СІМ’Я, ВЕЧЕРЯ.

— Наш тато дупля не ріже, — каже мама про тата, що в цей момент силкується налаштувати тюнер на канал MTV. Найти канал і мене об одинадцятій годині, коли буде.випуск новин. Я там не просто якась зальотна героїня світських хронік, я ті новини веду, ага. «А тато дупля не ріже», — каже мама. Тато, тим не менш, канал знаходить і налаштовує. На другий день. А на третій день я збиралася з цього каналу звільнитися, так що навряд чи вони зможуть застати мене на екрані. Саме через це, мабуть, я поки що не зможу стати справжнім, емоційно виправданим членом родини. Так і сидітиму ночами пелехатим письменником, лякаючись відображення своєї ж пелехатості у вікні, бо ж за вікном тим занехаяний дитячий майданчик, а ви самі знаєте, що на таких майданчиках відбувається у фільмах жахів. Ех, телевізор-телевізор. Бе.

— Щось мене ці новини дістали вже по самі помідори, — показую я чогось на шию. — Остогидло мені бути їх ведучою.

Батьки перестають жувати — дія відбувається якраз під час Різдвяної вечері — і мовчки чекають продовження спічу Пилипа-з-конопель. Пилипом я зараз вискочила буквальним, бо друг мого друга ростить тут-таки, в Яремчі, найкращу високогірну траву на світі, а справжні друзі — це ті, що діляться найкращим. А як батьки люблять накурених дітей —їїї! — бо ж діти в цей час раді поспілкуватися і з гарним апетитом, багато їдять. Отже:

— Та я думаю... може, кулінарне шоу зробити? Таке, дурне, поближче до народу?

— О, це гарно! — каже мама.

— Ну, — погоджується тато. — Як ця, Даша Малахо-ва... Знаєш? Нє? На Інтері.

— Дуже гарна дівчинка, — вставляє мама.

— Ну, як вона мені подобається! — добиває мене тато.

— І вона професійний повар! — мама.

— А звідки та знаєш?—тато.

— Та бо в неї мама на весіллях закарпатчикам готувала, — авторитетно пояснює мама.

— А вона сама кудись на заробітки їхала, бідна дитина, — жалісно тато.

— В Португалію.

— Нє, в Англію.

~ І так вона говорить все — on, оп... уп... трась, чік! — Тато артистично зображає ці та інші Дашині попискування й прицмокування.

— І голос такий хриплуватий...

— Чимось на тебе схожа!

— Гарна така дівчинка. — Це вже сьогодні звучало, але прозвучить іще раз:'

— Дуже гарна.

От, бляха, найшли мені сестру. Та яку там сестру — найшли собі дитину! Іди ти, дівчинко (я, в сенсі), зі своГми новинами, куди очі світять.

Бо потім в них іще йдуть медитації на пальці-сосиски Бориса Бурди, роздуми про сибаритські нахили Мака-ревича і спосіб нарізання цибулі, не відриваючи ножа, що його застосовує ще якийсь телевізійний зірковий дяпан. Останнього люблять найменше, бо, судячи з його пики, їсти те, що приготувалося на програмі, сам він не сильно любить.

— Так не чесно, — знизує плечима тато.

Добре ще, що мені не розказують, що думає з цього приводу тьотя Слава, наша сусідка. Бо тьотя Слава — вона взагалі безпристрасний колодязь народної мудрості.

— Ой, Лесько, ну шо ти собі думаєш? — казала вона якось моїй мамі. Мама:

— В смислі?

— Ну та шо твоя Ірка так довго заміж не виходить.

— Та не хоче, то й не виходить... — Мама ніколи особливо не висла на мене з цього приводу. Треба віддати їй належне — в Яремчі, де у 22 роки тебе вже вважають безперспективною старою дівкою, тримати євроеман-сиповані позиції не легко.

— Та бо я тобі можу дати такий відвар, — провадить тьотя Слава, — що якщо дівчина миє ним голову, то точно на цей рік вийде заміж!

— Та нє, дякую... — ввічливо з'їхала мама, — вона сама вирішить.

Ех, мама-мама. Взяла і провтикала моє щастя. Раптом був би в мене чоловік порєдний у норковій шапці?! А так шо? Вкотре і знову forever young. А як інакше вести ці MTV-новини?

Дата добавления: 2015-07-10