Перевірка проводиться в головному управлінні, управліннях в районах, містах і районах у містах.

Стан бухгалтерського обліку й достовірність звітності перевіряється за первинними бухгалтерськими документами та обліковими регістрами (картки та книги аналітичного обліку, меморіальні ордери). Суцільним порядком перевіряються касові та банківські операції. В обов’язковому порядку перевіряється правильність відображення в обліку касових та фактичних видатків за кодами економічної класифікації.

Перевірці підлягають такі питання:

• організація бухгалтерського обліку;

• складання, затвердження та виконання кошторису видатків.

• обгрунтованість планування видатків, правильність розподілу за кодами економічної класифікації, організація роботи по складанню, розгляду та затвердженню кошторисів видатків та планів асигнувань, внесення змін до них відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228 «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ»;

• аналіз виконання основних показників кошторису на утримання апарату, вжиття заходів щодо ефективного й цільового витрачання коштів та матеріальних цінностей;

• ревізія касових і банківських операцій;

• інвентаризація готівки, грошових документів та бланків суворої звітності;

Стан дотримання:

• порядку обліку, зберігання, оформлення та видачі пенсійних посвідчень у Пенсійному фонді України та його органах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.03.2004 № 4-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.04.2004 за № 427/9026 (із змінами);

• порядку реєстрації та обліку свідоцтв про загальнообов’язкове державне соціальне страхування в органах Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 19.01.2002 № 2-6, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.04.2002 за № 365/6653;

• додержання діючого порядку ведення касових операцій (реєстрація прибуткових та видаткових касових документів, відповідність касовій книзі, правильність оформлення платіжних документів);

• наявність виписок банку та платіжних документів (їх оригіналу, чи немає розриву в датах і залишках коштів на рахунку, відсутність підчисток і необумовлених виправлень), відповідність виписок банку платіжним документам;

• вибіркова перевірка правильності витрачання коштів на виплату заробітної плати та здійснення нарахування на фонд оплати праці (коди 1110, 1120);

• додержання вимог чинного законодавства при встановленні надбавок за ранг та вислугу років;

• своєчасність нарахування та повноти виплати заробітної плати працівникам. Порівняння розрахунково – платіжних відомостей на виплату заробітної плати й особових рахунків (карток) із штатним розписом, наказами по управлінню, табелями обліку фактично відпрацьованого часу;

• правильність нарахування та виплати працівникам допомоги по тимчасовій втраті працездатності відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 №1266 (із змінами);

• додержання законодавства при нарахуванні та виплаті заробітної плати під час відпустки;

• правильність проведення індексації заробітної плати працівників відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (із змінами);

• правильність проведення нарахування на фонд заробітної плати. Повнота та своєчасність перерахування коштів до бюджету і цільових державних фондів;

• правильність використання коштів на придбання предметів постачання і матеріалів, оплату послуг та інших видатків (код 1130). Перевірка проводиться по кожному коду видатків за первинними документами;

• додержання встановлених лімітів на утримання автотранспорту, додержання норм витрат і списання паливно-мастильних матеріалів, автомобільних шин, обґрунтованість проведеного ремонту, правильність оформлення дорожніх листів водіїв відповідно до нормативних актів;

• обґрунтованість витрачання коштів та дотримання встановлених лімітів на телефонні міжміські розмови, мобільний зв’язок. Облік особистих міжміських розмов та їх відшкодування;

• законність та обґрунтованість витрачання коштів на відрядження (код 1140), стан розрахунків із підзвітними особами. Правильність складання авансових звітів, наявність доданих до них документів. Повнота і своєчасність повернення невикористаних готівкових коштів, оприбуткування придбаних за готівку матеріальних цінностей тощо;

• правильність витрачання коштів на оплату комунальних послуг та енергоносіїв (код 1160). Перевірка розрахунків, наданих до договорів, їх обгрунтованість та відповідність діючим нормативам і тарифам;

• цільове використання коштів, призначених для проведення підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації кадрів (код 1170). Наявність договорів, обґрунтованість розрахунків до них;

• повнота і своєчасність оприбуткування та правильність списання товарно – матеріальних цінностей;

• стан обліку основних засобів, обладнання та малоцінних і швидкозношуваних предметів, правильність визначення їх зносу відповідно до Інструкції з обліку необоротних активів бюджетних установ, затвердженої наказом Державного казначейства України від 17.07.2000 №64 (у редакції наказу від 21.02.2005 №30, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31.07.2000 за № 459/4680);

• ефективність використання коштів, призначених для придбання обладнання і предметів довгострокового користування (код 2110);

• дотримання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 04.04.2001 №332 “Про граничні суми витрат на придбання автомобілів, меблів, іншого обладнання та устаткування, мобільних телефонів, комп’ютерів державними органами, а також установами та організаціями, які утримуються за рахунок державного і місцевих бюджетів” (із змінами);

• стан розрахунків з дебіторами і кредиторами. Наявність простроченої дебіторської або кредиторської заборгованості. Відповідність здійсненої попередньої оплати вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2006 №1404 “Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти”. Своєчасність проведення звірки взаємних розрахунків з організаціями та установами;

• правильність проведення та оформлення її результатів відповідно до Інструкції з інвентаризації матеріальних цінностей, розрахунків та інших статей балансу бюджетних установ, затвердженої наказом Державного казначейства України від 05.10.2005 № 184 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.10.2005 за № 1242/11522.

