підтримувати й відтворювати високу інтенсивність внутрішніх зв’язків, якими поширюються інтелектуальні й моральні імпульси, що пронизують суспільство.

Ці функції мова найуспішніше виконує тільки тоді, коли вона витворена даним суспільством, відповідає його менталітету, умовам його існування і стала спільним надбанням для всіх його членів.

Боротьба українців за відновлення власної державності, за консолідацію як нації завжди була невіддільно пов’язана з боротьбою за права рідної мови (рідною мовою вважають мову своєї нації, мову предків, яка пов’язує людину із її народом, з попередніми поколіннями). В основі духовного єднання людей у певну спільноту лежала й тепер лежить насамперед мова.

Історія інших держав дає багато прикладів.

Коли Італія здобула незалежність, італійська мова ледь животіла: із понад 25 млн. населення Італії тільки 600 тис. володіли італійською мовою – решта розмовляли німецькою, французькою, діалектами. І за дорученням італійського уряду відомий письменник Алессандро Мандзоні розробляє програму утвердження італійської мови серед населення.

У Франції наприкінці ХVІІІ ст. 6 млн. французів із 25 млн. не знали французької мови і приблизно стільки само не могли вести зв’язної розмови, тобто половина населення не володіла мовою своєї країни. Вирішальним для Франції стало ХІХ ст.: військова повинність, розвинена освіта, поширення французької книги й особливо газет, журналів, державні чиновники, які мусили вживати мову держави, – усе це сприяло утвердженню французької мови на всій території держави й у всіх сферах суспільного життя. Наслідки – консолідація суспільства й духовне та економічне зростання Франції.

Стартова ситуація в Україні незрівняно сприятливіша, ніж вона була свого часу у Франції, Італії, Індонезії, Ізраїлі під час їхнього становлення як держав. Українською мовою в Україні володіють близько 80% громадян, розуміють її практично усі. В Україні потрібна цілеспрямована мовна політика, яка б повернула знеціоналізовану частину українського народу до рідної мови, а національним меншинам дала змогу зберігати свої мови й водночас оволодіти державною мовою в повному обсязі.

Державотворча функція мови пов’язана із поняттям її престижу. Престиж мови – це її авторитет у міжнаціональному та міжнародному спілкуванні. Він залежить від багатьох чинників, домінуючим серед них є інформативність мови, тобто застосування її як носія найважливішої і найновішої інформації.

Престиж мови не перебуває у прямій залежності від кількості людей, що нею користуються (Китай). Він має не загальний характер: забезпечується функціонуванням у певній сфері (італійська – у музиці, латина – у медицині, французька – у моді); часто пов’язаний із сакральним використанням: санскрит – в Індії; латина і церковно-слов’янська – у Європі; арабська – у країнах мусульманського світу.

Престижними можуть бути навіть мертві мови, якщо вони характеризуються високим рівнем окультурення і ними закодовано велику кількість важливої інформації. Прикладом може служити латина.

Престиж мови – величина змінна. В історії відомо чимало випадків піднесення і падіння мов. Наприклад, сьогодні мовами міжнародних організацій є: англійська, арабська, іспанська, китайська, російська, французька, причому престиж французької різко падає. Зрозуміло, що це залежить не від самої мови, а від суспільства – носія мови, його місця та ролі в загальномовному процесі.

Про престижність української мови в минулому свідчать такі факти: вона використовувалась як державна у Великому Литовському князівстві (була спільною для українців і білорусів); вживалась як актова мова Молдавського князівства; дипломати при дворі польських королів спілкувались або латиною, або українською; бахчисарайські хани листувались нею з турецькими султанами.

Про повільне, але неухильне зростання престижу української мови у наші дні свідчить кількість кафедр та центрів українознавства, які з’являються в багатьох країнах світу.

Є два способи забезпечення статусу престижності для своєї мови. Перший – шляхом всебічного розвитку суспільства на шляху прогресу. Другий – шляхом утиску інших мов політичними, військовими, економічними засобами. Наприклад, у франкістській Іспанії були офіційно заборонені всі мови, крім кастильської (іспанської). Зрозуміло, що другий шлях може привести тільки до тимчасового успіху.

Престижним для мови є її визнання як засобу міжнародної комунікації.

Міжнародні мови – мови, що є засобом спілкування народів різних держав. Є природні та штучні мови.

Висування тієї чи іншої мови на світову роль визначається сукупністю екстралінгвістичних (політичних, економічних, культурних) та лінгвальних чинників. Цей статус мови юридично закріплюється завдяки її визнанню як офіційної, або робочої мови міжнародних організацій чи конференцій (ООН, ЮНЕСКО). Такими мовами є англійська, арабська, іспанська, китайська, російська, французька. Мовою міжнародного спілкування, як правило, являється мова поширена в межах певного регіону або навіть усієї Землі. В основному у світі статусом міжнародної користується мова англійська, – і також найзагальнішпоширені мови землі: іспанська, французька, та частково – німецька.

В окремих регіонах Землі роль мови міжнародного спілкування на регіональному рівні відігравати французька, арабська, й іспанська. У Центральній Африці таку ж функцію прийняла мова хауса.

До штучних мов належать універсальні мови, створені для міжнародного спілкування, що представляють собою сурогати природних мов (есперанто, інтерлінгва, ідо, ложбан і т. д.), і спеціалізовані знакові системи для запису необхідної інформації із певних галузей науки і техніки. Серед останніх виділяються штучні мови призначені для автоматичної переробки інформації.

Серед штучних мов міжнародного спілкування можна назвати кілька, їх створенням займаються ще з ХVІІ-ХІХ ст. Так, у 1879 році створено волапюк, з 1887 року поширюється есперанто, що мало велике коло прихильників. Далі з 1907 року користувалися мовою ідо, з 1921 року по 1922 рік – окциденталь, а з 1951 року існує і нтерлінгва; афрігілі – штучна мова, створена 1970 року К. А. Кумі Атробрахом як своєрідна лінгва франка для спілкування нею всіма народами Африки. Назва мови походить від слів Африка і суахілі – однієї з східноафриканських мов. У середині 2001 була створена штучна мова Токі пона. Вона була розроблена канадським перекладачем та лінгвістом Сонею Елен Кісою із Торонто. Токі пона є мінімальною мовою. Вона зосереджена на простих концепціях та елементах, які є відносно універсальними серед різних культур. Кіса розробила Токі пону таким чином, аби висловлювати максимум змісту з мінімальною складністю. Мова має 14 фонем та 118 слів. Вона не призначена бути міжнародною мовою спілкування, але, натомість, запозичує деякі ідеї із Даосистської філософії.

Отже, мова є важливим чинником консолідації держави, об’єднання держав у світове співтовариство для забезпечення його економічного, політичного та культурного життя.

Дата добавления: 2015-07-08