Розумовий замок

В класичній роботі авторів Коена і Нагеля під назвою «Введення в логіку та науковий метод», досить добре висвітлюється питання логічної оцінки та її незалежності від людської психології.

«Сукупність доказів є сама по собі не тимчасовим явищем, а співвідношенням сенсу між певними класами або типами тверджень… Звісно, мислення є необхідним для розуміння такого сенсу… тим не менше це не робить фізику відгалуженням психології. Усвідомлення того, що логіка не може стримуватися психологічним явищем допоможе нам розрізняти науку та риторику – сприймаючи останню як мистецтво переконування або суперечки з метою отримати почуття впевненості. Наші емоційні схильності роблять дуже складним прийняття певних тверджень, незалежно від того наскільки сильними є докази на їх користь. А оскільки всі докази залежать від прийняття певних тверджень у якості правди, жодне твердження не може бути перевірене на правдивість для тих, хто вже для себе визначився не вірити в нього» (58).

Термін «розумовий замок» був створений деякими філософами (59) відповідно до явища, що визначається як «стан при якому чиясь точка зору стає само-орієнтацією, в закритому вузлі логіки». Очевидно, що емпіричні припущення формують та захищають

55 Джерело: The Story of Philosophy: The Lives and Opinions of the World's Greatest Philosophers, Will Durant, 1926

56 Зигмунд Фрейд був першим, хто зробив відомою ідею психологічної проекції, яка визначається як «психологічний захисний механізм, при якому особа підсвідомо заперечує його чи її власні означення, думки та емоції, які потім приписуються зовнішньому світу, або, зазвичай, іншим людям». Тим не менше, використання цього терміну в такому контексті є більш загальним. Він відображає просте поняття, яке припускає що розуміння ідеї, яка основана на хибних чи забобонних зв’язках щодо попередніх знань зазвичай відбувається в захисній позиції для відходу від дійсності.

57 Термін «когнітивна патологія» є можливим описом цього явища. Її загальною характеристикою є «логічне коло», коли вірування виправдовуються лише посиланням на саму віру. Наприклад, якщо Ви спитаєте теїстів чому вони вірять в бога, загальної відповіддю буде «через віру». Якщо Ви запитаєте їх чому вони мають «віру», частіше за все, в результаті, Ви отримаєте відповідь на зразок «тому що бог нагороджує тих, хто має віру». Орієнтація причинності є урізаною та орієнтованою на себе.

58 Логіка і науковий метод, Коен і Нагель, видавництво Harcourt, 1934, p.19

59 Посилання: The Cancer Stage of Capitalism, John McMurtry, Pluto Press, 1999, Chapter 1

чийсь світогляд, тож все суперечливе, що приходить зовні може блокуватися або відхилятися, часто навіть підсвідомо. Така реакція може бути пов’язана з загальним психічним рефлексом захищати себе від стороннього об’єкта який рухається в сторону Вашої персони – однак при таких умовах це «рефлекс» захисту чиїхось вірувань, а не тіла. В той час як такі фрази як «мислити поза рамками» можуть бути сьогодні поширеною риторикою в активістських спільнотах, вони рідко є фундаментом нашого способу мислення, яке кидає виклик недоторканості наших найбільш устояних інститутів. Вони, частіше за все, приймаються як «данність» та вважаються такими, що не піддаються змінам. Наприклад, в так званих демократичних країнах світу, «президент», або його еквівалент є загальною точкою сфокусованості стосовно якості управління країною. Велика увага приділяється його особистості, його точці зору та діям. Проте, дуже рідко хто відходить назад і запитує себе: «Для початку, для чого нам взагалі потрібен президент?» «Яким чином його/її влада у якості інституційної фігури виправдовує себе як оптимізована форма соціального управління?» «Чи не є це протиріччям термінів, коли суспільство називають демократичним при тому, що громадськість фактично не має права голосу щодо дій президента після того як він або вона обирається?»

Такі питання дуже рідко розглядаються оскільки людям властиво, знову ж таки, адаптуватися до своєї культури без заперечень, вважаючи, що «все просто так як повинно бути». Така статична орієнтації майже є завжди результатом культурних традицій і, як Коен та Нагель зазначали, дуже складно передавати нові, складні ідеї тим, хто абсолютно визначився для себе не вірити в них.