Проводиться інвентаризація (вибірковим методом) товаро - матеріальних цінностей в експлуатації, а також тих, що зберігаються на складі.

5. Заходи прокурорського реагування

Реагуючи на виявлені порушення законодавства у сфері пенсійного забезпечення, прокурор використовує повноваження, передбачені ч. 2 ст. 20, ст.ст. 21-24 Закону України "Про прокуратуру", а саме: приносить протести, вносить приписи та подання про усунення порушень закону, порушує в установленому законом порядку кримінальні справи, дисциплінарні провадження або провадження про адміністративні правопорушення, звертається до суду на захист прав і законних інтересів громадян та держави.

При складанні документів прокурорського реагування слід неухильно додержуватися вимог ст. 25 Закону України "Про прокуратуру" в частині чіткого викладення, ким і яке положення закону порушено, в чому полягає порушення та що і в який строк посадова особа або орган мають вжити до його усунення.

Протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку опротестовуються незаконні рішення чи дії посадової особи (ст. 21 Закону України "Про прокуратуру").

Зважаючи на те, що протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов’язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження, у ньому чітко мають бути викладені вимоги: про скасування акта або приведення його у відповідність із законом, припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права.

Отже, під предметом опротестування слід розуміти акти та дії, прийняті або вчинені усупереч закону чи наданим повноваженням, що призвело до порушення прав громадян або інтересів держави (рішення, розпорядження, накази органів влади, управління, місцевого самоврядування, контролюючих та правоохоронних органів, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, а також їх службових осіб).

У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду слід своєчасно (не пізніше п’ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про відхилення або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду) звертатися до суду із заявою про визнання акта незаконним, що одночасно забезпечує подальше зупинення дії правового акта.

Письмовий припис про усунення порушень закону вноситься прокурором, його заступником органу чи посадовій особі, які допустили порушення, або вищестоящому у порядку підпорядкованості органу чи посадовій особі, які правомочні усунути порушення. Припис вноситься у випадках, коли порушення закону має очевидний характер і може завдати істотної шкоди інтересам держави, підприємства, установи, організації, а також громадянам, якщо не буде негайно усунуто. Припис підлягає негайному виконанню, про що повідомляється прокурору (ст. 22 Закону України "Про прокуратуру").

Подання з вимогами усунення порушень закону, причин цих порушень і умов, що їм сприяють, вноситься прокурором, його заступником у державний орган, громадську організацію або посадовій особі, які наділені повноваженнями усунути порушення закону, і підлягає невідкладному розгляду. Не пізніш як у місячний строк має бути вжито відповідних заходів до усунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяють, і про наслідки повідомлено прокурору (ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Як правило,подання вноситься керівнику відповідного органу, підприємства, установи, організації при виявленні системних різнопланових порушень законодавства або керівнику вищестоящого органу в порядку підлеглості за узагальнюючими матеріалами, які одержано під час прокурорських перевірок (зокрема у діяльності як кількох окремих органів, установ, підприємств, організацій, так і в цілому по регіону, галузі тощо). Тому, обираючи адресата подання, прокурор повинен врахувати обсяг та характер повноважень, які згідно із законодавством мають ті чи інші посадові особи.

Постанова про порушення дисциплінарного провадження виноситься прокурором щодо осіб за невиконання або неналежне виконання ними своїх трудових чи службових обов’язків та направляється для розгляду повноважній накладати дисциплінарні стягнення посадовій особі (ст. 24 Закону України "Про прокуратуру").

Слід враховувати, що за невиконання або неналежне виконання службових обов’язків, а також за проступок, який дискредитує особу як державного службовця, чи державний орган, у якому він працює, до державного службовця, крім дисциплінарних стягнень, передбачених ст. 147 КЗпПУ, також можуть бути застосовані такі заходи дисциплінарного впливу, як попередження про неповну службову відповідність, затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або призначенні на вищу посаду (ст. 14 Закону України "Про державну службу").

