Симбіоз

Другий пунктом, що глибоко характеризує важливість впровадження наукового світогляду стосується симбіотичної природи речей, як ми їх знаємо. Хоча сьогодні у широкому масштабі цей момент більшістю не сприймається у якості здорового глузду, але його розуміння глибоко викриває те, як ми мислимо про наш світ, наші вірування, нашу поведінку та нас самих.

Термін «симбіотичний» зазвичай використовується в контексті взаємозалежних зв’язків між біологічними видами (33). Тим не менше, контекст, який ми застосовуємо тут є ширшим відносно взаємозалежних зв’язків між усім. В той час як підсвідоме зображення цього природного феномену може приймати вигляд, скажімо, «дерева», як незалежної сутності, яка, як може оманливо здаватися є самозабезпеченою в своїй ізольованості, правда полягає в тому, що життя дерева повністю залежить від очевидно «зовнішніх» впливаючих на нього сил протягом його існування та кульмінації (34). Вода, сонячне світло, поживні речовини та інші необхідні взаємодіючі «зовнішні» атрибути, які полегшують розвиток дерева є прикладом симбіотичного або синергетичного зв’язку. Тим не менш, спектр цього симбіозу став все більше очевидним ніж ми коли-небудь його знали в минулому. Здається, чим більше ми дізнаємося про динаміку нашого всесвіту, тим більш незмінною є його взаємозалежність.

Найкращою концепцією, яка містить в собі це поняття є концепція «системи» (35). Термін «дерево» в дійсності є посиланням на такого роду систему. «Коріння», «стовбур», «гілки», «листочки» та інші подібні атрибути такого дерева можна назвати «підсистемами». Тим не менше, саме «дерево» є також підсистемою, скажемо, «лісу», який, в свою чергу, є також підсистемою іншого, більшого оточуючого його явища, такого як «екосистема».

Такі відмінності можуть для багатьох здаватися банальними, але фактом є те, що великою помилкою людської обізнаності є брак уваги до спектру «земної системи» та до відповідної ролі, яку в ній грає кожна підсистема.

32 Джерело: Введення в науковий метод. Френк Л.Г. Вульфс / Introduction to the Scientific Method, Frank L. H. Wolfs

(http://teacher.nsrl.rochester.edu:8080/phy_labs/AppendixE/AppendixE.html)

33 Джерело: Dictionary.com (http://dictionary.reference.com/browse/symbiotic)

34 Термін «зовнішній» в цьому контексті застосовується стосовно об’єкту, що розглядається. В більш ширшому розумінні немає таких понять як «зовнішній» або «внутрішній» в контексті систем вищого порядку.

35 «Система» визначається як: «комплект речей, які працюючи разом як частини механізму або взаємопов’язаної мережі». Через важливість цього поняття буде доречним повернутися до теми «систем» або «теорії систем» зважаючи на те, які критерії в дійсності підтримують справжню людську стійкість в середовищі нашого перебування.

Тут, для опису всіх систем, відносно малих чи великих, може застосовуватися термін «категоріальна система» (36), тому що, такого типу мовні відмінності є зрештою довільними.

Системи, які тут розглядаються та слова, які їх стосуються будуть застосовуватися лише для зручностей людських комунікацій. Фактом є те, що як виявляється існує лише одна можлива система, організована за законом природи, на яку було б правильно посилатися. Оскільки всі системи, які ми сьогодні розрізняємо та розподіляємо за категоріями можуть існувати лише як підсистеми.

Ми просто не можемо ніде знайти по-справжньому закриту систему. Навіть «земна система», яка здається нам автономною, з планетою Земля, що плаває крізь порожнечу космосу є цілком залежною від сонця, місяця і так само як і більшість, від багатьох інших симбіотичних/синергічних факторів, які нам ще потрібно зрозуміти для визначення її характеристик.

Іншими словами, коли ми розглядаємо взаємодію, що пов’язує разом дані категоріальні системи, ми знаходимо зв'язок між усім. На соціальному рівні таке розуміння системної взаємодії лежить в основі найбільш життєдайної перспективи для справжньої стійкості людства (37).

Людська істота схожа на дерево або землю, яка знову ж таки інтуїтивно здається автономною.

Але, без, наприклад, кисню для дихання, жоден з нас не виживе. Це означає, що людська система потребує взаємодії з атмосферною системою, а відтак системою виробництва кисню, а відтак процес фотосинтезу визначає величину атмосферного кисню, яким ми дихаємо. В наших інтересах розуміти те, що впливає на цю особливу систему та працювати над гармонізацією наших соціальних практик у відповідності до цього.

Коли ми спостерігаємо, скажемо, забруднення океанів або швидке вирубування лісів, ми часто забуваємо наскільки важливим є насправді такий феномен відносно цілісності людської системи.

Фактом є те, що існує багато прикладів порушень в навколишньому середовищі, які сьогодні увіковічилися нашим видом через урізане усвідомлення цього симбіотичного причинного зв’язку та ефекту, який пов’язує всі відомі категоріальні системи, в масштабах, які можуть привести до кризи. Помилка невизнання цієї пов’язаності на будь якому рівні є фундаментальною проблемою, тож як тільки цей принцип взаємодіючих систем стане повністю зрозумілим, багато з найбільш відомих на сьогодні практик здадуться нам недоречними та небезпечними в майбутній ретроспективі.

Дата добавления: 2015-07-10