Такі традиційні припущення, які сприймаються у якості емпіричних, є скоріше первинним джерелом персональної та соціальної відсталості в сучасному світі. Це явище, в поєднанні з системою освіти, яка постійно посилює такі устояні поняття через «академічні» інститути, все далі посилюють таке культурне гальмування та містять в собі перешкоди щодо впровадження відповідних змін (60).

В той час як спектр цієї тенденції залишається широким щодо дебатів, існують дві поширені аргументовні помилки, які варто тут згадати, оскільки вони з’являються постійно і стосуються набору застосувань та ходу думок, який відстоює рух «Zeitgeist». Виражені в мальовничих термінах, такі тактики містять в собі те, що можна назвати «війною цінностей» (61), яка, свідомо чи ні, ведеться тими, хто наділений емоційним чи матеріальним інтересом зберегти порядок речей незмінним, протистоячи змінам.

Омана «першого погляду»

З фразою «перший погляд» одразу виникають певні асоціації. Вона означає просто «по першому з’явленню», «до дослідження» (62).

Це на сьогоднішній день є найпоширенішим типом заперечень. Класичним прикладом є поширені заяви, що результати наукових досліджень та рішення представлені рухом «Zeitgeist» є просто переробленим «марксистським комунізмом».

Давайте коротко, для прикладу, проведемо дослідження. Посилаючись на «Маніфест комуністичної партії» (63), Маркс і Енгельс подають на розгляд результати досліджень щодо еволюції суспільства, зокрема «класової війни», яка властива структурним стосункам в зв’язку з «капіталом», разом з загальною логікою щодо того, як

60 Критику «академічного світу» не можна плутати з його стандартним визначенням, яке означає «спільноту вчених та учнів, які займаються вищою освітою та дослідженнями». Даний контекст означає гальмівну природу шкіл мислення, які часто займаються розвитком самого лише его, коли конфліктуюча інформація ігнорується або необдумано упускається. Також, існує поширений для цього типу мислення ризик, коли «теорії» і «традиції» дуже часто переважають над «досвідом» та «експериментом», увіковічуючи хибні висновки.

61 Джерело: Value Wars: The Global Market Versus the Life Economy: Moral Philosophy and Humanity, John McMurtry, Pluto Press, 2002

62 Джерело: Dictionary.com (http://dictionary.reference.com/browse/prima+facie)

63 Цей написаний Карлом Марксом та Фрідріхом Енґельсом у 1848 році текст широко розглядається як визначальний ідеологічний прояв марксистського комунізму. В ньому зазначається, що «комунізм» є практичним впровадженням марксизму. Перегляньте в он-лайні: (http://www.marxists.org/archive/marx/works/1848/communist-manifesto/index.htm)

соціальний порядок буде змінено через «революцію» на безнаціональну, безкласову систему, частково, в той же час також вказуючи на серію прямих соціальних змін, таких як «централізація засобів комунікацій і транспорту в руках держави», «однаковий обов'язок праці для всіх» та інші особливості. Маркс створює гравців в схемі, яка, як він вважає є постійною битвою між «буржуазією і пролетаріатом», виражаючи презирство до властивої їй експлуатації, яка, як він каже, по суті походить з ідеї «приватної власності». Зрештою, кінцевою метою в загальному є пошук «бездержавного і безкласового суспільства».

На перший погляд, реформи запропоновані рішеннями, що відстоюються рухом «Zeitgeist» можуть здатися віддзеркаленням атрибутів «марксизму» якщо хтось повністю ігнорує основну аргументацію. Ідея суспільства «без класів», «без права універсальної власності» та цілковите перевизначення того, що може означати «держава», насправді, свідчить лише про скупчення самих понять, особливо якщо брати до уваги, що західний академічний світ в загальному підтримує «двоїстість» між «комунізмом» та «капіталізмом» з вищезгаданими характерними рисами, які згадуються як основні відмінності. Тим не менше, фактичний хід думок щодо підтримки цих, здавалося б, схожих висновків абсолютно від них відрізняється.

Критерії прийняття рішень, які відстоюються рухом «Zeitgeist» не є моральною філософією (64), яка при глибшому вивченні виявляється по суті тим, що собою являє марксистська філософія. Рух «Zeitgeist» не зацікавлений в поетичних, суб’єктивних або довільних поняттях «справедливого суспільства», «гарантованої свободи», «всесвітнього миру» або «покращення світу» просто тому що це звучить «правильно», «гуманно» або «добре». Без технічного підґрунтя яке має пряме фізичне посилання на такі терміни, такий моральний релятивізм практично немає короткострокових цілей.

