Публічний виступ як специфічна форма репрезентації усного професійного мовлення

Виступ – це монолог перед аудиторією. Усякий виступ подібний до наукового дослідження. Отже, будь-яка промова повинна будуватись як певна проблема. Промова потребує попередньої підготовки. Чим підготовка ґрунтовніша, тим вагомішим, соліднішим виглядатиме виклад. А всяка освіченість має таку властивість: чим більше людина знає чужих думок, тим самостійнішим стає її власне мислення, тим оригінальніша вона у поглядах, а значить – цікавіша для інших. Етапи підготовки:

А. Вибір та обдумування теми (тема – гр. „те, що покладене в основу"). Не плутати із тематикою (об'єкт уваги, висвітлення кількох проблем). Тема завжди одна, конкретна, стосується одного питання. Слід уникати банальних істин і загальних фраз. Тему слід розкривати як проблему, завдання, яке треба розв'язати. Уникати менторського тону.

Фактори успіху теми: основні інтереси аудиторії (питання життя і смерті, здоров'я і грошей, професії і соціального престижу, патріотизм, почуття обов'язку); групові інтереси аудиторії; злободенні інтереси аудиторії; конкретні інтереси аудиторії; новизна теми; конфлікт (усі “за” і “проти”); Тема розкрита, якщо їй відповідає дібраний матеріал, основна думка промовця доведена і зрозуміла (відомий жарт: Як довго говорив промовець? – годину. – а про що він говорив? – цього він не сказав.).

Б. Складання плану.

В. Процес збирання матеріалу. Власні думки, спостереження, емоції; випадки із життя знайомих; цитати.

Структура виступу: вступ, основна частина та висновки.

Початок промови – найвідповідальніший. Приклад із власного життя, цитування чужої мудрості, вислову, відомого афоризму. Починають із того, що хвилює суспільство (газетний матеріал, передача радіо чи ТБ, з кінофільму). Цитування якихось точних цифрових даних, документів. Жарт (дотепність має бути інтелігентною). Продуманий зачин створює чітке уявлення слухачів про ставлення оратора до них, напрям і тему виступу. Промовець у зачині може навіть зробити комплімент слухачам, що допомагає завоювати їх прихильність. Перші слова мають бути простими, доступними, зрозумілими і цікавими, залежно від того, кому вони адресовані. Водночас зачин має бути функціонально зумовлений і тематично мотивований.

Вступ покликаний психологічно підготувати аудиторію до суті промови і ввести їх у процес сприйняття її змісту. Вступ виконує кілька функцій: психологічну – закріплення контакту, уваги і зацікавленості, які були викликані зачином, створення необхідного настрою; змістовну – опис цільової настанови промови, повідомлення теми, перелік і коротка характеристика проблем, які аналізуються в основній частині; концептуальну – наголошення на специфіці теми, визначення її актуальності і суспільної значущості.

Основна частина: опис ситуації, обставини, які будуть об'єктом уваги. Як режисер виводить на сцену дійових осіб і розставляє їх у відповідній мізансцені, так і в описі починається рух майбутнього сюжету, плин подальших подій. Опис має плавно переходити в оповідь. Але опис статичний, а оповідь динамічна.

Міркування – розкривається суть проблеми за допомогою системи логічних аргументів, фактів.

Аргументація нарощується поступово, щоб кожна наступна думка посилювала попередню. Найсильніші аргументи зберігають на кінець – це забезпечить стійкий інтерес слухачів.

Висновки. У висновках підсумовують сказане, узагальнюють думки, висловлені в основній частині. Можна токож повторити основні положення виступу чи пов’язати в єдине ціле його частини. Висновки мають бути обґрунтованими і чітко сформульованими, випливати із змісту промови. Психологи стверджують, що останні слова оратора запам’ятовуться найкраще. Це зобов’язує ретельно продумати закінчення свого публічного виступу, адже в ньому має бути зосереджена сила могутнього емоційного впливу.

Виділяють три типи композиційної побудови виступу: лінійна, спіральна та кільцева. Лінійна – за логічними частинами, хронологічно. Спіральна – спосіб побудови, за яким основна думка повторюється неодноразово, але кожний раз збагачується новою інформацією. Кільцева – спосіб побудови, за яким перша та остання частини віддзеркалюють одна одну.

Відомий парламентський оратор ХІХ ст. лорд Гамільтон сказав: “Ще раз передивись свою промову від початку до кінця і перевір, чи не можна її покращити, розташувавши матеріал в іншій послідовності”.

Етапи спілкування з аудиторією: 1) докомунікативний: готувати повний текст публічного виступу, пам'ятаючи, що читання вголос однієї сторінки триває приблизно 2 хв.; 2) комунікативний: підкреслювати основні думки, виокремлювати смислові блоки так, щоб перехід від одного до іншого був природним. 3) посткомунікативний: результативність зустрічі.

Дата добавления: 2015-07-08