Про рух

Заснований в 2008 році, рух «Дух часу» («The Zeitgeist Movement» або «TZM») є організацією, яка відстоює ідеї стабільного розвитку. Її діяльність відбувається через активізм національних та регіональних груп, проектних команд, різноманітних заходів, медіа- та доброчинних проектів. Активізм руху «Дух часу» базується виключно на ненасильницьких методах комунікацій з наголосом на просвіті громадськості щодо справжніх першопричинних джерел більшості загальнопоширених персональних, соціальних та екологічних проблем сьогодення, в поєднанні з інформуванням про широкий потенціал рішення такого роду проблем та удосконалення людства, які наука та технології надають нам на даний момент, залишаючись при цьому не використаними із-за бар’єрів властивих теперішній сталій соціальній системі.

В той час як термін «активізм» є правильним за своїм точним значенням, просвітницька робота руху «Дух часу» не повинна плутатися з загальнокультурними, традиційними акціями «активістських протестів» на зразок тих, які ми історично спостерігали. Діяльність руху «Дух часу» відбувається скоріше через цілеспрямовані, раціональні просвітницькі проекти, які працюють не для того, щоб справити враження, диктувати чи сліпо слідувати, але для того, щоб запустити в дію хід думок, який буде логічно самореалізуватися коли розгляд таких понять як «стабільність» (5) та «соціальна медицина» (6) буде відбуватися з наукової точки зору.

Тим не менше діяльність руху «Дух часу» все таки дуже схожа з традиційними правозахисними рухами минулого в тому, що його результати викривають для широкої більшості світового населення насправді безглузді утиски властиві нашому сучасному соціальному облаштуванню, яке структурно та соціологічно обмежує людське благополуччя та потенціал, не згадуючи вже про придушення масштабного розвитку в загальному через устояні методи сьогодення.

4 Джерело: Критичний метод, Р. Бакмінстер Фуллер / (Critical Path, R. Buckminster Fuller, St. Martin's Press, 1981, Introduction, xxv

5 Термін «стабільність» в загальному означає «можливість залишатися безперервним, стійким, захищеним або сталим» (http://dictionary.reference.com/browse/sustainability). Сьогодні він часто асоціюється та застосовується в контексті науки про навколишнє середовище. Контекст руху «Дух часу» сягає ширших меж, які охоплюють поняття культурної стабільності та стабільності людської поведінки, які розглядають в загальному наслідки системи вірувань та їх менш очевидні причинні наслідки.

6 Термін «соціальна медицина» в загальному означає «науку і практику захисту та поліпшення здоров’я суспільства через профілактичну медицину, санітарну освіту, контроль інфекційних захворювань, застосування санітарних мір та відстеження ризиків навколишнього середовища» (http://dictionary.reference.com/browse/public+health?s=t). Він застосовується в тексті у якості основи для виміру фізичного, психологічного, а відтак і соціологічного здоров’я членів суспільства протягом певного часу. Він розглядається як основний барометр успіху або поразок впровадженої соціальної системи.

Наприклад, сучасна соціальна модель увіковічуючи велетенський рівень корозійної економічної неефективності загалом (про що буде йтися в наших подальших есе), в дійсності також підносить одну економічну групу або «клас» людей над іншою, технічно увіковічуючи непотрібний дисбаланс та відносно високий рівень втрат. Це можна назвати «економічним фанатизмом» в своєму ефекті, що є не менш підступним ніж дискримінація за статевими, етнічними, релігійними, догматичними або якимось іншими ознаками. Тим не менше, ця властива фанатичність є лише частиною ширшого явища, яке при висвітленні широкого спектру, що складається зі страждань, жорстокості та позбавлень, які сьогодні сприймаються просто як нормальні непоінформованою більшістю, може бути визначено як «структурне насильство» (7). Цей контекст насильства сягає дальше та глибше ніж багато хто схильний вважати. Масштаб того, як наша соціально-економічна система без необхідності послаблює наше соціальне здоров’я та перешкоджає сьогодні нашому прогресу може стати зрозумілим лише коли ми приймемо неупереджену технічну або наукову точку зору при розгляді соціальних проблем, минаючи наші традиційні, а часто і засліплюючі фамільярності.