РДЧ скоріше зацікавлений в застосуванні науки щодо соціальної стабільності як фізичної так і культурної (65).

Як буде виражено в деталях у наступних есе, науковий метод не обмежується в своєму застосуванні в межах «фізичного світу» (66) а відтак соціальна система, інфраструктура, доречність освіти та навіть розуміння самої поведінки людини, все це існує в межах наукової причинності. В свою чергу, існує природна система зворотного зв’язку вбудована в фізичну реальність, яка з часом буде дуже чітко виражати себе в контексті того, що «працює», а що ні (67), керуючи адаптацією нашої свідомості.

Марксизм не оснований на «калькулятивному» світогляді взагалі, навіть якщо йому властиві деякі риси, які базуються на науці. Наприклад, марксистське поняття «безкласового суспільства» служило для подолання «негуманності» породженої капіталізмом, якій піддавався робочий клас або «пролетаріат».

64 Вона визначається як «галузь філософії, яка має справу як з дискусіями щодо змісту моральності так і з мета-етичною дискусією щодо природи морального судження, мови, аргументації та цінностей» (http://www.thefreedictionary.com/moral+philosophy)

65 Аргумент, що наука не являється філософією є звичайно відкритим в плані семантики та інтерпретацій, але тут наголошується на тому, що поняття «правильно і неправильно» та інші «етичні» відмінності загальні для філософії приймають зовсім іншу форму у світлі наукового контексту оскільки воно більше пов’язано з корисністю та балансом ніж з самими поняттями «моральності» в їх класичному визначенні. З точки зору науки, людська поведінка найбільш упорядкована з притаманною причинністю виявленою в природному світі, яка затверджується перевіркою, будуючи висновки та логічні асоціації для визначення того наскільки людські дії «відповідають» даному призначенню. Знову ж таки, все це є завжди на певному рівні двозначним, але ймовірно найбільш точним контекстом філософії в плані того, що наука є предтечею до перевірки достовірності впродовж вивчення та експериментів.

66 Термін «фізичний світ» часто застосовується для розрізнення між «ментальними» процесами людського розуму або соціологічним типом явищ, та фізичним оточенням, яке існує поза когнітивними процесами людського сприйняття. В реальності, не існує нічого поза «фізичним світом» яким ми його знаємо, оскільки не було знайдено жодних конкретних прикладів коли б причинні зв’язки були просто недійсними.

67 Можна сказати, що зворотний зв'язок від навколишнього середовища є «корегувальним механізмом» природи оскільки він торкається людських рішень. Простим прикладом може бути індустріальне виробництво хімікатів, які викликають негативні зворотні реакції коли вони випускаються в навколишнє середовище. Це проявляє несумісність з екологічними потребами підтримки життя, так як це було у випадку з хлорфторвуглеводами та їх ефектом на озонову діру.

З іншої сторони, хід думок, який відстоюється рухом «Zeitgeist», виходить з досягнень у вивченні людини. Наприклад, вони показують, що соціальна стратифікація, яка властива капіталістичній/ринковій моделі, є насправді формою непрямого насильства широкої більшості як результат еволюційної психології, яка нам людям є природно властивою (68).

Це породжує непотрібну форму людських страждань на багатьох рівнях, яка є дестабілізуючою і, при впровадженні, технічно нестабільною. Іншим прикладом є зацікавленість руху «Zeitgeist» у скасуванні універсальної власності (69) та встановленні системи «спільного доступу». Все це часто дуже швидко приписують марксистській ідеї «скасування приватної власності». Тим не менше, загалом кажучи, логіка марксизму пов’язує існування приватної власності з увіковічуванням «буржуазії» і її постійній експлуатації «пролетаріату». В Маніфесті зазначається:

«Відмінною рисою комунізму є не скасування власності взагалі, але скасування власності буржуазії».