За наявності в діянні особи складу адміністративного правопорушення прокурором виноситься мотивована постанова про порушення провадження про адміністративне правопорушення і направляється повноважному органу (посадовій особі) для її розгляду та забезпечення накладення адміністративного стягнення.

Постанова про порушення дисциплінарного провадження або провадження про адміністративне правопорушення підлягає розгляду у десятиденний строк після її надходження, якщо інше не встановлено законом (ст. 24 Закону України "Про прокуратуру").

За наявності виявлення з будь – якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення прокурор вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочинає або організовує розслідування у порядку, визначеному Кримінально-процесуальним кодексом України 2012 року.

Суб’єкти солідарної та накопичувальної системи пенсійного страхування згідно з ч.18 статті 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» також несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну (ст.165-1 КУпАП - порушення законодавства про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування і загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, статті 188-23 КУпАП – вчинення дій, що перешкоджають уповноваженим особам Пенсійного фонду України у проведенні перевірок) і кримінальну (статті 212-1 КК України, умисне ухилення від сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування) відповідальність.

У випадку вчинення посадовими особами корупційних дій, що не мають складу злочину, складати згідно із Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» та ст.255 КУпАП протокол про вчинення адміністративного корупційного правопорушення.

У разі вчинення службовими особами діянь, що містять ознаки злочину, спрямованого на незаконне заволодіння коштами Пенсійного фонду шляхом неправомірної видачі довідок про заробітну плату для обчислення пенсії чи інших документів, на підставі яких здійснюються пенсійні виплати, пред’явлення особою до органу Пенсійного фонду завідомо неправдивих відомостей тощо, у Кримінальному кодексі передбачена відповідальність за статтями 190 «Шахрайство», 191 «Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, 358 «Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів» та 366 «Службове підроблення».

Відповідно до п.18 наказу Генерального прокурора України № 3гн від 12.04.2011 «Про організацію правозахисної діяльності органів прокуратури України» та п.5 наказу Генерального прокурора України № 6гн «Про організацію представництва прокурором у суді інтересів громадянина або держави та їх захисту при виконанні судових рішень» за наявності підстав для захисту прав громадян і державних інтересів шляхом підготовки та звернення до суду з позовом, заявою своєчасно передавати до підрозділів представництва матеріали перевірок з висновками про необхідність застосування представницьких повноважень.

Відповідно до розпорядження Генерального прокурора України № 58 від 10.07.2006 «Про удосконалення взаємодії структурних підрозділів з питань представництва у судах» у висновку про наявність підстав для застосування представницьких повноважень обов’язково зазначити:

• обставини, що зумовлюють застосування відповідної форми представництва (пред’явлення позову, вступ у справу, порушену за позовом іншої особи, ініціювання перегляду судового рішення);

• обґрунтування порушення прав громадян та інтересів держави;

• конкретні норми закону, які порушено;

• розмір збитків, що заподіяні державі чи громадянину;

• перелік доказів, що їх підтверджують.

Слід мати на увазі, що окрім звернення до суду з позовами або заявами про захист прав та інтересів фізичних і юридичних осіб статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру» також передбачено такі форми представництва прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді, як внесення апеляційної, касаційної скарги на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами, заяви про перегляд Верховним Судом України судового рішення. При цьому з метою вирішення питання щодо наявності підстав для внесення апеляційної чи касаційної скарги, заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі, розглянутій без участі прокурора, прокурор має право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі.

Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

У разі залучення до перевірки спеціалістів їх висновки повинні викладатися в окремому документі (акт, довідка), який долучається до основних матеріалів.

Шляхи та методи прокурорського реагування в кожному конкретному випадку визначаються прокурором з урахуванням виявлених порушень, їх чисельності та наслідків.

Результати прокурорської перевірки оформляються у вигляді довідки, яка не повинна перевантажуватися інформацією, що не містить певного правового змісту. Утім кожне перевірене питання повинно чітко та повно викладатися з визначенням конкретних порушень закону, їх причин та винних осіб. З урахуванням виявлених порушень та висновків фахівців у довідці вказуються конкретні пропозиції щодо їх усунення.

Фактичне усунення виявлених порушень має контролюватися прокурором у кожному випадку до повного одержання усіх відповідних підтверджуючих документів, а також шляхом проведення контрольних перевірок. У разі невиконання законних вимог прокурора слід порушувати питання про адміністративну або дисциплінарну відповідальність посадових осіб.

Діяльність підпорядкованих прокуратур на цьому напрямі слід оцінювати виходячи із своєчасності та повноти реагування на порушення закону, фактичного поновлення прав і свобод громадян та інтересів держави, реального відшкодування збитків та притягнення винних осіб до відповідальності, передусім посадових осіб органів державного контролю.

Дата добавления: 2015-07-10