Відносна природа нашої свідомості часто стає жертвою припущень щодо сприйняття нормальним того, що постійні позбавлення та бідність більш ніж 3 мільярдів людей (8) може сприйматися як щось «природне», а також соціальну систему як таку що не можливо змінити, для тих хто, наприклад, не знає яка кількість їжі насправді виробляється в світі де це все відбувається, як ця їжа марнується або про технічну природу можливостей ефективного та багатого виробництва їжі в наші дні. Це невидиме насильство може перетворитися в культурний мем (9), оскільки соціальні традиції та їх психологія можуть, без прямих зловісних намірів, в результаті привести до наслідків які є руйнівними для людського виду. Наприклад, у світі існують релігійні культури, які відмовляються від будь-яких форм загальноприйнятого медичного лікування (10).

В той час коли можна багато сперечатися стосовно моральних та етичних моментів того, що в такій культурі означає смерть дитини від звичайної хвороби, яка могла б бути вилікувана якби було дозволено застосування сучасних наукових досягнень, ми можемо принаймні погодитися, що смерть такої дитини була насправді викликана не самою хворобою, а соціологічними умовами, які не дозволили застосування такого рішення.

У якості більш широкого прикладу, велику роботу було зроблено при соціальному дослідженні, об’єктом якого була «соціальна нерівність» та її ефекти на здоров’я суспільства. Існує широкий ряд фізичних та ментальних проблем здоров’я, які, як виявилося, породжуються цими умовами, включаючи схильності до фізичного насильства, серцеві захворювання, депресію, відсутність освіти та багато, багато іншої шкоди, яка має соціальні наслідки, які насправді впливають на всіх нас (11).

Суть полягає в тому, що коли ми відходимо назад та знову приймаємо усвідомлене розуміння причинного-наслідного зв’язку, негативні ефекти на умови існування людства стають ясно вираженими, проте вони все ще залишаються без необхідних змін через раніше утворені традиції устояні культурою, які неминуче проводять нас в контекст громадянських прав, а відтак соціальної стабільності. Цей новий правозахисний рух займається розширенням людських знань та наших технічних можливостей, що не лише

7 Термін «структурне насильство» в загальному описаний Йоханом Гальтунгом, який він представив у своїй статті «Насильство, мир та дослідження миру» / ("Violence, Peace, and Peace Research", Journal of Peace Research, Vol. 6, No. 3, 1969, pp. 167-191).

Він стосується форм насильства при якому деякі соціальні структури або соціальні інститути наносять шкоду людям перешкоджаючи їм у задоволенні їх базових потреб. Цей термін був розширений іншими дослідниками, такими як кримінальний психолог др. Джеймс Джиліґан, який зробив подальшу відмінність між «поведінковим» та «структурним» насильством: «Летальний ефект структурного насильства діє скоріше постійно, ніж поодиноко тоді як вбивства, суїциди…війни та інші форми поведінкового насильства відбуваються по одному» (Violence, James Gilligan, G.P. Putnam, 1996, p.192)

8 Джерело: Poverty Facts and Stats, Global Issues / 2008 World Bank

Development Indicators (http://www.globalissues.org/article/26/poverty-facts-and-stats)

9 «Мем» це ідея, поведінка, стиль або звичай, які поширюються від особи до особи в межах культури (http://www.merriam-webster.com/dictionary/meme)

вирішує проблеми, але й сприяє впровадженню науково обґрунтованої соціальної системи, що насправді оптимізує наш потенціал та здоров’я. Будь що інше буде лише створювати непотрібний дисбаланс та соціальну дестабілізацію, а також утворювати те, що можна розглядати як приховану форму пригнічування. Отже, повертаючись до суті, рух «Дух часу» працює не лише над створенням поінформованості про такі проблеми та їх справжні причини (а відтак і логіку їх вирішень), він також на відміну прямого методу рішення проблем, працює над вираженням того неймовірного потенціалу, який ми маємо, задля покращення умов людського існування загалом, вирішуючи проблеми, які фактично ще не були навіть усвідомлені (12). Це все починається зі схвалення самої природи наукового світосприйняття, де запровадження відповідного емпіричного ходу думок має перевагу над будь чим іншим, що може мати значення. Хід думок за яким соціальна організованість в цілому може знайти більш точне поняття стабільності та ефективності в масштабах, до цього ніколи не бачених, завдяки активному визнанню (та застосуванню) наукового методу.

Дата добавления: 2015-07-10