З іншої сторони, логіка, яка відстоюється рухом «Zeitgeist» пов’язана з фактом, що практика універсальної, індивідуальної власності на товари є екологічно неефективною, марнотратною та практично нестабільною в практичному плані. Вона підтримує обмежувальну поведінку системи і масу непотрібних позбавлень, а відтак злочини стають звичайним явищем в суспільстві з нерівним розподілом ресурсів. У будь-якому разі, такі звинувачення, на перший погляд, є доволі поширеними та про це можна говорити багато. Тим не менше, в сферу цього розділу не входять обговорення всіх ймовірних зв’язків між марксизмом та ходом думок, який відстоюється рухом «Zeitgeist». В решті решт, така дискусія є по суті безглуздою, оскільки сперечатися про такі взаємозв’язки це все рівно що ігнорувати справжні цілі та заслуги самої соціальної концепції.

Логічна пастка «опудало»

Друга аргументаційна помилка, яка широко відома як «опудало», пов’язана з навмисним чи запланованим спотворенням позиції (70).

Коли мова йде про рух «Zeitgeist» це зазвичай пов’язано з приписуванням інтерпретацій, які без легітимних доказів розглядаються у якості таких, що стосуються суті питання.

Наприклад, коли ми говоримо про організацію нової соціальної системи, люди часто проектують їхні поточні цінності та інтереси в нову модель без врахування широких змін контексту, який їй властивий, що скоріше за все негайно робить такі речі недійсними. Загальною демонстрацією «опудала» в цьому контексті було б те, що в суспільстві, де матеріальне виробництво основане на безпосередньому застосуванні технологій, а не на системі обміну, яка потребує оплати людської праці, люди б не мали стимулу щось робити, а відтак модель зазнала б невдачі, оскільки нічого б при цьому не вироблялося.

Такий аргумент не має перевірочної здатності по відношенню до гуманітарних наук і є насправді інтуїтивним припущенням, яке випливає з сучасного культурного клімату, в якому економічна система змушує всіх людей працювати заради виживання (доходів/прибутку). Це відбувається часто незалежно від чиїхось персональних інтересів або соціальної користі, часто породжуючи психологічні спотворення щодо мотивації.

68 Джерело: The Spirit Level, Kate Pickett & Richard Wilkinson, Bloomsbury Press, 2011

69 Ця концепція буде вивчатися більш глибоко в частині III, але варто зазначити, що той тип «доступу», який вможливлює дана соціальна система (ПРОЕ) не виключає правові відносини для охорони користування товарами. Ідея полягає у зменшенні поточної системи власності до рівня «безпечного доступу» де, наприклад, камері отриманій в центрі розподілу надається правовий статус оренди, що не можна плутати з капіталістичним поняттям власності, яка в загальному з нею різниться і яка є джерелом індустріальної неефективності та дисбалансу.

70 Мабуть найкращим описом цього було б якби Ви уявили бійку в якій один із опонентів створює опудало, атакує його, а потім оголошує свою перемогу. В той самий час, реальний опонент стоїть поряд недоторканим.

За словами Маргарет Мід: «Якщо Ви подивитеся ближче Ви побачите, що майже все, що для нас має значення, все, що втілює наші найглибші обов’язки щодо того, як потрібно проживати та піклуватися про людське життя залежить від деякої форми волонтерства» (71)

За дослідженнями інституту Ґеллапа в 1992 році, більш ніж 50% дорослих американців (94 мільйонів американців) добровільно присвячує свій час на соціальні потреби, що в середньому складає 4,2 години на тиждень, а в загальному це 20,5 мільярдів годин на рік (72).

Дослідження також показують, що монотонна, банальна робота піддається більш традиційним винагородам, таким наприклад як гроші, тоді як гроші не мотивують інновації та креативність (73).

В пізніших есе, буде розглянута ідея застосування механізації/автоматизації для звільнення людини від монотонної праці, висловлюючи наскільки застаріла система праці заради доходів і наскільки вона стримує не лише індустріальний потенціал та ефективність, але й також людський потенціал та креативність взагалі.

Іншим загальним, контекстним прикладом «опудала» є заява ніби якщо відбудеться перехід до нової соціальної системи, майно інших людей повинно бути примусово конфісковане «правлячою владою», результатом чого стане насильство. Це, знову ж таки, є неперевіреним проектуванням/побоюванням цінностей, нав’язаних логікою, яка відстоюється рухом «Zeitgeist».

Рух «Zeitgeist» притримується погляду, що матеріалізація нової соціально-економічної моделі відбудеться при досягненні необхідного консенсусу населення. Саме його розуміння разом з «біо-соціальним тиском», яке відбувається при погіршенні сучасної системи, є базою впливу. Логіка не підтримує «диктаторські» нахили, тому що такий підхід, крім того, що він є негуманним, не працює.

Для того, щоб така система працювала, вона повинна бути прийнята без активного державного примусу. Тому, все це залишається питанням дослідження, освіти та широкого персонального схвалення в суспільстві. Як факт, сама специфіка соціальної взаємодії та спосіб життя насправді вимагають схвалення цінностей та механіки системи широкою більшістю.

Подібно до цього, останнім прикладом «опудала» тут, є плутанина щодо того, як взагалі повинен відбуватися перехід до нової системи.

Фактично, багато хто просто схиляється відмовитися від пропозицій руху «Zeitgeist» лише на підставах того, що вони просто не розуміють як все це може відбуватися. Такий аргумент, в принципі, схожий на те, як, наприклад, хвора людина шукає ліки від своєї хвороби але не знає як вона їх може отримати коли вони є доступними або що насправді являється цими ліками. Чи зупинить її пошуки брак знання того, як і де їх знайти? Ні, не зупинить якщо ця людина хоче бути здоровою. Беручи до уваги жахливий стан речей на цій планеті, людство повинно продовжувати пошуки і правильний шлях неминуче з’явиться (74).

В кінці, варто знову наголосити на тому, що битва між логікою та психологією є насправді центральним конфліктом в області соціальних змін. Не існує більш особистого та вразливого контексту ніж спосіб, в який ми організовуємо наше життя в суспільстві і важливою метою руху «Zeitgeist», в багатьох аспектах, є віднайти техніки, які можуть просвітити громадськість про заслуги цього логічного ходу думок, долаючи багаж застарілих психологічних зручностей, які не служать прогресивним, життєдайним ціннісним ролям в сучасному світі.

71 Джерело: “Have you noticed...”, Vital Speeches of the Day, Robert Krikorian, 1985, p.301

72 Джерело: Giving and Volunteering in the United States: Findings from a National Survey, Hodgkinson & Weitzman, 1992, p.2

73 Джерело: Drive: The Surprising Truth About What Motivates Us, Daniel Pink, Riverhead, 2011

74 Більше про тему переходу буде йтися в частині IV.

-СТАН ОБ’ЄДНАННЯ ЛЮДСТВА-

«Моя країна це весь світ, а моя релігія це творити добро (75)»

- Томас Пейн

Критичним висновком, який присутній в логіці що визначає мету руху «Zeitgeist» є те, що людському суспільству потрібно об’єднати свою економічної діяльність та працювати над своїм упорядкуванням з природною динамікою фізичного світу у якості єдиного виду, що поділяє один ареол помешкання, якщо ми збираємося вирішити наявні проблеми, посилити свою безпеку, підвищити ефективність та подальше процвітання. Світовий економічний поділ який ми бачимо сьогодні є не лише явним джерелом конфліктів, дестабілізації та експлуатації, а й сама манера управління та взаємодії є також грубо неефективною в чистому економічному сенсі, що суворо лімітує наш соціальний потенціал (76).

В той час як національні держави, що базуються на конкурентній структурі легко виправдати як природний результат нашої культурної еволюції враховуючи дефіцит ресурсів властивий історії та довгу історію ведення воєн взагалі, природним було б також вважати, що людське суспільство могло б дуже легко досягти успіху у відході від цих моделей управління, якби ми усвідомлювали, що це дійсно вигідно для нас як для всієї групи.

Як буде обговорюватися тут, шкода та неефективності поточної моделі є просто неприйнятними в порівнянні з можливими перевагами та рішеннями. Можливості створення ефективності та достатку екстрапольовані в межах ідеї руху «Zeitgeist» полягають у встановленні нової соціально-економічної системи, яка ґрунтується зрештою на сконцентрованих зусиллях людства над тим щоб працювати разом та розумно розподіляти ресурси, а не обмежувати та воювати одне з одним як ми це робимо сьогодні.

Крім того, соціальний тиск та ризики, які сьогодні з’являються навколо технологічних воєн, забруднення та дестабілізація навколишнього середовища та інші проблеми не лише виражають глибоку необхідність гравітації до справжньої глобальної організації, вони також показують її раціональну необхідність. Ксенофобна та мафіозна ментальність властива національним державам сьогодні, що часто існує у формі «патріотизму», в загальному є джерелом суворої дестабілізації та негуманності не згадуючи, знову ж таки про суттєву втрату технічної ефективності.

Дата добавления: 2015-07-10